Правила   спілкування  -  це  рекомендації,  що   склалися   в суспільстві,  по  спілкуванню. Багато хто  з  них  відображений  в прислів'ях,  приказках, афоризмах (Знай більше, та  говори  менше; Слово   срібло,  мовчання  золото;  та  ін.)  Правила  спілкування відображають уявлення, що склалися в суспільстві, про те, як треба вести  спілкування  в  тій або іншій комунікативній  ситуації,  як краще   вести   спілкування.   Правила  спілкування   виробляються суспільством і підтримуються соціально-культурною традицією  цього суспільства.   Правила  спілкування  засвоюються   людьми   шляхом спостереження   і   наслідування  що  оточує,   а   також   шляхом цілеспрямованого навчання.

     Важливою  складовою науки про мовну  дію є  закони спілкування.

     Основні з цих законів такі [18, с. 160].

     Закон  дзеркального розвитку  спілкування

     Цей   закон  легко спостерігаємо в  спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації   імітує  стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматичним, практично без контролю свідомості.

     Закон    залежності  результату   спілкування   від  об'єму  комунікативних зусиль

     Цей    закон    може  бути  сформульований  так:  чим   більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.

     Закон прогресуючого нетерпіння слухачів

     Даний  закон формулюється так: чим довше  говорить оратор,  тим більшу неувагу  і нетерпіння проявляють слухачі.

     Закон падіння інтелекту аудиторії  із збільшенням її розміру 

     Цей  закон  означає: чим більше людей вас слухають, тим  нижче середній  інтелект  аудиторії. Іноді це  явище  називають  ефектом натовпу:  коли слухачів багато, вони починають гірше  "міркувати", хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно, зберігається.

     Закон первинного відторгнення нової ідеї

     Сформулювати  закон  можна таким чином: нова,  незвична  ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент їм відкидається. Іншими словами,  якщо  людина раптом одержує інформацію,  яка  суперечить думці  або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка,  яка  приходить йому в голову - що ця інформація помилкова, що повідомив не її прав, ця ідея шкідлива, приймати її не треба.

       Закон  ритму  спілкування

       Даний  закон  відображає  співвідношення розмови та мовчання  в людському   спілкуванні.  Він свідчить: співвідношення  розмови  і мовчання в мові кожної людини - величина постійна. Це значить,  що кожній  людині необхідно в день певний час говорити і  певний  час мовчати.

     Закон мовної самодії

     Закон свідчить: словесний вираз ідеї або  емоції формує цю ідею або емоцію у того, хто говорить.

     З  практики  давно  відомо, що словесний  вираз  деякої  думки дозволяє людині зміцнитися в цій думці, остаточно  з'ясувати її для  себе.  Якщо людина своїми словами пояснює що-небудь співбесіднику, він  сам  краще  з'ясовує для себе суть того,  що  розповідається.

     Закон відторгнення публічної критики 

     Формулювання  закону: людина відторгає публічну критику на свою адресу.

     Будь-яка  людина  має  високу  внутрішню  самооцінку.  Ми  всі внутрішньо  рахуємо  себе вельми розумними, знаючими  і  правильно поступаючими. Саме тому будь-яке отримання, критика або  непрошена рада   в   процесі  спілкування  сприймається  нами   як   мінімум насторожено  -  як  замах  на нашу самостійність,  демонстративний сумнів  в  нашій компетентності і здатності ухвалювати  самостійні рішення.  В умовах, коли критика здійснюється у присутності  інших людей, вона відкидається практично в 100% випадків.

     Закон довіри до простих слів

     Суть   цього   закону,   який   ще   можна   назвати   законом  комунікативної простоти, в наступному: чим простіші твої  думки  і  слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять. Простота змісту і форми  в  спілкуванні - запорука комунікативного успіху.  Говоріть просто,  давайте прості поради - і люди підуть за  вами,  повірять вам.

     Люди  краще  сприймають прості істини, тому що  ці  істини  їм зрозуміліші, звичніші. Багато хто з простих істин вічний,  і  тому апеляція  до  ним  гарантує  інтерес співбесідників  і  їх  увагу. Інтерес до вічних і простих істин у людей постійний. Звернення  до простих істин - основа популізму в політиці.

