УДОЧКОНАЛЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІДПРИЄСТВА

Важливою функцією складського господарства є також підготовка матеріалів до виробничого використання, тобто комплектування, нарізування, розкрій тощо. Ці роботи виконують заготівельні відділення (дільниці) матеріальних складів підприємства.

Видача матеріалів зі складів здійснюється в межах ліміту, що його розраховує відділ постачання, виходячи з виробничої програми та відповідних витрат матеріальних ресурсів[3].

Облік руху матеріальних ресурсів ведеться за допомогою картотеки як на складах підприємства (кількісно-сортовий облік), так і в бухгалтерії (кількісно-вартісний облік). В окремій картці зазначаються номенклатурний номер матеріалу, його найменування, марка, сорт, одиниця виміру і ціна, а також фіксуються всі надходження та видачі матеріалу. За картотекою розраховуються залишки матеріалів, які порівнюються з нормами запасу зберігання й лімітами.

 

 

3. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства

 

 

 Виробництво — це комплексний процес створення матеріальних благ, невід'ємною складовою якого є люди і взаємовідносини між ними. Тому кожне підприємство становить не лише складну виробничо-економічну, а й не менш складну соціальну систему. На результативність діяльності підприємства помітно впливають соціально-культурні чинники зовнішнього середовища. Тому сучасні підприємства об'єктивно мусять спрямовувати певну частину своїх зусиль і ресурсів на вирішення як внутрішніх, так і зовнішніх проблем соціального характеру[4].

Характеристика соціальної інфраструктури. Соціальні потреби працівників підприємства охоплюють широке коло питань: поліпшення умов праці та охорони здоров'я, побуту працівників і членів їх сімей, соціально-культурного обслуговування. Забезпечення соціальних потреб трудових колективів здійснюється сукупністю певних підрозділів соціальної інфраструктури підприємства, до складу яких можуть входити:

1) їдальні, кафе, буфети;

2) лікарні, поліклініки, медпункти;

3) власні житлові будинки, заклади  побутового обслуговування;

4) школи, професійно-технічні училища, факультети та курси підвищення кваліфікації;

5) дитячі дошкільні заклади, бібліотеки, клуби (палаци культури);

6) бази та будинки відпочинку, спортивні споруди тощо.

Утримання всієї можливої (необхідної) сукупності об'єктів соціальної інфраструктури кожним підприємством потребує чималих коштів. За умов кризового стану і зв'язаної з цим обмеженості фінансових ресурсів багато які підприємства змушені передати створені раніше окремі об'єкти соціальної інфраструктури в підпорядкування місцевих органів влади — районних, міських та обласних держадміністрацій. Проте й нині існують і навіть створюються нові заклади освіти, охорони здоров'я та відпочинку галузевого підпорядкування[11].

Управління діяльністю підрозділів соціальної інфраструктури здійснює заступник директора підприємства (віце-президент фірми) з кадрових і соціальних питань. Йому підпорядковано відділи: кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський та житлово-комунальний, які вже безпосередньо керують діяльністю установ соціальної інфраструктури підприємства.

Соціальна діяльність підприємства. Вирішення питань соціального розвитку колективу підприємства належать до найважливіших чинників підвищення ефективності виробництва, високої результативності виробничо-господарської та комерційної діяльності. Сучасні умови господарювання висувають підвищені вимоги до персоналу підприємства, рівня його загальної освіти, професійної підготовки, творчої активності. Постійний розвиток здібностей людини є необхідною передумовою її успішної праці, уміння використовувати сучасні технічні засоби, нову техніку й технологію, новітні наукові досягнення.

Для задоволення соціальних потреб працівників будь-яке підприємство має скласти план соціального розвитку, тобто обґрунтовану, фінансове та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності[12].

