Ринок праці в Україні:принципи становлення і функціонування

 

Курсова робота 
 
 

З економічної теорії

на  тему:

«Ринок  праці в Україні:принципи становлення і  функціонування» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                  Київ 2010

 

                                                 Зміст 
 

Вступ………………………………………………………………………3

Розділ 1.Теоретичні основи дослідження ринку праці

             1.1. Соціально-економічна категорія «ринок праці»…………..6

             1.2. Елементи ринку праці……………………………………….9

             1.3. Функції і сегментація ринку праці …………………………15

Розділ 2.Аналіз ринку праці в Україні

            2.1. Механізм функціонування ринку праці в Україні………….19

            2.2. Перспективи розвитку ринку праці в Україні………………21

Розділ 3.Державна політика щодо регулювання ринку  праці в Україні

            3.1. Проблеми ринку праці та шляхи його вирішення…………..26

            3.2. Державні регулювання зайнятості населення в Україні……28

Висновки……………………………………………………………………34

Список використаної літератури………………………………………….40

Додатки…………………………………………………………….42 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                          

                                   Вступ 

    Україна початку нового століття й тисячоліття  має свої цілком конкретні і неповторні проблеми, вона має свою історію, її народ має свою ментальність, звички й риси національного характеру, свою психологію і свої стремління.

    Поставивши  мету дослідити "ринок праці" на зразок найпередовіших країн світу, ми повинні тверезо оцінити свій реальний стан ринку праці і накреслити конкретні проблеми та шляхи їх вирішення.

Відсутність довготривалої стратегії та стабільної економічної політики- основна проблема сьогодні для України на шляху до економічного зростання.       В усі часи економісти різних поглядів, шкіл і напрямів визнавали, що праця є одним із найголовніших факторів економічного розвитку.   Недвозначно на це натякає християнська заповідь: "в поті лиця свого будеш їсти свій хліб". Носієм, персоніфікатором праці є людина, вона - суб'єкт господарства, репрезентант трудового потенціалу держави і нації. У цьому контексті при з'ясуванні економічних проблем, стану і перспектив економічного зростання особливого значення набуває аналіз трудового потенціалу, який, хоч і привертає увагу щораз більшого числа економістів, не має досі однозначного визначення в літературі. Та вже сама спроба такого визначення свідчить про новаторські пошуки в економічній науці, яка не задовольняється традиційним понятійним апаратом. Перші спроби застосування нових понять були зроблені економістами західних країн. Ще в 50-х роках вони почали використовувати терміни "людський фактор", "людський капітал" і т.п.

        В Україні кілька десятиліть  економічна думка перебувала  в полоні ідеологізованих догм, а тому тут гору брали кількісні  показники розрахунків населення  і трудових ресурсів, які були  прирівняні до матеріально-сировинних факторів виробництва. Під впливом якісних змін в економіці, впроваджень наукових досягнень у виробництво. подальшого розвитку науково-технічної революції виникла потреба в подоланні суто кількісного (валового) підходу до трудових ресурсів. В результаті почали з'являтися численні публікації, присвячені людському факторові та трудовому потенціалу. Це було ознакою поступу економічної науки, який, однак, і досі ще обтяжений традиційними стереотипами мислення. Про це, зокрема, свідчать матеріали проведеної наприкінці 1992 р. у Луцьку науково-практичної конференції на тему "Трудовий потенціал України". Розглянемо трудовий потенціал України з позицій сучасного стану економічної науки, яка основний акцент робить на його демографічному вимірі, але із якнайповнішим урахуванням проблем зайнятості та соціального захисту.

 Ці проблеми особливо актуальні у зв'язку з глибокими кризовими тенденціями, що розвиваються в економіці, глибокими якісними трансформаціями, спричиненими переходом від командно-адміністративної до ринкової системи. Перехідні процеси в економіці найсильніше позначаються на особливостях відтворення, зайнятості та соціального захисту трудового потенціалу, що є певною мірою індикатором об'єктивних економічних процесів в Україні. 
        Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні ринку праці України та розкриття його головних принципів.

Поставлена мета обумовила необхідністю вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

• Дослідити ринок праці;
• Розглянути функції і сегментацію ринку праці;
• Проаналізувати особливості ринку праці України;
• Розкрити проблеми ринку праці та шляхи його вирішення в Україні.

    Предметом курсової роботи є ринок праці в Україні.

    В якості об’єкта курсової роботи виступає ринок праці  як складова ринкової  системи.

    Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно аналізується поставлена проблема. 

 

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження ринку  праці 

     

1.1Соціально-економічна  категорія «ринок  праці» 

    Ринок праці є важливою складовою всієї  ринкової системи. Перед тим, як визначити його соціально-економічну сутність, необхідно розглянути економічну категорію ринок. Класична політична економія виділяє чотири напрями у визначенні ринку.

