Теорії прибутку та його роль в системі підприємницької діяльності

ЗМІСТ

Ст.

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1 Загальні засади економічного розвитку……………..5

1. Концепції визначення якісного змісту економічної категорії прибутку...5
2. Максимізація прибутку і його норми як форми реалізації власності на капітал та економічних інтересів підприємств………………………………….8

Розділ 2 Економічний  прибуток та особливості його визначення на ринках продукту……………………………………12

2.1. Основні підходи  до визначення максимального  прибутку конкурентною фірмою……………………………………………………………………………12

2.2. Максимізація прибутку монополістом та соціальна ціна монополії…….17

2.3. Економічний прибуток  та його значення для встановлення  рівноваги на ринку монополістичної  конкуренції……………………………………………21

Розділ 3 Національне  багатство як показник стану суспільного добробуту…………………………………………………25

3.1. Прямі індикатори та складові національного багатства…………………25

3.2. Національне багатство:  методологічні підходи та оцінка  по Україні…...27

3.2. Соціальне страхування  - механізм перерозподілу прибутків……………30

ВИСНОВКИ ………………………………………………..................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….36

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..38

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Однією з головних економічних категорій, пов'язаних із діяльністю виробничого підприємства, є прибуток. Важлива роль цієї категорії визначається тим, що вона характеризує основну мету підприємницької діяльності виробничого підприємства, підсумовує його головний економічний результат. Це положення підкреслюється у працях багатьох економістів.

Термін «прибуток» має різне  тлумачення у практиці фінансового  та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної теорії.

Поняття прибутку в економічній  системі існує у зв'язку з наявністю  товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

В наш час поняття  прибутку розглядається як грошове  вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. В умовах ринкової економіки він  є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.

Метою міждисциплінарної  курсової роботи є дослідження особливостей формування прибутку та визначення його ролі в системі підприємницької  діяльності.

Завдання курсової роботи:

1. Визначити за загальні поняття прибутку та факторів, які його формують.
2. Розкрити поняття економічного прибутку та особливості його прояву на ринках продукту.
3. Розкрити сутність явища національного багатства та його взаємозв’язку з прибутком.

Об’єктом курсової роботи є прибуток та його вплив на підприємницьку діяльність.

Предметом курсової роботи є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів з питань взаємозв’язку величини прибутку та темпів розвитку підприємницької діяльності.

Методи дослідження. Поставлені в міждисциплінарній курсовій роботі завдання вирішувалися за допомогою таких методів: діалектичний, аналітичний, статистичний, системного підходу, графічний, табличний, монографічний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Загальні засади економічного розвитку

 

1. Концепції визначення якісного змісту економічної категорії прибутку

 

Важливою категорією економіки в цілому та головною метою  здійснення підприємницької діяльності виступає прибуток. Він відіграє провідну роль, висвітлюючи різнобічні економічні взаємозв’язки у процесі відтворення та забезпечує соціальний розвиток підприємства.

Поняття прибутку являється  дискусійною категорією. Дослідження  його економічної сутності бере початок ще з XVII ст. і продовжується до сьогодні. Серед великої кількості економічних теорій, теорію прибутку економісти характеризують як одну з найбільш складних. Тому проблема її обґрунтування належить до найважливіших проблем економіки та господарської практики.

Вагомий внесок у дослідження  економічної сутності прибутку, визначення джерел його походження зробили такі вчені-економісти, як А. Бабо , К. Маркс, Ф. Найт, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, Й. Шумпетер, Е. Чемберлен, Дж. Хікс та ін. В сучасних умовах даному питанню продовжує приділяти першочергову увагу значна частина вітчизняних та зарубіжних економістів. Зокрема серед них можна виділити І.А. Бланка, Н.М. Бондара, О.О. Гетьмана, С.Ф. Покропивного, А.М. Поддєрьогіна, В.М. Шаповала, Л.І. Шваба і т.д. Пропонуємо зразу і розглянути бачення поняття «прибуток» декількома вченими-економістами.

А.. Сміт і Д. Рікардо  виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства. [2].

У різні часи А.Сміт трактував  прибуток як:

1)  закономірний результат продуктивності капіталу;

2)  винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3)  вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма додаткової вартості, результат відношення між  необхідним і додатковим робочим  часом.

Е.С. Хендріксен та М.В. Ван Бред вказують на те, що прибуток - це надлишок після підтримки матеріального добробуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподілу. [1]

Розвиток ринкових відносин потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку, і тому не дивно, що у сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття. С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Але таке розуміння прибутку обмежується тільки кількісним визначенням категорії і не розкриває його економічної природи.  

Потрібно зазначити, що передусім прибуток — це частина грошових накопичень, що створюється підприємством будь-якої форми власності. Тому М.Я. Коробов вважає, що прибуток підприємства — це взагалі єдина форма його грошових накопичень.  

