МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

ЗАВДАННЯ

На курсову  роботу з дисципліни

«Потенціал  і розвиток підприємства»

       Видано: ст.. Турчак Є.М.

       Групи:            ЕП-08

На тему «Класифікація й ідентифікація машин і обладнання. Методика                                          

                визначення вартості комп’ютерних програм  нематеріального      

                                                   потенціалу» 

СКЛАД КУРСОВОЇ РОБОТИ

       Вступ

       1. Теоретичне питання

       2. Загальна характеристика організації

       (загальні відомості про організацію, історична справка, види діяльності, типологія організації, асортимент  випускаємої  продукції, організаційна  структура,  структура управління, техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності, ^: показники і коефіцієнти фінансової діяльності организації)

       3. Практична частина. Розрахунок «Квадрат потенціалу» організації

       4. Комплексна програма заходів (проблемне поле, заходи по по підвищенню ефективності виробничо-господарської і фінансової діяльності організаціі).

       Висновки

       Рекомендації

       Перелік посилань

       Додатки (копиї документів, форми Ф-1, Ф-2, Ф-3, Ф-4 та ін.) 

       Контрольна  робота виконується на аркушах формату А4 рукописним або набраним на комп’ютері способом згідно вимогам ДСТУ, містить 40-55 аркушів. Курсова робота повинна бути здана за 10 днів до початку сесії.

       Керівник  асистент каф. ЕУ Зуєва Н. О.

       Дата  видачі  17.09.2011 рік

      ВСТУП

      В економічній літературі поняття "потенціал  підприємства" трактується по різному. При цьому виділяються різні  терміни:

• виробничий  потенціал;

• виробничо-економічний;

• економічний;

• ринковий;

• маркетинговий;

• конкурентний.

      Нова  наукова категорія – "потенціал  підприємства" розуміється як сукупність засобів і можливостей підприємств  у реалізації ринкової діяльності.

      У широкому розумінні поняття "потенціал" - це засоби, запаси, джерела, які є  в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розв'язання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи в певній сфері .

      Необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного і ринкового потенціалу підприємства.

      Ринковий  потенціал - являє собою максимально  можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами  і є мірою використання виробничо-економічного потенціалу. Виробничо-економічний  потенціал характеризується розмірами  наявних у підприємства основних фондів і персоналу. Однак у сучасних умовах у якості його найважливіших  складових необхідно розглядати також застосовувані технології й управлінські ресурси.

      В дійсній контрольній роботі розглянуті питання практичного розрахунку потенціалу умовного підприємства за допомогою інтегральної ранжованої оцінки методом порівняння з еталоном. 
 
 

1. Теоретичне  питання

1.Класифікація й ідентифікація машин і обладнання.

     Машини  і обладнання створюють техніко-технологічну основу будь-якого підприємства зумовлюючи значну частину його інноваційного  потенціалу.

     Машини  і обладнання включають такі об’єкти:

• транспортні засоби;
• окремі види інструменту.

     Цільова орієнтація класифікації машин та обладнання, що підлягають оцінці, полягає у  забезпеченні ідентичності інформаційно-довідкового  матеріалу, методичного інструментарію та технології оцінки однорідних видів  обладнання.

     Ця  обставина визначає такі способи  групування об'єктів оцінки:

1)за належністю  до основних фондів: віднесені  до виробничих чи невиробничих  основних фондів;

2) за роллю  у виробничому процесі: 

- основне технологічне  обладнання;

- обладнання  для виготовлення продукції (надання  послуг);

- допоміжне обладнання;

- обладнання, що  зайняте на побічних та обслуговуючих  роботах; 

3) за правом  власності: 

- власне;

- безкоштовно  отримане у тимчасове користування;

- орендоване  в іншого власника (і ті, що  за лізингом);

- здане в оренду;

4) за способом  придбання та походженням: 

- вітчизняне, придбане  новим; 

- імпортне, придбане  новим; 

- вітчизняне, що  було у вжитку;

- імпортне, що  було у вжитку;

- виготовлене  власними силами;

5) за етапом  життєвого циклу: 

- недавно отримане  обладнання, що підготовлюється  до експлуатації;

- обладнання, що  експлуатується;

- обладнання, що  перебуває у капітальному ремонті,  модернізується, технічно доозброюється  та інше;

- законсервоване  та запасне (у тому числі  мобілізаційне) обладнання;

- обладнання, що  підготовлюється до вибуття, продажу  та передання; 

- обладнання, виведене  із експлуатації, що підлягає  утилізації (з-поміж них через  технологічне, функціональне та  економічне старіння).

6) за рівнем  універсальності: 

- стандартно  універсальне, вітчизняного чи іноземного  виробництва; 

- спеціалізоване, що випускається на базі універсального;

- спеціальне, виготовлене  за індивідуальним замовленням. 

