Iсторія зародження менеджменту

Творцем школи людських стосунків став американський соціолог і психолог Ельтон Мейо (1880—1949 рр.). Багаторічними дослідженнями, проведеними під його керівництвом у м. Хоторні (це поблизу Чикаго), було встановлено, що продуктивність праці робітників підвищується не стільки завдяки підвищенню заробітної плати, скільки через зміну в кращий бік взаємин між виконавцями і менеджерами, ріст задоволеності своєю працею і стосунками в колективі. Основна заслуга Мейо полягає в тому, що він довів залежність результатів праці від правильно підібраних прийомів управління міжособистісними стосунками. Виникнення школи людських стосунків безпосередньо пов’язано також з іменем німецького психолога Гюго Мюнстерберга (1863—1916 рр.). У своїй праці «Психологія і промислова ефективність» він сформулював основні принципи, згідно з якими необхідно відбирати працівників на керівні посади, а також довів важливість гуманізації процесу управління, оскільки менеджер повинен керувати передусім людьми, а не машинами.

Серед учених, котрі досліджували цей неокласичний напрям, слід відзначити роботи Мері Паркер Фоллетт (1868–1933 рр.), яка проаналізувала стилі управління і розробила теорію лідерства, а також наукові розробки Ф. Герцберга, Д. Мак-Грегора, Р. Блейка, К. Арджіріса. Так, в опублікованій в 1960р. книзі «Гуманістична сторона підприємства» Д. Мак-Грегор писав, що «успіх менеджменту в значній мірі залежить від здібності передбачати і контролювати людську поведінку». З точки зору Мак-Грегора,протягом історії можна виділити два головних повороти стосовно поведінки людей в організації. Перший,розтягнувся на цілі століття і полягав в переході від застосування фізичного примусу до опору на формальну владу. Другий – в переході від формальної влади до лідерства [17].

Ситуаційна теорія визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації.

Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення [22].

Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних відмінностях між  організаціями й усередині власне організацій; намагається визначити, які змінні ситуації мають значення та як вони впливають на ефективність організації. Методологію ситуаційного підходу можна розглядати як процес, що складається з чотирьох елементів [4]:

1) керівник повинен  ознайомитися із засобами професіонального управління, індивідуальною та груповою поведінками, системним аналізом, методами планування та контролю й кількісними методами прийняття рішень;

2) кожна з управлінських  концепцій має сильні та слабкі  аспекти, або порівняльні характеристики, в разі їх застосування до конкретної ситуації. Керівник повинен вміти передбачати ймовірні наслідки (як позитивні, так і негативні) від застосування певної методики або концепції;

3) керівник має вміти  правильно інтерпретувати ситуацію. Слід правильно визначити, які фактори найважливіші та який імовірний ефект можливий у результаті зміни однієї або декількох змінних;

4) керівник повинен  уміти пов'язати конкретні прийоми,  що можуть спровокувати найменший  негативний ефект і мають найменше  недоліків, з конкретними ситуаціями, таким чином забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим способом в умовах наявних обставин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Формування сучасної науки - менеджмент

2.1 Економічна  суть менеджменту

 

Історія управлінської  думки має свої корені, які йдуть  в глибину віків і тисячоліть. Висловлювання щодо проблем управління вчені знаходять і на єгипетських  папірусах, і на глиняних табличках з міжгір'я Тигру та Євфрату. Проте, поєднувати їх з менеджментом прямо неможливо, тому що це були восновному рекомендації щодо державного управління.

Протягом усієї історії  люди захоплювалися такими постатями, як Олександр Македонський і Наполеон, Генрі Форд, Стів Джобс чи Біл Гейтц, більше, ніж видатними вченими, мислителями та поетами. Успіхи цих діячів спричинювалися не лише тим, що вони знали, чого і як хотіли б досягти. Найдивовижнішим завжди здавалося те, що вони вміли підпорядковувати собі інших і змушувати їх свідомо, наполегливо, майже добровільно діяти для досягнення поставленої мети. Вміння керувати чи то виробництвом, чи армією, чи державою завжди вважалося і називалося мистецтвом або талантом. Від нього залежала доля держав, війн, народів і окремих людей.

Але у ХХ ст. підприємств, організацій, військових підрозділів  і самостійних держав стало настільки  багато, а їх взаємодії стали такі тісні та різноманітні, що чекати та шукати управлінський талант на кожну  керівну посаду стало ніколи і нікому [24].

Економічний  термін «menegement» було введено в українську мову з англійської, та в перекладі даний термін означає «управління» [1, 10].

У словнику знаходимо  наступні визначення до категорії управління:

- дія організаційна  чи керівника;

- система органів влади;

- сукупність приладів, за допомогою яких управляють [Словарь современного русского языка и литературы].

“Управління”  – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:

- технічні системи;

- господарські  системи;

- суспільні  системи;

- державні системи  тощо [6].

Етимологічно  менеджмент походить від латинського  слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи [6].

Неочікувану інтерпретацію  терміна “менеджмент” пропонує німецький  історик І. Шайд. Він виводить його етимологію із італійського слова maneggiare – вміння управляти кіньми. Воно міститься в тому, щоб кінь “виконував певні дії, які він, перебуваючи на свободі, здійснює в деяких умовах абсолютно свободно”. А.М. Журавський, спираючись на дане значен-ня, виводить своє трактування: “сукупність мистецтва та науки, задача яких стимулювати людей і спрямовувати їх, щоб вони діяли у рамках дорученої їм справи так само, як вони б діяли за своєю власною ініціативою за умов, що вони розумітимуть всі взаємозв’язки, причини і наслідки кожної конкретної ситуації ” [9].

