Інвестиційна діяльність підприємства та заходи щодо її удосконалення

       2.Забезпечення  високих темпів економічного  розвитку компанії, підприємства.

       3.Забезпечення  максимізації доходів від інвестиційної  діяльності.

       4.Забезпечення  мінімізації інвестиційних ризиків.

       5.Забезпечення  фінансової стійкості та платоспроможності компанії, підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

       Існує кілька видів проектів, які можна  розподілити:

       І За об’єктами інвестицій:

       1.Фінансові  проекти – передбачають одержання  прибутку від вкладень капіталу в інвестиційні інструменти – акції, облігації, паї, внески.

       2.Реальні  інвестиційні проекти – передбачають одержання прибутку від вкладення капіталу в реальні активи в формі придбання, будівництва, реконструкції, лізингу.

       3.Інтелектуальні  інвестиційні проекти – приносять прибуток від реалізації нематеріальних активів.

       ІІ  За напрямками використання активів:

       1.Споживчі  – це плани вкладення заощаджень  в предмети особового або сімейного  довгострокового використання –  житло, засоби транспорту та  ін. Ці вкладення безпосередньо не пов’язані з одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можуть використовуватись для тих цілей або брати участь в інвестиційному процесі як гарант, застави або як засоби захисту від інфляції в періоди спаду інвестиційної активності.

       2.Паперові (фіктивні) – це плани придбання  активів у вигляді цінних паперів,  як майнових, так і боргових (кредитних), які будуть не тільки приносити  інвестору прибуток, а й гарантувати  йому певний рівень безпеки  вкладених коштів. 

       3.Підприємницькі інвестиційні проекти – це плани вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької діяльності.

       ІІІ За напрямками (формами) інвестування:

       1.Прямі  – спрямовані на створення  виробничих потужностей;

       2.Портфельні  – зумовлені сукупністю документів, що віддзеркалюють право власності  на активи або прибуток, що вони приносять;

       3.Венчурні, інноваційні - це вкладення капіталів  у науково місткі, високотехнологічні  виробництва, які одночасно є  високо ризиковими і потребують  захисту з боку держави.;

       4.Мегаполіс  – на пільгових основах капітал  спрямовується в нові технології;

       5.Галузеві  і регіональні - суб'єктом інвестування є керівний орган галузі або представники місцевих органів влади.;

       6.Міжнародні  – здійснюються за міждержавними  угодами, за участю, як правило,  міжнародних фінансово-кредитних  інститутів.

       IV За розміром інвестицій:

       - великі;

       - середні;

       - дрібні.

       V За мотивацією:

       - вимушені;

       - ті, що забезпечують позицію на  ринку;

       - з метою скорочення витрат  і збільшенню доходів;

       - з метою одержання надприбутків.

       VІ  За рівнем ризику:

       позаризикові;

       з мінімальним ризиком;

       з середнім ризиком;

       високоризикові;

       авантюрні. 

       VІІ  За рівнем технологічної готовності:

       зародковий;

       попередній (передінвестиційний);

       готовий до будівництва або експлуатації;

той, що потребує розширення виробництва, реконструкції  або техпереозброєння;

той, що потребує реорганізації;

той, що потребує санації або реорганізації.

       Проекти можуть класифікуватися за рівнем технологічної  готовності і напрямками відтворення. Так, зародкові і попередні проекти  належать до передінвестиційних досліджень і не потребують глибоких обґрунтувань, інші потребують всебічних техніко-економічних обґрунтувань.

       Інвестиційна  діяльність компанії чи фірми представляє  собою досить тривалий час і тому має здійснюватися з урахуванням  певної перспективи. Формування напрямків цієї діяльності з урахуванням перспективи  преставляє процес розробки інвестиційної стратегії.

       Отже, інвестиційна стратегія – це процес формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення  на базі прогнозування умов здійснення цієї діяльності, кон’юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і на окремих його сегментах.

       Процес  формування інвестиційної стратегії  підприємства проходить певні етапи:

1. визначення періоду ралізації інвестиційної стратегії;
2. визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності;
3. розробка найбільш доцільних шляхів реалізації страегічних цілей інвестиційної діяльності;
4. конкретизація інвестиційної стратегії за періодами їх впровадження передбачає встановлення послідовності та строків
5. досягнення окремих цілей та завдань через зовнішню та внутрішню узгодженість у часі;
6. оцінювання розробленої інвестиційної стратегії.

       Інвестиційну  стратегію слід розглядати і як процес стратегічного управління інвестиційною  діяльністю, який включає в себе:

• тактичне управління інвестиційною діяльністю шляхом формування інвестиційного портфеля;
• оперативне управління інвестиційною діяльністю через оперативне керування окремими інвестиційними проектами та програмами.

