Інвестиційна діяльність підприємства та заходи щодо її удосконалення

         Я не можу погодитися з таким  визначенням, бо тут має місце  спрощене трактування інвестицій. Інвестиції - це не обмін активів на кошти або майно, а навпаки вкладання коштів у фінансові, матеріальні та нематеріальні активи; інвестиція - це не господарська операція, а капітал, кошти, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності. В визначенні також немає мети, заради чого здійснюється інвестування.

       Інвестиції - це складне та змістовне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного  продукту, тобто вони є фундаментальною основою суспільного відтворення. Проаналізувавши все вищесказане, я вважаю, що інвестиції - це усі види матеріальних, нематеріальних, грошових, інтелектуальних вкладень у перспективну підприємницьку діяльність, які вкладаються на певний термін з метою отримання приросту вкладеного

капіталу.  

       З метою більш детального вивчення змісту інвестицій розрізняють кілька видів інвестицій.

       Валові  інвестиції характеризують загальний  обсяг інвестиційних коштів у  певному періоді, спрямованих на відтворення (нове будівництво, реконструкція, розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей.

       Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі фонди, що заново створюються, та виробничий апарат, що відновлюються. Вони дорівнюють сумі валових інвестицій, зменшеній на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

       Залежно від джерел фінансування розрізняють:

       => власні кошти інвестора 

       => запозичені (державний кредит, кредит  комерційних банків і інших фінансово кредитних установ)

       => залучені кошти (кошти інших  інвесторів і вкладників).

       Залежно від  форм власності інвесторів розподіляють на:

       => державні інвестиції це вкладення,  які здійснюють центральні і  місцеві органи влади  та  управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і залучених коштів, а також інвестиції державних підприємств та закладів за рахунок власних і залучених коштів; 

        => приватні інвестиції –вкладення  коштів громадянами, а також  підприємствами недержавних форм власності, перш за все, колективної (акціонерні товариства і кооперативи);

       => іноземні інвестиції – вкладення,  які здійснюються іноземними  громадянами, юридичними особами  та державами;

       => спільні інвестиції – вкладення, які здійснюються суб’єктами даної країни та іноземних держав, а також інвестиції підприємств за участю іноземних інвесторів. 
 

       За  періодом інвестування  інвестиції можуть бути:

       короткостроковими;

       середньостроковими;

       довгостроковими.

       Згідно  з методологією НБУ в Україні  короткостроковими вважаються інвестиції до 1 року, середньостроковими - до З років, довгостроковими - більше З років.

       За  способом участі в інвестиційному процесі  виділяють прямі і непрямі  інвестиції.

       Прямі інвестиції характеризуються безпосередньою участю інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення коштів. Пряме інвестування здійснюють підготовлені інвестори, які мають достатньо інформації про об’єкт інвестування і знають механізм інвестування. Здійснюються, як правило, у формі кредиту без інвестиційних посередників з метою оволодінням контрольним пакетом акції компанії.

       Непрямі інвестиції – під цим поняттям розуміють інвестування підпорядковане третіми особами (інвестиційними або  фінансовими посередниками). Не всі  інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування та подальшого, управління ними. В такому випадку вони придбають цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками, а ті розміщують зібрані таким чином інвестиційні кошти на власний розсуд у найбільш ефективні об’єкти інвестування, беруть участь в управлінні ними, а отримані доходи розподіляють серед своїх клієнтів.

       Ознакою розподілу інвестицій за формами  вважається виділення фінансових і  реальних інвестицій.

       Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні цінні папери), спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін.  

       Реальні інвестиції (капітальні вкладення) - це вкладення в виробничі фонди (основні  і оборотні). Переважно це вкладення в матеріальні активи – будівлі, обладнання, споруди та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, ноу-хау, технічна, інструктивна, технологічна та інша документація).

       За  характером спрямування виділяють:

       Портфельні  інвестиції – здійснює пасивний інвестор, отримуючи невелику частку (пай) компанії в надії на одержання хоч в  невеликого, але стабільного прибутку. Такий інвестор звичайно не прагне до управління компанією, її фінансовий стан цікавить його тільки в строки виплати дивідендів.

