Іменники

 У сполученні  з іменниками, що мають значення  кількості, та кількісними числівниками  форми родового відмінка виражають  комплек-тивне значення, тобто роблять повним набір предметів, які становлять щось ціле, напр.: до розрахунку береться половина залишків, витрачено п 'ять мільйонів гривень. При цьому вони втрачають самостійну функцію, виступаючи елементом стійкого синтаксично нерозкладного словосполучення, у якому головним членом є кількісний іменник або числівник у формі називного чи знахідного відмінка.

Давальний відмінок - основною є функція адресата дії. У зв'язку з цим він поєднується з  дієсловами, що позначають цілеспрямовану дію (дарувати, продавати, присвячувати, надсилати, писати тощо), а ядро іменникової лексики формують назви істот, напр.: подарувати народові, присвятити матері.

Низка вторинних  функцій пов'язана з первинною, а саме: 1) функція об'єкта дії (давальним  відмінком керують дієслова типу допомагати, шкодити, надокучати, прислуговувати тощо), напр.: допомагати друзям, шкодити справі; 2) функція суб'єкта стану-дещо віддалена від первинної і більше тяжіє до називного відмінка. Конструкції з давальним стану можуть бути трансформами двоскладних заперечних речень, напр.: Він не спить. — Йому не спиться. Умовою існування таких конструкцій може бути введення до них означальних прислівників типу добре, погано, напр.: Мені добре живеться; предикативних прислівників, які виражають стан людини або природи (весело, радісно, сумно, нудно, соромно, жаль тощо), напр.: Мені весело; Вам має бути соромно; слів з модальним значенням типу треба, можна, варто, слід, доцільно, потрібно тощо у поєднанні з інфінітивом, напр.: Вам треба ще попрацювати.

Давальний відмінок може перебувати у подвійному зв'язку, виконуючи функцію адресата і  потенційного суб'єкта дії, у реченнях з дієсловами, що виражають заборону, наказ, дозвіл, можливість тощо (веліти, пропонувати, рекомендувати, радити, дозволяти, забороняти, заважати та ін.), та інфінітивом: перші актуалізують значення адресності, а другі - суб'єкта дії, напр.: Мені радять відпочити, взяти відпустку.

При іменниках  давальний відмінок виражає вторинне значення належності, стосунку, напр.: належить батькові, пам'ятник Шевченкові. Будуючи речення, важливо дбати про те, щоб функції адресності та посесивності не перехрещувались і не викликали двозначності, пор.: Львів хоче продати нам 'ятник Шевченкові?

Варто звернути увагу на те, що давальний відмінок може вживатися тільки з похідними прийменниками типу завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, у яких сема адресата чи об'єкта дії все ж таки відчувається, напр.: Я вчуся в університеті завдяки (всупереч) батькам (долі).

Знахідний відмінок - основне значення - назва об'єкта дії, процесу чи стану, напр.: приваблювати клієнтів, оформляти документи, фіксувати заборгованість, запрошувати делегацію, переживати невдачі. Аналогічну функцію виконує знахідний відмінок у безособовому реченні, присудок у якому виражений предикативними віддієприкмет-никовими формами на -но, -то, напр.: справу завершено, кредитування припинено.

 Вторинними  функціями знахідного відмінка  є вираження значень: а) часу (слова на зразок година, хвилина,  тиждень, рік, століття, ніч у  поєднанні з кількісними чи порядковими числівниками, вказівними займенниками цей, той, неозначеними якийсь, деякий), напр.: тривав два дні, відчиниться за годину, припинити на якийсь час; б) міри простору, ваги, вартості (слова типу метр, кілометр, копійка, гривня у поєднанні з кількісними числівниками), напр.: стояти за два кроки, коштує п 'ять гривень.

 Використання  форм знахідного відмінка в  присудковій сполуці нейтралізує  власне відмінкові ознаки, напр.: ...являє собою складну систему  формальних відношень.

Орудний відмінок - первинною функцією є інструментальна (знаряддя і засіб дії), напр.: Добрими справами прославте себе.

 Вторинними  є такі функції: а) об'єкта  дії і стану, напр.: керувати  банком, милуватися природою, гордитися  працівниками; б) реального суб'єкта  або співучасника дії, напр.: Рахунок закрито комісією; Продукція випущена дочірньою компанією.

