Робота з документами, що містить комерційну таємницю

     Передаючи справи до архіву, складають окремий  опис документів, що мають гриф обмеження  доступу. У приміщенні архіву такі документи  зберігають в опечатаних скриньках. Несанкціонований доступ до них суворо заборонено[1;207]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.Охорона комерційної таємниці 

     3.1 Заборона розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю 

     Відомості, що складають комерційну таємницю, не повинні бути загальнодоступні в  силу своєї популярності необмеженому колу суб’єктів, або вимог закону про обнародування, або за іншими підставами. Тільки власник може визначити коло зведень підметів розголошенню, установлювати випадки й осіб, через які може відбуватися таке розголошення і при чому воно буде вважатися правомірним з погляду права. Крім того, нормативними актами України може бути передбачені обов’язкове надання або публічне обнародування відомостей, що складають комерційну таємницю. Будь-яке інше розголошення зазначених відомостей не є правомірним[3;360].

     Вимога  не розголошення комерційної таємниці має подвійну спрямованість: внутрішню  і зовнішню. Внутрішня спрямована на працівників суб’єкта підприємницької  діяльності, зовнішня — на службових  осіб організацій і органів, що проводять  перевірку підприємства.

     Згідно  Закону України «Про захист від несумлінної  конкуренції» від 07.06.1998р. розголошення комерційної таємниці — це ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженого на це, з відомостями, що відповідно до діючого законодавства України, складають комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі в зв’язку з виконанням службових обов’язків, у випадку якщо це заподіяло або могло заподіяти шкоду суб’єктові, що хазяює, (підприємцеві)[9].

     Хотілося  б звернути увагу на один правовий ляпсус, допущений у вищевказаному  визначенні розголошення комерційної  таємниці. У Законі України право  визначати коло відомостей, що складають  комерційну таємницю, надано підприємцеві, а згідно Закону України «Про захист від несумлінної конкуренції» такі відомості визначаються відповідно до діючого законодавства. У результаті законодавцем допущена помилка.

     Підприємцеві  надане право самостійне визначати  коло відомостей, які є комерційною  таємницею, а нормативними актами України встановлюються тільки обмеження на віднесення інформації до комерційної таємниці, відповідальність за порушення, пов’язані з використанням комерційної таємниці, порядок її охорони. Таке захоплення відсильними нормами права часто приводить до того, що виникає нерозв’язна ситуація: є реальне правовідношення, є відсильна норма права, але немає норми до якої вона відсилає[9].

     У Законі України установлені дві  форми розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю: передача і витік відомостей, що складають комерційну таємницю. З юридичної точки зору зазначені форми являють собою самостійні склади правопорушень.

     Передача  відомостей, що складають комерційну таємницю — це незаконне ознайомлення третіх осіб із відомостями, віднесеними суб’єктом підприємницької діяльності до комерційної таємниці, особою, якій такі відомості відомі в зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків або в якого мається доступ до них і зв’язку з виконанням посадових обов’язків.

     Під витоком відомостей, що складають комерційну таємницю, розуміються навмисні або ненавмисні дії осіб, що мають доступ до комерційної таємниці, що сприяють ознайомленню з такими відомостями третіх осіб[5].

     Канали  витікання інформації:

     1. Зовнішні, до них відносять:

     - підслуховування за допомогою технічних засобів;

     - крадіжка чи зняття копій з  документів;

     - телефоні зв’язки , листування;

     - знищення інформації або її  пошкодження;

     - підкуп або шантаж спеціалістів;

     2. Внутрішні:

     - непорядність окремих осіб;

     - жадібність, що спонукає деяких працівників до продажу комерційної таємниці;

     - незадоволення фінансовим станом  або умовами праці;

     - засилати чужих агентів.

     Захисти комерційної таємниці полягає в  здійснені таких заходів:

• забезпечення обліку і схоронності документів, які містять комерційну таємницю;
• використання організаційних, технічних та інших засобів захисту комерційної таємниці;
• обмеження доступу до такої інформації;
• розроблені інструкції стосовно дотримання режиму до комерційної таємниці[15;430].

     Методи  захисту комерційної таємниці:

1. Правовий захист. Полягає в оформленні деяких правових документів, що забезпечують захист комерційної таємниці. Це статут, наказ, трудовий договір, правила внутрішнього розпорядку.
2. Організаційний захист. Передбачає організацію роботи з комерційною таємницею, обмеження доступу до таких документів, порядок використання технічних засобів і приміщень, супровід відвідувачів під час ведення переговорів, навчання працівників заходами захисту.
3. Технічний захист – це засоби охорони території (надійна охорона, система телевізійного контролю) [12].

 
 
 
 

     3.2.  Відповідальність за порушення  прав власника комерційної таємниці 

     Вимога  дотримання і нерозголошення комерційної  таємниці є не тільки правом, але  й обов’язком суб’єкта підприємницької  діяльності. Без належного дотримання вимог до користування і збереження інформації, що складає комерційну таємницю, неможливо забезпечити необхідну охорону такої інформації як цивільно-правовими мірами, так і державно-примусовими[14].

     Обов’язок зберігати в таємниці зазначені  відомості так само може бути встановлена в нормативних актах України. Наприклад, у Положенні про порядок заключення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників визначено, що роботодавець зобов’язаний не розголошувати конфіденційні умови контракту з працівником.

     Наявність збитку і несприятливі наслідки для  осіб, що заподіяли збиток власникові комерційної таємниці. До відомостей, що складають комерційну таємницю, можуть бути віднесені тільки ті відомості, розголошення яких може завдати шкоди  підприємцеві. Причому не має значення який вид збитку може бути заподіяний, збиток майновим або немайновим правам (моральний збиток). Права суб’єкта підприємницької діяльності підлягають захистові, а заподіяна шкода відшкодуванню в обох зазначених випадках[2].

