Конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінювання

запеклою для суб'єкта конкуренції, коли об'єкт (конкурент) поглинає, знищує або виганяє суб'єкт із даного сегмента.

Форми конкуренції:

предметна - конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між  аналогічними об'єктами, що задовольняють ту саму потребу;

функціональна - конкуренція між  товарами (об'єктами) - замінниками.

Методи конкуренції на основі:

критерію підвищення якості товару (нецінова);

критерію підвищення якості, сервісу  товару;

зниження ціни (цінова);

зниження експлуатаційних витрат у споживача товару;

використання  всіх конкурентних переваг об'єкта й суб'єкта (інтегральна).

Конкуренція може відбуватися на таких рівнях:

місцевому (у групі, відділі, організації й  т.п.);

регіональному (районі, місті, області й т.п.);

національному (у країні);

міжнаціональному (у декількох  країнах);

глобальному (у ТММовому масштабі, без конкретних країн).

Фактори, що впливають на конкурентну  боротьбу:

розмір ринку - чим більший, тим  сильніші конкуренти;

темпи зростання ринку - швидке зростання полегшує проникнення на ринок;

потужності - зайві потужності призводять до падіння цін;

перешкоди для входу або виходу з ринку - бар'єри захищають позицію  фірми, їхня відсутність робить ринки  уразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків;

ціна;

рівень стандартизації товарів - покупці  мають перевагу, тому що їм легко  перейти з одного товару на інший;

мобільні технологічні модулі;

вимоги до розмірів необхідних капітальних  вкладень - тверді вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар'єри входу - виходу;

вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів капіталу, призводить до сильних  розходжень у конкурентоспроможності й витратах на виробництво - інтегрованих, частково інтегрованих і неінтегрованих фірмах;

економія на масштабі - збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності товару;

швидке відновлення асортименту [17].

Для оцінки чинності конкуренції в  галузі застосовують різні методики.

До середини XX ст. сформувалися загальні поняття про сутність конкуренції та її основні рушійні сили, що виявилися У виробленні чотирьох класичних моделях: дійсної (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції й чистої монополії. Останні три моделі являють собою ринок недосконалої конкуренції.

Механізм ринкового регулювання  конкурентних відносин у рамках кожної моделі має свої істотні відмінності. Умовності моделі ранка чистої конкуренції, а також абстрактність її вихідних положень (необмежена кількість підприємств, абсолютний ступінь стандартизації продукції, рівна й гранично мала потужність підприємств) не дав змоги за її допомогою описати реально існуючі ринки. Але ця модель має велике теоретичне значення для вивчення реальних ринків, де конкуренція обмежена різними суб'єктивними й об'єктивними причинами.

Ринки недосконалої конкуренції становлять найбільший інтерес із практичної точки  зору, тому що охоплюють переважну  більшість виробленої промислової  й споживчої продукції. Середовище конкуренції заповнене більшою  кількістю дрібних і середніх підприємств, жодне з яких не має значної частки в загальному обсязі продаж [22].

Головна особливість такого ринку - відсутність широко відомих лідерів, що істотно впливають на розвиток умов і тенденцій у галузі.

Основною умовою, за якою працює ринковий механізм, що забезпечує стабільне зростання економіки, розмаїтість асортименту і високу якість товарів та послуг, є ринкова конкуренція.

Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвинутого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. При цьому конкуренція виконує ряд важливих функцій, серед яких:

визначення ринкової вартості товару в процесі конкурентної боротьби;

стимулювання впровадження досягнень  науково-технічного прогресу у виробництво  як інструмент економічної виживаності підприємств й одержання інших переваг перед конкурентами;

відбір у процесі конкуренції  найбільш ефективних форм власності  й господарювання, виключення її неефективних ланок через механізм банкрутства.

Методи  оцінки конкурентоспроможності підприємства

Конкурентний  статус організації - це позиція організації  в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використовується для визначення порівняльних конкурентних позицій  організації при формуванні стратегічних позицій за методом "Дженерал Електрік" ~ "МакКінсі".

Конкурентні переваги - це характеристики, властивості  товару або торгової марки, які створюють  для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.

Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються "мирні" методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби - фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.

Конкурентоспроможність - це здатність  об'єкта, що характеризується отупінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами [14].

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації  можна виявити тільки серед групи  організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність е  поняттям відносним. Одну й ту ж організацію  в межах регіональної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на ТММовому ринку або його сегменті - ні. Оцінюють конкурентоспроможність організації загалом за умови єдиної стратегічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній стратегічній зоні господарювання.

Конкурентоспроможність фірми  нерозривно пов'язана з впровадженням  змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також  має певні особливості. Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.

