Суспільні блага та державне регулювання їх виробництва

ПЛАН

 

ВСТУП………………………………………………………………………………………….3

Розділ 1.Суспільні блага: сутність та особливості виробництва……………………………5

Розділ 2.Механізм формування попиту на суспільні блага………………………………….9

Розділ 3.Розподіл суспільних благ в сучасних умовах…….…………………………….…..12

Розділ 4.Механізм державного регулювання процесу виробництва суспільних благ………………………………………………………………………………………….…..15

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….……..20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….……….23

Індивідуальне завдання. Виграш споживача від суспільних благ або «проблема зайця»……………………………………………………………………………………………24

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Однією з важливих проблем ринкової економіки є проблема регулювання виробництва і споживання суспільних благ, у вирішенні якої держава відіграє значну роль.          Суспільні блага – це блага, які забезпечують потреби всіх членів суспільства в однаковій мірі (національна оборона, освіта, охорона громадського порядку, наукові дослідження, природоохоронні заходи та ін.). Вони поділяються на „чисті” і „недосконалі”.           Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, не винятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю – неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.                                                                          Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати ще додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини і риби в океанах і морях), які також характеризуються невинятковістю, але викликають суперництво – використання їх однією людиною зменшує можливості споживання інших людей [5,с.36].      Ринок неспроможний забезпечити громадян суспільними благами, тому держава стає основним їх виробником чи замовником, визначає оптимальну їх кількість і мінімізує витрати їх виробництва.            Інколи суспільні товари можуть вироблятися й приватним сектором, але це не завжди ефективно. Неефективність надання суспільних благ приватними виробниками пов'язана з тим, що виробник для відшкодування виробничих витрат і одержання прибутку від продажу суспільних товарів повинен вимагати плату зі споживачів цих товарів. Але цьому заважають дві перешкоди. По-перше, «проблема зайця», тобто проблема, пов'язана з небажанням окремих людей добровільно оплачувати споживання суспільних благ. По-друге, регулювання взаємовідносин між виробником і споживачами суспільних благ потребує створення громіздкого адміністративного апарату.   Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси суспільних благ та державне регулювання їх виробництва.   

Завдання  роботи. Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдань:   -визначити сутність суспільних благ та особливості їх виробництва;   

-    охарактеризувати  механізм формування попиту на  суспільні блага;   -    дослідити розподіл суспільних благ в сучасних умовах; 

- проаналізувати  механізм державного регулювання  процесу виробництва суспільних благ.          Об’єктом дослідження суспільні блага, їхня сутність, проблеми виробництва і споживання супільних благ.        Предметом дослідження виступають види суспільних благ, їх попит та пропозиція. Також, на основі вивченого матеріалу, мною буде виконане індивідуальне завдання: «Виграш споживача від суспільних благ або «проблема зайця»».

 

1. Суспільні блага: сутність та особливості виробництва.

В умовах ринкової економіки, окрім ринкових (або приватних) благ, на які існує індивідуальне право власності, є так звані “суспільні”, або колективні блага.   Суспільні блага мають дві характерні ознаки:      

1. Неможливість виключення  будь якого об’єкта із споживання (невинятковість). Благо невиняткове, якщо не можуть бути виключені із сфери його споживання. Національна оборона є яскравим прикладом цього. Якщо нація забезпечила систему оборони, всі громадяни користуються її плодами. Маяк також є прикладом невиняткових товарів. 

2. Відсутність суперництва у споживанні (неконкурентність). Блага неконкурентні, якщо при будь якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю. Наприклад, використання маяка. Коли він вже збудований і введений в дію, додаткове судно нічого не додає до його експлуатаційних витрат. Більшість благ конкурентні в споживанні.        Суспільні блага суттєво відрізняються від приватних благ. Можна виокремити, насамперед, такі їх відмінності, як відсутність конкуренції у споживанні та відсутність виключення зі споживання [4,с.65].    