       На  сучасному етапі розвитку інвестиційна активність індивідуальних інвесторів та юридичних осіб передбачає вкладання надлишкових коштів не в один, а бажано у велику кількість інвестиційних об’єктів, генеруючи цим самим певну їх сукупність. Такий отримав назву «портфельне інвестування». Під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовану сформовану сукупність об’єктів реального та фінансового інвестування, що призначена для реалізації попередньо розробленої стратегії відповідно до інвестиційних цілей, визначених у цій стратегії.

       Головною  метою формування інвестиційного портфеля є реалізація політики фінансового  інвестування підприємства шляхом підбору  найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів.

       Теорія  інвестиційного портфеля була розроблена американським вченим Т. Марковичем як метод вкладання інвестором своїх заощаджень у різні види активів. Теорія базується, в основному, на вкладання коштів в такі фінансово-кредитні інструменти, як цінні папери. Проте, за теперішніх умовах, портфель може формуватися, або як сукупність певної кількості об’єктів реального або фінансового інвестування, або ж за рахунок певного виду інструментів, тобто для суб’єктів інвестиційної діяльності.

       Відповідно  до сучасних підходів до типізації  та реалізації конкретної економічної  стратегії підприємства існує відповідна класифікація інвестиційних портфелів.

       За  метою формування інвестиційного портфеля:

       1.Портфель  доходу – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації  інвестиційного прибутку в поточному  періоді незалежно від темпів  росту інвестиційного капіталу на тривалу перспективу.

       2.Портфель  росту – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації  темпів приросту інвестиційного  капіталу на тривалу перспективу  незалежно від рівня прибутку  в поточному періоді. Орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства.

       За  відношенням до інвестиційних ризиків:

       1.Агресивний (спекулятивний) портфель – формується  за критерієм максимізації поточного  доходу чи приросту інвестиційного  капіталу незалежно від рівня інвестиційного ризику. Дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, але супроводжується найвищим рівнем інвестиційного ризику.

       2.Поміркований (компромісний) портфель – інвестиційний  портфель, за яким загальним рівень портфельного ризику наближається до середньо ринкового. Звичайного, і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал також наближається до середньо-ринкової.

       3.Консервативний  портфель – сформований за  критерієм мінімізації рівня  інвестиційного ризику. Формується найбільш поміркованими інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньо ринковий.

       Відповідно  до цілей інвестування до портфеля включають фондові інструменти, вкладання коштів у які має різну мету і формування яких знаходиться під впливом багатьох як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, у тому числі:

       фінансових  можливостей інвестора;

       можливостей залучення зовнішніх джерел фінансування з метою інвестування;

       інвестиційного  клімату в державі;

       кон'юнктури  інвестиційного ринку;

       особистих якостей інвестора.

       Проведений  аналіз усіх чинників дає інвестору  змогу зупиниш свій вибір на одній  або декількох цілях, відповідно до яких формується інвестиційний портфель. Сформований портфель може бути віднесено до того чи іншого типу, що вимагає відповідних методів управління та нагляду.

       Портфель  реальних інвестиційних проектів може розглядатися як різновид інвестиційного портфеля, який може формуватися окремими суб'єктами інвестиційної діяльності: корпораціями, інвестиційними фондами і компаніями. Портфелі реальних проектів, що повинні забезпечити розвиток компанії, створення нових робочих місць, за певних обставин дотуються державою. Відмінними рисами таких проектів є невисока прибутковість, низька ліквідність, висока міра ризику, в зв'язку з великою капіталоємкістю і тривалими строками реалізації. Формування таких портфелів вимагає багато часу, що зумовлене необхідністю виконання значного обсягу робіт, пов'язаних з техніко-економічним обґрунтуванням та наглядом за проектами. Відомо, що техніко-економічне обґрунтування потребує ретельного вивчення всіх можливих альтернативних напрямків вкладання коштів для інвестування. Таке альтернативне обґрунтування реального проекту призводить до необхідності залучення до портфеля комерційних високоприбуткових та високоліквідних проектів на противагу довгостроковим, капіталомістким проектам.

       3 огляду на це компанія повинна  формувати окремий відособлений  портфель реальних інвестиційних проектів, зорієнтований на отримання прибутків у майбутньому і керований адекватними методами.

       За  умов спаду та сагнації виробництва, скорочення довгострокових інвестицій і відсутності бюджетного фінансування такі портфелі залишаються без нових  надходжень, можливостей їх регулювання та управління. За умов стабілізації економіки, зниження процентних ставок за кредитами спостерігається активізація інвестиційної діяльності, що виражається у припливі нових інвестицій у реальні проекти, що сприяє прискоренню формування таких портфелів згідно з цілями компанії.

       Будь-який інвестиційний портфель формується згідно з принципами, які випливають з інвестиційної стратегії.

       Основними вважаються декілька принципів:

       ~ відповідність складу портфеля  інвестиційної стратегії компанії;