Методики визначення та оцінки конкурентоспроможності організації зображена в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Критерії та показники конкурентоспроможності організації

 

Критерії та показники конкурентоспроможності 

Роль показника в оцінці 

Правило розрахунку показника 

 

1 

2 

3 

 

1. Показник ефективності виробничої  діяльності підприємства (ВД)  

 

1.1 Відносний показник витрат  на одиницю продукції (В)  

Відображає ефективність витрат при  випуску продукції 

В = Валові витрати/ Обсяг випуску  продукції 

 

1.2 Відносний показник фондовіддачі (Ф)  

Характеризує ефективність використання основних виробничих фонді 

Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна  вартість основних виробничих фондів 

 

1.3 Відносний  показник рентабельності товару (РТ)  

Характеризує  ступінь прибутковості товару 

Рт = Прибуток від реалізації ' 100% /Повна собівартість продукції 

 

1.4 Відносний  показник продуктивності праці  (ПП)  

Відображає  ступінь організації виробництва  та використання робочої сили 

ПП = Обсяг  випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників 

 

2. Фінансове  положення підприємства (ФП)  

 

2.1 Коефіцієнт автономії (КА)  

Характеризує  незалежність підприємства від зовнішніх  джерел фінансування 

КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування 

 

2.2 Коефіцієнт  платоспроможності (КП)  

Відображає  здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства 

КП = Власний  капітал / Загальні зобов'язання 

 

2.3 Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (КЛ)  

Показує якісний  склад засобів, котрі є джерелами  покриття поточних зобов'язань 

КЛ = Грошові  засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов'язання 

 

2.4 Коефіцієнт  обігу обігових засобів (КО)  

Аналізує  ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові  засоби проходять всі стадії виробництва  та обігу 

КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів 

 

3. Ефективність організації збуту  та просування товару (ЕЗ)  

 

3.1 Рентабельність продаж (РП)  

Характеризує ступінь прибутковості  роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни 

РП = Прибуток від реалізації ' 100%/ Обсяг  продаж 

 

3.2 Коефіцієнт затовареністю готовою  продукцією (КЗ)  

Відображає ступінь затовареності  готовою продукцією. Зростання показника  свідчить про падіння попиту 

КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж 

 

3.3 Коефіцієнт загрузки виробничих  потужностей (ВП)  

Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту 

КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича  потужність 

 

3.4 Коефіцієнт ефективності реклами  та засобів стимулювання збуту (КР)  

Показує економічну ефективність реклами  та засобів стимулювання збуту 

КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації 

 

4. Конкурентоспроможність товару (КТ)  

 

4.1 Якість товару 

Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням 

Комплексний метод оцінки 

 

 

 

У зв'язку з тим, що кожний з цих  показників має різну ступінь  важливості для розрахунку коефіцієнта  конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника [51].

 

Тоді конкурентоспроможність організації  може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:

 

ККО = 0,15ВД + 0,29ФП + 0,23ЕЗ + 0,33КТ (2.1)

 

де ККО - коефіцієнт конкурентоспроможності організації; ВД - значення критерію ефективності виробничої діяльності організації; ФП - значення критерію фінансового положення організації; ЕЗ - значення критерію ефективності організації збуту та просування товару; КТ - значення критерію конкурентоспроможності товару.

 

Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином.

 

ВД = 0,31В + 0, 19Ф + 0,4РТ + 0,1ПП, (2.2)

 

де В - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

 

Ф - відносний показник фондовіддачі;

 

РТ - відносний показник рентабельності товару;

 

ПП - відносний показник продуктивності праці.

 

ФП = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО, (2.3)

 

де КА - відносний показник автономії  організації;

 

КП - відносний показник платоспроможності  організації:

 

КЛ - відносний показник ліквідності організації;

 

КО - відносний показник обіговості обігових засобів.

 

Е3= 0,37РП + 0,29КЗ +0,21ВП+0,14КР (2.4)

 

де РП - відносний показник рентабельності продаж:

 

КЗ - відносний  показник затовареності готовою  продукцією;

 

ВП - відносний  показник загрузки виробничих потужностей;

 

КР - відносний  показник ефективності реклами та засобів  стимулювання збуту.

 

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові  етапи.

 

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників 1.1 - 3.4 у відносні величини (бали).

 

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

 

середньогалузеві показники;

 

показники будь-якої конкуруючої організації  або організації-лідера на ринку;

 

показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу.

 

У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення "5 балів" надається показнику, який гірший за базовий; "10 балів" - на рівні базового; "15 балів" - значення показника більше за базовий.

 

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

 

Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

 

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі  оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку [11].

 

Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює  основні напрями діяльності такої  організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.