Капіталоозброєність

 

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може змінюватись під дією різноманітних факторів. Безперечно умовою прогресу і розвитку виробництва є зростання продуктивності праці. За відомим визначенням К. Маркса, зростання продуктивності праці полягає в тому, що частка затрат живої праці в продуктах зменшується, а частка минулої праці (втіленої в засобах виробництва) – збільшується, але так, що загальна сума праці в кожній одиниці продукту зменшується [11, с.179].

Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника.

Продуктивність праці вимірюється  відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво.

                                                                                                       (2.3)

де В — виробіток;

    Т — затрати робочого  часу;

    Q —  обсяг виробленої продукції.

     На підприємствах виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці. Це такі способи:

1.Натуральний – ділення обсягу  виробленої продукції у фізичних  одиницях на кількість затраченого  часу в нормо-годинах.

2.Вартісний - ділення обсягу  виробленої продукції у гривнях  на затрати часу, що виражені  в середньо- списковій чисельності робітників або відпрацьованих ними кількості людино-днів;-годин.

3.Трудовий - ділення обсягу виробленої  продукції, представленої в затратах  робочого часу в нормо-годинах  на кількість працівників.

Трудомісткість — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто величина обернена до виробітку):

                                                                                     (2.4)

де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції  за одиницю часу, або чим менші  затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:

% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + %

підвищення виробітку)- 100;

% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості / (100 - %

зниження трудомісткості)- 100.

Виробіток є найпоширенішим і універсальним  показником. У масштабі економіки  рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини знову створеної вартості — національного доходу — за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду. У сфері послуг продуктивність праці (виробіток) визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за  певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей самий період [16, с.136].

Розрізняють показники виробітку  залежно від одиниці виміру робочого часу:

• виробіток на одну відпрацьовану  людино-годину — годинний;

• виробіток на один відпрацьований людино-день — денний;

• виробіток на одного середньооблікового працівника — річний (квартальний, місячний).

 Годинний виробіток характеризує  продуктивність праці за фактично  відпрацьований час. 

Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та збитки часу.

Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові простої [16, с.138].

Розглянемо приклад залежності виробітку на одного працюючого від  рівня їх фондоозброєності.

Таблиця 2.2

Залежність середнього виробітку  на одного працюючого від рівня їх фондоозброєності.

Номер цеху	фондоозброєність праці, тис. грн на одного працюючого. х	Середній виробіток товарної продукції на одного працюючого, тис.грн , W	хW	х2	W2	Wх Wх = 0,53+ 1,18х
1	8,7	7	60,9	49	75,69	8,79
2	3,7	3	11,10	9	13,69	4,07
3	6,0	4	29,0	16	36,00	5,25
4	6,2	5	31,0	25	38,44	6,43
5	5,9	4	23,6	16	34,81	5,25
6	7,8	6	46,8	36	60,84	7,61
7	8,7	7	60,9	49	75,69	8,79
8	3,6	3	10,8	9	12,96	4,07
9	6,2	5	31,0	25	38,44	6,43
10	7,5	6	45,0	36	56,25	7,61
Разом	64,3	50	345,1	270	442,81	64,3

 

Дані по 10 цехам показують, що зі збільшенням фондоозброєності на 1 тис. грн на одного працюючого дає  приріст виробітку за рік на 1,18 тис. грн.. Якщо побудувати графік, то можна  побачити, що зв'язок між цими показниками  прямолінійний і його можна виразити рівнянням прямої лінії:

W_х = а + bх                                           (2.5)

де W — середній виробіток товарної продукції на одного працюючого, тис.грн, ;

х -— фондоозброєність праці, тис.грн на одного працюючого;

а і b — параметри рівняння, що потрібно знайти.

 

Рис.2.1. Залежність середнього виробітку від фондоозброєності праці

Щоб знайти значення коефіцієнтів а і Ь, необхідно вирішити наступну систему рівнянь:

.

Значення Σх, ΣW, ΣхW, Σх² розраховуються на підставі вихідних даних (табл. 2.1).

Підставимо отримані значення в систему рівнянь і вирішимо її способом виключень:

 

 

Звідси: b = 1,18    a = 0,53

Після цього рівняння зв’язку  буде мати вигляд: W_х = 0,53 + 1,18х

Що являють собою ці параметри в даному рівнянні? Коефіцієнт а — це постійна величина, не пов'язана з фондоозброєністю. Коефіцієнт b показує, що зі зростанням фондоозброєності на 1 тис. грн виробіток продукції збільшується на 1,18 тис.грн.

Використовуючи ці дані, можна розрахувати вирівняний рівень виробітку для кожного цеху за умови незмінності усіх факторів, що визначають виробіток, крім фондоозброєності.. Відхилення фактичного рівня від  теоретичного свідчить про те, що на нього впливають і інші фактори.

