Виробнича і соціальна інфраструктура підприємства

 

Мністерство освіти і науки України

Івано-Франківський Університет права

 імені  Короля Данила Галицького

Кафедра ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ІМ.

 АКАДЕМІКА  УАН ЗІНОВІЯ МАНІВА

 

КУРСОВА РОБОТА

з економіки підприємства

 

на тему: «Виробнича і соціальна інфраструктура підприємства»

 

Студента 2 курсу Ес-2011 групи

галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»

напряму підготовки 6.030508 «фінанси і кредит»

Павлюка М.В.

(прізвище та ініціали)

Керівник:       Манів С.З.

                  (посада, вчене звання, науковий

                  ступінь, прізвище та ініціали) 

 

                                      Національна шкала ________________   

   Кількість балів: ________Оцінка:  ECTS _____

 

 Члени комісії     ______________             ___________________

   (підпис)                        (прізвище та ініціали)

 ______________              __________________

  (підпис)                         (прізвище та ініціали)

______________             __________________

  (підпис)                         (прізвище та ініціали)

 

м. Івано-Франківськ – 2013 рік

 

 

Вступ

В умовах ринкових відносин центр  економічної діяльності переміщається  до основної ланки всієї економіки - підприємству. Саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економного витрачання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки і технології. На підприємстві домагаються зниження до мінімуму витрат виробництва і реалізації продукції. Розробляються бізнес-плани, застосовується маркетинг, здійснюється ефективне управління - менеджмент.

Все це вимагає глибоких економічних  знань. В умовах ринкової економіки виживе лише те підприємство, яке найбільш грамотно і компетентно визначить вимоги ринку, створить і організує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечить високим доходом висококваліфікованих працівників.

Поставлені завдання можливо виконати лише при хорошому засвоєнні основ  економіки підприємства.

Що ж розуміється під терміном економіка? У класичному визначенні  економіка - це наука про те, як суспільство використовує певні, обмежені ресурси для виробництва корисних продуктів і розподіляє їх серед різних груп людей. Тому економіка підприємства - наука про те, як це здійснюється в рамках кожного окремо взятого підприємства.

Виробничий процес на підприємстві є основою будь-якої економічної  системи. Чим більше в країні виробляється продукції, що знаходить кінцевих споживачів, тим вище в ній рівень економічного розвитку.

Результативність господарської діяльності підприємства визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. [6,78]

 В умовах постійного вдосконалення  технічної бази виробництва все  більшого значення набувають  проблеми раціональної організації  допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвиток інфраструктури підприємства.

Метою курсової роботи є вивчення та аналіз виробничої та соціальної інфраструктури на прикладі окремого підприємства.

Задачі курсової роботи:

   1) Визначити поняття, види  і значення інфраструктури;

   2) Дати характеристику виробничої  інфраструктури підприємства;

   3) Проаналізувати соціальну функція і соціальну діяльність підприємства;

   4) Дати організаційно-економічну  характеристику підприємства ЗАТ  Фармакологічна компанія «Дарниця»;

   5) Зробити аналіз виробничою  та соціальної інфраструктури  ЗАТ Фармакологічна компанія  «Дарниця»;

   6) Внести пропозиції щодо  вдосконалення інфраструктури ЗАТ  Фармакологічна компанія «Дарниця».

 

Розділ 1

Сутнісна характеристика і значення інфраструктури підприємства

 

1.1 Поняття і види інфраструктури

Інфраструктура - сукупність галузей, підприємств і організацій, що входять  в ці галузі, спрямованої діяльності, покликаних створювати умови для  нормального функціонування виробництва  і обігу товарів, а також життєдіяльності людей.

Інфраструктура звичайно підрозділяється  на виробничу та соціальну (невиробничу).

Виробнича інфраструктура в основному  продовжує процес виробництва в  межах процесу обігу. Вона забезпечує переміщення та зберігання сировини, палива, енергії, різних матеріалів та готової продукції, передачу інформації тощо, в сільському господарстві - меліорацію земель. До виробничої інфраструктури належать:

   а) транспорт (включаючи  не тільки шляхи сполучення, а  й транспортні засоби), зв'язок, складське господарство, матеріально-технічне постачання;

   б) інженерні споруди  і пристрої, в тому числі іригаційні  системи;

   в) комунікації та мережі, серед них лінії електропередачі  (ЛЕП) і розподільні мережі, нафтопроводи  і газопроводи, телефонні мережі, тощо.

