Злочини у сфері кредитно - фінансової системи України

1. Злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення й використання грошей, цінних паперів, знаків поштової оплати та інших паперів, що мають вартісний вираз: ст.ст. 199, 200, 215, 223, 224 КК України.

2. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері валютного регулювання: ст. 208 КК України.

3. Злочини, що посягають на суспільні відносини забезпечення інтересів юридичних чи фізичних осіб і держави, пов’язаних із неплатоспроможністю: ст.ст. 218, 219, 220, 221 КК України.

4. Злочини, що посягають на суспільні відносини забезпечення законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів діяльності в КФС : ст. ст. 202, 205, 209, 209-1, 222 КК України.

Щодо першої групи злочинів, в  усіх КК європейських країн закріплена відповідальність за злочини, пов’язані з виготовленням, придбанням, перевезенням, пересиланням, ввезенням з метою збуту або збутом підроблених грошей, цінних паперів, інших платіжних засобів, які надають право на отримання грошових сум: ст.ст. 310, 311, 312 КК Польщі; 146–149, 152а, 266b КК Німеччини; 232–239 КК Австрії; 386, 389 КК Іспанії; 166, 168–170 КК Данії; 148, 240-245, 247, 328 КК Швейцарії. Підвищена увага кримінально-правової політики держав свідчить про особливу актуальність протидії даному виду злочинів. Особлива небезпечність таких злочинів підтверджується й суворістю кримінально-правових санкцій. Верхня межа позбавлення волі (Україна), позбавлення свободи (Польща, Німеччина, Австрія), тюремного ув’язнення (Іспанія, Данія, Швейцарія) в санкціях КК становить більше 10 років у КК Німеччини, Австрії, Швейцарії, 12 років у КК України, Іспанії, Данії і до 25 років у КК Польщі.

Проте, незважаючи на наявність подібних кримінально-правових норм в Україні  та інших європейських державах, все  ж таки законодавцем не враховано  основні принципи побудови деяких норм КК України. Йдеться про ст. 215 КК України „Підроблення знаків поштової оплати та проїзних квитків”. У даному випадку, при вчиненні різних посягань, шкода може заподіюватися декільком різним безпосереднім об’єктам, які в багатьох випадках входять до складу різних родових об’єктів: кредитно-фінансовим, господарським чи іншим відносинам [5]. Такий стан взагалі є неприпустимим і потребує внесення в законодавство відповідних змін. Дані зміни можуть бути виражені в побудові норм Особливої частини КК, щоб у кожній із них було передбачено посягання лише на один основний безпосередній об’єкт злочину.

Звертає на себе увагу й той факт, що діяння щодо порушення порядку  випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223 КК України) не визнано злочинним  в європейських країнах і є сумнівним складом злочину. У першу чергу це адміністративне або фінансове правопорушення.

Щодо злочинів, які посягають  на суспільні відносини у сфері  валютного регулювання. Лише в КК України закріплено відповідальність за незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України). У КК інших європейських країн вказане діяння не вважається кримінально карним. Звертає на себе увагу й верхня межа покарання  за вчинений злочин – до 5-и років  позбавлення волі. Такий стан справ  є неприйнятним, адже карне правосуддя повинно включати не мету помсти, а  механізми попередження злочину  і злочинності. Крім того, вказаний склад злочину в ринкових умовах є сумнівним. Зважаючи на основні  тенденції формування концепції  європейського карного права, дане діяння необхідно декриміналізувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Кредитно-банківська сфера  — стратегічний сегмент ринкової економіки, відіграє провідну роль у  здійсненні економічних відносин. Вивчення статистичних даних показує, що злочинність в названій сфері перетворилась у масштабне явище саме за роки економічних реформ. Кримінальні посягання тут відрізняються різноманітністю, особливою витонченістю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм та методів підприємницької діяльності, нових технологій здійснення банківських операцій.

З об'єктивної сторони більшість  злочинів у сфері господарської  діяльності вчиняються шляхом дії (наприклад, фіктивне підприємництво, протидія законній господарській діяльності, незаконне  відкриття або використання за межами України валютних рахунків, контрабанда  тощо).¹ Окремі злочини можуть виразитися тільки у бездіяльності (ухилення від  повернення виручки в іноземній  валюті, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо). Велику частину злочинів у  сфері господарської діяльності слід віднести до злочинів з формальним складом. Тому такі злочини необхідно  вважати закінченими незалежно  від настання наслідків, тобто з  моменту вчинення вказаних у законі дій. Так, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в  Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної  лотереї є закінченим з моменту  вчинення хоча б однієї з указаних дій, а не з моменту настання негативних наслідків внаслідок цих дій. В основу класифікації злочинів у кредитно-банківській сфері (на відміну від традиційної кримінально-правової класифікації за видами злочинів) вважаємо за необхідне покласти наступні критерії: 1) вид кредитно-банківської операції (це розмежування сприяє формуванню окремих напрямів розкриття, розслідування та профілактики злочинів); 2) організаційно-правова форма підприємств, що здійснюють кредитно-банківські операції: банки або небанківські кредитно-фінансові установи; 3) характеристику особи злочинця, насамперед, трудові відносини суб'єкта злочину з кредитно-банківською установою, на майно якої здійснюється протиправне посягання: злочини, вчинені безпосередньо працівником кредитно-банківської установи (керівником, посадовою особою, технічним працівником тощо); скоєні колишнім працівником цієї установи; вчинені стороннім суб'єктом; скоєні стороннім суб'єктом за зговором з працівником кредитно-банківської установи (тобто з використанням змішаних форм прикриття); 4) спосіб підготовки, вчинення та приховування злочинів; 5) ступінь організованості суб'єктів злочину: скоєння злочину особами-одинаками; вчинення злочинів неорганізованими групами; скоєння злочинів організованими групами. Безперечно, вказаний перелік не є вичерпним, що підтверджується іншими кримінологічними розробками з цієї проблеми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Кримінальний кодекс  України. Київ. – 2009. – С. 81-100.

