Управление затратами на предприятии

Вступ

На етапі  переходу до ринкових відносин багато підприємств, втративши державну підтримку, стали самостійними суб'єктами економічного життя. Питання вибору виду діяльності, організації виробничого процесу, випуску і збуту готової продукції  стали прерогативою самих підприємств. В умовах самофінансування основним завданням для підприємств стало завдання отримання прибутку в розмірі, достатньому для відтворювального процесу. Основною умовою збільшення прибутку підприємства є зниження витрат виробництва і збуту продукції, зокрема собівартості продукції, що випускається.

Ефективне використання ресурсів підприємства неможливе без  цілеспрямованого впливу на формування витрат, контролю за їх рівнем та економічного стимулювання їх зниження, що є суттю  управління витратами. Вміння ефективно управляти витратами та отримувати від них максимальний результат є вирішальним чинником стабільності функціонування підприємства в ринкових умовах господарювання. Тому зараз досить широко на підприємствах використовуэться діагностика, що в економічному значенні термін “діагностика” вживався здебільшого як синонім дослідження, вивчення чинників впливу на підприємницьку діяльність.

Тому актуальною науково-теоретичною проблемою э питання організації діагностичної системи підприємства–бо воно нині є вимогою часу, оскільки загалом визначається, що впровадження системи діагностки на підприємстві дає можливість визначити як внутрішні, так і зовнішні дестабілізуючі фактори, силу їх впливу та розробити відповідні заходи для їх повного або часткового усунення.

Економічна  діагностика – комплексний аналіз і оцінка економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів й іншої  інформації з метою виявлення  можливих перспектив його розвитку і  наслідків поточних управлінських рішень. Як підсумок діагностики на основі оцінки стану господарства і його ефективності робляться висновки, необхідні для ухвалення певних рішень.

У своїх дослідженнях окремим аспектам цієї проблеми приділяли  увагу такі вчені, зокрема,                                                                               та інші.

Основним завданням  діагностики є:

• системна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів;
• виявляння факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї;
• визначення реальної фінансової стійкості підприємства.

Метою діагностики  витрат є надання необхідної інформації  для  прийняття  управлінських  рішень  про  використання  різноманітного методологічного  апарату  та  інструментарію  для  визначення  стану  процесу формування  виробничих  витрат  підприємства  у  невизначеному  середовищі функціонування,  а  також  розробки  комплексу  заходів,  спрямованих на  поліпшення  цього  стан.

Об’єктом діагностики  виступає об’єкт управління як цілісна високоорганізована система з усіма її функціональними підсистемами.

Предметом діагностики є кількісна характеристика та якісна ідентифікація  процесу  формування  витрат.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою  досліджень стали монографії, наукові  статті вітчизняних і зарубіжних вчених. У курсовій роботі використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи досліджень. Для уточнення понятійного апарату, визначення змісту, обґрунтування системи показників, були застосовані методи абстракції, аналізу й синтезу, систематизації й узагальнення, а також метод діалектики який використовувався для пізнання розвитку і взаємозв’язку об’єктів. Зазначені методи використовувались у взаємозв’язку для забезпечення всебічності проведеного дослідження.

Підсумком  діагностування  є  підготовка  висновків  про  нинішній  стан об’єкта і прогноз його зміни у майбутньому.

1. Теоретичні засади діагностики системи управління витратами

Система діагностики  як складова загальної інформаційної  системи підприємства є важливим інструментарієм підтримки управлінських рішень. В умовах динамічної економіки перед підприємствами постає необхідність отримання під час управлінського процесу оперативної інформації, оскільки ринкова ситуація не має достатнього рівня стабільності для того, щоб методологічні нововведення, які визначені контролінгом, дали задовільний результат при підготовці та реалізації управлінських рішень .

Термін «діагностика»  походить від грецького diagnôstikos –  здатний розпізнавати – і розглядається  як вчення про методи і принципи розпізнавання проблемних ситуацій.