Однією з передумов ефективного управління персоналом підприємства є прогнозування змін у соціальній структурі трудового колективу. Так, встановлення необхідних співвідношень різних категорій працівників за статтю і віком має на меті своєчасне забезпечення потреб у кадрах сучасного виробництва, адаптованого до ринкових умов господарювання. Характер і зміст праці, що невпинно й швидко змінюються під впливом досягнень науково-технічного та організаційного прогресу, потребують такого самого динамічного поліпшення професійної та кваліфікаційної структури персоналу, а відтак у плані соціального розвитку підприємства дуже вагомими мають бути заходи щодо підвищення рівня спеціальної освіти працівників, зменшення плинності кадрів.

У плані соціального розвитку обов'язково треба передбачити конкретні заходи, спрямовані на вдосконалення санітарно-гігієнічних умов праці (зниження рівня шуму, вібрації, запиленості та загазованості повітря тощо). Не менш важливою є розробка заходів для збереження належної працездатності протягом тривалого часу і запобігання швидкій стомлюваності. Ці заходи сприятимуть усуненню надмірних фізичних та нервово-психологічних навантажень, установленню оптимальних режимів праці й відпочинку, організації робочого місця, технічного стану знарядь праці, інтенсивності роботи, належної виробничої естетики тощо. Особливу увагу треба приділити заходам, що підвищують безпеку праці та усувають виробничий травматизм, а також запобігають професійним захворюванням

До плану соціального розвитку трудового колективу обов'язково включають також заходи для поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, їхнього соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я, а також зміцнення матеріально-технічної бази відповідних об'єктів соціальної інфраструктури.

План соціального розвитку підприємства має передбачати також заходи для посилення трудової та творчої активності, зокрема ті, що сприяють розвитку раціоналізаторства й науково-технічної творчості працівників[5]. 
           Головні аспекти плану соціального розвитку підприємства мають бути узгоджені з відповідними територіальними планами. Це зв’язано з тим, що чимало соціальних проблем за своїм значенням і можливостями розв’язання виходять за межі окремого підприємства.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ  ЗАТ “ІЗЯСЛАВСЬКИЙ ХЛІБОЗАВОД”

 

2.1. Організаційно-виробнича характеристика ЗАТ “Ізяславський хлібозавод”

 

Місце знаходження закритого акціонерного товариства "ІЗЯСЛАВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД": Україна, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 81.

Підприємство створене на базі з’єднання хлібопекарні і харчокомбінату у 1955 році реконструйоване і  стало існувати на території теперішнього підприємства вироблялась різна продукція хоча і старими методами і примітивно (хліб, макарони, безалкогольні напої, ковбасні вироби, карамель, комбікорм, борошно). Протягом довгого періоду виробництво удосконалювалось, розширювалось, випускались нові види продукції.

В 1970-х роках харчокомбінат перейменовано в хлібозавод. 80% продукції складали хлібобулочні вироби.

У 90-х роках на підприємстві створюється організація орендаторів, яка орендує а потім викупляє майно у фонду майна тобто у держави. Тоді ж було створене колективне підприємство “Ізяславський хлібозавод”.

У 2000 році рішення загальних зборів колективу підприємства реорганізовано і на його базі створене закрите акціонерне товариство (ЗАТ) “Ізяславський хлібозавод”, що існує в теперішній час.

До складу підприємства входить хлібозавод, цех виробництва води і сучасний млин, для виробництва борошна для потреб хлібозаводу. Підприємство має склад безтарного зберігання борошна, газифіковано.

Вироблені хлібобулочні вироби користуються попитом населення в районі і за його межами, але потужності заводу використовуються не повністю. В середньому за рік це складає 60-70%.

Постачання сировини здійснюється на договірній основі з кожним постачальником окремо. Так само з постачальниками газу, електроенергії.

Реалізація продукції власного виробництва проводиться по договорам з оптовими покупцями.

Товариство є юридичною особою від дня його державної перереєстрації.

Підприємство має право самостійно придбавати, продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду, лізинг юридичним і фізичним особам засоби виробництва, нерухомість та інші матеріальні цінності, відчужувати їх іншими способами, не забороненими чинним законодавством.

