Інвестиційна діяльність підприємства та заходи щодо її удосконалення

       ~ обов'язкова оцінка всіх можливих  альтернатив для кожного проекту; 

       ~ забезпечення прийнятих для компанії  співвідношень між основними  цілями: прибутковістю, зростанням  капіталу, мінімізацією ризику і  ліквідністю;

       ~ колегіальність у прийнятті рішень щодо складу портфеля;

       ~ забезпечення відповідності та  керівництва портфелем відповідно  до статуту корпорації. 
 

       1.3. Методика розрахунку ефективності інвестиційної діяльності

       При вкладенні капіталу виникає запитання: якою мірою майбутні доходи перекривають нинішні витрати? На це питання мусить відповісти кожний інвестор від приватної особи до держави загалом.

       Виходячи  з цього, теоретичні засади інвестиційного аналізу складають систему методів  і показників обчислення ефективності (оцінки привабливості) інвестування.

       Методологічні основи оцінки ефективності реальних (виробничих) інвестицій, адаптованих  до сучасних умов господарювання в  Україні, мають включати в основному  чітко окреслені принципи і алгоритми  розрахунків визначених показників.

       Рекомендовані основні принципи оцінки ефективності інвестицій:

• оцінка повернення інвестованого капіталу на основі грошового потоку;
• обов’язкове приведення теперішньої вартості капіталу і грошового потоку;
• вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтної ставки);
• варіація форми ставки відсотка залежно від мети оцінки.

       Основні показники оцінки ефективності інвестицій:

       чистий  приведений дохід;

       норма ефективності (індекс доходності);

       період (термін) окупності;

       внутрішня норма доходності (рентабельності).

       Чистий  приведений дохід (ЧПД) дає узагальнену характеристику результату інвестування – абсолютну величину ефекту від реалізації інвестиції. Іншими словами це різниця між сумою майбутніх доходів і поточною вартістю нинішніх і наступних витрат для реалізації проекту.

       ЧПД = ГП – ІК,                                            (1)

       де  ГП – теперішня вартість грошового  потоку

            ІК – сума інвестиційних коштів  за проектом, що реалізуються.

       При цьому треба пам’ятати, що показник ГП беруть за весь період експлуатації об’єкта, введеного в дію внаслідок реалізації проекту. ЧПД може бути використане не лише для порівняльної оцінки, а й як критерій доцільності реалізації інвестицій загалом.

       У процесі розрахунку цього показника  використовується дисконтна ставка, тому ЧПД може бути обчислена так:

       ЧПД = ∑(ГП – ІК)/(1+і)^t,                              (2) 

       де  ГП – теперішня вартість грошового  потоку в рік t;

            ІК – сума інвестиційних коштів  за проектом в рік t;

            і – ставка дисконту;

            t – кількість років від початку  інвестування.

       Інвестиційний проект, який має ЧПД, що є від’ємним  або дорівнює нулю, не може бути прийнятим  для реалізації, оскільки він не забезпечить отримання інвестором очікуваного доходу на вкладений  капітал.

       Норма ефективності (НЕ) обчислюється як відношення сумарного грошового потоку  в дійсній вартості до суми інвестиційних коштів за проектом. Якщо норма ефективності менша одиниці, проект повинен бути відкинутий як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. Норма ефективності обчислюється за формою:

       НЕ = ГП/ІК                                    (3)

       При цьому треба пам’ятати, що за умов різночасності вкладень їх необхідно  приводити до теперішньої вартості.

       Період  окупності (ПО). Цей показник базується  не на прибутку, а на показникові  грошового потоку з приведенням його абсолютної величини до теперішньої вартості. Він показує кількість років, потрібних для відшкодування витрат з отриманих доходів. Період окупності обчислюється за формулою:

       ПО = ІК/ГПс ,                                   (4)

       де  ГПс – середньорічна величина грошового потоку за певний період. Цей період вимірюється: для короткострокових вкладень – кількістю місяців, а довгострокових – кількістю років.