A.M. Поддєрьогін визначає  прибуток як  "частину заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу." [18, с.70]

Таким чином, наголошується  на важливості процесу реалізації виробленого продукту за кошти. У публікаціях останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На думку вченого, прибуток — це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

Як бачимо,  одні економісти віддають безумовний пріоритет прибутку як цілі функціонування виробничого підприємства, підкреслюючи, що він є "найвищою ціллю підприємницької діяльності", інші вважають, що таким пріоритетом є забезпечення зростання добробуту власників підприємства і

прибуток є лише важливою умовою розв'язання цього завдання. Деякі навіть стверджують, що основна мета діяльності підприємства — зробити максимальний внесок, на який воно здатне, в благоустрій суспільства. На думку Білик М. Д., між наведеними твердженнями немає суттєвих суперечностей, вони розглядають категорію прибутку як головну мету діяльності підприємств, лише з різним ступенем узагальнення. [3] 

Так, забезпечення зростання  добробуту власників підприємства може бути реалізоване лише шляхом отримання прибутку від комерційної діяльності. Між цими двома поняттями є прямий зв'язок — чим вища сума отримуваного підприємством прибутку, тим вищими (за інших рівних умов) будуть темпи зростання добробуту його власників. За більш високого ступеня узагальнення прибуток підприємства може розглядатись як результат задоволення потреб суспільства в товарах та послугах. Чим вищий рівень цього задоволення з боку підприємства, тим вищим має бути і прибуток від його діяльності. Цей зв'язок може розглядатись і в іншому ракурсі — чим вищий прибуток підприємства, тим більшим може бути його внесок у розв'язання соціальних, екологічних та інших суспільних проблем.

Слід зазначити, що у  фінансовому менеджменті розрізняють  поняття економічного та бухгалтерського  прибутку підприємства. Поняття економічного прибутку визначає прибуток як «чисті грошові потоки та зміни вартості активів компанії» [12, с.19]. Таке трактування прибутку узагальнює кінцеву віддачу на інвестований капітал в усіх її формах. Поняття бухгалтерського прибутку більш вузьке — воно визначається сумою перевищення отримуваних підприємством доходів над його видатками. Якщо перше поняття прибутку використовується в практиці оцінки ефективності інвестиційної діяльності підприємства, то друге дає змогу оцінити цю ефективність за його операційною діяльністю.

Отже, необхідно зазначити, що як економісти-класики так і сучасні вчені-економісти не мають єдності думок щодо визначення змісту категорії «прибуток», тому теорія прибутку досі залишається незавершеною та містить в собі певні протиріччя. Для пояснення сутності прибутку недостатньо лише констатації фактів, необхідним є здійснення певних досліджень, які в свою чергу потребують концептуальної основи.

 

 

2. Максимізація прибутку і його норми як форми реалізації власності на капітал та економічних інтересів підприємств

 

Під явищем максимізація прибутку розуміється  максимізація різниці між валовим  доходом і валовими витратами (TR – TC). Існують два підходи до максимізації прибутку фірми. Розглянемо їх.

Метод порівняння загального доходу і загальних витрат. Ми вже знаємо, що економічний прибуток фірми є різницею між загальним доходом і загальними витратами:

ЕР = TR – ТС  ,                                              (1.1)

де ЕР- економічний  прибуток;

ТR- загальний дохід;

ТС- загальні витрати.

Економічний прибуток фірми може мати додатне значення, від'ємне і дорівнювати  нулеві. Якщо загальний дохід більший  за загальні витрати (TR > ТС), то фірма привласнює економічний прибуток (ЕР > 0). Якщо загальний дохід дорівнює загальним витратам (TR = ТС), то економічного прибутку фірма не має (ЕР = 0). Якщо дохід менший ніж витрати (TR < ТС), то фірма зазнає збитків (від'ємний економічний прибуток; ЕР < 0). [9]

Для прикладу візьмемо фірму, яка виробляє цукор. Для цієї фірми побудуємо  криві ТС і TR та розмістимо їх на одному графіку (див. рис. 1.1), оскільки і ТС i TR виражені у гривнях.

Проаналізуємо співвідношення загального доходу і видатків. На проміжку між 0 і Q₁ внаслідок того, що ТC > TR, економічний прибуток є від'ємним (-ЕР). У точці А маємо нульовий економічний прибуток (EР= 0). Нульовий EP досягається за обсягу виробництва Q₁.

На проміжку від Q₁ до Q₃ EP > 0.

 

              рис. 1.1. Максимізація ЕP методом  порівняння TR i TC

 

У точці В (рівень виробництва Q₃) ЕР знову дорівнює нулеві внаслідок того, що TR = ТС.

Рівень Q₃ є граничним. Поза ним фірма має ЕР< 0, тобто збитки на всіх рівнях виробництва вище Q₃. Геометрично ЕР є відстанню по вертикалі на будь-якому рівні Q між TR і ТС.

Оскільки від Q₁ до Q₃ TR є більший за ТС і ЕР є додатним, то фірма буде діяти в межах рівня випуску продукції від Q₁ до Q₃.

Коли обсяг виробництва  становить Q*, прибуток ЕР максимальний, бо відстань між TR і ТС (довжина відрізка DC) є найбільшою. Зауважимо, що нахили обох кривих — ТС і TR — відповідно у точках D і C однакові (дотичні до цих точок паралельні між собою).

Отже, порівнявши TR і ТС, робимо висновок: найбільш прибутковим для фірми буде рівень випуску продукції Q*, це той рівень, за якого ЕР буде максимальним. Метод порівняння граничного доходу і граничних витрат. Побудуємо для фірми, яка володіє цукроварнею, криві MR і МС. Розмістимо їх на одному рисунку (див. рис.1.2).

З геометричної точки зору МС = ТС: Q — нахил кривої ТС, a MR = TR: Q— нахил кривої TR.. Зауважимо, що нахили кривих визначають точно за умови, що зміни в обсягу виробництва є нескінченно малими.