Товариство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своєю назвою.

Товариство має право укладати угоди (договори, контракти), у тому числі договори купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезення, зберігання, оренда, лізингу, позики, доручення і комісії, та інші угоди, передбачені діючим законодавством, придбавати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському суді[23].

Товариство має право у встановленому чинним законодавством України порядку самостійно:

- опрацьовувати прогнози і плани  виробничо-економічного і соціального  розвитку на основі потреб  на його продукцію (роботи і  послуги), брати участь в конкурсах на одержання державних замовлень, прямих замовлень споживачів, постачальницьких та збутових організацій;

-   здійснювати  матеріально-технічне  постачання  в порядку оптової  торгівлі, прямих зв'язків Із постачальниками, а також централізованого забезпечення матеріальними ресурсами державного замовлення;

-  пропонувати торговельні, консультаційні, організаційно-методичні та посередницькі  послуги як на території України, так і за кордоном;

- встановлювати ціни на вироблювану  продукцію (роботи, послуга);

-  представляти свої інтереси  у відносинах з українськими  та Іноземними юридичними та  фізичними особами, державними органами;

- купувати в Україні та за  кордоном продукцію (послуги), призначену  для потреб підприємства, в тому числі товари народного споживання, житлові приміщення та будівлі, землі, відповідно до чинного законодавства України;

- учиняти, як в Україні, так і  за кордоном, з підприємствами, організаціями, установами, окремими юридичними  та фізичними особами будь-які  угода, здійснювати лізингові операції та інші юридичні акти та договори, в тому числі купівлі-продажу, міни, кредитні, застави, позики, перевезення, доручення та комісії, зберігання, сумісної діяльності та інші, а також брати участь в торгах, конкурсах, виставках, надавати гарантії, набувати майнові та немайнові права та приймати зобов'язання в порядку, передбаченому законом;

-  будувати, набувати, брати, здавати  в найм (оренду, лізинг), як в Україні, так і за кордоном, необхідне  для своєї діяльності всякого  роду рухоме та нерухоме майно;                                                                                          

- купувати сировину, матеріали, інструменти, устаткування та Інше майно  в порядку оптової торгівлі  на ринках, у населення за договірними  цінами, використовувати матеріальні ресурси, одержані від замовників, а також купувати товари в роздрібній торговельній мережі по безготівковому та готівковому розрахунку, без обмеження вартості разової покупки, якщо інше не встановлено чинним законодавством;

- набувати та надавати права  на володіння та використання, патентів, технологій, ноу-хау та іншої технічної інформації;

-  у встановленому порядку  користуватися Державним реєстром  науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських  робіт,

-  випускати, придбавати та відчужувати ( обмінювати) будь-яким способом, не забороненим законом, цінні папери;

- створювати в Україні та  за кордоном представництва, відділення, філії для здійснення своєї  діяльності, створювати дочірні  підприємства, торговельні товариства , а також спільні та змішані товариства на договірних та статутних засадах, фати участь у всякого роду міжнародних об'єднаннях, товариствах, асоціаціях, концесіях, акціонерних товариствах та товариствах з обмеженою відповідальністю, відповідних основним напрямкам підприємства;

-   реалізовувати свою продукцію, а також продукцію, одержану внаслідок комерційної діяльності товариства, за діючими цінами по безготівковому та готівковому розрахунку, або через державні, приватні та інші організації в Україні та за кордоном у відповідності з чинним законодавством, а також продавати та передавати іншим підприємствам, організаціям, закладам та окремим громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно, в тимчасове користування або у позику майно, що належить йому, а також списувати його з балансу;

-  направляти у відрядження  осіб, що виконують роботи за  завданням Підприємства, як на  території України, так і за  кордоном;

- для виконання робіт залучати  робітників на договірній (контрактній) основі, за договорами цивільно-правових форм;                                                                                          

- проводити за власні кошти  підготовку, навчання підвищення  кваліфікації робітників підприємства;