Перша риса полягає в тому, що споживаючи такі блага, корисність окремого індивіда зі збільшенням чисельності  споживачів не зменшується. За певного  обсягу суспільного блага зростання  чисельності споживачів не веде, як це характерно для приватних благ, до збільшення ринкового забезпечення цим благом, що виступає результатом збільшення попиту. Це означає, що граничні витрати на надання блага додатковому індивіду дорівнюють нулю. Така властивість суспільних благ зумовлена тим, що вони є неподільними, отже, неможливо диференціювати індивідів згідно з обсягами споживання такого блага; внаслідок цього постачальник також не в змозі встановити відносини з кожним окремим споживачем.     

Якщо позначити обсяг виробництва суспільного блага як Qc, то обсяг, який отримуватиме кожен споживач, буде однаковим, незважаючи на те, що ступінь нагальності потреби у споживанні цього блага буде відрізнятися, оскільки індивіди мають неоднакові уподобання. Тобто,

Qc,=QC2=...QCn.

 Наприклад,  незмінний обсяг суспільного  блага "світло маяка" буде  надаватися незалежно від того, скільки кораблів пропливатиме  повз нього [5, c. 178-179].             

Друга властивість  суспільних благ пов'язана з тим, що немає технічної можливості позбавлення доступу до споживання окремих споживачів або це є економічно невигідним. Скажімо, якщо вулиця освітлюється ліхтарями, то усі, хто проходить чи проїжджає цією вулицею, отримує вигоду від освітлення незалежно від того, чи беруть вони участь в оплаті за спожиту електроенергію та за заміну згорілих лампочок. Звичайно, можна спробувати поставити на вулиці шлагбаум і збирати гроші з усіх, хто користується цим благом, але це очевидно створить настільки великі незручності для користувачів, що мало хто захоче проживати на такій вулиці.   

Оскільки немає  можливості відмовити комусь у споживанні визначеного наперед обсягу суспільного  блага, то виникає проблема, яким чином  це благо надавати.   Справа в тому, що за неможливості вилучення зі споживання окремих індивідів виникає проблема, яку назвали "проблемою безбілетника". Вона полягає в тому, що раціональний індивід за умови, коли його не можна виключити зі споживання через те, що він не робить внесків у набуття суспільного блага, відмовиться робити будь-які внески, віддаючи перевагу безплатному споживанн [8,с.124].       Коли зовнішній ефект впливає на добробут не одного, а багатьох індивідів, тоді умови визначення й підтримки економічного оптимуму міняються. Проблема зовнішніх ефектів переходить у проблему виробництва суспільних благ. Через властивість «невиключеності» вся корисність суспільних благ виступає з позицій їхнього виробника як зовнішній ефект і тому організацією виробництва цих благ займається держава. Перше завдання, що доводиться при цьому вирішувати, - у якому обсязі варто провадити суспільні блага?       

Оптимальний обсяг  виробництва суспільних благ. Виробництво й розподіл приватних благ є Парето-Оптимальними, якщо гранична норма заміщення будь-якої їхньої пари однакова у всіх споживачів і дорівнює граничній нормі продуктової трансформації цих благ [5,с.154].   

Показником  того, що при виробництві суспільних благ використовується Парето-Оптимальний  обсяг ресурсів, є рівність:

 де Z - суспільне  благо, A - частка благо. Сума граничних  норм заміщення приватного блага суспільним всіх членів суспільства повинна рівнятися граничній нормі продуктової трансформації цих благ.

  Доведемо це затвердження для двох індивідів, що споживають один вид частки й один вид суспільного блага. Нехай. Це означає, що добробут споживача I не зміниться, якщо йому замість 1 од. суспільного блага дати 0,25 од. приватного блага, а добробут споживача II збережеться на колишньому рівні, якщо замість 1 од. суспільного блага він одержить 0,5 од. приватного блага. У цілому для компенсації скорочення виробництва суспільного блага на 1 потрібно мати 0,75 од. приватного блага. Гранична норма продуктової трансформації показує, що при існуючій технології за рахунок скорочення виробництва суспільного блага на 1 од. можна збільшити випуск приватного блага теж на 1 од., що на 0,25 од. більше, ніж потрібно для компенсації обом споживачам.

 

  Таким чином, при можна провести поліпшення по Парето за рахунок перекладу частини ресурсів з виробництва суспільного блага у виробництво приватного блага. З аналогічних міркувань можна переконатися, що при до поліпшення по Парето приведе зворотний перерозподіл виробничих ресурсів.

