Капіталоозброєність

Відповідно, виходячи із фінансової звітності, ефективно здійснюють свою діяльність тільки шість із досліджених  нами господарюючих суб’єктів.

Важливу роль для підприємства відіграє вибір варіанту, в яку групу  основних виробничих засобів здійснювати інвестиції. Воно зацікавлене в підвищенні до оптимального рівня питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні й будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

За результатами розрахунку питомої  ваги активної частини основних засобів сільськогосподарського призначення в загальній вартості основних виробничих засобів можна зробити висновок, що в аграрних підприємствах Полтавського району наявність активної частини основних засобів майже в чотири рази менша за наявність пасивної частини, в той час, як за рекомендаціями вчених, на активну частину має припадати понад 60 %. Така ситуація притаманна більшості аграрних підприємств країни. Таким чином, можна зробити висновок, що структура основних засобів є недосконалою (табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Склад основних засобів та їх динаміка на підприємствах Полтавського району Полтавської області

Складові частини основних засобів	2006 р.	2010 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2010 р. до 2006 р., %
Активна частина	39685,8	35094,2	33319,6	29445,2	19476,1	49,1
Пасивна частина	100695,7	90331,8	91566,5	74674,9	70649,2	70,2
Разом	140381,5	125426,0	124886,1	104120,1	90125,3	64,2

 

 

Формування оптимального складу основних засобів є обов'язковою умовою оптимізації загальної структури виробничого капіталу, який відіграє головну роль у розвитку аграрного виробництва в цілому, та визначає значний резерв підвищення економічної ефективності використання основних засобів у  підприємствах. Збільшення в їх складі питомої ваги активної частини, приводить до підвищення віддачі виробничого капіталу [1, с. 17 ].

Основними факторами, які визначають структуру основних виробничих засобів  підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

В сільськогосподарських підприємствах Полтавського району Полтавської області спостерігається тенденція до зменшення вартості основних виробничих засобів. Так, у 2010 році їх вартість складала 90125,3 тис. грн., що на 35,8 % менше ніж у 2006 році (табл. 3.3).

Таблиця 3.3.

Забезпеченість підприємств Полтавського району Полтавської області виробничим капіталом

 

						2010 р.
Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	до 2006 р., %
Вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	140381,5	125426,0	124886,1	104120,1	90125,3	64,2
Капіталозабезпеченість
(на 1 га сільськогоспо
дарських угідь), тис. грн.	3,5	3,1	3,2	2,9	2,9	82,9
Вартість оборотного капіталу, тис. грн.	29017,5	27802,5	35786,1	41311,6	41672,8	143,6
Припадає оборотного ка
піталу на 1000 грн. основних засобів, грн.	206,7	221,7	286,6	396,8	462,4	в 2,2 рази

 

Як свідчать дані таблиці, спостерігається  стійка тенденція зменшення вартості основних виробничих засобів та показника капіталозабезпеченості. Співвідношення вартості основних і оборотних засобів по сільськогосподарських підприємствах Полтавського району за 2010 рік свідчить, що на 1000 грн. основних засобів припадає 462,4 грн. оборотного капіталу, що значно відхиляється віднормативу, який становить 500 - 750 грн. оборотних засобів на 1000 грн. основних засобівСучасний економічний стан аграрних підприємств не дозволяє використовувати таке власне джерело відтворення основних засобів, як прибуток, для оп- тимізації співвідношення активної і пасивної частини основних засобів, модернізації матеріально-технічної бази підприємств. Так, за 2010 рік з 18 досліджуваних агропідприємств 14 були збитковими, це свідчить про те, що підприємства не мають можливості залучати кошти власних джерел для відтворення основних засобів.

Як свідчать дослідження вчених-економістів, незначне місце в інвестиційному потенціалі відіграє і таке власне джерело, як амортизація. По-перше, тому, що величина основного капіталу сільського господарства постійно зменшувалася впродовж багатьох років, що за однакових інших умов призводить до пропорційного зменшення амортизаційних нарахувань. По-друге, у зв'язку із розпаюванням майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств і передачею майнових паїв їх власниками в оренду сільськогосподарським підприємствам нового типу, нарахування амортизації на орендовані основні засоби цими суб'єктами господарювання практично було призупинено [3, с. 68].