     Закон тяжіння критики 

     Формулювання  закону таке: чим більше ви виділяєтеся  з тих,  що оточують,  тим  більше про вас лихословлять  і  тим  більше  людей критикує ваші дії.

     Людина, що виділяється, завжди стає об'єктом  підвищеної  уваги  і  "притягає" до себе критику. А. Шопенгауер писав: "Чим  вище  ви підіймаєтеся  над  натовпом, тим більшу увагу ви привертаєте,  тим більше буде про вас лихословити".

     Закон комунікативних зауважень 

     Формулювання    закону:  якщо  співбесідник   в    спілкуванні  порушує  деякі комунікативні норми, інший співбесідник  випробовує бажання зробити йому зауваження, поправити його, примусити змінити його комунікативну поведінку.

     Так,  якщо  співбесідник починає кричати  на  нас,  нам  завжди сказати  йому: - Припинити кричати! Якщо він  став говорити тихо, нам хочеться сказати: - Говорите голосніше! Якщо він починає командувати,  розпоряджатися,  ми  говоримо:  -  А чому  ви   тут командуєте?  Людині, що соромиться, ми говоримо: -  Сміливіше,  не соромтеся! Хвальку: - Що це ви розхвасталися? і т.д.

     Закон прискореного розповсюдження негативної інформації

     Негативна, лякаюча, здатна спричинити зміни в статусі людей інформація має тенденцію до швидшого розповсюдження в групах спілкування, ніж інформація позитивного характеру. Це пов'язано з підвищеною  увагою людей до негативних фактів - внаслідок  того, що  позитивне  швидко  приймається людьми за  норму  і  перестає обговорюватися.

     Закон   спотворення  інформації  при  її  передачі   ("закон  зіпсованого телефону")

     Формулювання  закону  таке:  будь-яка  передана   інформація спотворюється  в процесі  передачі в ступені, прямо пропорційному числу осіб, що передають її.

     Це  означає, що чим через більше число  людей передається  та або  інша  інформація тим більше вірогідність  спотворення  цієї інформації.

     Закон відхилення публічної критики 

     Закон цей свідчить: коли здійснюється публічна критика кого- небудь з того або іншого питання, і при цьому присутня людина, у якої є аналогічні недоліки, але його особисто в даний момент  не критикують,   ця  людина  критику  від  себе  практично   завжди відводить, вважаючи, що "у нього - зовсім інше". Людина як би не прикладає до себе критику аналогічно.

     Закон детального обговорення дрібниць

     Знати  цей  закон особливо важливо, коли ми обговорюємо  що- небудь   колективно.  Формулювання  закону:  люди  більш   охоче зосереджуються   на  обговоренні  незначних  питань   і   готові приділяти цьому більше часу, ніж обговоренню важливих проблем.

     Американський  соціолог і письменник С.  Паркинсон  наводить переконливий  приклад  дії даного закону: обговорення  виділення  багатомільйонного кредиту на  будівництва атомного   реактора займає  у управління компанії дві хвилини, а дискусія з проблеми затвердження  суми в 35 шилінгів в місяць на каві  для  засідань якогось комітету - година з чвертю.

     Закон мовного посилення емоцій

     Формулювання  закону:  емоційні  вигуки  людини   підсилюють емоцію, що переживається їм.

     Закон мовного поглинання емоції

     Формулювання  закону: при зв'язній розповіді  про  емоцію,  що переживається, вона поглинається мовою і зникає.

     Закон емоційного придушення логіки

     В  умовах  емоційного  збудження  людина  погано  говорить  і  погано розуміє звернену до нього  мову.

     Практичне  навчання мовній дії на сучасному  етапі  в  нашій  країні  актуально не менше, а може бути і більше,  ніж  розробка теоретичних проблем мовної дії.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

 

     Спілкування – це самостійна і специфічна форма  активності особистості з метою  встановлення відносин з іншими людьми, отримання інформації і досягнення певного взаєморозуміння, вирішення  ділових проблем.

     Сфера, способи і динаміка спілкування визначаються соціальними функціями його учасників, їх положенням у системі суспільних відносин. Регулюються вони характером виробництва, обміном і потребами, писаними і неписаними правилами суспільного життя, моральними і правовими нормами, соціальними інститутами і службами. В індивідуальному плані вони обумовлюються: рівнем свідомості особистості; психічним типом та характером розвитку індивіда; засвоєним особистістю культурним рівнем спілкування.

     Спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми (міжособистісне спілкування) і групами (міжгрупове спілкування), в якому здійснюється обмін інформацією; обмін діями; сприйняття і розуміння партнера.

     Професійне  спілкування – це спеціально організований  на наукових засадах, керований процес обміну повідомленнями, організації взаєморозуміння, досягнення оптимальної взаємодії, взаємопізнання в різних видах діяльності учасників професійно спрямованої комунікації. Професійне спілкування є важливим для здійснення будь-якого виду діяльності, пов’язаної з взаємодією людей.

         Багатоманітність функцій спілкування,  беззаперечно, породжує значну кількість  його видів, типів та форм.

     Основні закони спілкування – це закон  дзеркального розвитку  спілкування, закон    залежності  результату   спілкування   від  об'єму  комунікативних зусиль, закон прогресуючого нетерпіння слухачів, закон падіння інтелекту аудиторії із збільшенням її розміру, закон первинного відторгнення нової ідеї, закон  ритму  спілкування, закон мовної самодії, закон відторгнення публічної критики, закон довіри до простих слів, закон тяжіння критики, закон комунікативних зауважень, закон прискореного розповсюдження негативної інформації, закон   спотворення  інформації  при  її  передачі, закон відхилення публічної критики, закон детального обговорення дрібниць, закон мовного посилення емоцій, закон мовного поглинання емоції, закон емоційного придушення логіки.  
 
 
 

Перелік використаної літератури

 

1. Абчук В. А. Правила успеха. Уроки предпринимательства и менеджмента. Л.,2009. — 187 с.
2. Аткинсон В. В. Сила мысли в деловой и повседневной жизни. Пер. с англ. Орел, 2002. — 267 с.
3. Бабик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. - К., 1997. – 350 с.
4. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів, 1990. – 300 с.
5. Беркли-Ален М. Забытое искусство слушать, Пер. с англ. СПб., 2008. — 255 с.
6. Беттеджер Ф. Вчера неудачник — сегодня преуспевающий коммерсант. М., 2005. — 403 с.
7. Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно-правові документи (за ред. В.Д. Гвоздецького). - К., 2006. – 190 с.
8. Бороздина А.П. Этика делового отношений. Уч. пособие. - 2 изд.-М.: ИНФРАМ, 2009. – 340 с.
9. Ганич Д.І., Олійник І.С. Російсько-український словник. - К., 1980. – 500с.
10. Ділові папери. Український центр духовної культури. - К., 2006. – 300 с.
11. Егоршин А.П. Этика делового отношений: Уч. пособие для вузов / А.П. Егоршин, В.П. Раскопов, Н.В. Шашкова.- Н. Новгород: НИМБ, 2009. – 150 с.
12. Коваль А.П. Культура ділового мовлення: писемне та усне ділове спілкування. - К., 1972. – 340 с.
13. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. - К., 1976. – 240 с.
14. Короткий словник бізнесмена (українською та угорською мовами). - Ужгород, 2008. – 320 с.
15. Леммерман X. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями. Пер. с нем. М., 1997. — 240 с.
16. Лещак О., Міляновський Е., Вернигор Л. Ділове українське мовлення. - Тернопіль, 1995. – 250 с.
17. Маккормак М. X. Секреты бизнеса для всех. Чему до сих пор не учат в бизнес-школах. Пер. с англ. М, 2008. — 178 с.
18. Панфилова А- П. Деловые беседы. Учебное пособие. Л., 2009. — 492 с.
19. Панфилова А. П. Психология переговоров, или как общаться, чтобы достичь успеха. Улан-Удэ, 2005. — 302 с.
20. Психология и этика делового общения: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Н. Лавриненко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2009. – 230с.
21. Стернин  И.А.  О  понятии коммуникативного  поведения  //      Kommunikativ-funktionale Sprachbetrachtung. Halle, 1989;
22. Этнокультурная специфика языкового сознания. М., 2006. – 230с.
23. Язык и сознание: парадоксальная рациональность. М., „Слово” 2007. – 200с.
24. Языковое сознание и образ мира. М., 2009. – 150 с.
25. Языковое сознание: формирование и функционирование. М., „Слово” 2008. – 340 с.