Юридична відповідальність в екологічному праві

План:

Вступ

1. Екологічне правопорушення
1. Поняття екологічного правопорушення

1.2 Склад  екологічного правопорушення

2. Види екологічного правопорушення
2. Юридична відповідальність в  національному екологічному законодавстві
3. Види юридичної відповідальності
1. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини
2. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
3. Цивільна відповідальність за екологічні правопорушення
4. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
4. Судова практика при розгляді справ про порушення екологічного законодавства

Висновки 

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом  правового забезпечення раціонального  природокористування, відновлення  екологічних об'єктів і охорони  довкілля.

Законодавство про юридичну відповідальність за порушення  права природокористування тим  чи іншим природним об'єктом розвивалось  у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення  вимог природоохоронного законодавства.

Розвиток  законодавства в цій галузі йшло насамперед по шляху визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, встановлення відповідальності за їх здійснення, уточнення обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення.

Об'єктом  порушення права природокористування  є право виключно державної власності  на природні ресурси та правила користування природними ресурсами.

Суть  екологічної відповідальності - проявляється в трьох функціях: стимулюючій, компенсаційній, превентивній, і полягає в збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.

Юридична  відповідальність у галузі екології має на меті покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства  у галузі природокористування і  охорони навколишнього природного середовища, а також поновлення порушених прав власників природних ресурсів і природо користувачів.

1. Екологічне правопорушення:

1.1. Поняття екологічного правопорушення:

Екологічне  правопорушення — це винне, протиправне діяння( дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності.¹

Вітчизняні  наковці дискутують з приводу  визначення поняття «екологічне правопорушення». Так, І.  Каркаш та А. Гетьман називають його екологічним правопорушенням, вчиненим у сфері природокористування, відновлення та охорони навколишнього природного середовища, і навіть виділяючи специфічні риси, це: екологічна спрямованість, екологічна небезпека та екологічна протиправність, та їх різновиди, -ті, що вчинені природо користувачами, ті, що вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природо користувачами. Професор  В. Андреєвцев вважає, що доцільно виділяти особливий вид протиправних діянь- екологічні правопорушення, та розрізняти з-поміж них порушення вимог екологічної безпеки, порушення інших вимог екологічного законодавства, зокрема нормативів екологічної безпеки.

2.  Склад екологічного правопорушення:

До  складу екологічного правопорушення входять традиційно чотири елементи: об’єкт, ним є ті суспільні відносини, на які посягає екологічне правопорушення, і яким заподією шкоду. Розрізняють загальний об’єкт і спеціальний об’єкт. До загального відносять екологічний правопорядок, тобто коло суспільних відносин по охороні довкілля і раціональному використанню природних ресурсів. Спеціальними об’єктами є суспільні відносини по охороні і раціональному використанню лісів, вод, земель, надр, тваринного світу, тощо.

Об’єктивна  сторона  екологічного правопорушення характеризується трьома ознаками: протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства; шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди; причинним зв’язком між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою.

Суб’єктом екологічного правопорушення є як юридичні, так і фізичні деліктоздатні  особи. Відповідно до законодавства, адміністративна  і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні правопорушення настає з 16-річного віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну- з 18 років. Правопорушення може бути вчинене спеціальним суб’єктом- особою, що наділена спеціальними правами й обов’язками в галузі здійснення відповідних функцій і завдань, пов’язаних з даним видом діяльності.

Суб’єктивна сторона екологічного правопорушення виражається ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необережності, при чому, у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища).

До  складу екологічного правопорушення входять предмет (об’єкт) посягання і екологічні правовідносини. Об’єктами посягання є навколишнє природне середовище ( природні умови життєдіяльності людини) та життя і здоров’я людини.

3. Види  екологічних правопорушень:

Це визначені чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки, об’єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.²

Екологічні  правопорушення в залежності від  предмета і об’єкта посягання  можуть бути в галузі:

— використання природних ресурсів : земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, в сфері використання і охорони атмосфери;

— охорони навколишнього  природного середовища : порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення вимог охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;

— екологічної безпеки: невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення видів діяльності.

Правопорушення по окремих галузях і інститутах екологічного законодавства поділяються на :

1) порушення у сфері права власності на природні ресурси;

2) порушення у сфері права природокористування;

3) правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів;

4) правопорушення у сфері екологічної експертизи;

5) екологічні правопорушення у сфері застосовування економічних важелів щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;

6) порушення прав громадян на екологічно безпечне нпс.,

7) порушення норм екологічної безпеки;

8) порушення екологічних прав громадян на повну і достовірну інформацію

9) екологічні правопорушення у сфері управління і контролю.

