Экономическая эффектиность предприятия

Примітка: [13]

Так само можна описати всі показники методики, пов’язавши їх в єдину систему. Висновки щодо кожного показника, подальше порівняння отриманих результатів дасть змогу визначити наскільки ефективна діяльність підприємства, що розглядається.

Використання такого алгоритму запобігатиме дублюванню результатів і дасть змогу визначити ключові тенденції ефективності діяльності підприємства.

1.3. ВИЗНАЧЕННЯ ФАКТОРІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

              Основними економічними результатами фінансово-господарської діяльності підприємства являється обсяг виготовленої та реалізованої продукції, валовий дохід, прибуток, вартість майнового комплексу підприємства. Економічні результати роботи підприємства залежать від конкурентоспроможності, рівня рейтингу.

         Важливе значення має аналіз факторів, які позитивно і негативно впливають на економічні результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Наприклад, до факторів, які визначають успіх підприємства, відносяться: контроль за конкурентами, орієнтація на потреби клієнтів, дослідження кон’юнктури ринку, згуртованість співробітників, чітке визначення цілей і системи цінностей, урахування особистих звичок та особливостей працівників, маркетинг, просування на ринок соціально значущих, престижних товарів і послуг, особиста зацікавленість працівників в результатах праці.

Класифікація факторів, що впливають на діловий цикл фінансово-господарської діяльності підприємства, наведена в табл.1.5.

Управління факторами, які впливають на економічні результати діяльності підприємства, направлено на забезпечення ритмічності діяльності,  вдосконалення    організації, зниження  втрат  від здійснення господарської діяльності або  їх підтримання  на  конкурентному  рівні; отримання прибутку в розмірі, який забезпечує технічний і економічний розвиток підприємства.

Таблиця 1.5.

Класифікація факторів, що здійснюють вплив на економічні результати  діяльності  підприємства

Примітка: [8]

           Внутрішні умови діяльності підприємства, що впливають на результати його діяльності, можливо розділити на три групи:

1)      матеріально-технічне забезпечення діяльності. Основними в цій групі являються виробничі фактори (будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання, земля, сировина і матеріали, паливо, енергія, робоча сила, інформація);

2)      забезпечення економічного та технічного розвитку підприємства (інновації, інвестиції, організація праці і виробництва, підвищення кваліфікації працівників);

3)      забезпечення  високого рівня рентабельності (високоефективна  комерційна і постачальницька діяльність, пов’язана з ефективністю ринкових зв’язків).

              Зовнішні умови діяльності підприємства відображають економічну ситуацію в країні і за кордоном, в окремих регіонах, і на галузевих ринках. Найважливішими із зовнішніх умов господарювання підприємств являються розмір податкових ставок, рівень проценту за кредити, ступінь монополізації галузі, рівень розвитку ринкових відносин і ринкових структур, стан ринку праці, інвестиційна активність підприємства.

Таким чином, серед факторів, що впливають на ефективність економічної діяльності підприємства, можна виділити:

-         народногосподарські (загальні соціально-економічні тенденції розвитку народного господарства, науково-технічний прогрес, інвестиційну політику);

-         територіальні (природнокліматичні умови, географічне місцезнаходження, інвестиційний клімат та потенціал регіону);

-         галузеві (загальні порівняльні характеристики галузі у структурі народного господарства, кон‘юнктура  галузевого ринку);

-         інтенсивні (підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, капіталовіддачі та зниження трудомісткості, фондомісткості, матеріаломісткості, капіталомісткості);

-         екстенсивні (збільшення обсягу використаних сировини, матеріалів, палива, електроенергії, трудових ресурсів);

-         структурно-організаційні (організаційна структура управління, виробництва, постачання та збуту, виробничо-економічних  зв‘язків);

-         загальні (стан матеріально-технічної бази галузей виробництва, характер виробництва та його галузеві особливості);

-         специфічні (співвідношення між лінійною, функціональною та іншими формами організації управління, ступінь відповідності структури апарату управління структурі виробництва, співвідношення між галузевою та територіальною, централізованою та децентралізованою формами управління, структура використовуваних методів управління, рівень механізації та автоматизації управлінських робіт, кваліфікація робітників та ефективність їх праці);

-         особливі фактори невизначеності та ризику.    

Саме з урахуванням даних факторів  можна піднести систему управління підприємством на якісно новий рівень, що забезпечуватиме передбачуваний  розвиток підприємства, а також запобігатиме внутрішнім і зовнішнім деструктивним впливам на результати його роботи.

Класифікація основних факторів, що впливають на підвищення ефективності діяльності підприємства пердставлена на рис.1.1.

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності  діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спе­ціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм конт­ролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Будь-який  суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програ­ми підвищення ефективності діяльності, а також враховувати вплив на неї зовнішніх чинників.

У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробниц­тва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підви­щення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяль­ності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устатку­вання залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належ­ної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних, строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефек­тивності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбере­ження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ре­сурсів і джерелами постачання.

4. Продукція. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати з ко­рисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за продукцію відповідної якості. Проте для досягнення високої ефектив­ності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством (організацією) для реалізації продук­ти мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяль­ності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організацій­них та економічних перешкод між здійсненням основного виду діяльності та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлю­ються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в орга­нізації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціо­нальне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства (уста­нови), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію уп­равлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продук­тивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господа­рювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформу­ватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів дос­коналіші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підви­щення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагро­мадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники |зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації). Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяль­ності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елемен­тами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інстру­менти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (ре­гулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензу­вання окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціаль­на інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) прог­рами приватизації державних підприємств (організацій); ж) комер­ціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищен­ня ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держа­ва має створити відповідні організаційні передумови, що забезпе­чуватимуть постійне функціонування на національному, регіональ­ному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних ме­ханізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій). Їхню діяльність треба зосередити на: 1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому; 2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжна­родних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефек­тивності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інфор­маційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значен­ня для ефективного розвитку всіх структурних елементів економі­ки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструк­тури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показ­ники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважли­вішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними прори­вами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизня­них технологій); б) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу); в) масштаби виробництва та діяльності (пере­важно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій); г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознака­ми статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених факторів в комплексі може забезпечити достатні темпи зростання ефективності діяльності. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

1.4.ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Необхідність  підвищення ефективності та результативності діяльності підприємства та забезпечення інтересів його власників та персоналу визначають необхідність ефективного та безперервного управління чинниками, що визначають ефективність діяльності підприємства.

Управління ефективністю являє собою процес виробітку та прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами господарської діяльності підприємства.

Забезпечення ефективного управління визначає ряд вимог до даного процесу, основними з яких є:

1.      Інтегрованість з загальною системою управління підприємством.

Управління ефективністю безпосередньо пов‘язане з виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу, інвестиційним менеджментом, фінансовим менеджментом та іншими видами функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості системи управління ефективністю з загальною системою управління підприємством.