Організація роботи з документами, що містять комерційну таємницю

План 

     Вступ

1. Що таке комерційна таємниця.
2. Оформлення допуску до комерційної таємниці.
3. Робота з документами, що містять комерційну таємницю.
4. Заборона розголошення, відомостей, що складають комерційну таємницю.
5. Захист комерційної таємниці та конфіденційної інформації на підприємстві.
6. Наявність збитку і несприятливі наслідки для осіб, що заподіяли збиток власникові комерційної таємниці.

Висновок

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ 

     Економічні  та політичні зміни, які відбулися  в Україні на початку 90-х років  створили умови для розвитку ринкових відносин і підприємницької діяльності. Розвиток ринкових відносин спричинив виникнення нових понять, наприклад, комерційної таємниці. У нових умовах зростають потреби у пошуку нових форм управління економікою, забезпечення економічної стабільності підприємств в умовах загострення конкурентної боротьби за ринок збуту товарів, за споживача.

     Дедалі  актуальнішим стає захист прав суб'єктів  господарювання. Таким правом є право  суб'єкта господарювання на комерційну таємницю, захист якої — невід'ємний  елемент ринкових відносин і потребує певних знань про форми та методи правового захисту комерційних  секретів та прийняття практичних заходів  для забезпечення економічної безпеки  підприємництва.

     Метою даної роботи є визначення і аналіз терміну «комерційна таємниця», організація роботи з документами, що містять комерційну таємницю і захист цих документів.

     Сьогодні  в Україні, як і в інших країнах  світу, в процесі підприємницької  діяльності, при створенні нових  технологій, в результаті інтелектуальної  праці, виникають насичені найрізноманітнішими  відомостями інформаційні об’єкти, що мають комерційну цінність. Це можуть бути методики робіт, перспективні технічні рішення, результати маркетингових  досліджень тощо, націлені на досягнення підприємницького успіху.

     Неправомірним збиранням комерційної таємниці вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало  чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю). 
 

Що таке комерційна таємниця 

     Визнання  прав приватної власності, відмовлення  держави від монополії в сфері  управління економікою і проголошення свободи підприємницької діяльності спричинили за собою появу великої  кількості суб’єктів підприємницької  діяльності. Підприємці одержали право здійснювати у встановленому законом порядку будь-які види діяльності, вибирати торговельних партнерів і укладати угоди, наймати працівників, самостійно визначати порядок використання отриманого прибутку.

     Одночасно з новими економічними відносинами  з’явилися нові економічні правопорушення серед самих підприємців —  несумлінна конкуренція. Одним із проявів неконкурентних дій є неправомірне використання відомостей, що складають комерційну таємницю суб’єкта підприємницької діяльності.

     Поняття комерційної таємниці сформульоване  в ст. 505 Цивільного Кодексу України:

     Комерційною таємницею є інформація, яка є  секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою  та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом  інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка  законно контролює цю інформацію.

     Комерційною таємницею можуть бути відомості  технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної  таємниці.

     Крім  того, зміст поняття "комерційна таємниця" розкривається також  у ст. 36 "Неправомірне збирання, розголошення й використання відомостей, що є  комерційною таємницею" Господарського Кодексу України.

     Відповідно  до даної статті комерційною таємницею  можуть бути визнані відомості, пов'язані  з виробництвом, технологією, керуванням, фінансовою й іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною  таємницею, розголошення яких може завдати  шкоди інтересам суб'єкта господарювання.

     Цивільний Кодекс України (ст. 420) і Господарський  Кодекс України (ст. 155) відносять комерційну таємницю до об'єктів прав інтелектуальної  власності, які охороняються відповідно до чинного законодавства.

     Таким чином, з вищесказаного можна  виділити сукупність ознак, необхідних для кваліфікації інформації як комерційної  таємниці:

• вона не є державною таємницею;
• має безпосереднє відношення до статутної діяльності підприємства;
• її розголошення може заподіяти підприємству істотний матеріальний збиток;

  - на підприємстві діє адекватна система заходів по її захисту.

     Предмет «комерційної таємниці». Предметом  «комерційної таємниці» є відомості, пов’язані з комерційною і  господарською діяльністю підприємства: виробнича і технологічна інформація, інформація про управління, фінанси  й іншу діяльність. Це можуть бути документи  про комерційні переговори підприємства і методи ціноутворенні, документи  пов’язані з маркетинговими дослідженнями  ринку, відомості про організацію  праці і підбір працівників, інформація про умови збереження документів, тобто відомості, що мають комерційну цінність.

     Термін  «комерційна таємниця» часто  ототожнюють з терміном «конфіденційна інформація». На думку автора термін «конфіденційна інформація» є родовим стосовно терміна «комерційна таємниця». Згідно Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. конфіденційна інформація це відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбаченими ними умовами. Особливістю відомостей, що складають комерційну таємницю, як вид конфіденційної інформації, є їх комерційний і господарський характер. Іншими словами, це інформація, що має економічну цінність, здатна впливати на фінансове становище суб’єкта підприємницької діяльності, розмір одержуваного ним прибутку.

