Іноваційна діяльність у документознавчій професіології технології піар, маркетинг, консультування

Інтернет стає дедалі важливішим інструментом обміну, зберігання і  використання електронних документів. На фоні стрімкого зростання їх кількості  загострюється проблема ефективного  пошуку документів, вибору потрібних  інформаційних сервісів, коректного представлення документів відповідно до використовуваного комп’ютерного обладнання. [1]

У теорії та практиці управління інформаційними потоками в Інтернет провідною методикою стає так звана контекстна адаптивність. Це одна з методик веб-конструювання (англ. Web Engineering), котре передбачає створення Інтернет-ресурсів та управління ними за специфічними технологіями.

Фахівці університету м. Ессен (ФРН) нині працюють над створенням контекст-адаптивних програмних продуктів, завданням котрих є:

а) зберігання інформаційних  об’єктів;

б) відбір і представлення  онлайнових документів відповідно до специфіки запиту і характеристик клієнтського обладнання (настільний або портативний комп’ютер, ноутбук, мобільний телефон та ін.);

в) наповнення та організація  веб-ресурсу (побудова меню, формування комплектів взаємопов’язаних документів, розміщення і перейменування лінків тощо) відповідно до сфери діяльності і ситуативних потреб користувача.

На нашу думку, результати цих досліджень, що ґрунтуються на технологіях веб-конструювання, варто використати при організації документаційних баз даних (БД) і підвищенні оперативності та якості електронно-документаційних послуг, адже «дослідження баз даних як специфічного виду документів, реалізація новітніх технологій у документній інфраструктурі суспільства» належать до кола основних проблем у межах електронного документознавства. [2]

Основними питаннями при  створенні контекст-адаптивних систем є:

а) як спростити пристосування  системи (веб-інструменту) до потреб користувача;

б) як зробити систему  здатною самостійно пристосовуватися до ситуації.

У першому випадку йдеться  про так звані адаптовані, або  персоналізовані веб-інструменти: під  час роботи з ними користувач встановлює потрібні йому параметри (профілі), що визначають спосіб відбору і представлення  змісту або послуг. Як приклад такої організації роботи в Інтернет можна навести системи онлайн-банкінґу, де користувач має змогу облаштувати стартову сторінку веб-сайту (обрати функції, змістовне наповнення тощо) або оформити запит про стан рахунку за власними уподобаннями.

У другому випадку ведуть мову про (ауто-)адаптивні веб-інструменти: вони мають наперед запрограмовані «знання» про користувачів та їх потреби, містять набір контекстної інформації (категорії часу, місця, умов використання документів тощо), наділені алгоритмами  пристосування форми і змісту до потреб користувача і до контексту.

Адаптивні можливості веб-інструментів, на думку Ziegler, Kaltz та Lohmann, можуть бути реалізовані з різною метою і на різних рівнях. [3, 4] Вважаємо за доцільне розглянути перспективи принципу адаптивності в організації документних БД, документаційних сервісів та у вдосконаленні структури і дизайну ділових електронних документів.

1. Адаптація на змістовному  рівні передбачає формування змісту веб-ресурсу на підставі контекстної інформації. На нашу думку, такий спосіб адаптації варто використати на рівні документних БД для спрощення пошуку інформаційних об’єктів і прискорення доступу до них; контекстну інформацію можна запозичити з функціональної класифікації електронних документів [5].

2. Адаптація на навігаційному  рівні змінює шляхи доступу до інформаційних об’єктів: доступ до таких, що в актуальному контексті мають найвищий ступінь релевантності, максимально спрощується (наприклад, зі стартової сторінки). Цей спосіб адаптації теж може бути використаний при організації документних БД і сервісів, окрім того - завдяки передислокації та перейменуванню гіперпосилань у тілі електронного документа - для зв’язків документа із спорідненими для повноцінного представлення суті справи, згідно з вимогами до електронних документаційних систем. [6]

3. Адаптація на рівні представлення передбачає візуальне представлення документів (вибір стилю, шрифтів, кольорів тощо) з огляду на уподобання користувача. Вважаємо за доцільне використати цей спосіб для представлення електронних документів з урахуванням характеристик поширених в Україні програмно-технічних засобів (у багатьох випадках застарілих) та фізичних властивостей користувачів (зокрема слабкий зір).