2. Закон України "Про  відновлення платоспроможності  боржника або визнання його  банкрутом" від 30 червня 1999 р. 

3. Законом України "Про  банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. 

4. Кримінальне право і  законодавство України. Частина  Особлива. Курс лекцій / За ред.  М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001.

5. Кримінальне право України.  Особлива частина. За ред. проф. М.І. Бажанова. Київ-Харків. "Юрінком-Інтер". – 2002.

6. Правові основи підприємницької  діяльності / Під ред. Шакуна В.І., Мельника П.В., Поповича В.М. –  К.: Правові джерела, 1997.

7. Берзін Л. Визначення  складу та розміру доходу в  злочинах у сфері господарської  діяльності// Право України, час  і право. – 2003. - №7. – С. 98-104.

8. Васильцева О.О. Етапи  господарської діяльності, на яких  вчинюються злочини у сфері  банкрутства // Актуальні проблеми  боротьби зі злочинністю на  етапі реформування кримінального  судочинства: Матеріали Всеукраїнської  науково-практичної конференції  14-15 травня 2002 р. м. Запоріжжя: У  2 ч. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2002. – Ч.1. – С. 129-131.

9. Васильцева О.О. Проблемні  питання кримінальної відповідальності  за незаконні банкрутства // Вісник  Запорізького юридичного інституту.  – 2001. – № 4 – С. 220-228.

10. Васильцева О.О. Суб’єкти  кримінальних банкрутств // Науковий  вісник Національної академії  внутрішніх справ України. –  2002. – № 2. 11. Ляпунова Н.М. Кримінальна  відповідальність за приховування  банкрутства і фіктивне банкрутство.  Автореф. на здобуття наук. ступ. канд. юр. наук. Харків 2001

 

 

11.Лук’яненко С.О. Кримінологічні та кримінально-правові аспекти протидії злочинності в кредитно-фінансовій сфері // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2001. – № 4(14). – С. 165-169.

 

12.Лук’яненко С.О. Рудник В.І. Шляхи вдосконалення кримінально-правового забезпечення відносин у сфері оподаткування // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2002. – № 4(18). – С. 412-413.

 

13.Лук’яненко С.О. Кримінально-правова та кримінологічна класифікація злочинів у кредитно-фінансовій сфері // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. – 2004. – № 1(23). – С. 259-263.

 

14.Лук’яненко С.О. Протидія злочинам у кредитно-фінансовій системі за карними кодексами європейських країн (порівняльна характеристика) // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. – 2004. – № 5(27). – С. 270-275.

 

15.Лук’яненко С.О. Кримінально-правові та кримінологічні заходи протидії злочинності у бюджетно-податковій сфері // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції (20-22 грудня 2001 року). – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – С. 619-621.

 

16.Лук’яненко С.О. Аспекти систематизації злочинів в кредитно-фінансовій сфері // Проблеми кодифікації законодавства України. – Матеріали науково-практичної конференції. За загальною редакцією члена-кореспондента АПрН України В.П. Нагребельного, к.ю.н. Пархоменко Н.М. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 214-216.

17. Європейський вибір: Виступ Президента України Л.Д. Кучми у Верховній Раді України 18 червня 2002 року. Послання Президента України до Верховної Ради України – 2002 рік. – К.: Преса України, 2002. – 96 с.

18. Жданов Ю.Н., Лаговская Е.С. Европейское уголовное право. Перспективы развития. – М.: Международные отношения, 2001. – С. 7.

19. Пасенко О. „Кримінальна” реформа // Юридичний вісник України. – 2001. – 10–16 листопада. – С. 1.

20. Уголовный кодекс Республики Польши: Пер. с польского Д.А. Барилович. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2001. – 234 с.

21.Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии: Пер. с нем. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2003. – 524 с.

Уголовный кодекс Австрии: Пер. с нем. – М.: ИКД „Зерцало-М”, 2001. – 144 с.

Уголовный кодекс Испании / Под ред. доктора юр. наук, профессора Н.Ф. Кузнецовой и доктора юр. наук, профессора Ф.М. Решетникова. – М.: Изд-во „Зерцало”, 1998. – 218 с.

Уголовный кодекс Дании / Научное редактирование и предисловие С.С. Беляева: Перевод с датского к.ю.н. С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2001. – 230 с.

Уголовный кодекс Швейцарии: Пер. с  нем. к.ю.н. А.В. Серебренниковой. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2002. – 366 с.

22.. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. – Харків: Вид-во Нац. у-ту внутр. справ, 2001. – С. 90.

23. Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом: Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі. – К.: Атіка, 2003. – С. 6.

24. Баюра Д. Украина выполнила требования FATF // Украинская инвестиционная газета. – 2002. – № 48. – 3 декабря.

25. Последний „схемщик” // Профиль. – 2004. – № 19–20 (34–35). – С. 64.

26. Голенко О.Г. Проблеми кримінальної відповідальності за незаконні дії при банкрутстві та у разі передбачення банкрутства // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними: Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка, В.І. Радченка, М.Я. Азарова та ін. – К., 2001. – Том 25. – С. 687.