     По-перше, відомостями, що складають комерційну таємницю, не можуть бути відомості, що складають державну таємницю. Державна таємниця — це вид секретної інформації, що включає відомості в сфері  оборони, економіки зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони  правопорядку, розголошення яких може заподіяти шкоду життєво важливим інтересам України і які визнані  законом державною таємницею  і підлягають охороні з боку держави.

     По-друге, Кабінетом Міністрів України  затверджений перелік відомостей, що не складають комерційну таємницю. Ці відомості використовуються при  здійсненні перевірок контролюючими  органами, аудиторами для проведення аудита, при здачі звітності в  різні фонди. До них відносяться:

     1) статутні документ, документи, що  дозволяють займатися підприємницькою  або господарською діяльністю  і її окремими видами;

     2) інформація з усіх установлених  форм державної звітності; 

     3) дані, необхідні для перевірки  вирахування і сплати податків  і інших обов’язкових платежів;

     4) зведення про чисельність і  склад працюючій, їхній заробітній  платі в цілому за професіями  і посадами, а так само наявність  вільних місць; 

     5) документи про сплату податків  і обов’язкових платежів;

     6) інформація про забруднення навколишнього  природного середовища, недотриманні  безпечних умов праці, реалізацію  продукції, що заподіює шкоду  здоров’ю, а так само інших  порушень законодавства України  і розмірах заподіяних при  цьому збитків; 

     7) документи про платоспроможність; 

     8) відомості про участь посадових  осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об’єднаннях  і інших організаціях, що займаються  підприємницькою діяльністю;

     9) відомості, що відповідно до  діючого законодавства підлягають  розголошенню.

       Суб’єктами «комерційної таємниці»  є: 

1) суб’єкт  підприємницької діяльності;

2) персонал, працівники суб’єкта підприємницької  діяльності;

3) службові  особи державних організацій  і органів, що проводять перевірку  підприємства.

     Суб’єктом підприємницької діяльності — власником  відомостей, що складають комерційну таємницю, — є як юридичні особи, так і фізичні особи — підприємці.

     Працівники  мають право користуватися відомостями, що складають комерційну таємницю, для виконання своїх трудових обов’язків. Ступінь доступу кожного  з працівників до такої інформації визначається підприємцем самостійно, а умови користування -документами, затвердженими підприємцем, і трудовим договором (контрактом).

     Службовці державних організацій і органів, що проводять перевірки підприємця, одержують доступ до комерційної  таємниці на підставі відповідних актів  державних органів і організації. Інформацію про «комерційну таємницю» підприємця вони одержують у рамках адміністративних правовідносин. Обсяг їхнього доступу до такої інформації обмежується напрямком перевірки, про що повинно бути зазначене в документах на перевірку. За розголошення комерційної таємниці службовці державних органів і організації несуть відповідальність, установлену законодавством України.  
 
 

Оформлення  допуску до комерційної таємниці 

     По  оцінках українських і закордонних  фахівців головним джерелом витоку конфіденційної інформації, є персонал підприємства. Причому дії його, у переважній більшості випадків, носять свідомий характер. Вони можуть бути обумовлені, наприклад, бажанням помститися за несправедливість із боку керівництва, корисливими мотивами.

     Тому  для підприємства дуже важливо зафіксувати  індивідуальну відповідальність співробітників за довірену їм комерційну таємницю. Здійснюється це шляхом оформлення допуску до комерційної  таємниці при прийомі на роботу або  переведенні на відповідну посаду.

     Усвідомлення  співробітником можливості покарання  за розголошення комерційної таємниці відіграє важливу роль у профілактиці, її витоку.

     В основу системи допуску можуть бути покладені відповідні положення  Закону "Про державну таємницю" N 3855 від 21 січня 1994 року, адаптовані до завдань захисти комерційної  таємниці.

     Визначення допуску й доступу до державної таємниці, сформульовані в ст. 1 "Визначення термінів" зазначеного Закону:

• допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;
• доступ до державної таємниці - надання уповноваженою посадовою особою дозволу громадянинові на ознайомлення з конкретною секретною інформацією й здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

     Таким чином, під допуском до комерційної  таємниці треба розуміти письмове розпорядження  керівника підприємства, що дає конкретному  співробітнику право на ознайомлення або роботу з інформацією, яка  становить комерційну таємницю.

     Відомості, які складають комерційну таємницю, можуть бути диференційовані підприємством  за ступенем важливості, із присвоєнням  відповідного грифу. Наприклад:

• комерційна таємниця - конфіденційно (КТ-К);
• комерційна таємниця - строго конфіденційно (КТ-СК);
• комерційна таємниця - особливої важливості (КТ-ОВ).

     У цьому випадку в допуску необхідно  вказувати рівень конфіденційної інформації, з якою може знайомитись або працювати  співробітник.