У ФРН за сприяння Федерального міністерства з питань освіти і науки  здійснюється проект WISE (Web Information and Service Engineering), що має на меті створення адаптивних систем для роботи з інформацією і документацією у мережі Інтернет. WISE-методики підтримують адаптивність веб-інструментів і систем на різних рівнях, пропонуючи готові моделі представлення інформаційних об’єктів залежно від контексту.

Архітектура адаптивної інформаційно-документаційної  системи розроблена Kaltz, Lohmann, Ziegler (система CATWALK, з англ. Context-Adaption through Transformations for Web Applications Leveraging Knowledge). На базі контекстної інформації та специфічних адаптивних механізмів система надає інформаційно-документаційні послуги у формі та вигляді залежно від ситуації, що склалася на момент запиту. Система CATWALK базується на інфраструктурі Apache Cocoon Framework, що підтримує створення динамічних веб-інструментів; для представлення документної інформації та управління нею використано мову XML (eXtensible Markup Language). Інфраструктуру доповнено програмними компонентами, відповідальними за генерування веб-ресурсу, розпізнавання контектної інформації та виконання адаптивних функцій.

На даний час дослідники під керівництвом Ziegler створили веб-ресурс для демонстрації можливостей адаптивних інформаційно-документаційних систем у сфері електронної комерції. У цьому та в інших дослідних проектах вивчаються моделі архітектури, окремі сценарії або специфічні механізми адаптації систем; оцінка їх ефективності ускладнюється з огляду на відсутність об’єктів зіставлення. Можна очікувати, що після успішної апробації таких систем вони набудуть значного поширення на всіх платформах ділових електронних комунікацій.

6. Інформаційна компетентність документознавця.

Сьогодні серед української  педагогічної громадськості та на сторінках  педагогічної літератури досить часто  прослідковується думка про необхідність запровадження та поточний стан впровадження в навчальний процес компетентнісного підходу. Оскільки даний термін є досить новим в педагогіці, й на даний час, ще досліджується, тому ми поставили за мету – визначитися з поняттям “компетентність”.

З проведеного аналізу педагогічної літератури [4, 5, 6], можемо стверджувати, що компетентність – це здатність приймати рішення, нести відповідальність за їхні наслідки. Оскільки компетентність поєднує у собі як інтелектуальні, так і фізичні якості особистості, то відповідно, що дане поняття передбачає наявність у студента знань, вмінь та навичок творчо їх застосовувати у практичній діяльності.

У більш розширеному варіанті, під компетентністю педагоги [5, с. 17] розуміють спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання. Вони дозволяють людині визначати, тобто ідентифікувати і розв’язувати, незалежно від ситуації проблеми, характерні для певної сфери діяльності.

Компетентність складається  з ряду компонентів, які визначають її структуру [7]:

– ключові компетентності (між– та надпредметні) – відображають готовність та здатність студента ефективно вирішувати актуальні індивідуальні та соціальні проблеми й здійснювати поліпредметні види професійної діяльності;

– загальногалузеві компетентності – формуються у студента протягом вивчення певної навчальної дисципліни а також вміння застосовувати набуті знання на практиці для розвитку індивідуальних та соціальних проблем;

– предметні компетентності – стосуються конкретного предмету і входять до загальногалузевих компетентностей. У свою чергу, ми під компетентністю документознавця-менеджера будемо розуміти набір знань, умінь, навичок та особисту відповідальність при розв’язанні поставлених завдань в професійній сфері діяльності.