Проте, підвищення капіталозабезпеченості та капіталоозброєності безпосередньо впливає на ефективність діяльності підприємств. Нами було проведено ряд групувань аграрних підприємств Полтавського району (дані розрахунку містили показники 18 провідних аграрних підприємств району, що надають у повному обсязі статистичну звітність), одне з яких було здійснено за капіталоозбро- єністю праці з метою визначення її впливу на ефективність функціонування підприємств (табл. 3.4).

Спостерігається нерівномірний розподіл господарств за рівнем капітало- озброєності праці, який коливається в межах від 11,1 до 91,4 тис. грн. З проведених розрахунків випливає висновок, що спостерігається пряма залежність між показником капіталоозброєності та показниками кінцевих результатів діяльності аграрних підприємств. Так, найвищої ефективності досягають підприємства, з рівнем капіталоозброєності праці 91,4 тис. грн., в яких в середньому по групі було отримано 3,7 тис. грн. прибутку на 1 працівника та досягнуто рівень рентабельності 14,3 %.

Таблиця 3.4.

Результати групування аграрних підприємств Полтавського району Полтавської області за капіталоозброєністю (2006-2010рр. в середньому)

Група підприємств за ка- піталоозроєністю, тис. грн.	Кількість підприємвств в групі	Чисельність працівників, чол.*	Основний капітал, тис. грн.*	Капіталоозброєність праці, тис. грн.*	Доход (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.*	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.*	Прибуток, тис. грн.*	Прибуток на 1 працівника, тис. грн.*	Рівень рентабельності, %
до 37,5	9	68	751,1	11,1	2039,4	1916,4	123,°	1,8	6,4
37,6 - 73,2	6	63	3900,0	62,2	1596,5	1388,5	2°8,°	3,3	15,°
понад 73,2	3	116	10604,0	91,4	3460,7	3026,7	434,°	3,7	14,3
В середньому по сукупності господарств	х	74	3443,2	46,4	2128,7	1925,5	203,2	2,7	10,6

 

* - з розрахунку на 1 підприємство району в середньому

 

З метою виявлення залежності економічних кінцевих результатів діяльності підприємства від наявного основного та оборотного капіталу було проведено кореляційно-регресійний аналіз та одержано виробничі функції. В якості результативних показників було обрано доход (виручку) від реалізації (Yi) та валовий прибуток (Y₂).

В якості факторних ознак було обрано наступні:

Х₁ - основний капітал, тис. грн.;

Х₂ - оборотний капітал, тис. грн.;

Х₃ - площа сільськогосподарських угідь, га;

Х4 - чисельність робітників, чол.

Найбільш адекватними за розрахунками, здійсненими за допомогою інструменту «Регрессия» середовища Excel, виявилися степеневі моделі. Залежність виручки від реалізації (Y₁) від вищенаведених факторів, характеризує наступна модель:

Y = 1 62*Х -°,⁰⁸⁹х °,⁶⁹⁰Х О,ООЗХ0,361

Значення множинного коефіцієнта  кореляції R = 0,96° свідчить про дуже тісний, істотний зв'язок між доходом (виручкою) та факторами, включеними в кореляційну модель. Значення коефіцієнта множинної детермінації R² = 0,921 показує, що на частку систематичної варіації показника доходу від реалізації продукції, зумовленою дією факторних показників, включених в модель, приходиться 92,1 %. На частку інших факторів, не включених в модель, припадає 7,9 %.

Залежність показника валового прибутку від вищезазначених факторів, характеризує наступна багатофакторна модель:

Y2 = 161,27*Х1°,⁰⁴⁵Х2⁰,²⁰⁷ХЗ^-°,¹¹³Х4^-3,⁹⁶⁰

Множинний коефіцієнт кореляції R = 0,817 свідчить про високий зв'язок між валовим прибутком та факторами, включеними в кореляційну модель. Значення коефіцієнта множинної детермінації

R² = 0,667 показує, що на варіацію показника валового прибутку, зумовленою дією факторних показників, включених в модель, приходиться 66,7 %. На частку інших факторів припадає 33,3 %.

