Організація роботи з документами, що містять комерційну таємницю

     б) посадові інструкції. Посадовими інструкціями повинно визначатися коло повноваженних  працівників підприємця і відомості, що містять комерційну таємницю, з  якими працівник має право  працювати, порядок роботи з ними;

     в) трудовий договір (контракт). У трудовому  договорі або контракті повинна  бути зазначено зобов’язання працівника дотримувати комерційної таємниці і наслідки недотримання цього обов’язку. Умови матеріальної відповідальності працівника за розголошення комерційної  таємниці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і окремою  угодою про матеріальну відповідальність.

     З документами, зазначеними в пункті а) і б), працівник повинний бути ознайомлений перед початком своєї трудової діяльності в даного підприємця. Факт ознайомлення повинний фіксуватися письмово, із указівкою дати ознайомлення.

     За  порушення режиму комерційної таємниці до працівника можуть бути застосовані  наступні дисциплінарні санкції: догана, звільнення. Якщо була укладена угода  про матеріальну відповідальність за розголошення відомостей, що складають  комерційну таємницю, працівник так  само відповідає і матеріально, у  розмірах передбачених угодою сторін.

     Цивільно-правова  відповідальність. Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України заподіяна  шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі. При цьому, у  відповідності із статтею 440 зазначеного  кодексу, відшкодування моральної  шкоди не пов’язано з відшкодуванням матеріальної, а розмір відшкодування  визначається судом.

     Моральний збиток відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі. У  будь-якому випадку розмір відшкодування  не може бути менш 5 мінімальних розмірів заробітної плати.

     Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, з настанням яких підприємець  може зв’язувати заподіяння йому моральної  шкоди. У позовній заяві по справах, зв’язаним з розголошенням комерційної  таємниці, необхідно вказувати яка  саме шкода була заподіяна розголошенням, у чому саме складається заподіяний моральний збиток, якими протиправними  діями відповідача був заподіяний збиток.

       Адміністративна відповідальність за порушення, пов’язані з комерційною таємницею, установлюється за одержання, використання, розголошення комерційної таємниці ч. З ст. 164-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України. Установлене для порушника покарання — штраф у розмірі від 10 до 20 мінімальних розмірів заробітної плати.

     Законом України «Про захист від недобросовісної  конкуренції» передбачена відповідальність за неправомірний збір комерційної  інформації (ст.16), розголошення комерційної  таємниці (ст.17), схилення до розголошення комерційної таємниці (ст18.), неправомірне використання комерційної таємниці (ст.19). Цим же законом регулюється  порядок подачі і розгляду заяв по зазначених правопорушеннях в Антимонопольний  комітет України.

     Кримінальна відповідальність. Кримінальним кодексом України передбачені наступні злочини  зв’язані з порушенням вимог охорони  комерційної таємниці:

• стаття 148-6 незаконний збір з метою використання або використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Установлене покарання: позбавлення волі на термін до 3 років або штрафом до п’ятисот мінімальних розмірів заробітної плати;
• стаття 148-7 розголошення комерційної таємниці. Установлене покарання: позбавлення волі до 2 років, або виправні роботи до 2 років, позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до 3 років, або штрафом до 50 мінімальних розмірів заробітних плат.

   Відповідальність  за розголошення відомостей в рамках трудового права і цивільно-правова  відповідальність найбільш значимі  для підприємця тому, що дозволяють оперативно реагувати на факти порушення  режиму «комерційної таємниці» і  одержувати відшкодування збитку, заподіяного  таким розголошенням.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Висновок 

   Таким чином, в умовах жорсткої конкуренції  дуже важливо зберегти відомості, що містять комерційну таємницю підприємства. Для цього, перш за все, необхідно:

   • по-перше, відмітні знаки (грифи) на документах не повинні збігатися з грифами, що використовуються в сфері захисту  державних таємниць;

   • по-друге, вони повинні бути зрозумілі  тільки співробітникам даного підприємства і не привертати до себе уваги сторонніх  осіб;

     • по-третє, кількість грифів  повинна бути чітко визначеною;

   • по-четверте, роботу підлеглих доцільно організувати за принципом "чистих столів".

   Суть  його полягає в тому, що співробітник за своєї відсутності не повинен  залишати жодного документа на своєму робочому місці. Вся інформація має  надійно зберігатися у сейфі, металевій шафі або у шухляді  столу.

   Правові норми в сфері застосування терміна  «комерційна таємниця» не одержали достатнього розвитку, законодавець обмежився тільки встановленням  мінімальної кількості норм, що регулюють  дане правове питання. Найбільший розвиток одержали норми, пов’язані з державними гарантіями розвитку і захисту підприємницької  діяльності. Це норми антимонопольного законодавства, що регулюють випадки  відповідальності за неконкурентні  дії, пов’язані з використанням  комерційної таємниці, процедуру  їхнього розслідування і санкції  до порушників, а так же умовно кримінально  карних діянь. Разом з тим, підприємцям  дана відносна воля у встановленні відомостей, що складають комерційну таємницю, і режиму її дотримання. Але через низьку правову культуру зазначене право не завжди використовується або використовується з досить серйозними порушеннями.

     Список  використаної літератури 

1. Господарський Кодекс України.
2. Цивільний кодекс України.
3. Закон України «Про комерційну таємницю».
4. Закон України  «Про авторське право і суміжні права».
5. Закон України  «Про господарські товариства».
6. Закон України  «Про захист економічної конкуренції».
7. Закон України  «Про охорону прав на промислові зразки».
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці».
9. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 року № 121 Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні.
10.   Діденко А. Н. Сучасне діловодство. — К.: Либідь, 1998
11. Веселое П. В. Современное деловое письмо в промышленности. — М.: Изд-во стандартов, 1990.
12.   Воробьев Л. И., Щёкин Г. В. Делопроизводство, учет и отчетность     в кадровой службе. В 5 ч. — К.: ВЗУУП, 1990.