 Багатством  значень відзначаються форми  орудного відмінка, які виконують  у реченні функцію обставини.  Вони виражають: а) шлях руху, напр.: підніматися сходами, іти  дорогою; б) порівняння, напр.: лежить колодою; в) час, напр.: працювати тижнями; в) спосіб дії, напр.: реалізувати зі знижкою.

Місцевий відмінок - виражає розгалужену систему  значень, виражаючи їх аналітично, тобто  семантико-функціональне значення передається прийменником у поєднанні з відмінковою формою.[7, c. 275-282]

 Власне предметне  значення місцевий відмінок реалізує  у придієслівній позиції, виражаючи:  а) місце дії (загальне локативне  значення і просторову позицію)  у поєднані з прийменниками  в (у), на, по, при, напр.: бути в Києві, розташований на другому поверсі, розкласти по столах, котились по обличчю, стояв при дорозі; б) знаряддя дії, напр.: транслювали по радіо; в) об'єкта дії (при дієсловах типу упевнюватися, сум­ніватися, переконуватися, помилятися, розумітися, наполягати, зосереджуватися, грунтуватися, плакати, які нейтралізують значення прийменників в (у), на, по, о (об), перетворюючи їх на своєрідні постфікси), напр.: помилятися в людині, знатися на історії, плакати по матері.

Кличний відмінок - виконує в мовленні функцію називання адресата мовлення, тобто осіб, рідше персоніфікованих предметів, напр.: / все то те, душе моя, чого ти сумуєш? (Т. Шевченко). Реалізуючи цю функцію в реченнях з дієслівними присудками у формі наказового способу, поєднує функцію адресата з функцією потенційного суб'єкта дії, напр.: Верни до мене, пам'яте моя! (В. Стус). Ця функція дає змогу кличному відмінку виступати головним членом односкладних речень, напр.: Богдане Івановичу! - вперше назвав його так офіційно.

 

Висновки до розділу

 

Отже, під впливом  контексту зміст форм однини і  множини може змінюватися, переосмислюватися. На жаль, не встановлено типів контекстів, у яких відбувається така зміна. Можна  говорити лише про значення визначеності/невизначеності граматичної форми числа: однина позначає невизначену узагальнену множинність предметів, сукупність безликих одиниць, а форми множини допускають вживання лексеми якийсь", що свідчить про відсутність реальної множини.

У професійному мовленні використання відмінків визначається тим значенням, з яким вони існують у сучасній українській літературній мові.

Особливо ретельно треба стежити за тим, щоб поєднання  відмінкових форм не викликало двозначності. Звичайно, її можна уникнути, ввівши слова-конкретизатори або замінивши віддієслівні іменники дієсловами.

 

РОЗДІЛ ІІ. ГРАМАТИЧНІ НОРМИ  ВИКОРИСТАННЯ ІМЕННИКІВ У МОВЛЕННІ ФАХІВЦІВ НАПРЯМУ «ІНЖЕНЕРНА МЕХАНІКА»

 

Для ділового мовлення надзвичайно важливо відповідати  якостям, обумовлює ефективність ділового спілкування. Одне з них - грамотність. Воно має на увазі не тільки знання правил слововживання, граматичної сполучуваності, моделей пропозиції, але і розмежування сфер використання мови. Сучасна російська мова має велику кількість варіантних форм. Одні з них використовуються у книжково-писемних стилях мови, інші - у розмовно-побутовому мовленні. В офіційно-діловому стилі і ширше - в офіційному діловому спілкуванні використовуються форми кодифікованою писемного мовлення, так як тільки дотримання їх може забезпечити точність передачі інформації.

Порушення граматичних  норм літературної мови відносяться  до грубих мовним помилок і, на жаль, до самих частотним в письмовій  ділового мовлення (за нашими спостереженнями, близько 60% всіх порушень мовних норм).

Вони різноманітні: неправильний вибір форми слова, порушення в структурі словосполучення, пропозиції. Однією з найпоширеніших помилок є використання в письмовій мові розмовних форм мн. ч. іменників на -а/-я замість нормативних на -и/-і:

Літературна норма                      Розмовна норма

інструктор  и                                   інструктор а 

коректор и                                      коректор а 

слюсар і                                          слюсар я 

Токар і                                            Токар я 

крейсер и                                      крейсер а         

д ó говірка -                                   договір á 

 

Особливо потрібно сказати про форму "д ó говірка - договір á". У таблиці вона невипадково наведено з формою однини іменника. Ця граматична норма пов'язана з наголосом, яке в розмовному варіанті обов'язково падає на перший склад. На практиці ж ми часто зустрічаємося зі змішанням форм "догів ó р" - і "договір á", що суперечить усякій логіці.