       Внутрішня норма доходності (ВНД) характеризує рівень доходності інвестицій, що виражається  дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку, зумовлена реалізацією інвестицій, має бути приведена до теперішньої вартості інвестиційних коштів.

         Внутрішню норму доходності можна  сприймати також як дисконтну  ставку, за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю (ЧПД = 0). З формули ЧПД:

       ВНД =А+а(В-А)/(а-в),                            (5)

       де  А – ставка дисконту, при якій ЧПД ще позитивний;

            В – ставка дисконту, при якій  ЧПД вже негативний;

            а – величина позитивного ЧПД при величині ставки дисконту А;

            в – величина негативного ЧПД  при величині ставки дисконту  В.

       Для приватних інвесторів проект ефективний, якщо значення ВНД проекту більша за існуючу ставку інвестування банку. Для державних підприємств проект ефективний, якщо значення ВНД проекту більше за існуючу ставку ВНД альтернативного проекту.

       Взагалі діюча в Україні та в інших  країнах СНД методика визначення ефективності капітальних вкладень не може використовуватись не тільки приватними інвесторами, але і у державному секторі, який втратив фактичну монополію на інвестиції.

       Принцип приведених витрат, який використовується у методиці, ґрунтується на застосуванні нормативних коефіцієнтів економічної  ефективності, які мають усереднений  характер, не враховують підприємницький ризик та обмежуються або усередненим роком, або строком окупності.  

        Висновки до першого розділу:

    Розглядаючи можливі визначення і аналізуючи законодавчі тлумачення, ми дійшли висновку, що окремі положення неповно  і досить неправильно трактують поняття інвестицій. Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах, з метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками.

    Відомо  багато позитивних прикладів вкладення  коштів іноземними і вітчизняними інвесторами в українські підприємства. Однак процес інвестування сьогодні, на нашу думку, ще не можна назвати таким, який здатен відчутно вплинути на економічний клімат у державі.

    Рівень інвестування, на жаль, ще зовсім не відповідає бажаному. Адже саме інвестиційний клімат є показником зростання економіки країни, рейтингом довіри з боку потенційних вкладників. Показовою в цьому плані є структура інвестиційної привабливості регіонів, яка взаємопов’язана з економічною ситуацією в них.

    Головним  висновком є твердження про те, що мале та середнє підприємство ще не відчуло повною мірою ставлення  до себе з боку держави як до повноцінного суб’єкта ринкових відносин. При переході до ринкової економіки, Україна значною  мірою зберегла державний контроль над підприємствами.  
 
 
 
 

Розділ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ КИЇВСЬКОГО КОЛЕКТИВНОГО ЗАВОДУ «РОСИНКА»

2.1. Історична довідка створення та розвитку підприємства ККЗ “Росинка”

       ККЗ «Росинка» пройшла довгий шлях і  досягла великих висот.

       У 1960 року були введені в експлуатацію перші виробничі лінії єдиного  на той час в Києві експериментального заводу безалкогольних напоїв (як тоді називалася "Росинка"). Підприємство одразу ж заявило про себе, розпочавши масштабний випуск мінеральної води "Київська". Вона розливалась на п’яти полуавтоматичних лініях потужністю до 30 тисяч пляшок на добу. В 1962 році були введені 4 автоматичні лінії: одна з них, як і раніше, випускала "Київську", а три – переобладнані під виробництво фруктових напоїв. 1969 року розпочався випуск напоїв у скляній пляшці місткістю 0,33 літра, а роком пізніше було встановлено нову автоматичну лінію розливу німецького виробництва потужністю 24 тис. пляшок на годину. В цехах заводу випускались "Ситро", "Лимонад", "Тархун", "Крем-Сода", а також власний винахід – "Буратіно".