     В даний час за порушення прав власника комерційної таємниці законодавством України встановлені наступні види відповідальності:

     1) відповідальність у рамках трудових  відносин;

     2) цивільно-правова відповідальність;

     3) адміністративна відповідальність;

     4) кримінальна відповідальність.

     Відповідальність  у рамках трудових відносин. За недотримання режиму роботи з інформацією, що складає  комерційну таємницю, до працівників  суб’єкта підприємницької діяльності може бути застосована матеріальна  і дисциплінарна відповідальність. Залучення до матеріальної і дисциплінарної відповідальності здійснюється на загальних підставах, з урахуванням особливостей правового статусу «комерційної таємниці». Для законного застосування санкцій за правопорушення, пов’язаних з комерційною таємницею в рамках трудових відносин, підприємцеві необхідно мати деякі документи, а саме:

     -  документ, що встановлює перелік відомостей, які складають комерційну таємницю. Це може бути затверджене підприємцем (компетентним органом управління суб’єкта підприємницької діяльності). Положення про комерційну таємницю, у якому б чітко обмовлялися, які відомості є комерційною таємницею, порядок віднесення їхній до таких, умови збереження, а так само хто з працівників підприємця може передавати закриті відомості представникам державних органів і організацій;

     -  посадові інструкції. Посадовими інструкціями повинно визначатися коло повноважених працівників підприємця і відомості, що містять комерційну таємницю, з якими працівник має право працювати, порядок роботи з ними;

     - трудовий договір (контракт). У трудовому договорі або контракті повинна бути зазначено зобов’язання працівника дотримувати комерційної таємниці і наслідки недотримання цього обов’язку. Умови матеріальної відповідальності працівника за розголошення комерційної таємниці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і окремою угодою про матеріальну відповідальність[15;432].

     З документами, зазначеними в цих пунктах працівник повинний бути ознайомлений перед початком своєї трудової діяльності в даного підприємця. Факт ознайомлення повинний фіксуватися письмово, із указівкою дати ознайомлення.

     За  порушення режиму комерційної таємниці до працівника можуть бути застосовані наступні дисциплінарні санкції: догана, звільнення. Якщо була укладена угода про матеріальну відповідальність за розголошення відомостей, що складають комерційну таємницю, працівник так само відповідає і матеріально, у розмірах передбачених угодою сторін [6;440].

     Цивільно-правова  відповідальність. Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України заподіяна  шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі. При цьому, у  відповідності із статтею 440 зазначеного  кодексу, відшкодування моральної шкоди не пов’язано з відшкодуванням матеріальної, а розмір відшкодування визначається судом[14].

     Моральний збиток відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. У  будь-якому випадку розмір відшкодування  не може бути менш 5 мінімальних розмірів заробітної плати.

     Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, з настанням яких підприємець  може зв’язувати заподіяння йому моральної  шкоди. У позовній заяві по справах, зв’язаним з розголошенням комерційної таємниці, необхідно вказувати яка саме шкода була заподіяна розголошенням, у чому саме складається заподіяний моральний збиток, якими протиправними діями відповідача був заподіяний збиток.

     Підставою для відшкодування збитку є рішення  суду (господарського суду).

     Адміністративна відповідальність. Адміністративна  відповідальність за порушення, пов’язані  з комерційною таємницею, установлюється за одержання, використання, розголошення комерційної таємниці ч. З ст. 164-3 Кодексу про адміністративні  правопорушення України. Установлене для порушника покарання — штраф у розмірі від 10 до 20 мінімальних розмірів заробітної плати [2].

     Законом України «Про захист від недобросовісної  конкуренції» передбачена відповідальність за неправомірний збір комерційної інформації, розголошення комерційної таємниці, схилення до розголошення комерційної таємниці, неправомірне використання комерційної таємниці. Цим же законом регулюється порядок подачі і розгляду заяв по зазначених правопорушеннях в Антимонопольний комітет України [9].

     Кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом України передбачені наступні злочини  зв’язані з порушенням вимог охорони  комерційної таємниці:

     - незаконний збір з метою використання або використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Установлене покарання: позбавлення волі на термін до 3 років або штрафом до п’ятисот мінімальних розмірів заробітної плати;

     - розголошення комерційної таємниці. Установлене покарання: позбавлення волі до 2 років, або виправні роботи до 2 років, позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до 3 років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітних      плат [4].

     Відповідальність  за розголошення відомостей в рамках трудового права і цивільно-правова  відповідальність найбільш значимі для підприємця тому, що дозволяють оперативно реагувати на факти порушення режиму «комерційної таємниці» і одержувати відшкодування збитку, заподіяного таким розголошенням[14].

     Правові норми в сфері застосування терміна  «комерційна таємниця» не одержали достатнього розвитку, законодавець обмежився тільки встановленням мінімальної кількості норм, що регулюють дане правове питання. Найбільший розвиток одержали норми, пов’язані з державними гарантіями розвитку і захисту підприємницької діяльності. Це норми антимонопольного законодавства, що регулюють випадки відповідальності за неконкурентні дії, пов’язані з використанням комерційної таємниці, процедуру їхнього розслідування і санкції до порушників, а так же умовно кримінально карних діянь. Разом з тим, підприємцям дана відносна воля у встановленні відомостей, що складають комерційну таємницю, і режиму її дотримання. Але через низьку правову культуру зазначене право не завжди використовується або використовується з досить серйозними