 А. І. Муравйов  трактує діагностику як спосіб  встановлення характеру збоїв  нормального перебігу господарського  процесу на підставі типових  ознак,  властивих тільки даному об’єкту.

О.О.  Гетьман  і В.М. Шаповал вважають, що: «Діагностика як спосіб розпізнавання соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і «вузьких місць» відноситься до методів непрямих досліджень»

 Н. Г. Данілочкіна  розглядає діагностику як напрям економічного аналізу, що допомагає виявити характер порушення нормального перебігу економічних процесів на підприємстві.

 В. Ш. Рапопорт  пропонує наступне визначення: «Діагностика  –  управлінська робота з  виявлення проблем і вузьких місць системи управління підприємством»

Деякі науковці розуміють під діагностикою «визначення  стану об’єкта, предмета, явища або  процесу управління через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, пошук у них слабких ланок  та «вузьких місць».

А. С. Вартанов вказує на суттєві відмінності діагностики від аналізу: окрім динаміки економічних показників,  діагностика дозволяє виявляти структуру зв’язків між цими показниками, щільність та динаміку зв’язків .

Т.О. Загорна  та О.К. Єлісєєва вважають, що діагностика – це процес детального та поглибленого аналізу проблем, виявлення факторів, що впливають на них, підготовка всієї необхідної інформації для прийняття рішення, а також виявлення головних аспектів взаємозв’язку між проблемами, загальними цілями та результатами діяльності підприємства .

Діагностика процесу  управління витрататами виконує три основні функції:

- оціночну –  визначення складу та структури  виробничих витрат;

- діагностичну  – виявлення можливих змін  стану об’єкта; 

- пошукову –  визначення можливих заходів покращання або відновлення процесу формування витрат виробництва.

Процес діагностики  – це не одноразова дія, а постійна систематична діяльність, ефективність якої значною мірою обумовлюється нагромадженим досвідом.

До реалізації діагностичного процесу залучають відповідних суб’єктів, які є безпосередніми організаторами і виконавцями агрегування різнорідної інформації для цілей управління підприємством. На вибір форм діагностування витрат, крім витратних чинників, що випливають із самого процесу формування діагностичної системи, впливають й інші, які визначаються галузевими особливостями діяльності підприємств (технологія виробництва, організаційна структура тощо).

 Виділяють  діагностику оперативну та стратегічну.

Оперативна  діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обгрунтування поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відстежує ключові сфери діяльності підприємства, насамперед, фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні та інформаційні потоки, ризики, що властиві його діяльності. Мета проведення стратегічної діагностики — оцінка ефективності вибраної стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства за окремими напрямами його діяльності, оцінка сильних та слабких сигналів, що отримує підприємство із зовнішнього середовища Досить часто виділяють такий тип як бізнес-діагностика.

Бізнес-діагностика - це ретроспективне (на основі досягнутих роспективне (на основі досягнутих результатів), оперативне (поточний стан) та перспективне (прогноз розвитку) комплексне дослідження господарської діяльності підприємства, необхідне для обгрунтування його господарської політики на майбутнє.

Метою бізнес-діагностики  є виявлення найбільш важливих проблем  у діяльності підприємства та розробка на цій підставі програми коротко- та довгострокових заходів, що дадуть можливість підвищити ефективність та фінансові результати діяльності підприємства

Отже, бізнес-діагностика, по-перше, не обмежується дослідженням минулого та теперішнього стану підприємства, а й передбачає перспективний аналіз ймовірного розвитку ситуації, внутрішнього та зовнішнього оточення; по-друге, має практичну значущість — результатом її проведення є ряд обґрунтованих заходів щодо удосконалення системи управління, фінансового оздоровлення, зростання прибутковості та ринкової привабливості підприємства.

Також очевидно, що у ринкових умовах ядром стратегічного управління витратами повинні виступати внутрішні важелі управління: координованість процесу прийняття та реалізації управлінських рішень, раціональна організація управлінського обліку витрат, система бюджетування, мотивації, аналітичного обґрунтування тощо. 