    Перший  напрям представлений науковцями, які  під ринком розуміють простір, місце, сферу збуту товарів. Представники другого напряму визначають ринок як сукупність продавців і покупців, третього як сукупність товарно-грошових відносин, спосіб координації дій учасників, або як форму зв'язку товаровиробників. Учені четвертого напряму вбачають у ринку механізм, технологію здійснення обміну і розподілу товарів.

    Отже, з вище наведеного можна зробити  висновок, що ринок — це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів, яким властива економічна незалежність,  свобода у виборі суб'єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.[7,с.125]

    Переходячи  від вивчення поняття ринку до сутності ринку робочої сили, слід відзначити, що сьогодні визначення ринку праці здебільшого залишається дискусійним, через недостатню його вивченість. Дослідники проблем праці розглядають головним чином окремі аспекти ринку праці і висловлюють часто діаметрально протилежні за змістом думки. Значною мірою це пояснюється різним тлумаченням самого поняття ринку праці.

    Нині  виділяють чотири напрями підходів до визначення ринку праці (робочої сили):

    Представниками  першої  групи ринок робочої  сили розглядають як "сферу обігу специфічного товару «робоча сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим відносинам спосіб її включення до економічної системи.

    Друга група вчених дає визначення ринку  праці через його складові елементи — попит і пропозицію. Наприклад, визначення: «Пропозиція і попит  на робочу силу означають ринок праці». Прості, короткі визначення не розкривають суті ринку праці як економічної категорії.

    Представники  третьої, найбільш чисельної групи  науковців розглядають ринок робочої сили крізь призму суспільних відносин. Вони вважають, що ринок праці це сукупність економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці.

    Проте було б не правильно зводити ринок  праці лише до сфери обміну . Ринок  праці відіграє важливу роль у забезпеченні безперервності процесу відтворення такого важливого товару для суспільства як робоча сила. Саме в цьому полягає економічна сутність ринкових процесів. Тому найбільш вдалим вважається визначення ринку праці, яке дають представники четвертого напряму,

    Під ринком праці вони розуміють складну  систему економічних відносин з  обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ , необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу.

    Окремо  необхідно зупинитися на термінології «ринок робочої сили» і «ринок праці» ,  з'ясувати,  чи однакові ці поняття, чи різні, чи правомірне їх використання як синонімів, що відображають суть одного й того самого явища? Для того щоб відповісти на це питання необхідно розглянути такі економічні категорії, як робоча сила і праця.

    Робоча  сила — це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості.

    Робоча  сила виступає у ролі товару за таких  умов:

1. людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю робочою силою;
2. власник робочої сили відділений від засобів виробництва і не має засобів для існування.

    Праця - це цілеспрямована діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ , необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

    Категорії «праця» і «робоча сила» не тотожні. Але в зв'язку з тим, що на ринку праці купується лише здатність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцю за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю) поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно.

    Ринок праці формується як органічна ланка ринкової системи. Ринкова система-це система ринків, серед яких виділяють ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок фінансів, ринок послуг, ринок технологій, ринок інформації, тощо: Вказані типи ринків не однакові за своєю значимістю. Існує думка, що на чолі ринкової системи стоїть ринок капіталів, оскільки останній є грошовим еквівалентом усіх ресурсів, і визначає кон'юнктуру всіх товарних ринків.

    Згідно  з іншою думкою, різні типи ринків, що входять до ринкової системи, слід ранжирувати у такому порядку: 

1. Ринок праці;
2. Ринок засобів виробництва;
3. Ринок предметів споживання;
4. Фінансовий ринок;
5. Ринок послуг;
6. Ринок технологій тощо.

    Такий порядок обновлений тим, що ринок починається з придбання робочої сили і засобів виробництва. Без поєднання цих елементів за допомогою капіталу не може функціонувати виробництво. Ринок праці є однією з найважливіших ланок; ринкової системи. Він функціонує  лише у взаємозв'язку з іншими типами ринків, забезпечує рух товарів і послуг, спрямовуючи та вилучаючи ресурси з галузей народного господарства відповідно до руху капіталів і товарів. На відміну від інших типів ринків, він має не тільки ресурсний, товарний характер, але й породжує велику кількість економічних і соціальних проблем.

    Отже, ринок праці — є самостійною, комплексною системою в ринковій економіці, яка, з одного боку, залежить, від інших ринків, з іншого — сама впливає на них. 

    1.2.Елементи  ринку праці 

    Елементами  ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили. Співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили визначають кон'юнктуру ринку праці.

Попит на робочу силу - це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

Пропозиція робочої  сили являє собою контингент працездатного  населення, що пропонує роботодавцю  свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають: демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів, система оплати праці, кон'юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.

Ціноутворення на ринку праці має свої специфічні особливості. Заробітна плата найманого  працівника повинна включати в себе не тільки ціну його праці, а й витрати  на утримання непрацездатних членів його сім'ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Навіть якщо вона спускається нижче цього рівня, то це тимчасове явище, не стійке у часі. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства підприємства.