       Прямі інвестиції – здійснюються без фінансових посередників у виробничі фонди  з метою одержання доходу і  участі в управлінні виробництвом. Іноді інвестор послідовно збільшує обсяги прямих інвестицій з метою  заволодіння контрольним пакетом акцій (паїв).

       Також в економічній літератури, останнім часом, можна зустріти визначення інноваційна  форма інвестиції, що означає вкладення  в нововведення. В принципі при  стабільній економіці всі інвестиції повинні бути водночас інноваціями. Інноваційна форма складається з інтелектуальних інвестицій.

       Інтелектуальні  інвестиції – це вкладення в об’єкти  інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького  і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі.

       Таким чином, інвестиції – це те, що «відкладають» на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу товариства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших  

       інженерних  споруд. Сюди необхідно включати і  витрати на обладнання, наукові дослідження  та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни у світовій ієрархії держав. 
 

       1.2. Суть інвестиційної діяльності та її класифікація

       Інвестиційна  діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій.

       Юридичні  та фізичні особи, які вкладають  капітал у будь-яке діло підприємства з ціллю отримання прибутку, називають  інвесторами, тобто суб'єктом інвестиційної  діяльності, а сам процес вкладення  капіталу — інвестуванням.

       Інвестиційна  діяльність здійснюється на основі :

• інвестування, яке  здійснюється громадянами, а також громадськими та релігійними організаціями;
• державне інвестування, яке здійснюється органами влади та управління України, а також державними підприємствами та установами;
• іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;
• спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридичними особами України та інших держав.

       Інвестиційна  діяльність часто розглядається  як інвестиційний процес, стадіями якого є:

• мотивація інвестиційної діяльності
• прогнозування та програмування інвестицій

 
   

• обґрунтування інвестиційного процесу
• державне регулювання інвестиційного процесу
• планування інвестицій
• фінансування інвестиційного процесу
• проектування та ціноутворення
• забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами
• освоєння інвестицій
• підготовка до виробництва продукції
• попередня здача в експлуатацію
• кінцева здача об’єкта в експлуатацію

       Звичайно  інвестиційній проект розпочинається з мотивації інвестиційної діяльності. Основним мотивом такої діяльності є надлишок певних коштів у суб’єкта господарювання або приватної особи, яких не влаштовує відсоток за депозитами. Інвестор, що є власником цих нагромаджень, прагне придбати на інвестиційному ринку фінанові активи або інвестиційні товари ( реальні активи), тобто здійснити інвестиції.

       При виборі обєкта інвестування проводиться  низка передінвестиційних досліджень: вивчаються всі інвестиційні ризики, проводяться маркетингові дослідження, оцінюються напрямки інвестування. Обгрунтування доцільності інвестицій потребує розгляду якомога більшої кількості інвестиційних проектів із метою вибору кращого.

    Для інвестування, як правило, не вистачає власних коштів інвестора і тому він прагне одержати позиковий, процесу.

       Ресурсне  забезпечення об’єкту іневтування  здійснюється також за допомогою  інших учасників інвестиційної  діяльності, як правило, на контрактних  засадах.

       Освоєння  інвестицій означає їх капіталізацію, тобто створення фінансових та реальних активів. Уведення в експлуатацію не закінчується реалізацією інвестиційного проекту. У процесі експлуатації проект потребує  

нових інвестицій для підтримки виробництва  і його розвитку. Таким чином, починається процес передінвестиційних досліджень.

       Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди, оборотні фонди, цінні папери, цільові грошові вкладення, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

       Забороняється іневстування в обєкти, створення  та використання яких не відповідає вимогам  санітарно-гігієнічним, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених чинним законодавством України, а також  порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

       До  суб’єктів інвестиційної діяльності належать інвестори (замовники) та учасники інвестиційної діяльності, а саме:

• виконавців робіт (підрядників);
• користувачі об'єктів інвестиційної діяльності;
• постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;
• юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії та ін.);
• громадяни України;
• іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

       Таким чином, інвестиційна діяльність - це послідовна сукупність дій її суб'єктів щодо здійснення інвестицій з метою одержання  доходу або прибутку.

       Основною  метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії, підприємства на окремих етапах їх розвитку.

       Для реалізації цієї мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких завдань  розвитку економіки:

       1.Визначення  шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів.