Ринок праці в Україні:принципи становлення і функціонування

Співвідношення  попиту і  пропозиції робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці.

Розрізняють три  типи кон'юнктури ринку праці:

• трудодефіцитна: попит перевищує пропозицію;
• трудонадлишкова: пропозиція перевищує попит;
• рівноважна: попит відповідає пропозиції (теоретичний ідеал).

     Кон’юнктура складається під впливом конкретної економічної і соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. (рис.1 .1.) 
      Більшість дослідників вважає, що товаром на ринку праці виступає індивідуальна робоча сила.  
     Товар „робоча сила” - не однорідний за соціальними, економічними, демографічними, національними, етнічними, професійно-кваліфікаційними, майновими й іншими ознаками. Робоча сила - товар специфічний. Специфічність його полягає в тому, що він, з одного боку, є живим організмом, з власним характером, психологією, прагне до самовираження, потребує соціального захисту при несприятливій кон'юнктурі ринку праці, диференційного і індивідуального підходу, а з іншого він є виробничим ресурсом. 
       Специфічні риси товару робоча сила полягають у тому що він:

• товар робоча сила є живим товаром, купівля якого має назву найму. Відповідно продана таким чином робоча сила називається найманою робочою силою;

Рис. 1.1. - Попит і пропозиція ринку праці за класичною моделлю 

•  не  відчужується від свого власника - найманого працівника в процесі  купівлі продажу; 
• передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту, найму працівника до його звільнення;
• відіграє значну роль у створенні доходів суспільства.
• не підлягає зберіганню, як інший товар;
• не приносить доходу, якщо його не продавати, і крім того потребує додаткових життєвих благ для його утримання;
• не знищується під час використання, а навпаки, примножується й бере участь у створенні благ;
• не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони відносяться до однієї і тієї ж професії, спеціальності, на відміну від інших товарів та послуг, вироблених за одним стандартом та технологією;
• капіталоємний товар для суспільства. Відтворення його включає затрати на фізичне відтворення, освітню, професійно-кваліфікаційну підготовку;
• має обмежену мобільність. Для його територіального і професійного переміщення, між галузями чи підприємствами слід створити відповідні умови;
• навіть після залучення у суспільне виробництво може претендувати на інше робоче місце, повторно виходить на ринок праці.[5,с.125]

    Ринок робочої сили є найскладнішим з усіх існуючих видів ринків за структурою, специфікою, ціноутворенням, зв'язками з іншими ринками. Одночасно із, загальними для всіх ринків рисами він має свої особливості, характерні лише йому.

    Ціноутворення на ринку праці має свої специфічні особливості/Заробітна плата найманого працівника повинна включати в себе не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання непрацездатних членів його сім'ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Навіть якщо вона спускається нижче цього рівня, то це тимчасове явище не стійке у часі. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства підприємства.

    Закономірним  явищем у ринкових умовах є встановлення ринкової ціни на робочу силу. Жива праця швидко стає одним із найдорожчих факторів виробництва. Нині робоча сила в Україні одна з самих дешевих у світі. Наприклад, оплата праці однієї години праці складає: в Швейцарії — ЗО доларів, Німеччині — 38, Австрії — 22, Франції — 15, в Україні ж вона менше 1 долара.

    Щодо  такого елемента ринку праці як товар, то в економічній літературі відсутня єдина думка про те, що слід вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи результати праці. Але більшість дослідників вважає, що він виступає у вигляді індивідуальної робочої сили .Тобто товаром на ринку праці виступає індивідуальна сила.

    Товар «робоча сила» - не однорідний  за економічними, демографічними , національними, етнічними, професійно - кваліфікаційними, майновим й іншими ознаками. Робоча сила - товар специфічний.

    Специфічність його полягає в тому, що він, з  одного боку, є жидам організмом, з власним характером, психологією, прагне до самовираження, потребує соціального  захисту при несприятливій кон'юнктурі ринку праці, диференційного і індивідуального підходу, а іншого він є виробничим ресурсом.

    Специфічні  риси товару робоча сила.

1.   Товар робоча сила є живим товаром, купівля якого 
   має назву найму. Відповідно продана таким чином робоча сила називається найманою робочою силою.
2. Не відчужується від свого власника - найманого працівника в процесі купівлі продажу. Працівник продає підприємцю користування своєю робочою силою на певний час, залишаючись носієм і власником цього своєрідного товару. Відносини між найманим працівником і роботодавцем оформляються трудовим договором, в якому вказуються взаємні права і обов'язки сторін щодо виконання всіх умов купівлі-продажу робочої сили.

    З. Передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту найму працівника до його звільнення.