Практика управління свідчить, що для обґрунтування і  реалізації рішення з оптимізації  витрат аналітичне обґрунтування на основі економічних показників не є достатнім критерієм. Оцінка стану інформаційного забезпечення стратегічного  управління витратами повинна відповідати принципам комплексності і системності підходу та охоплювати такі напрями роботи.

1. Вивчення структури  підприємства, організаційних взаємозв'язків та стилю управління. Якість та повнота реалізації рішення з оптимізації витрат базується на ефективності всіх функцій управління. Процедура прийняття рушення, його впровадження повинна відповідати стратегічним цілям діяльності підприємства, узгоджуватись із завданнями структурних підрозділів (центрів відповідальності). Недотримання цієї вимоги може поставити під сумнів реальність досягнення очікуваного ефекту, а отже, негативно вплинути на позицію суб’єкта на конкурентоспроможному ринку. Раціональність побудови організаційних взаємозв'язків та стилю управління витратами є предметом наукових досліджень в області корпоративного управління та менеджменту. 

2. Оцінка змісту  облікової політики, схеми документообороту. В основі інформаційної підтримки управлінських рішення стратегічного спрямування перебуває, в першу чергу, бухгалтерський облік. Від того, наскільки його раціональна побудова відповідає цілям управління витратами, залежатиме оперативність підготовки та надання інформації для менеджерів.

3. Оцінка постановки  управлінського обліку витрат  та змісту форм внутрішньогосподарської  звітності. Виступаючи частиною інформаційного забезпечення управління, управлінський облік максимально наближений до цілей і завдань управління витратами. Належний рівень організації управлінського обліку на підприємстві (зміст положення про управлінську бухгалтерію, посадові інструкції, відповідні методичні рекомендації, форми внутрішньої звітності і т. ін.) сприятиме своєчасній підготовці якісної інформації для обґрунтування рішень в умовах економічних альтернатив.  

Недосконале функціонування системи управлінського обліку призводить до трудомісткості збору інформації для оперативної оцінки ефективності здійснення витрат На етапі оперативного управління відбувається коригування тактичних завдань, а у їх контексті – уточнюється стратегія управління витратами на перспективу. Тому, управлінський облік витупає першоосновою для розробки стратегії розвитку діяльності суб’єкта господарювання.

4. Оцінка «достатності» системи інформаційного забезпечення управління витратами. Націленість на стратегічне управління витратами потребує перегляду внутрішніх стандартів інформаційного забезпечення управління. В умовах перенасиченості інформаційного поля, на перший план висувається вимога релевантності інформації. Крім того, в умовах великої кількості показників, складності розрахунків розглядати ефективність стратегічного управління витратами без автоматизації не доцільно. Програмне забезпечення повинне мати максимальний набір функцій для автоматизації всіх бізнес-процесів на підприємстві, а також передбачати можливість удосконалення (зміни) під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

Отже, якщо оцінка змісту облікової політики, схеми  документообороту та постановки управлінського обліку витрат, змісту форм внутрішньогосподарської звітності є предметом інтересу фахівців з обліку і контролю, то вимоги до формування загальної системи інформаційного забезпечення стратегічного управління витратами охоплюють всю ієрархію управління, розкриваючи тісний взаємозв’язок та взаємоузгодженість його функцій.

6. Оцінка рівня  кваліфікації персоналу. Діагностика за вказаним напрямом є виключно важливою, оскільки визначає потенціал розвитку системи управління витратами на перспективу.

Запропоновані напрями оцінки стану інформаційного забезпечення стратегічного  управління витратами не є вичерпними. Вони підлягають деталізації та уточненню на кожному етапі  діагностики. 

Узагальнюючи  вищенаведене, можна стверджувати, що головною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття поточних та стратегічних управлінських рішень на всіх етапах життєдіяльності підприємства. Результати економічної діагностики формуються на основі поглибленого попереднього, наступного і перспективного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та використовуються для прийняття програм (планів) подальшої діяльності підприємства.