При наявності  коливань (інспектор и - інспектор  а) форм на-а-а,-и,-і, перші зберігають розмовний або навіть просторічні характер (торт и - торт а).

Не слід змішувати  зі стилістично маркованими формами  використання закінчень - и - і, - а - я  для розрізнення сенсу в словах: корпус á (будівлі, військові з'єднання) - до ó рпус и (тулуба, штифти); табору (виправні) - л á гер і (суспільно-політичні); пр ó пуски (літер) - пропуск а (на підприємстві).

Нерідко спостерігається  коливання при виборі потрібної  форми мн. ч. іменників у родовому відмінку: кілограм ів / кілограм.

Слід пам'ятати, що форму з нульовим закінченням  має наступна група іменників:

1) назви парних  предметів - вальці, чобіт, панчіх (але шкарпеток);

2) назви національностей,  територіальної приналежності: 

арм ян, башка  ір, англіч ан, болг ар, юж ан, кіевл ян;

3) назви військових  груп: солдат, кадет, партизанів;

4) назви одиниць  виміру: ампер, вольт, ват, аршин,  мікрон, рентген, але: грам ів, кілограм ів.

Досить часто  і ділових текстах зустрічаються  помилки у виборі відмінкових  форм. Однією з причин їх допущення є невміння адекватно використовувати похідні прийменники та прийменникові сполучення:

Прийменникові поєднання з тимчасовим значенням - "після чого-небудь" (рід. п.) - пишуться на кінці з і: по окончан  ії школи, по закінчитися ії строку договору, з прибутку ії делегації, за повернутий ии з відрядження, - якщо в їх складу входить прийменник "по". Наведемо приклад морфологічного розбору іменників(Додаток 1).

Прийменникові поєднання з часовим значенням, що починаються з прийменника "до" мають на кінці-я (рід. п.): до закінчитися ия п'ятиденного терміну, до прийнятий ия рішення, до завершений ия терміну реконструкції.

Висновки до розділу

 

Норми мови звичайно співвідносяться з рівнями мовної структури, але не ототожнюються  з ними. Граматичні норми діють як в усному, так і в писемному мовленні, вони регулюють уживання граматичних одиниць мови відповідно до граматичної будови мови.

Застереження  можуть стосуватися вживання окремих  відмінків, напр.:

При дієсловах  з часткою не використовують родовий відмінок, а не знахідний.

Для вираження  значення часу переважно використовують родовий відмінок, якщо його вживають з порядковим числівником, займенниками цей, той чи прикметниками, а також для вказівки на дату.

У професійному мовленні використання відмінків визначається тим значенням, з яким вони існують у сучасній українській літературній мові.

Особливо ретельно треба стежити за тим, щоб поєднання  відмінкових форм не викликало двозначності. Звичайно, її можна уникнути, ввівши слова-конкретизатори або замінивши віддієслівні іменники дієсловами.

 

ВИСНОВОК

 

Для досягнення високої мовленнєвої культури фахівці  технологічного напряму підготовки мають добре знати граматичну будову мови та граматичну структуру, вивчити відповідні мовній системі  граматичні правила. Оволодіння такою сукупністю знань та формування відповідних граматичних умінь становить значні труднощі для мовців у неоднорідному граматичному середовищі: у випадках, коли українська засвоюється паралельно з російською або як друга мова. Щоб створити сприятливі умови для вироблення граматично правильного мовлення, засвоєння граматичних норм, що регулюються правилами й списками, слід особливу увагу приділяти навчальному матеріалу: зразкам для спостереження над мовою й мовленням, для імітації, аналізу, для самостійних вправ тощо.

Для підвищення грамотності професійного спілкування  в технічній сфері, необхідно дотримуватись низки наведених правил, а також пильнувати за контекстом у якому вживаються ті чи інші слова.

   Треба  уникати двозначності та багатозначності понять при вживанні ділової термінології. У професійній переписці необхідно намагатися дотримуватися використання книжкової лексики.

В офіційно-діловому стилі і ширше - в офіційному діловому спілкуванні використовуються форми  кодифікованою писемного мовлення, так як тільки дотримання їх може забезпечити точність передачі інформації.