Аналіз та оцінка формування та використання фінансових ресурсів підприємства

Отже, у сучасних умовах фінанси дедалі більше відходять на задній план, коли виробляється основна стратегічна мета бізнесу. Водночас фінанси відіграють ключову роль, коли відбувається оцінка результативності обраних стратегій.

Оцінювати результативність бізнесу треба на підставі найінформативніших фінансових показників. Хоч як не були б ми впевнені у важливості збалансованої системи оцінки бізнесу, власника завжди над усе цікавитимуть фінансові показники, оскільки вони найближчі до його головної мети – збільшити власне багатство. Основними групами показників, які можуть представити фінансовий напрям, є:

– динаміка доходу і його структура;

– рівні витрат і показники прибутковості;

– управління робочим капіталом і грошові потоки;

– використання активів та інвестиційна ефективність.

Перераховані блоки – це система, яка є першим кроком у побудові цивілізованого фінансового управління підприємством. З неї слід розпочинати, і лише завершивши її, можна переходити до розв’язання інших проблем.

Елементи планування діяльності підприємства, що входять до системи управління фінансовими ресурсами, забезпечують повну мобілізацію внутрішніх резервів підприємства за рахунок їхнього виявлення ще на стадії планування обсягів і структури активів, необхідних для досягнення планових показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

Розроблена система управління фінансовими ресурсами підприємства відповідає вимогам, сформульованим на підставі вивчення теорії і практики управління фінансовими ресурсами підприємств. Однак слід зазначити, що наявність системи управління фінансовими ресурсами малих підприємств припускає необхідність розробки комплексу організаційно-технічних захохів, що забезпечують її практичну реалізацію.

Таким чином, управління грошовими потоками здійснюється відповідно до поставлених цілей, обґрунтування яких є початковим етапом формування моделі управління грошовими потоками.

Фінансові реформи в Україні безпосередньо впливають на структуру джерел формування фінансових ресурсів підприємства. Так зміна системи оподаткування покликана забезпечити оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків, як джерел бюджетних надходжень, а на рівні окремого підприємства – зниження частки прибутку в сумі фінансових надходжень.

З метою використання амортизаційних ресурсів для розширеного виробництва доцільним є зменшення термінів служби основних фондів, використання методів прискореної амортизації. З іншого боку зміна амортизаційної політики призведе до збільшення собівартості виробництва чи витрат обігу за рахунок більшої суми амортизаційних відрахувань, а відтак до зменшення кінцевого фінансового результату – прибутку.

Прибуток має створювати умови для самофінансування поточної діяльності, інвестування розширеного відтворення підприємств. Отримання прибутку окремими суб’єктами господарювання свідчить про позитивні макроекономічні тенденції до зростання доходів державного бюджету.

Україна має достатній інвестиційний потенціал і сприятливі умови для інвестування. Іноземні інвестори можуть розраховувати на 150-200% рівень рентабельності фінансових вкладень. Проте залучення зовнішніх інвестицій та кредитів об’єктивно обмежене і пов’язане із потребою подальшого обслуговування інвестиційного проекту.

На розвиток підприємств негативно впливає кризова ситуація в країні, зокрема низька купівельна спроможність населення, неплатоспроможність основних виробничих підприємств, недосконале законодавств, недостатнє методичне і організаційне забезпечення санації та процесів, державної підтримки підприємств. Більшість підприємств обирає стратегію виживання, використовуючи бартер, недогляди чинного законодавства, системи ціноутворення та контролю за підприємницькою діяльністю з боку адміністративних органів управління.

Ефективне формування та використання ресурсів підприємства викликає потребу оцінки ефективності фінансових проектів на рівні окремих підприємств. При оцінці ефективності формування і використання ресурсів важливо оцінити терміни та обсяги вкладених фінансових ресурсів і отриманого прибутку. Процес вкладення капіталу передбачає його повернення шляхом прибуткової діяльності, що може відбуватися паралельно, послідовно чи інтервально.

У кожному з варіантів передбачено вкладення певної суми ресурсів і отримання прибутку. За умови послідовного перебігу вказаних процесів повну суму прибутку отримують після завершення інвестування. Паралельний перебіг процесів найтрадиційніший, оскільки сума отриманого прибутку зростає за умови зростання суми фінансування і відбувається взаємозалежно в часі. За умови інтервального перебігу визначених процесів між терміном фінансування й отримання прибутку є відрізок часу.