    4. Відіграє значну роль у створенні  доходів суспільства. Так, за  трудовою теорією вартості, продукт  створюється двома факторами  - робочою силою і засобами  виробництва. Проте нову вартість  створює жива праця. Вся знову створена живою працею протягом року вартість створює національний доход, який є джерелом доходів всіх верств населення (заробітної плати, прибутку, відсотків, ренти, дивідендів, тощо) і також коштів на розширення виробництва. Згідно з теорією граничної продуктивності .- продукт створюють чотири фактори:капітал, земля, праця і підприємницька діяльність. Теорія граничної корисності стверджує, що участь кожного з факторів у створенні цінності визначається його граничною продуктивністю. Економіко-математичні дослідження граничної продуктивності праці показали, що обсяг виробленої продукції на 75% створюється працею найманих працівників і на 25% — капіталом. Крім того, слід додати, що заробітна плата в розвинутих країнах складає біля 75% національного доходу.

5. Не можна покласти на зберігання, як це можна зробити з іншим товаром.
6. Не приносить доходу, якщо його не продавати, і крім того потребує додаткових життєвих благ для його утримання.
7. Не знищується під час використання, а навпаки, примножується й бере участь у створенні благ.
8. Не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони відносяться до однієї і тієї ж професії, спеціальності, на відміну від інших товарів та послуг, вироблених за одним стандартом та технологією.
9. Капіталоємкий товар для суспільства. Відтворення його включає затрати на фізичне відтворення, освітню, професійно-кваліфікаційну підготовку.  Крім того, цей процес довготривалий і не підлягає значному скороченню.

    10. Має обмежену мобільність. Для його територіального і професійного переміщення, між галузями чи підприємствами слід створити відповідні умови.

    11. Навіть після залучення у суспільне  виробництво може претендувати  на інше робоче місце, повторно  виходить на ринок праці. 
 

 1.3.Функції і сегментація ринку праці 

    Ринок праці впливає на розвиток народного  господарства, діє в певних напрямах, проявляється в різноманітних формах і виконує різні функції. Під  останніми розуміють рід та вид  діяльності. Сучасний ринок праці  виконує такі функції:

    Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.

    Інформаційну. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару робоча сила інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо.

    Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок , між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб.

    Ціноутворюючу. Це основна функція ринку праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару «робоча сила» і визначається його вартість.

    Стимулюючу. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості виробництва, також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень.

    Оздоровлюючу. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з найбільш високими якісними показниками робочої сили. Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка, з одного боку, примушує працівників триматися за робоче місце в умовах гострої конкуренції, а з іншого - матеріально зацікавлює, стимулює їх ініціативність, компетентність, кваліфікованість.

    Регулюючу. Певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші більш ефективні. Ринок пращ регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а, отже, і ефективне використання. В Україні ринок праці ще повною мірою не виконує всіх своїх функцій, оскільки знаходиться ще на стадії розвитку. Сегментація ринку праці.

    Ринок праці обмежується певним економічним  простором, який має чіткі територіальні, галузеві, демографічні, соціальні, національні та інші параметри. Сегментація ринку праці - це розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

      Ознаками  сегментації можуть бути:

      • територіальне положення - регіон, місто, район тощо;

      • демографічні характеристики - статево-віковий  і сімейний склад населення;

      • соціально-економічні характеристики - рівень освіти, професійно-кваліфікаційний  склад працівників, стаж роботи тощо;

      • економічні критерії - розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;

      • психографічні показники - особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

      • поведінкові характеристики - мотивація  зайнятості та ін. Великого значення набуває  створення сегментів для тих, хто особливо потребує соціальної підтримки  з боку держави. Це такі малоконкурентоспроможні  групи осіб, яким потрібна робота: молодь, котра досягла працездатного віку, працівники похилого віку, інваліди, жінки з дітьми.

      Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і  роботодавцями, в який спосіб регулюються  ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

          Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (географічний), професіонально-кваліфікаційний, соціальний, за ланками суспільного виробництва, за кількісним співвідношенням покупців та продавців товару «робоча сила», за умовами конкуренції. З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці: 

• внутрішній  місцевий, регіональний, національний;

• зовнішній - транснаціональний та світовий. 
  Залежно від професій виділяють ринок:

• робочих кадрів (працівники переважно фізичної 
  праці) наприклад, ринок верстатників, зокрема, токарів, 
  шліфувальників і т. ін.;
• спеціалістів та керівників (працівників переважно нефізичної праці).

З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:

• внутрефірмовий, тобто ринок праці підприємства,фірми, установи,організації тощо;
• галузевий;
• національний.

Даний тип ринку  праці співпадає з 
однойменним типом ринку за територіальною ознакою.