Отже, рівність свідчить про досягнення оптимального розподілу ресурсів між виробництвом приватного й суспільного блага [14,с.216].

Мал. 1. Оптимальний обсяг суспільних благ

 

  Нехай у ролі приватного блага виступають гроші. Тоді MRSZA показує, яку максимальну суму грошей споживач згодний заплатити за додаткову одиницю суспільного блага, тобто його ціну попиту на суспільне благо (PDZ). У свою чергу MRPTZA показує, скільки грошей треба затратити для виробництва додаткової одиниці суспільного блага, тобто граничні витрати його виробництва (MCZ).     Оптимальний обсяг суспільних благ провадиться тоді, коли сума цін попиту всіх членів суспільства дорівнює граничним витратам на виробництво цих благ. 

У графічному виді це представлено на мал. 1. Графік сумарного попиту на суспільне утвориться в результаті вертикального (а не горизонтального, як для приватних благ) додавання індивідуальних графіків попиту [12,с.67].     Проте виробництво суспільних благ також потребує певних витрат, які мають фінансуватися певними джерелами. Приватна фірма не зможе отримати платню від окремого індивіда за суспільне благо, оскільки для цього необхідний суспільний примус. Тому надання суспільних благ найчастіше бере на себе держава або інший колективний орган, який стягує з користувачів грошову платню чи змушує робити натуральні внески у примусовому порядку. Найбільш загальною формою платежів, які стягуються з індивідів з метою фінансування суспільних благ, є податки.

 

2. Механізм формування попиту на суспільні блага  

Істотність  системи благ у тім, що людина чи суспільство в цілому має набір  потреб, кожна з який вимагає свого  задоволення. Ця, здавалося б проста теза, здобуває серйозне забарвлення якщо проаналізувати сучасний час і історію. Те чого ми досягли в будь-якій області, нехай ціною світових війн, світових криз у кінцевому рахунку є наслідком із простого бажання чи почуття недостачі, чи зрушеннями внутрішнього хімізму. Паралельно лежить закон зростаючих потреб. В основі даного закону лежать потреби в благах конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства. І в той же час цей закон є рушійною силою економічного росту, у силу того, що людині потрібно завжди більше, ніж вона досягла.      

Попит – це ідеальна потреба  і реальна можливість покупця  придбати в певній кількості даного товару.      

Платоспроможний попит –  потреба в товарах, яка забезпечена  грошовими коштами покупця.        

У деяких літературних джерелах попит на блага визначають як кількість товарів, яку може придбати споживач, що володіє відповідною  сумою грошей. Іншими словами, сутність попиту зводиться до наявності певної величини грошової маси. Зрозуміло, що коли немає грошей, то немає і реальної можливості купити товар. Однак, реальною є й інша ситуація: можна мати гроші, але не купити той чи інший товар, не побачивши в ньому тієї чи іншої для себе корисності. В зв’язку з цим в понятті попиту можна виділити два аспекти:           

- ідеальне бажання  споживача придбати даний товар  в зв’язку з тим, що він  має суб’єктивну корисність для  даного покупця;      

- реальну можливість купити  даний товар, тобто наявність  грошей.  

На величину попиту впливають:          

- кількість  покупців; 

- грошовий доход;

- оцінка перспектив  майбутніх доходів; 

- мода;  

- реклама та  ін..         Визначальне значення мають ціна і доход.       Вартість будь-якого товару на ринку залежить від нашої потреби в цьому товарі. Тому, що пропозиція залежить від попиту благ, а попит на блага - це одна з граней потреб населення.       

 Існують  безліч методів і факторів  формування благ. Діловим людям,  які починають діяльність, спрямовану  на роботу із суспільством, необхідно  докладно вивчити об'єктивні фактори формування благ цього суспільства, інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків [14, c. 259-260]. Людина відрізняється від тварини тим, що вона обдумано робить, а не збирає. У процесі соціалізації людини суспільством у неї закладаються способи виробництва, і формуються її вищі блага.    Потреби суспільства в благах генетично й історично – першопричина людської діяльності, але разом з тим вони є і результатом цієї діяльності.