Жоден з існуючих методів оцінки ефективності використання фінансових ресурсів не є універсальним, кожен з них має свої позитивні і негативні сторони. Орієнтація на якійсь один або кілька критеріїв залежить не лише від значення, а й від політики підприємства.

Ефективність фінансування підприємства не абияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та інших факторів впливу.

Зважуючи усі обставини сучасного економічного та політичного становища в державі, у модель управління фінансовими ресурсами (зокрема грошовими потоками) підприємства слід закладати загальні та специфічні цілі, а саме:

• повнота та своєчасність покриття потреби підприємства в капіталі для фінансування операційної,інвестиційної та фінансової діяльності;
• підтримання прийнятного рівня платоспроможності й ліквідності;
• оптимізація інвестиційних грошових потоків з урахуванням того, що вихідний інвестиційний потік зменшує вартість підприємства, а його генерування зорієнтоване на компенсуюче збільшення вхідних та/або зменшення вихідних грошових потоків у таких періодах;
• узгодження політики управління грошовими потоками з потребами операційної діяльності підприємства, зокрема в частині управління робочим капіталом та управління прибутком;
• організація фінансових грошових потоків із метою оптимізації структури капіталу та зменшення середньозваженої вартості капіталу;
• забезпечення ефективності використання такого обмеженого ресурсу підприємства, яким є грошові кошти в його розпорядженні;
• підтримання балансу між формуванням резерву ліквідності та альтернативними можливостями використання грошових ресурсів підприємства;
• скорочення витрат підприємства, пов’язаних з організацією управління грошовими потоками [19;235-236].

Отже, ефективне управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства дасть змогу забезпечити зростання достатку акціонерів (власників) підприємства як фундаментальної фінансового менеджменту, що проявляється в зростанні вартості підприємства та створенні грошової доданої вартості.

ВИСНОВКИ

Успішна діяльність будь-якого підприємства не можлива без ефективного управління фінансовими ресурсами. Вони мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства на ринку.

Під фінансовими ресурсами підприємства розуміють грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб’єкта господарювання і призначенні для виконання фінансових зобов’язань, здійснення затрат із розширеного відтворення і економічного стимулювання працівників.

Елементами фінансових ресурсів є амортизаційні відрахування, прибуток, оборотні кошти, бюджетні асигнування, надходження з державних цільових фондів, надходження з централізованих фондів, кредити.

Показниками формування та використання фінансових ресурсів підприємства є наступні групи фінансових показників:

• Показники оцінки фінансової стійкості
• Показники оцінки ліквідності
• Грошові потоки підприємства
• Показники оцінки ділової активності.

Загальна оцінка фінансового стану ВАТ „ДніпроАЗОТ” дала змогу визначити що:

• протягом звітного періоду спостерігалося зростання статутного капіталу та нерозподіленого прибутку, що дало змогу підприємству розширити власні можливості по фінансуванню своєї діяльності;
• збільшилась частка оборотних виробничих фондів що позитивно характеризує майновий стан підприємства і свідчить про розвиток його виробничої діяльності;
• зменшилась частка основних засобів у валюті балансу;
• відбулося зростання суми власних джерел фінансування капіталу підприємства, тобто ВАТ „ДніпроАЗОТ” змогло більшу частину свого капіталу сформувати за рахунок власних джерел, що значно вплинуло на покращення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансової стійкості ВАТ „ДніпроАЗОТ” дав змогу  охарактеризувати підприємство як фінансово стійке. Так, протягом звітного періоду зростали відносні показники фінансової стійкості підприємства, зокрема:

• коефіцієнт матеріальних запасів збільшився на 4,63%;
• коефіцієнт маневреності власного капіталу зріс на 0,1%
• коефіцієнт стабільності структури оборотних активів збільшився на 0,05%.

Аналіз ліквідності ВАТ „ДніпроАЗОТ” дав змогу визначити, що баланс підприємства протягом звітного періоду не був абсолютно ліквідним. Так, протягом 2010 – 2012 року не виконувався норматив коефіцієнту абсолютної ліквідності. Також узагальнюючий коефіцієнт ліквідності мав тенденцію до зниження і протягом звітного періоду він зменшився на 0,0301%.

