Ринок праці в Україні:принципи становлення і функціонування

    Сьогодні  рівень зареєстрованого безробіття в Україні - найнижничий серед  усіх країн, які здійснюють перехід до ринкових відносин. На початок 2008 року він становив 2,5% працездатного населення у працездатному віці. Причини низького зареєстрованого безробіття в Україні вже не раз аналізувалися. Відмінності в його рівнях між окремими областями пояснюються переважно специфікою трудоресурсної ситуації, яка складалася тут протягом тривалого періоду. В умовах лібералізації економіки це визначило особливості прояву попиту і формування пропозиції робочої сили. Теоретично визначено, що на баланс ринку праці впливають приблизно однаково і попит, і пропозиція. Підтверджується ця ідея і на прикладі регіональних ринків праці України. З боку пропозиції робочої сили найвищий процент безробіття і найбільше відносне навантаження на центри зайнятості припадають на області, де традиційно багато років була занижена зайнятість у так званому “суспільному” виробництві, але вища — в особливому підсобному господарстві, а також у домашньому господарстві.

 

Розділ 3.Державна політика щодо регулювання  ринку праці в  Україні

3.1. Проблеми ринку праці та шляхи його вирішення

    Дальший теоретичний розвиток з поглибленням економічної самостійності регіонів України розкриває значні перспективи  для ефективного регулювання  ринку праці. Їх реалізація в новій  для регіонів економічній ситуації повинна враховувати специфічність взаємозв’язку попиту на робочу силу та її пропозиції, що в наших умовах характеризується такими домінуючими тенденціями:

а) залишаються  невикористаними зумовлені наявністю  достатнього природно-ресурсного і  нагромадженого виробничого потенціалів регіональні можливості підтримки реального попиту на робочу силу на високому рівні;

б) переважання  структурно-регресивних форм руху робочої  сили та існуючий характер падіння  попиту на неї значно ускладнюють  досягнення збалансованого етапу територіальних ринків праці, розробку і запровадження невідкладних державних заходів по нормалізації процесів робочої сили;

в) повноцінне діяння стимулів до праці та пов’язане  з ним очікуване зростання  трудової активності працездатного  населення на основі глибоких перетворень у відносинах власності істотно стримуються відсутністю потужного мотиваційно-рушійного фактора в системах оплати праці внаслідок централізовано встановлених обмежень у цій сфері.

    За  умов проведення економічних реформ і подолання кризових явищ в усіх сферах життєдіяльності суспільства основним об’єктом регулятивного впливу можуть стати процеси деструктивного і дезінтеграційного характеру у сфері зайнятості населення, на яких нормальне загострення проблем безробіття та працевлаштування населення вимагає активних, цілеспрямованих засобів протидії. Залежно від прийнятого варіанта загальної санації економіки регіону і основних структурно-функціональних характеристик територіальних ринків праці визначити практичні дії по формуванню відповідного соціального-економічного середовища, максимально орієнтованого на розвиток усієї системи відтворення сукупної робочої сили. З огляду на це, на особливу увагу заслуговують такі процеси.

    По-перше, обмеженість вибору прийнятого що до сфери прикладання праці для населення, яке бажає працювати за наймом, внаслідок недостатньої розвинутості альтернативних державному секторів економіки, а також зростання виробництва спричиняють високий рівень вимушеної неповної зайнятості населення, формування територіально легалізованих осередків підвищеного зареєстрованого і прихованого безробіття.

    По-друге, склалися не адекватні зрушенням  в економічній базі територіального  розвитку і змінам в обсягах виробництва, темпи формування основного резервного сегмента ринку праці - контингенту звільнених працівників, за допомогою якого в ринковій системі господарювання забезпечується перерозподіл робочої сили на користь найперспективніших сфер господарювання, і тим самим вдосконалюються територіально-галузева структура зайнятості населення.

    По-третє, незбалансованість процесів відтворення  робочих місць з наявною робочою  силою, нагромадження виробничого  устаткування з наднормативним строком  експлуатації посилюють суперечність між формальною зайнятістю працездатного  населення і фактичною ефективністю праці, між наявністю робочих місць і результативністю виробничої діяльності.

    По-четверте, погіршення якісного складу робочої  сили, її низька конкурентоспособність  і надмірне резервування її найбільш кваліфікованої частини призводять до втрат раніше створеного професійно-освітнього потенціалу регіонів.

    Безумовно, позитивним є те, що в динаміці спостерігається  поступове зниження питомої ваги кваліфікованих фахівців серед зареєстрованих безробітних. Це можна пояснити не тільки поліпшення становища з їх працевлаштуванням, але й неповнотою обліку незайнятого населення та поширенням нерегламентованих форм діяльності. 

3.2. Державне регулювання  зайнятості населення  в Україні

    Яким  би не був загальний рівень безробіття, він неоднаково розподіляється між різними категоріями працездатного населення. У розвинених країнах з ринковою економікою в періоди підйому виробництва кількості безробітних серед робітників перевищує кількість безробітних серед фахівців і службовців, безробітних серед молоді, як правило, більше, ніж серед дорослих людей, особливо середнього віку; жінки частіше потрапляють в число безробітних, ніж чоловіки.

Відношення чисельності  безробітних до чисельності робочої  сили і є рівень безробіття. І  хоч ця величина вельми приблизна, і  створює певні неточності, все ж це частіше за все величина, що згадується, необхідна для оцінки стану ринку.(таблиці1,2,3 в додатках 2008-2009,2010)[16]

    Світовий досвід засвідчує, що певний відсоток безробіття існує завжди. Щоб зрозуміти природу цього явища, треба розглянути основні потоки на ринку праці(рис 3.2.)

