Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Марта 2012 в 14:41, реферат
Виробничо-господарська діяльність на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби праці, персонал підприємства виробляє суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої та уречевленої праці, а з іншого — результати діяльності. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів праці, кадрового потенціалу та рівня їх використання.
2. Комплексний характер формування управлінських рішень.
Всі управлінські рішення щодо підвищення ефективності мають тісний зв‘язок та здійснюють прямий вплив на кінцеві результати діяльності підприємства. Наприклад, здійснення високоприбуткових фінансових вкладень може викликати дефіцит фінансових ресурсів, що забезпечують виробничу діяльність, і, як наслідок, суттєво зменшити ефективність її здійснення. Тому управління ефективністю повинно розглядатися як комплексна системи дій, забезпечуючи розробку взаємопов‘язаних управлінських рішень.
3. Високий динамізм управління.
Навіть найбільш ефективні управлінські рішення, що розроблені та реалізовані на підприємстві у попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на наступних етапах діяльності підприємства. Тому системі управління повинен бути притаманний високий динамізм, який враховує зміни факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації та управління виробництвом, фінансового стану та інших параметрів функціонування підприємства.
4. Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень.
Реалізація даної вимоги передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення щодо підвищення ефективності повинна враховувати альтернативні можливі дії. За наявності альтернативних проектів вибір їх реалізації повинен бути основаним на системі критеріїв, що визначають політику управління ефективністю діяльності підприємства. Система таких критеріїв встановлюється самим підприємством.
5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.
Якими б ефективними не були проекти управлінських рішень у поточному періоді, вони повинні бути відхилені, якщо вони не відповідають головній меті діяльності підприємства, стратегічним напрямкам його розвитку, підривають економічну базу формування високих розмірів доходності у наступному періоді.
З урахуванням особливостей процесу управління ефективністю діяльності підприємства визначаються його цілі та задачі.
Головною метою управління ефективністю діяльності підприємства є забезпечення максимального рівня прибутковості та задоволення економічних інтересів власників підприємства у поточному періоді та у перспективі.
Враховуючи дану головну мету можна визначити наступні основні задачі, що стоять перед системою управління:
1. Забезпечення максимального розміру прибутку, що відповідає ресурсному потенціалу підприємства та ринковій кон‘юнктурі.
Дана задача реалізується шляхом оптимізації складу ресурсів підприємства та забезпеченням їх ефективного використання. Основними обмежуючими факторами щодо збільшення розмірів прибутку у даному випадку виступають максимально можливий рівень використання ресурсного потенціалу та існуюча кон‘юнктура товарного і фінансового ринку.
2. Забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку та допустимим рівнем ризику.
Між даними показниками існує пропорційна залежність. В залежності від обраної політики здійснення господарської діяльності (агресивної, помірної або компромісної, консервативної) формується допустимий рівень ризиків. Враховуючи обраний рівень ризиків у процесі управління необхідно забезпечити максимальний рівень прибутку, що відповідає даному рівню ризику.
3. Забезпечення високого рівня ефективності господарської діяльності підприємства.
У процесі діяльності підприємства повинні бути у першу чергу реалізовані резерви підвищення ефективності за рахунок здійснення основного виду господарської діяльності та реального інвестування, що забезпечують основу перспективного розвитку підприємства. Основна увага повинна бути приділена забезпеченню підвищення рівня ефективності за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції та економії виробничих ресурсів.
4. Забезпечення достатнього обсягу фінансових ресурсів у відповідності з задачами розвитку підприємства у наступному періоді.
5. Забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства.
Темп зростання ринкової вартості у значній мірі визначається рівнем ефективності (результативності) діяльності підприємством у звітному періоді. Кожне підприємство враховуючи специфіку та умови здійснення господарської діяльності самостійно визначає систему критеріїв оцінки ефективності діяльності та її вплив на зростання ринкової вартості підприємства.
6. Забезпечення ефективності програм участі персоналу у підвищенні результатів діяльності підприємства
Усі наведені задачі управління результативністю є взаємопов‘язаними.
До основних функцій управління результативністю належать:
1. Розробка цілеспрямованої комплексної політики управління діяльністю підприємства.
2. Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень по підвищенню ефективності діяльності на різних рівнях.
3. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень.
4. Здійснення аналізу різних аспектів підвищення ефективності діяльності.
5. Здійснення планування формування, розподілу та використання фінансових результатів роботи підприємства.
6. Розробка діючої системи стимулювання підвищення ефективності діяльності.
7. Здійснення ефективного контролю за прийнятими рішеннями щодо підвищення ефективності діяльності.
Наведені функції є основними характерними для підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм діяльності. Конкретизація функцій управління результативністю діяльності у значній мірі визначається галузевими особливостями підприємства, їх розмірами, а також конкретними організаційно-правовими формами діяльності.
Процес управління ефективністю базується на відповідному механізмі. У структуру механізму управління ефективністю входять наступні елементи:
1. Державне правове та нормативне регулювання питань формування та розподілу результатів роботи (прибутку) підприємства. Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють формування прибутку підприємства, являють собою одне з направлень економічної політики держави. Законодавчі та нормативні основи цієї політики регулюють створення прибутку підприємства у різних формах. До основних з таких форм належать: податкове регулювання, регулювання механізму амортизації основних фондів та нематеріальних активів, регулювання розмірів відрахувань з прибутку, регулювання мінімальних розмірів заробітної плати тощо.
2. Ринковий механізм регулювання результатів діяльності підприєм- ства. Попит та пропозиція на товарному та фінансовому ринках формують рівень цін на продукцію, вартість залучених кредитів, тощо. При подальшому розвитку ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання формування фінансових результатів підприємства буде підвищуватися.
3. Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів забезпечення ефективності діяльності підприємств. Механізм такого регулювання формується у рамках самого підприємства, відповідно регламентуючи ті чи інші оперативні управлінські рішення щодо забезпечення та підвищення ефективності діяльності підприємства.
4. Система конкретних методів та заходів підвищення ефективності діяльності. У процесі аналізу, планування та контролю за рівнем ефективності діяльності підприємства використовується поширена система методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати.
Комплексний механізм управління ефективною діяльністю підприємства дозволяє у повній мірі реалізувати поставлені перед ним задачі, забезпечити підвищення прибутковості виробництва.