Управление затратами на предприятии

  Таку інформацію у вигляді даних про неповну виробничої собівартості (в частині прямих, змінних або виробничих витрат) і маржинального доходу (сума покриття) - різниці між ціною продажу (виручкою від реалізації) і неповною собівартістю виробів або реалізованої продукції в цілому - і дає система директ-костинг.

 Облік витрат  складається з наступних елементів:  облік за видами витрат, облік  по місцях виникнення витрат  і облік по носіям витрат (калькулювання  собівартості одиниці виробу). Всі ці елементи присутні при будь-якій організації обліку витрат в управлінському (виробничому) обліку, в тому числі і при обліку повних або часткових витрат. Що стосується директ-костингу, то, описуючи окремі елементи обліку витрат за цією системою, звернемо увагу на властиві даній системі особливості.

Найважливішими  видами витрат, що підлягають обліку, є: витрати на заробітну плату; матеріальні  витрати; витрати на енергію; витрати  на ремонт; податки, внески, страхування; витрати на амортизацію; відсотки, ризики; інші витрати. Цей перелік може змінюватися залежно від національних особливостей обліку і ступеня його деталізації.

З точки зору застосування системи директ-костингу тут відсутні які-небудь принципові особливості в порівнянні із системою обліку повної собівартості. Потрібно тільки підкреслити, що необхідний для організації директ-костинг поділ витрат на постійні та змінні не може бути виконано в обліку за видами витрат, тому що найчастіше один і той же вид витрат в різних місцях виникнення витрат поводить себе по-різному по відношенню до зміни обсягу виробництва.

Наприклад, заробітна  плата допоміжних робітників в одному місці виникнення витрат може носити пременний характер, в іншому - напівпеременний, у третьому - практично не змінюється зі зміною завантаження потужностей  чи обсягів виробництва.

Таким чином, розмежування витрат на постійні та змінні, а також  їх роздільний облік за видами може бути організований тільки в розрізі  місць виникнення витрат. Особливість  обліку витрат по місцях виникнення за системою директ-костинг полягає в тому, що постійні витрати не розподіляються між носіями витрат.

У практиці організація  обліку витрат у розрізі місць  виникнення витрат за системою директ-костинг  вирішується шляхом виділення трьох  груп витрат: абсолютно змінних витрат, що змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва; щодо змінних (або щодо постійних) витрат - для відображення "стрибкоподібних", ступінчастих витрат; абсолютно постійних витрат, не змінюються зі зміною обсягів виробництва або завантаженням потужностей.

Облік витрат за системою директ-костинг може бути організований або тільки як облік фактичних витрат, або як облік планових (нормативних) витрат - інтеграція систем стандарт-кост і директ-костинг як двох основних характеристик будь-якої із систем управлінського (виробничого) обліку: за повнотою що фіксуються витрат і за оперативністю відбиття витрат.

Головною особливістю  директ-костинг, заснованого на класифікації витрат на постійні та змінні, є те, що собівартість промислової продукції  враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку і з заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів, наприклад "Прибутки і збитки".

Постійні витрати  не включають до розрахунку собівартості виробів, а як витрати даного періоду списують з отриманого прибутку протягом того періоду, в якому вони були зроблені. За змінним витратам оцінюються також залишки готової продукції на складах на початок і кінець року і незавершене виробництво.

Важливою особливістю директ-костинг є те, що завдяки йому можна вивчати взаємозв'язки і взаємозалежності між обсягом виробництва, затратами (собівартістю) і прибутком. Наочно це зображено за допомогою