Крім рівняння зв'язку в  кореляційному аналізі розраховується ще і коефіцієнт кореляції, що характеризує тісноту зв'язку, чи, іншими словами, міру пропорційності. Тому що цей зв'язок між досліджуваними показниками прямолінійний, то використовуємо формулу лінійного коефіцієнта кореляції:

 

Його величина далека від 1. Це свідчить про те, що зв'язок між  факторами не тісний. Коефіцієнт детермінації (d = r² = 0,0016) показує, що зміна виробітку на даному підприємстві тільки на 0,16 % залежить від ступеня фондоозброєності. Звідси видно, що результати кореляційного аналізу можуть бути використані для підрахунку резервів росту виробітку і для визначення його рівня на перспективу. Знаючи, наприклад, що в наступному році фондоозброєність буде 10 тис.грн, можна сказати, що їх виробіток складе 12,33 тис. грн. (у_х = 0,53 + 1,18 •10) за умови, що співвідношення між іншими факторами не зміняться.

 

 

 

 

3. Статистичний  аналіз факторів, що впливають  на рівень капиталоозброєноності і його динаміку.

 

В контексті дослідження  варто зазначити, що у науковій літературі тривають дискусії щодо головного критерію, показників та методів визначення економічної  ефективності основного капіталу. Переважна  більшість вчених-економістів надає  перевагу системі вартісних і  натуральних показників, які всебічно характеризують рівень економічного ефекту [4, с. 302]. Інші науковці пропонують використовувати  один основний показник та ряд допоміжних показників економічного ефекту [5]. Ми вважаємо, що за допомогою одного показника неможливо визначити економічну ефективність будь-якого процесу, навіть якщо він має високий ступінь інтеграції.

На нашу думку, лише комплексна система показників ефективності використання та відтворення основного капіталу може об’єктивно і всебічно характеризувати  рівень економічного ефекту виробничого  процесу.

До показників ефективності використання основного капіталу належать показники капіталовіддачі, капіталоємності, капіталоозброєності, норми прибутку від функціонування основного капіталу. Показники капіталовіддачі та капіталоємності  характеризують важливі вартісні співвідношення між засобами праці й обсягами виготовленої продукції.

Забезпеченість підприємства основним капіталом визначається рівнем капіталоозброєності праці.

Показник норми прибутку свідчить про зростання (зниження) прибутковості  виробничого процесу від використання основного капіталу. Для його визначення можна застосовувати валовий  прибуток, прибуток від операційної  діяльності або чистий прибуток. На наш погляд, під час розрахунку даного показника, необхідно використовувати  прибуток від операційної діяльності, оскільки він включає, згідно з новими стандартами бухгалтерського обліку і звітності, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) та інший прибуток від використання діючого виробничого потенціалу.

У свою чергу, процес відтворення  основного капіталу характеризують коефіцієнти динаміки, вибуття та оновлення. Показник динаміки розкриває  темпи збільшення (зменшення) вартості основного капіталу.

На основі системи показників, що характеризують ефективність основного  капіталу, проаналізуємо тенденції  його використання та відтворення на підприємствах меблевої галузі (враховуючи галузеву специфіку їх діяльності) [1, с.  296-306; 4, с. 302] (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Методика розрахунку показників ефективності використання та відтворення  основного капіталу підприємств

№ п/п	Показники	Характеристика показника	Норматив
1	Капіталовіддача	Вартість валової продукції  у порівняльних цінах Середньорічна вартість основного капіталу	Збільшення
2	Капіталоємність	Середньорічна вартість основного капіталу Вартість валової продукції	Зменшення
3	Капіталоозброєність	Середньорічна вартість основного капіталу Середньооблікова чисельность працівників	Збільшення
4	Норма прибутку	Прибуток від операційної діяльності Середньорічна вартість основного капіталу	Збільшення
5	Коефіцієнт динаміки	Вартість основного капіталу на кінець року Вартість основного капіталу на початок року	Збільшення
6	Коефіцієнт оновлення	Вартість введеного основного капіталу Середньорічна вартість основного капіталу	Збільшення
7	Коефіцієнт вибуття	Вартість вибулого основного капіталу Середньорічна вартість основного капіталу	Збільшення

 

Порівняння коефіцієнтів оновлення та вибуття встановлює тип відтворення. Якщо показник оновлення  вищий за показник вибуття, то відбувається розширене відтворення. У випадку, коли значення показників рівні, –  проходить просте відтворення; коли ж коефіцієнт вибуття вищий –  то це звужене відтворення основного  капіталу. Доречно зауважити, що при  визначенні показника вибуття необхідно  враховувати його нормативне значення, яке визначають нормами амортизації  на відтворення. Нормативний коефіцієнт вибуття показує, яким має бути обсяг  вибуття, щоб забезпечити нормальний процес відтворення основного капіталу. Можливі три варіанти співвідношення між нормативним (К_н) і фактичним (К_ф) коефіцієнтом вибуття: К_ф : К_н = 1; К_ф : К_н > 1; К_ф : К_н < 1 [2]. У першому випадку вартість засобів праці, що вибувають, відповідає їх нормативному значенню, і процес відтворення не потребує коригування. У другому відбувається вибуття недоамортизованих засобів праці, терміни використання яких не завершилися. У третьому випадку на підприємстві проходить нагромадження „застарілих” засобів праці, що негативно впливає на ефективність господарювання.