Реалізація компетентнісного підходу у вищій школі вимагає підготовки фахівців, які здатні в професійній діяльності використовувати ключові компетентності [9]. Ключова компетентність може бути визначена як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурно-доцільні види діяльності, ефективно вирішуючи відповідні проблеми [6, с. 451]. Розділяючи думку дослідника А. В. Хуторського [8], ми вважаємо, що формування ключових компетентностей у майбутніх документознавців-менеджерів повинно відбуватися поетапно і для отримання позитивного кінцевого результату в навчанні потрібно проводити періодичний контроль за досягненнями студентів на певних етапах цього процесу. А саме, всі етапи повинні бути пов’язаними з послідовністю формування досвіду в студентів щодо їх майбутньої професійної діяльності в інформаційній сфері, відображати хід навчального процесу та обґрунтовувати мотивацію навчання, актуалізувати вивчення нового навчального матеріалу з опорою на вже набуті теоретичні і практичні знання та уміння, оцінка набутих результатів та аналіз отриманих результатів з бажаними. Шляхи формування компетентностей будуть залежати від їх виду (предметні, особистісні, тощо) і здійснюватися впродовж будь-якого часу (вивчення окремої теми або протягом всього терміну навчання).

Серед ключових компетентностей  для документознавців-менеджерів ми виділяємо комунікативну та інформаційну, оскільки вони найширше застосовуються в ІКТ. Крім того, формування даних компетентностей у майбутніх документознавців-менеджерів має два аспекти – загальноосвітній та професійний. Перший аспект пов’язаний з готовністю використовувати ІКТ в різних видах навчальної діяльності. Другий – ми пов’язуємо з готовністю застосовувати ці технології в професійній діяльності, орієнтуватися в інформаційному просторі та оперувати інформацією відповідно до потреб сучасного ринку праці.

Під комунікативною компетентністю розуміють здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування [3]. Комунікативна компетентність є складовою процесу спілкування. Оскільки у сучасному суспільстві процес спілкування відбувається у різних формах З розвитком комп’ютерної техніки, інформаційних технологій та широким їх застосуванням у різних сферах діяльності, особливого значення та уваги набуває поняття інформаційної компетентності. Дане поняття є досить актуальним для документознавців-менеджерів, як майбутніх фахівців інформаційної сфери. До складу інформаційної компетентності входять здатності, що стосуються роботи з інформаційними і комп’ютерними технологіями та сучасним інформаційним і програмним забезпеченням.

Розглянемо детальніше інформаційну компетентність, оскільки вона є ключовою у професійній підготовці документознавців-менеджерів. Інформаційна компетентність є складовою як освітньої так і професійної компетентності. Тобто, з одного боку (освітня компетентність), вона являє собою набір знань, вмінь та навичок, набутих студентом під час вивчення навчальних дисциплін і які містяться в підручниках, з іншого боку (професійна компетентність) – це діяльність фахівця в сфері професійної діяльності. Під інформаційною компетентністю для документознавців-менеджерів, ми будемо розуміти сукупність знань та вмінь із роботи з ІКТ, що забезпечують необхідний рівень проведення інформаційної діяльності, яка спрямована на здійснення інформаційних процесів з успішним використанням ІКТ. Інформаційна компетентність існує не ізольовано, а в тісному поєднанні з комунікативною та іншими видами компетентностей.

Інформаційна компетентність документознавця-менеджера незалежно  від його професійної діяльності, з одного боку, повинна визначати вміння фахівця стосовно роботи з інформацією та ІКТ, а з іншого боку – повинна містити компетенції, визначені саме особливостями його професійної діяльності.

Отже, інформаційна компетентність майбутнього документознавця-менеджера  складається з двох компонентів: особистісного та професійно-інформаційного. Особистісний компонент є індивідуальним для кожного фахівця і містить особистісні якості, які необхідні для ефективного здійснення професійної діяльності та використання інформаційно-комунікаційних технологій. Професійно-інформаційний компонент складається з інформаційної, комп’ютерної та процесуально-діяльністної складових. Цей компонент базується на особливостях інформаційної та професійної діяльності документознавців-менеджерів і являє собою набір професійних знань, умінь та навичок фахівця використовувати інформаційно-комунікаційні технології та комп’ютерні засоби для розв’язання різноманітних фахових завдань.

Проаналізувавши праці вчених [1, 5, 8] та врахувавши значення ІКТ при формуванні компетентностей в документознавців-менеджерів, ми визначили набір ключових компонентів інформаційної та комунікативної компетентностей.

Компоненти комунікативної компетентності для документознавців-менеджерів передбачають наявність умінь:

– слухати і рахуватися з думкою інших фахівців;

– проводити переговори, працювати в команді;

– грамотно дискутувати  та аргументовано відстоювати свою професійну позицію;