Екологічне  правопорушення за ступенем екологічної  небезпеки і заходами державно-правового примусу може бути :

еколого-правовим проступком, що тягне за собою дисциплінарну  відповідальність; еколого- майновим деліктом, що тягне за собою майнову відповідальність; еколого- адміністративним правопорушенням, що тягне за собою адміністративну відповідальність; екологічним злочином, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

Порушення лімітів використання природних  ресурсів, екологічних нормативів, стандартів, вимог екологічної безпеки  призводить до виникнення еколого-правової (превентивної) відповідальності. Проти юридичних осіб –суб’єктів еколого-правової (превентивної) відповідальності застосовують такі санкції: обмеження діяльності, зупинення діяльності, припинення діяльності.

Важливо зазначити, що кожне вчинене правопорушення характеризується не тільки об’єктом, на який воно посягало, а й іншими показниками, які включають суб’єктивну, вольову сторону правопорушення, а також характер наслідків протиправного діяння. Один і той же об’єкт навколишнього природного середовища може бути предметом різних правопорушень.³

2. Юридична відповідальність в національному екологічному законодавстві.

Юридична  відповідальність у екологічному законодавстві — один із найважливіших правових засобів забезпечення дотримання екологічного законодавства (екологічної законності) та екологічних прав громадян і юридичних осіб, підтримання в державі і суспільстві належного екологічного правопорядку. Це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та інших юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається виконання інших обов’язків за допущене екологічне правопорушення. Підставою для застосування такої відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення.

При аналізі  юридичної відповідальності в  теорії права виділяють позитивну (перспективну) та негативну (ретроспективну) відповідальність. Аналогічна позиція присутня і щодо юридичної відповідальності в галузі екологічних відносин. Ретроспективна еколого-правова відповідальність - це форма юридичної відповідальності в галузі екології, яка передбачена законодавством і застосовується вже за скоєні екологічні правопорушення, неправомірну дію чи бездіяльність. Під позитивною відповідальністю розуміють правомірну екологічно спрямовану діяльність, яка передбачає виконання і дотримання юридично встановлених заходів відповідальності наперед, за майбутні негативні наслідки екологічної діяльності, як компенсацію за такі. ⁴  Однак, як вірно зазначається в літературі, позитивна відповідальність - це загально соціальна відповідальність, яка не збігається з юридичною як особливою правовою категорією, що склалася у зв’язку з необхідністю покарання порушників правових вимог.⁵ Слід зазначити, що екологічне законодавство не вживає поняття «позитивної відповідальності», хоча окремі її елементи в ньому і містяться.

Від заходів юридичної відповідальності слід відрізняти економічні заходи впливу, зокрема збори за викиди і скиди забруднюючих речовин,вони є елементом економічного механізму охорони довкілля і мають інше призначення у правовому механізмі забезпечення охорони довкілля.

Юридична  відповідальність у галузі охорони  навколишнього природного середовища проявляється в застосуванні до порушника еколого-правових вимог компетентними державними органами у встановленому законом порядку заходів державно-владного характеру, що проявляються у позбавленні, обмеженні порушників певних особистих чи майнових благ. Під юридичною відповідальністю за порушення екологічного законодавства слід розуміти відношення між державою в особі спеціально уповноважених органів у галузі охорони навколишнього природного середовища, правоохоронних органів, інших уповноважених суб’єктів і особою, яка вчинила екологічне правопорушення.⁶

Суть  юридичної відповідальності за екологічні правопорушення полягає у негативних наслідках, які зобов’язаний понести правопорушник за порушення вимог законодавства. Обгрунтованим є твердження П.М. Рабіновича, який під даним поняттям розуміє закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний  обов’язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали.⁷

Важливо зазначити, що дещо дискусійним виглядає виокремлення деякими вченими екологічної відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності і навіть  формулювання підстав для її відмежування від адміністративної. Вони полягають в тому, що по-перше, засади екологічної відповідальності не передбачені адміністративним законом, зокрема, Кодексом про адміністративні правопорушення, по-друге, суб’єктами адміністративної відповідальності переважно є громадяни та посадові особи, а екологічної - юридичні особи, по-третє, звертає на себе увагу і наявний механізм застосування санкцій за винні та безвинні діяння цих юридичних осіб, по-четверте, у системі адміністративних стягнень немає санкцій у вигляді обмеження, зупинення, припинення діяльності, також застосування екологічних санкцій здійснюється спеціальними суб’єктами. Усунути наявні дискусії допоможе створення Екологічного кодексу України, що позитивно вплине на примусово-застосовну діяльність спеціально уповноважених державних органів.

Ефективність застосування юридичної відповідальності за екологічні правопорушення залежить від багатьох факторів: від рівня правосвідомості, стану екологічного виховання, рівня еколого-правової культури,упорядкованості законодавства у цій сфері, а також від стану вивчення умов і причин екологічних правопорушень та ряду інших обставин. Тому суб’єктивно обумовлюються причини вчинення правопорушень та як наслідок настання юридичної відповідальності у сфері забезпечення екологічної безпеки, це- правовий нігілізм, низький рівень екологічної культури, прагнення окремих осіб до нехтування екологічними нормативами заради збільшення виробництва та отримання прибутку, несвоєчасне виявлення та реагування на екологічні правопорушення правоохоронними та контролюючими органами, їх корумпованість тощо.⁸