Виробнича інфраструктура виступає як внутрішньовиробничий (для окремих  підприємств, фірм або їх об'єднань) та звичайного призначення. Складається міжнародна інфраструктура, прикладом якої є, зокрема, інфраструктурні об'єкти паливно-енергетичного призначення: газо- і нафтопроводи, ЛЕП, що простягнулися по території колишнього Радянського Союзу і що йдуть в багато європейських країн.

Соціальну інфраструктуру утворюють, перш за все, пасажирський транспорт, особливо міської, різні міські інженерні  споруди і комунікації, мережі водо-і енергопостачання, каналізації, телефонні мережі тощо, в більш широкому аспекті - комунально-побутове господарство міст і населених пунктів взагалі .

Інфраструктура, як виробнича, так  і соціальна, забезпечує цілісність і комплексність народного господарства на різних його рівнях. Велика роль інфраструктури в процесі освоєння нових територій, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів у східних і північних районах країни.

Особливе значення серед галузей  інфраструктури має транспорт.

Транспорт виконує величезну роботу з переміщення вантажів і людей. Сумарні витрати на перевезення вантажів і пасажирів і на вантажно-розвантажувальні роботи складають десятки мільярдів рублів. Відповідно велика і частка цих витрат (транспортна складова) у вартості промислової продукції, що досягає в середньому 13%, а в окремих галузях - у чорній металургії, вугільної промисловості - значно більше.

Для скорочення транспортних витрат у народному господарстві необхідно  знизити матеріаломісткість виробництва на основі прогресивних технологій, раціоналізувати транспортно-економічні зв'язки підприємств і районів, раціонально розмістити і спеціалізувати виробництво, посилити комплексність у розвитку господарства регіонів і районів.

Однак роль транспортного фактора не можна зводити лише до частки транспортних витрат. Здійснюючи виробничі зв'язки між галузями та районами, транспорт є неодмінною умовою і активним важелем спеціалізації та комплексного розвитку економічних районів і цілих країн, тобто процесів, які безпосередньо вплив на ефективність суспільного виробництва і ринку. Саме розвиток територіального поділу праці, спеціалізації районів не може бути здійснений без наявності міжрайонних транспортних шляхів, а комплексний розвиток господарства республіки або району без внутрішніх зв'язків і відповідної їм транспортної системи.

Тому поряд з необхідністю зниження транспортних витрат як одного з факторів підвищення ефективності розвитку виробництва  коштує і більше глобальне завдання - знизити витрати на функціонування всієї територіальної організації виробництва. Критерієм оптимальності в цьому завданні виступає мінімізація не окремих видів витрат виробництва, а сумарних витрат на виробництво і транспортування продукції до споживача.

Для досягнення високих виробничих результатів важливо створити в трудовому колективі комфортну соціальну базу і сприятливий психологічний клімат, забезпечити соціальну мотивацію праці, тобто сформувати соціальну інфраструктуру.

Соціальну інфраструктуру процесу  товароруху фармацевтичної продукції становить, так званий, «людський фактор», тобто персонал відповідних професій та спеціальностей. Для суб'єктів фармацевтичного ринку характерна висока питома вага таких фахівців як провізори і фармацевти, по суті, вони виконують роль товарознавців. В даному аспекті цілком правомірно говорити про фармацевтичне товарознавство продукції медичного призначення.

Великий асортимент, наявність аналогів, поява нових препаратів і лікарських форм, різноманітність клінічної  дії - все це вимагає дуже ретельної роботи, що визначає значну чисельність фармацевтів - до 50% штату адміністративно-управлінського персоналу фармацевтичних фірм.

Зміст всієї сукупності об'єктів  соціальної інфраструктури кожним підприємством  потребує чималих коштів.

Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємства (віце-президент фірми) з кадрових та соціальних питань. Йому підкоряються відділи: кадрів, технічного навчання, адміністративного-господарський та житлово-комунальний, які вже безпосередньо керують діяльністю установ соціальної інфраструктури підприємства. Для задоволення соціальних потреб працівників підприємство має скласти план соціального розвитку, тобто обґрунтовану, фінансово і матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці і побуту всіх категорій працівників, їх соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

Однією з передумов ефективного  управління персоналом підприємства є  прогнозування змін у соціальній структурі трудового колективу. Так, встановлення необхідних співвідношень різних категорій працівників за статтю і віком має на меті своєчасне забезпечення потреб сучасного виробництва в кадрах. Характер і зміст праці, що неухильно і швидко змінюються під впливом досягнень науково-технічного та організаційного прогресу, потребують такого ж динамічного поліпшення професійної та кваліфікаційної структури персоналу. Тому в план соціального розвитку підприємства повинні бути включені заходи щодо підвищення рівня спеціальної освіти працівників, зменшення плинності кадрів.

У плані соціального розвитку обов'язково треба передбачити конкретні  заходи, спрямовані на удосконалення  санітарно-гігієнічних умов праці. Не менш важливою є розробка заходів щодо збереження належної працездатності протягом тривалого часу та попередження швидкої стомлюваності. Ці заходи сприятимуть усуненню надмірних фізичних та нервово-психологічних навантажень, установленню оптимальних режимів праці та відпочинку, організації робочого місця, інтенсивності роботи. Особливу увагу потрібно приділяти заходам, що підвищує безпеку праці і усуває виробничий травматизм, а також попереджає професійні захворювання.

У план соціального розвитку трудового  колективу включають також заходи щодо поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, а також по зміцненню матеріально-технічної бази відповідних об'єктів соціальної інфраструктури.

План соціального розвитку підприємства повинен передбачати і заходи щодо посилення трудової та творчої активності, зокрема, ті, які сприяють розвитку раціоналізаторства і науково-технічної творчості працівників.

Головні аспекти плану соціального  розвитку підприємства повинні бути узгоджені з відповідними планами розвитку міського району або навіть міста в цілому, де воно розташоване. Це пов'язано з тим, що рішення багатьох важливих соціальних проблем перевищує можливості окремого (навіть дуже великого) підприємства.

Збалансований розвиток підприємства вимагає прискореного розвитку виробничої і соціальної інфраструктури, що пояснюється їх певним відставанням у минулому, диспропорціональністю (особливо територіального та регіонального) розвитку. Очевидно, що це може бути досягнуто тільки при значній участі держави.

У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва, так і виробничої та соціальної інфраструктур підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Капітальне будівництво як специфічний елемент виробничо соціальної інфраструктури

В окрему сферу виокремлюють капітальне будівництво як специфічний  елемент виробничо-соціальної структури. В більшості середніх підприємств  і майже всіх великих підприємствах  є будівельні й ремонтно-будівельні підрозділи. Їх структура й обсяги діяльності залежать від багатьох факторів, головні із них такі:

1. обсяг будівельно-ремонтних робіт;
2. потреби в розвитку виробничої діяльності;
3. потреби у вирішенні й збалансуванні об’єктів соціальної інфраструктури;
4. наявність джерел фінансування.

Капітальне будівництво як галузь народного господарства має безпосередньо забезпечувати розвиток всіх галузей матеріального виробництва і вирішувати проблеми поліпшення житлових і культурно-побутових умов життя людей. Капітальне будівництво – головна ланка впровадження в народне господарство досягнень науково-технічного прогресу і вдосконалення структури економіки країни. Для того, щоб вкласти кошти в розвиток тієї чи іншої галузі, розробляють техніко-економічне обґрунтування доцільності їх вкладання. У техніко-економічному обґрунтуванні враховуються всі фактори, від яких залежить розвиток виробництва. Головні з них: наявність споживача продукції, необхідні матеріально-технічні та сировинні ресурси, наявність трудового потенціалу. На основі цих факторів визначається ефективність здійснення заходів, пов’язаних із капітальним будівництвом, вибирається фориа здійснення капітального будівництва: нове будівництво, розширення діючого виробництва, реконструкція підприємства чи переозброєння діючого підприємства. Можуть розроблятись одночасно і декілька варіантів розширення виробництва і приймається той, в якому приведені витрати капіталовкладень є мінімізованими, в ефективність і рентабельність – оптимальні.