    

    Рис.3.2. Напрями основних потоків ринку праці

    Статистичні дані в Україні свідчать, що світові  тенденції значною мірою повторюються і в нашій економіці, за винятком того.[14,с.222]

Структура звернень в кадрові агентства.

Державними гарантіями зайнятості в Україні є:

а) добровільність праці і вибору виду діяльності;

б) захист від  необгрунтованої відмови в прийомі  на роботу і незаконного звільнення;

в) безкоштовне  сприяння в підборі відповідної  роботи і працевлаштуванні відповідно схильностям, здібностям, професійній підготовці, утворенню з урахуванням суспільних потреб;

г) виплата вихідної допомоги і збереження середньої  заробітної плати на період працевлаштування працівником, які втратили постійне місце роботи на підприємствах, в установах і організаціях;

д) безкоштовне  навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в учбових закладах або в системі державної служби зайнятості;

е) виплата безробітним  у встановленому порядку допомоги по безробіттю і т.п.

    Держава сприяє незайнятим громадянам в поновленні їх трудової діяльності і забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих  гарантій працівникам, звільненим з  підприємств, установ і організацій;

б) виплата стипендій  в період професійної підготовки або перепідготовки і включення цього періоду в загальний і безперервний трудовий стаж;

в) надання додаткової матеріальної допомоги безробітним  громадянам і членам їх сімей з  урахуванням наявності облич  немолодого віку і неповнолітніх  дітей, які знаходяться у них на змісті.

    Працівникам, які втратили роботу в зв'язку із змінами в організації виробництва  і праці, надаються особливі гарантії, якщо вони зареєструвалися в службі зайнятості на протязі десяти днів після звільнення:

а) збереження за останнім місцем роботи на період працевлаштування, але не більш 3 місяців, середньої заробітної плати з урахуванням допомоги і безперервного стажу;

б) право на отримання  допомоги по безробіттю в розмірі 75% середньої заробітної плати на останньому місці роботи на протязі наступних 3 місяців і 50% на протязі наступних 6 місяців, але не більше середньої заробітної плати в державі;

в) збереження на новому місці роботи на період професійного навчання з відривом від виробництва  середньої заробітної плати на останньому місці роботи;

г) право на достроковий  вихід на пенсію за 1,5 роки до встановленого  законодавством про пенсійне забезпечення терміну облич предпенсійного віку, які мають необхідний загальний  трудовий стаж.

    Для інших громадян розміри допомоги по безробіттю залежать від того, працювали вони до реєстрації в службі зайнятості чи ні. Зокрема, громадяни, які перед тим, як втратити роботу, мали оплачувану роботу протягом 12 тижнів за останні 12 місяців, отримують допомогу в розмірі 50% середньої заробітної плати на останньому місці роботи. Для інших громадян, включаючи тих, хто шукає роботу уперше або після довгого, розмір допомоги становить 75% встановлених законодавством мінімальних заробітних плати. Громадянам, що завершили навчання в професіонально-технічних, середніх спеціальних і вищих учбових закладах (денні форми навчання), а також тим, хто завершив підготовку і перепідготовку, закінчив дійсну військову службу, допомога по безробіттю встановлюється не нижче мінімальної заробітної плати.

    Допомога  по безробіттю в Україні виплачується починаючи з 11-го дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості до розв'язання питання про працевлаштування, не більш 12 місяців протягом трьох років. У перший рік допомога надається не більш 6 місяців, у другій не більш 3 місяців, в третій рік залишок, не використаний в попередні два роки.

    У разі неможливості підібрати відповідну роботу в зв'язку з відсутністю  у громадянина необхідної кваліфікації; необхідно поміняти останню в  зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професійному профілю працівника; втрати здатності виконувати роботу по своїй професії безробітні прямують на професійну підготовку, підвищення кваліфікації або перепідготовку. При цьому виплачується стипендія для осіб, які втратили роботу і заробіток, в розмірі 75% або 50% заробітної плати на останньому місці роботи, якщо вони відповідно мають дітей або інших осіб на утриманні.

    Одним з важливих провідників державної  політики на ринку праці і безпосереднім  виконавцем економічних, адміністративних, законодавчих, організаційних і інших заходів є біржа праці. Згідно з Законом України “Про зайнятість населення” цей інститут інфраструктури ринку у нас називається державною службою зайнятості. Тут не відбуваються процеси купівлі-продажу товару “робоча сила”. Згідно з Законом послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безкоштовно. При цьому вона не вирішує питань про ціну робочої сили.

    Основними задачами служби зайнятості в Україні  є:

а) аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці;

б) консультування громадян і власників підприємств, установ і організацій про  можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою;

в) облік вільних  робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

г) допомога громадянам в підборі відповідної роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників;

д) організація  професійної підготовки і перепідготовки громадян;

е) представлення  послуг відносно працевлаштування і профорієнтація працівників, що звільняються і незайнятого населення;

ж) реєстрація безробітних  і в межах своєї  компетенції  надання допомоги, в тому числі  матеріальної;

з) участь в підготовці перспективних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.

    Поряд зі службами зайнятості на ринку робочої  сили велике значення припадає на державний  фонд зайнятості, який формується за рахунок  асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств. Установ і  організацій, громадян, іноземних фірм і інших надходжень.