Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

     У сучасних умовах в Україні в цілому розроблений i законодавчо закріплений господарсько-правовий інструментарій державного регулювання господарської діяльності в Господарському кодексі України, що визначає основні положення правового регулювання господарських відносин, які складаються як по горизонталі так i по вертикалі. Господарський кодекс є стрижневим кодифікованим актом у системі господарського законодавства, що забезпечує державне регулювання підприємницької діяльності. У цій сфері в останні роки створений цілий блок господарського законодавства України, що включає Господарський кодекс, Цивільний кодекс, закони України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 р., "Про захист економічної конкуренції від 11.01.2001 р., "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 р., "Про цінні папери i фондову біржу" від 18.06.1991р., "Про рекламу" від 03.07.1996 р. у редакції Закону від 11.07.2003 р. тощо.[6].

     При здійсненні регулюючого впливу на підприємницьку діяльність за допомогою норм господарського права задається певний напрямок розвитку i встановлюються її межі Зокрема, визначається поняття державного регулювання у певній сфері, установлюються цілі, форми державного регулювання. Публічно-правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється на основі правових норм. Переважно це зобов'язувальні норми, що установлюють певні обов'язки, а також заборонні норми, що накладають обов'язки утримуватися від певної поведінки. В основному, правові обмеження в державному регулюванні підприємницької діяльності виражаються у встановленні різних правових обтяжень суб'єктів підприємництва. Це, зокрема, необхідність легітимації суб'єктів підприємницької діяльності (обов'язок суб'єктів підприємництва здійснити державну реєстрацію відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних ociб i фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 р.), ліцензування (обов'язок одержати ліцензію на здійснення видів діяльності, зазначених у Законі України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності від 01.06.2000 р.), дотримання правил про забезпечення безпеки i якості товарів, poбіт i послуг (обов'язок одержати відповідний сертифікат відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності від 11.07.2001 р.) тощо.[7]. Набагато менше порівняно з правовими обмеженнями передбачені законодавством правові стимули. Суть стимулюючого впливу виявляється в певному розширенні свободи для суб'єктів підприємницької діяльності, наданні їм нових можливостей. Згідно з чинним законодавством стимулюючий вплив провадиться щодо лише певних категорій суб'єктів підприємницької діяльності (малих підприємств, іноземних інвесторів, підприємців у вільних економічних зонах тощо). За допомогою права необхідно забезпечення не тільки обмежуючого впливу на підприємницьку діяльність, а й стимулюючого впливу. Для правового забезпечення ефективного державного регулювання підприємницької діяльності необхідно визначити збалансоване співвідношення правових стимулів та обмежень в тих чи інших сферах підприємництва.

3.2 Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні.

     Розв'язання  існуючих  проблем  розвитку  підприємництва  в України, створення відповідного середовища потребують докорінної переорієнтації  державної  політики  розвитку  підприємництва. Завдання полягає в тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному житті суспільства.

     За останні три роки склалась недосить втішна загальна картина прибутків малих підприємств в Україні, ми бачимо що в 2008 році підприємства отримали збитки, притому що у відсотках щодо підприємств які отримали прибутки в цьому році то вони становлять 62,7% коли питома вага збиткових підприємств лиш 37,3%.[8, с.56]. З цього можна зробити висновок, що підприємство понесло надзвичайно великі збитки, а ті підприємства які все ж змогли втриматись прибутковими мали настільки мізерні прибутки, що їх питома вага не змогла переважити на збитками. В попередніх роках, ми бачимо кращу ситуацію, тому можемо зробити висновок що різке погіршення в 2008 році було спричинено кризою. Дані наведено в таблиці 1, фінансові результати діяльності малих підприємств в Україні 2006-2008 роки.

     Таблиця 1.[8, с.60]. Фінансові результати діяльності малих підприємств в Україні 2006-2008 роки.

    Сьогоднішній стан малого та середнього бізнесу не можна розглядати як задовільний. Малий бізнес поки, що не є повноцінним провідником ринкових інновацій і рушієм економічного зростання. Для прикладу в Німеччині близько 70% загального об’єму продукції створюється саме малим та середнім бізнесом. В США малі та середні підприємства забезпечують три чверті, а в Японії – 68% валового національного продукту; частка малих та середніх підприємств у виробництві валового внутрішнього продукту країн ЄС становить 63 – 67%.