Що стосується ділової активності підприємства, то протягом звітного періоду зростав показник фондовіддачі, але відбувалося також зростання показників оборотності активів, запасів, готової продукції, кредиторської заборгованості, період погашення дебіторської заборгованості, що має негативний вплив на ділову активність підприємства.

Оптимізація структури капіталу є однією зі складних проблем у фінансовому менеджменті.

Приймаючи рішення про застосування будь-якого джерела, важливо оцінити вартість цього джерела.

Як власні, так і залучені джерела фінансування діяльності підприємств мають свою вартість, що складається із сум витрат на залучення кожного джерела.

Розрахунок ефекту фінансового леверджу для ВАТ „ДніпроАЗОТ” дав змогу визначити, що підприємству невигідно нарощувати частку позикового капіталу.

Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 % (що відповідає значенню плеча важеля 0,67), оскільки у цьому випадку ринок цінних паперів найкраще оцінює акції підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Опачанський Д. – Методи визначення приросту фінансових ресурсів підприємства, напрямків та ефективності їх використання. – Економіст.- 2006.- №12. – С. 26-32.
2. Воробйов Ю.М. Роль фінансових ресурсів суб’єктів підприємництва // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2011. - №3. – С. 17-21.
3. Коляда В. М. Управління фінансовим станом підприємства [Електронний ресурс] Режим доступу до док.: http://mp2.umo.edu.ua/wpcontent/uploads/2012/04/Управління-фінансовим-станом-підприємства.pdf
4. Райковська І.Т. Проблеми застосування методик аналізу фінансового стану в діяльності промислових підприємств / І.Т. Райковська // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2009. – № 3 (49). – С. 154–158.
5.                   Знахуренко П. А. Комплексна оцінка фінансового стану підприємств / П. А. Знахуренко, О. П. Хотомлянський // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 111–113.              
6. Хрущ Н. – Аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства. – Економіст. – 2007 - №7. – C. 37-45.
7. Теоретико-методологічні аспекти фінансового стану підприємства / А.Ю. Жолнерчик, І.О. Добровольська // Формування ринкових відносин. – 2013. - №6. – С. 142-146.
8. Котляр М. Л. Аналіз фінансового стану підприємства / М. Л. Котляр // Фінанси України. – 2008. – С. 99–104.
9. Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. – 2002. - №6. – с. 55-60.
10. Копчак Ю.С. Проблеми діагностики фінансового стану і стійкості

функціонування підприємства // Вісник СумДУ. – 2004. – № 9 (68). – с.23-34.

11.  Інформація по підприємству ДніпроАЗОТ [http://smida.gov.ua/db/participant/05761620]. - Електронний ресурс.
12. Методичне забезпечення оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства / С.В.Мішина, О.Ю.Мішин, // Науково-технічний збірник. – 2009. - №87. – С. 272-287.
13. Гончаренко О.М. Методичні аспекти оптимального управління стійкістю підприємства / О.М. Гончаренко // Вісник соціально-економічних досліджень. Збірник наукових праць Одеського державного економічного університету. – 2010. – № 39. – С. 39–43.
14. Заікіна О.О. Роль показників ділової активності в оцінці управління підприємством / О.О. Заікіна // Харчова промисловість. – 2008. - №7. – С. 144-148.
15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зі змінами.
16. Прушківська Е. В. Напрями вдосконалення, формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. -  №3(7). - С.256-262.
17. Оптимізація фінансової структури як одна з основних задач фінансового менеджменту / Н. М. Притуляк, ЯВ. Грицина //Формування ринкових відносин. – 2013. - №4. – С. 149-154.
18. Майданович В. В. Аналіз та контроль фінансового стану підприємства [Електронний ресурс] Режим доступу до док.: http://eztuir.ztu.edu.ua/7941/1/163.pdf
19. Череп А. В. Проблеми визначення фінансового стану підприємств в умовах фінансової кризи / А. В.Череп, Л. А. Кириченко // Держава і регіони. – 2008. – № 6. – С. 233–236.
20. Економічна сутність фінансового механізму діяльності малих підприємств / Л.М. Дьорова // Економіка та держава. – 2010. - №3. – С. 60-62.
21. Впровадження прогресивних методів управління фінансовими ресурсами підприємств у зовнішньоекономічній діяльності // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №5. – С. 31-36.