В даних моделях, за результативну  ознаку яких були обрані доход (виручка) від реалізації продукції та валовий прибуток, найбільш вагомим фактором, що суттєво позитивно впливає на підвищення доходу та валового прибутку є оборотний капітал. Так, параметри одержаних моделей свідчать, що підвищення оборотного капіталу на 1 % сприяє збільшенню на 0,690 % доходу (виручки), на 0,207 % - валового прибутку[10, с.103].

Дослідженнями встановлено, що доход (виручка) від реалізації продукції та валовий прибуток в сільськогосподарських підприємствах Полтавського району Полтавської області становили 39216,0 тис. грн. та 3658,0 тис. грн. відповідно, в той час, як потенційні можливості за даними наших розрахунків на основі побудованих моделей, становлять 49480,2 тис. грн. та 5364,2 тис. грн. відповідно.

Таким чином, наявність основного  і оборотного капіталу в досліджуваній сукупності підприємств виступає головним чинником збільшення кінцевих результатів діяльності аграрних підприємств. В аграрних підприємствах на даний час активна частина основних засобів майже в чотири рази менша за пасивну частину, в той час, як за рекомендаціями вчених на активну частину має припадати понад 60 %. Має місце диспропорція у співвідношенні складових виробничого капіталу: питома вага пасивної частини суттєво перевищує наявність активної частини в структурі основних засобів; на 1000 грн. основних засобів припадає 462,4 грн. оборотного капіталу, що значно відхиляється від рекомендованого співвідношення. Мобілізація власних джерел (прибутку та амортизаційних відрахувань) на даний час - пріоритетний напрям відтворення основних засобів. Підвищення рівня капіталозабезпеченості аграрних підприємств дозволить підвищити ступінь використання їх виробничого потенціалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Аналіз озброєності працівників капіталом, зайнятим у виробництві експортної продукції

 

Для того, щоб мотиваційний процес був керованим, необхідно  створити певні передумови: по-перше, треба мати повну й достовірну інформацію про об'єкти управління; по-друге, постійно мати уявлення про  стан і динаміку мотиваційної спрямованості  персоналу; по-третє, ретельно стежити  за соціально-економічними наслідками управлінських рішень і вміти  їх прогнозувати. Досвід свідчить, що традиційні методи збирання даних щодо мотиваційної спрямованості персоналу вже  не задовольняють потреби практики управління. Необхідно запровадити  на кожному підприємстві систему  мотиваційного моніторингу, яка  б створила нову інформаційну базу для прийняття управлінських  рішень у сфері мотивації трудової діяльності.

Мотиваційний моніторинг – це система постійного спостереження  І контролю стану мотивації трудової діяльності з метою його оперативної  діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських  рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва [15,с.27].

Враховуючи те, що на мотиваційне  настановлення працівників впливають  чинники-мотиватори на рівні регіону  й держави, стає необхідним проведення мотиваційного моніторингу й  на таких високих рівнях. З цією метою мають бути створені відповідні служби мотивації або принаймні  призначені відповідні фахівці.

Формування систем мотивації праці  працівників, які відповідають сучасним умовам є на сьогодні не тільки пріоритетним напрямом розробки практичних підприємницьких  стратегій, але й однією з найактуальніших  наукових проблем.

Нами було досліджено рівень поінформованості працівників про структуру та мотиваційний характер заробітної плати, серед працівників різного статусу  й професій ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» у 2009 р. Опитування проходило у формі стандартизованого інтерв'ю.

Порівнюючи отримані дані, переконуємося, що наймані працівники іноді просто не знають, за якою системою здійснюється нарахування їхньої заробітної плати: варіанти відповіді "не знаю" - 2 %, або можна припустити й інший  варіант: можливо, найманим працівникам  надається неправдива інформація про  систему нарахування заробітної плати.

Якщо ж користуватися отриманими результатами, то, на думку найманих працівників, найпоширенішими формами  оплати праці досі залишається почасова (38%). Її застосовують загалом при відсутності умов, які визначають раціональне використання відрядної форми.