    За  підсумками 2009 року стан малого підприємництва характеризувався такими показниками: кількість малих підприємств  на 10 тис. населення – 72 проти 300-500 у  розвинутих країнах, обсяг виробленої продукції – 16% від загального обсягу ВВП проти 45-65%, кількість зайнятого  у малому бізнесі населення – 20% від загальної кількості зайнятих проти 60-80% [5].

    Для наочного прикладу ситуації щодо малого та середнього підриємництва розглянемо ситуацію в м. Чернівці. Мале підприємництво м. Чернівці – це 28,0 тис. суб’єктів підприємницької діяльності, 2559 малих підприємств. У розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення в місті припадає 104 малих підприємств(в області 49, в державі 70). На малих підприємствах зайнято 16,1 тис.осіб. Загальний обсяг надходжень від здійснення підприємницької діяльності до місцевих бюджетів становить 39,9 млн.грн. (у 2007р. – 32,9 млн.грн.).[9, с.2]. Як видно з цих цифр, що наведені вище, можна однозначно сказати – малий бізнес в Україні потребує термінової підтримки з боку держави та органів місцевого самоврядування.

    На  загальнодержавному рівні дана підтримка  закріплена Законом України «Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні». Дана програма передбачає такі основні  напрямки підтримки підприємництва:

• вдосконалення нормативно правової бази у сфері підприємницької  діяльності;
• формування  єдиної  державної  регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності;
• активізація    фінансово - кредитної  та   інвестиційної  підтримки  малого підприємництва;
• сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;
• впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємства.

    Не можна сказати однозначно, що в Україні дана підтримка не проводиться. Це можна пояснити хоча б тим, що в Україні поступово створюються центри підтримки малого підприємництва, комерційні банки надають кредити для малого бізнесу. Наприклад,      підтримка малого підприємництва в Чернівецькій області здійснюється відповідно до  заходів регіональної, районних та міських програм розвитку малого підприємництва на 2009-2010 роки, затверджених рішеннями відповідних рад. [10].

     З метою забезпечення прозорості та рівності умов при одержанні дозвільно-погоджувальних документів, спрощення та оптимізації порядку надання дозвільних документів, створення зручностей для підприємницьких стуктур міста забезпечено функціонування міського Дозвільного офісу з надання документів дозвільного характеру. Організована державна реєстрація суб’єктів господарювання за принципом «єдиного вікна».

     Але для того, щоб малий та середній бізнес розвивався і надалі потрібно забезпечити підтримку малого та середнього   бізнесу з боку місцевих органів влади, не тільки у окремо взятому місті, а по всій Україні. Тому місцевим бюджетам потрібно надати більшої незалежності, для того щоб можна було створювати окремі фонди розвитку малого підприємництва.

    Разом з тим, головними причинами гальмування  розвитку малого підприємництва в Україні  є:

• неймовірно важкий тягар оподаткування;  
• відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як і підприємництва в цілому;
• обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових ресурсів;
• недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності тощо.

До основних макроекономічних чинників, які впливають  на розвиток малого підприємництва, слід віднести передусім такі:

• обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв’язку з браком вільних фінансових коштів підприємств та зниженням реальних доходів населення;
• вкрай незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість (або відсутність) кредитів.

Разом з тим, малий бізнес в Україні  має певні риси, які суттєво  відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме:

• низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі;
• низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;    
• прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзинга, субпідряду тощо, а у нас це відсутнє);
• поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку;
• відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;
• відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон’юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм;
• практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;   
• недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців.

     Не слід забувати про те, що сьогодні потенціал малого підприємництва використовується не в повному обсязі. Адже це ключове джерело робочих місць та сприятливий ґрунт для бізнес-ідей. Сьогодні кожен другий працюючий українець займається саме підприємництвом .

     Отже, першочерговими кроками на шляху розвитку та стабілізації українського малого бізнесу мають стати, по-перше, прийняття нового Податкового кодексу (істотне скорочення кількості податків та зменшення податкового навантаження), по-друге, надійний захист приватної та інтелектуальної власності, по-третє, встановлення відповідальності для  посадових осіб державних органів влади за їх неправомірні дії, спрямовані на негативний вплив на бізнес, по-четверте, об'єднання всіх соціальних внесків в єдиний загальнообов'язковий, і нарешті, запровадження приватних пенсійних фондів на противагу державного. Саме здійснення цих заходів призведе не лише до покращення становища та розвитку малого бізнесу в Україні, а й стане невід'ємною часткою  антикризової політики, що забезпечить Україні швидкий, дієвий та позитивний результат в усіх сферах економіки.