     Якість  ідентифікації і технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюються, багато в чому залежить від повноти  та об'єктивності необхідної інформації. Внутрішніми джерелами інформації служать інвентарні картки, технічні паспорти та описи, стандарти та технічні умови, акти прийняття-передавання, документи  бухгалтерського обліку, а також  додаткові відомості, які отримуються  опитуванням спеціалістів і робітників підприємства. Зовнішніми джерелами  інформації можуть бути номенклатурні  довідники, прейскуранти, каталоги, прайс-листи, бюлетені товарних бірж, рекламні матеріали  на ярмарках і виставках, періодична преса, бази даних фірм-оцінювачів та інші інформаційні масиви.

     Методичні підходи щодо оцінки вартості машин  устаткування та інших технічних  засобів.

     Існують наступні підходи, щодо оцінки вартості машин і устаткування:

• витратний підхід;
• порівняльний підхід;
• дохідний підхід.

     Витратний підхід:

     Базується на принципі заміщення і при оцінці машин і обладнання передбачає розрахування витрат на відтворення чи заміщення  об’єкта чи його аналога за вирахуванням втрат усіх видів зносу, старіння та знецінення.

     Методи  оцінки машин і обладнання за витратним  підходом:

     1. Метод розрахунку  за ціною однорідного  об’єкту – базується на передумові, що собівартість виготовлення однорідного об’єкту (конструкційна технологічна схожість) на об’єкті оцінки дорівняє його собівартості, так як формується під впливом загальних для таких об’єктів виробничих факторів.

     У процесі розрахунку виходять з ціни однорідного аналогу, у разі необхідності використовують коригуючі коефіцієнти (відмінності у масі конструкції, рівень серійного виробництва).

     Рівні рентабельності для техніки:

1. Для техніки, що користується підвищеним попитом – 25 – 30%.
2. Для техніки, що користується середнім попитом – 10 – 15%.
3. Для техніки, що користується незначним попитом – 5 – 10%.

     2. Метод аналізу  й індексації витрат – це розповсюджений прийом приведення старої ціни одиниці об’єкту до сучасного рівня за допомогою корилюючих індексів.

     3. Метод поелементного  розрахування витрат – визначає вартісні унікальності об’єктів виготовлених за індивідуальними замовленнями, які навіть у сучасних умовах незначних збірних роботах можуть бути скомпоновані з самостійних стандартизованих вузлів у готові засоби виробництва.

     4. Метод визначення  собівартості за  укрупненими нормативами – визначає технологічну схожість різних за функціональним призначенням і конструкцією машин і обладнання, а також відкриває можливості їх оцінки на основі загального алгоритму і єдиних укрупнених нормативах витрат.

     Укрупнені нормативи витрат – це відносні чи питомі показників витрат будь – яких технологічних ресурсів чи інших видів витрат на одиницю ключового фактора.

     Склад нормативів витрат обмежений та охоплює  їх комплексні види, які у своїй  сукупності формують 70% вартості виробу.

     Питомі  матеріальні витрати розраховуються на основі калькуляції на виготовлення технологічно схожих компонентів обладнання, шляхом розподілу основних матеріальних витрат по кожному об’єкту що аналізується на його масу, а потім визначається середнє значення цього показника.

     Порівняльний  підхід:

     Визначає  ринкові вартості машин і обладнання у масовому і серійному виробництві  шляхом аналізу і порівняння цін  нещодавніх продажів аналогічних об’єктів.

     Риси  що порівнюються:

• функціональна схожість основної функції яку покликані виконувати оцінювані об’єкти;
• класифікаційна приналежність об’єктів оцінки і аналогів до одного класу чи виду за відповідним класифікатором техніки;
• конструктивно технологічна схожість, тобто подібність за конструкційною схемою, складом, однорідністю елементів та принципами технологічної дії.

     Методи  оцінки машин і обладнання за порівняльним підходом:

     1. Метод прямого  порівняння – базується на співвідношенні продаж об’єктів оцінки. При ідентичності чи близькості технічних засобів що аналізуються вносяться поправки пов’язані з його станом та особливостями місцезнаходження та умов ринку.

     2. Метод статистичного  моделювання ціни – за відсутності близьких аналогів але наявності сукупно конструкційно подібних, оцінку можна отримати за допомогою методу статистичного моделювання ціни, що базується на оцінюванні виду обладнання, який виступає у якості показника. На основі інструментарію теоретичної, статистичної, параметричної та цінової інформації про об’єкти розробляється математична модель залежності ціни від одного чи декількох параметрів.

     3. Метод відсоткової  відновної вартості - визначається співвідношенням між ціною продажу та повною відновною вартістю об’єкту на момент продажу, якщо середня ціна продажу об’єктів аналогів такого ж віку як і об’єкт оцінки коливається в межах 20-30% від вартості відтворювання, тоді вартість засобу що оцінюється може бути розрахований шляхом визначення його поточної вартості відтворення.