       1980 року Київський експериментальний  завод безалкогольних напоїв  отримав нову назву "Росинка". Тоді ж відбувся черговий етап  технічного переозброєння підприємства. Протягом п’яти років було  встановлено кілька нових автоматичних виробничих ліній: одна – з розливу напоїв у 0,5-літрові пляшки потужністю 36 тис. Пляшок на годину, і три – з випуску фруктових напоїв та сиропів по 24 тис. пляшок на годину. 1987 року на "Росинці" впроваджено лінію з випуску концентратів для напоїв, розфасованих в пакетах по 16 та 20 грамів.

       До 1990 року "Росинка" залишалась єдиним заводом в Київському регіоні, що спеціалізувався на виробництві  безалкогольних напоїв.

       "Поворотним" для підприємства став 1996 рік.  Розпочалася модернізація виробничих потужностей та розширення асортименту продукції. Освоєно випуск напоїв у новій фігурній плящці місткістю 0,33 літри, крім того, розроблено ексклюзивну пляшку "0,4 літри під гвинт", яка на той час не мала аналогів на українському ринку. Введено в дію лінію з виробництва напоїв у поліетиленовій пляшці по 1 л, 1,5 и 2 літри.

       Фахівці "Росинки" розробили рецептури  і впровадили більше 50 найменувань  нових видів напоїв, сиропів, квасу. Серед них – газовані "Росинка-апельсин", "Росинка-лимон", "Росинка-персик", "Крюшон", "Супер-кола", "Водка-лимон", "Водка-клюква", "Мікс-виноград", "Мікс-апельсин"; напої з вмістом вітамінів А, С та Е – "АСЕ Тропік-морква", "АСЕ Ананас- морква", "АСЕ Мультифрут". Відновлено "ностальгічну" серію – "Буратіно", "Крем-Сода", "Тархун", "Лимонад".

       В 1998 році завдяки співпраці з німецькою  фірмою "Wild" була впроваджена лінія  з випуску негазованих напоїв із вмістом натурального соку "Capri-Sonne" – до 10 тис. пакетиків на годину по 0,2 л кожний. Обсяги виробництва продукції заводу "Росинка" постійно зростають. Так, в 1996 році було вироблено більше 26 млн. літрів різних напоїв, в 1998 – більше 65 млн., в 2000 – більше 79 млн., в 2001 – майже 92 млн. л. Загальний приріст виробництва в 2001 році порівняно з 2000 роком склав 15%. З 92 млн. літрів майже половина – близько 45 млн. (+4%) – припала на безалкогольні напої, більше 25 млн. (+28%) – на мінеральну воду, 9 млн. (+36%) – на квас, 8 млн. (+35%) – на слабоалкогольні напої, майже 4 млн. (+15%) – на «Capri-Sonne».

       Враховуючи, що "Росинка" працює без залучення  інвестицій, виключно за рахунок власних  прибутків чи кредитів, важливим є  той факт, що частина коштів регулярно  направляється на благодійність  – для допомоги дитячим садкам, школам-інтернатам, багатодітним сім’ям, а також потерпілим від аварії на ЧАЕС.

       Вступивши у 2008 рік, керівництво «Росинки» вбачає основу подальшого успіху в:

       постійному  оновленні виробничої бази;

       вивченні  світових тенденцій розвитку галузі;

       вдосконаленні системи збуту та ефективному  менеджменті.

       За  останні пару років переможцями та лауреатами визнавались більше 20 напоїв нашого заводу. "Найтитулованішим" є "Росинка Лимон" – "візитна картка" підприємства. Він був вшанований трьома Гран-Прі, сімома золотими та одною срібною медаллю. П’ять золотих і одна срібна нагорода – у "Capri-Sonne Яблуко". Гран-Прі, три золотих та одна срібна – у мінеральної води "Софія Київська". Чотири "золота" – на рахунку "Лимонаду", три – "АСЕ-Тропік Морква". Медалі вищого гатунку різних конкурсів завойовували й такі відомі напої як "Росинка Крюшон", "Росинка Яблуко", "Capri-Sonne Гроно" та багато інших.