Сучасний Оксфордський словник англійської мови тлумачить поняття "менеджмент" не однозначно, а сааме [27]:

1) менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;

2) менеджмент - це вміння  та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації;

3) менеджмент - це влада  та мистецтво керування;

4) менеджмент - це органи  управління, адміністративні одиниці, підрозділи.

Менеджмент це:

- вміння досягти поставлених  цілей, використовуючи працю,  інтелект, мотиви поведінки інших  людей

- діяльність, яка відповідно  до цілей та завдань бізнесу  розробляє плани, визначає не  лише, що і коли робити, але й як і хто буде виконувати те, що намітили, формує робочі процедури по всіх стадіях управління та здійснює контроль. [24]

У найширшому розумінні  поняття «управління» - це цілеспрямований  вплив суб'єкта на об'єкт управління за допомогою певної системи методів і технічних засобів з використанням особливої технології для досягнення поставленої мети.

 Якщо вважати,  що об'єкт - це предмет, на  який спрямована діяльність людини, то предмет - це те, що виступає  матеріальним джерелом діяльності. Діяльність - це робота, тобто систематичне застосування людських сил в якійсь галузі. Працювати означає приводити в дію, управляти. Управляти - тобто спрямовувати чиїсь вчинки. Вчинок - дія, здійснена кимось. Дія - вияв певної енергії. Відтак управління - це діяльність, спрямована на зміну об'єкта з урахуванням його здібностей, сил і енергії для того, щоб він міг функціонувати в оточуючому середовищі, спрямовувати вчинки і роботу даного об'єкта для реалізації поставлених цілей.

 Управління  в широкому розумінні - це загальна система відносин і явищ управління в природі та суспільстві, у вузькому - це технологічна організація об'єкта управління. Тоді як менеджмент у широкому розумінні - загальні принципи соціального управління; влада і мистецтво управління людьми; у вузькому - управління ви­робництвом, діяльністю по організації досягнення поставленої мети. Всі складові управління на підприємстві є взаємопов'язаними і взаємообумовленими, але все ж відносно самостійними. Для здійснення успішної управлінської діяльності суб'єктові необхідне володіння технічними, фаховими, організаційно-управлінськими, а також педагогічними знаннями, в тому числі й психолого-соціологічними [14].

Менеджмент  підприємств відрізняється від інших видів управління (уряд, політичні партії, церква, громадські організації) тим, що він організаційними діями ринкової спрямованості забезпечує реалізацію мети підприємницької діяльності товаровиробників.

Менеджмент - це досить складна система впливу, всебічне дослідження якої потребує різноманітних підходів. Зокрема, теорія і практика менеджменту передбачає визначення суб'єктів і об'єктів управління [15].

Процес менеджменту  охоплює не тільки бізнес-структури, але й здійснює трансформацію  в зовнішньому середовищі: ініціює  перетворення системи суспільного  виробництва та споживання, а також використовує виробничі процеси щодо розподілення матеріальних та духовних благ, а також коштів організації для зміни сформованої стратифікації суспільства та системи соціальних відносин загалом [23].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Принципи та закономірності функціонування менеджменту

 

Ефективність  системи функціонування менеджменту  залежить від дотримання загальноприйнятих  принципів.

Основоположником  принципів менеджменту виступає А. Файоль

Таблиця 2.1

Трудові принципи системи менеджменту за А. Файолем [21]

 

№ з/п	Назва принципу	Трактування
1	2	3
1	Поділ праці	Спеціалізація робіт, що необхідна для ефективного  використання робочої сили (за рахунок  скорочення числа цілей, на які спрямовуються  зусилля працівника)
2	Повноваження  та відповідальність	Кожному працівникові мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи
3	Дисципліна	Працівники  мусять дотримуватися умов угоди, укладеної  між ними та керівництвом, менеджери  повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку
4	Єдиновладдя	Працівник отримує  розпорядження тільки одного безпосереднього  керівника і звітує лише перед  ним
5	Єдність дій	Усі дії, що мають  однакову мету, повинні бути згруповані і виконуватися за єдиним планом
6	Підпорядкованість інтересів	Інтереси організації  мають перевагу над інтересами індивідуума
7	Винагорода  персоналу	Отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю
8	Централізація	Природний порядок  в організації, що має керуючий центр
9	Скалярний ланцюг	Безперервний  ланцюг команд, яким передаються всі  розпорядження і здійснюються комунікації  між усіма рівнями ієрархії

Продовження таблиці 2.1

1	2	3
10	Порядок	Робоче місце  для кожного працівника і кожен  працівник на своєму робочому місці
11	Справедливість	Встановлених  правил повинні дотримуватися на всіх рівнях калярного ланцюга
12	Стабільність  персоналу	Установка на довгострокову  роботу в організації, оскільки висока плинність знижує ефективність
13	Ініціатива	Заохочення  працівників до незалежних суджень у межах делегованих їм повноважень
14	Корпоративний дух	Гармонія інтересів  персоналу та організації забезпечує єдність зусиль