Злочини у сфері кредитно - фінансової системи України

3) придбанні – це оплатне  або безоплатне отримання винним  від іншої особи зазначених  предметів;

4) перевезенні – це  переміщення вказаних предметів  винним із використанням будь-яких  транспортних засобів;

5) пересиланні. Під пересиланням  підроблених грошей, державних цінних  паперів чи білетів державної  лотереї слід вважати передачу  чи спробу передачі їх іншій  особі з використанням засобів  поштового зв’язку (у листах, посилках, бандеролях, інших поштових  відправленнях);

6) ввезенні в Україну.  Під ввезенням в Україну зазначених  предметів слід розуміти їх  переміщення винною особою із-за  кордону на територію України;

7) збуті. Збутом підробленої  валюти, державних цінних паперів,  чи білетів державної лотереї  є їх умисне відчуження як  оплатне, так і безоплатне (використання  як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в  борг або в рахунок покриття  боргу, програш в азартних іграх  і т.д.).

Склад даного злочину є  формальним. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого  із вказаних вище діянь.

Суб’єкт даного злочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Обов’язковим елементом  суб’єктивної сторони є мета –  подальший збут предметів цього  злочину.

Кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 199 КК є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою  групою осіб;

3) у великому розмірі.  Великий розмір має місце тоді, коли сума підробки у 200 і  більше разів перевищує неоподатковуваний  мінімум доходів громадян.

Особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину є вчинення його:

1) організованою групою;

2) в особливо великих  розмірах – має місце тоді, коли сума підробки становить  400 і більше неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Незаконні дії з документами  на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських  рахунків, обладнанням для їх виготовлення – злочин, передбачений ст. 200 особливої  частини КК України.

Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів  доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою  збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або  їх використання чи збут – карається  штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян або  позбавленням волі на строк до 3 років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб – караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

Об’єкт даного злочину:

- основний безпосередній  – встановлений порядок виготовлення, використання та обігу документів  на переказ, платіжних карток  та інших засобів доступу до  банківських рахунків, який забезпечує  нормальне функціонування банківської  системи України.

Предметом даного злочину  є:

а) документи на переказ  грошових коштів – це документи  у паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб’єктами переказу грошових коштів. Такими документами є:

- розрахункові документи,  якими є платіжне доручення,  платіжна вимога-доручення, розрахунковий  чек, платіжна вимога та розрахункові  документи інших видів, встановлені  НБУ (акредитив, меморіальний  ордер);

- міжбанківські розрахункові  документи, тобто документи на  переказ, сформовані баком на  підставі поданих клієнтами розрахункових  документів, документів на переказ  готівки, а також доручень на  договірне списання, передбачених  у договорах, укладених між  клієнтами та обслуговуючими  їх банками;

- документи на переказ  готівкових коштів, реквізити та  особливості оформлення яких  також встановлюються НБУ;

- інші документи, що  використовуються в платіжних  системах для ініціювання переказу;

б) платіжні картки – це спеціальний  платіжний засіб у вигляді  емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання  переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку  з метою оплати вартості товарів  і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших  осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної  валюти та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;

в) інші засоби доступу до банківських рахунків – слід вважати  будь-які, крім документів на перекази та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа  може з відома працівників банку  отримати доступ до певного банківського рахунка та можливість здійснювати  операції з коштами, які знаходяться  на такому рахунку. Це зокрема:

- дорожній чек – паперовий  розрахунковий документ, що виражений  в іноземній валюті та використовується  як засіб міжнародних розрахунків  неторговельного характеру і  є грошовим зобов’язанням чекодавця  виплатити зазначену в чеку  суму чекодержателю (власнику), підпис  якого проставляється в зазначеному  місці під час продажу;

- іменний чек – паперовий  розрахунковий документ, що виражений  в іноземній валюті і є письмовим  розпорядженням юридичної особи  – нерезидента або фізичної  особи – нерезидента, яка виписала  чек (чекодавець) платнику про  виплату певної суми коштів  чекодержателю, зазначеному в  чеку, або іншій особі за нотаріально  посвідченою довіреністю за рахунок  наданого платнику грошового  покриття.

Об’єктивна сторона злочину  полягає у:

1) підробці. Підробкою є  будь-які дії, внаслідок яких  створюються підроблені документи  на переказ, платіжні картки  чи інші засоби доступу до  банківських рахунків, у т.ч. фальсифікація  відповідних справжніх документів. Підробка може бути здійснена  за допомогою спеціального технічного  обладнання, комп’ютерних програмних  засобів або у будь-який інший  спосіб (дописка, підчистка, виправлення  у паперових документах). Виготовлення  предмета, який лише за своїми  зовнішніми ознаками нагадує  розрахункову картку і реально  не може бути використаний  для одержання доступу до певного  банківського рахунку чи до  інформації про такий рахунок  не містить складу злочину,  передбаченого ст. 200 КК;

2) придбанні;

3) зберіганні;

4) перевезенні;

5) пересиланні;

6) використанні. Під використанням  слід розуміти пред’явлення їх  як справжніх з метою здійснення  незаконного переказу грошових  коштів, незаконного доступу до  інформації щодо відповідного  банківського рахунку;

7) збуті.

Злочин є закінченим з  моменту вчинення будь-якої із зазначених вище дій.

Суб’єкт даного злочину загальний.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. У випадках придбання, зберігання, перевезення, пересилання  відповідних предметів злочину  обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета – їх збут.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою  групою осіб.

Контрабанда – злочин, передбачений ст. 201 Особливої частини КК України.

Контрабанда, тобто переміщення  товарів через митний кордон України  поза митним контролем або з приховуванням  від митного контролю, вчинене  у великих розмірах, а також  незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових  речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї  та бойових припасів до неї), а так  само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила  вивезення за межі України – карається  позбавленням волі на строк від 3 до 7 років з конфіскацією предметів  контрабанди.

Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або  особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст. 201 – караються позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з  конфіскацією предметів контрабанди  та з конфіскацією майна.

Об’єкт даного злочину:

- основний безпосередній  – встановлений порядок переміщення  відповідних предметів через  митний кордон України, який  є необхідною умовою нормальної  діяльності митних органів по  стягненню передбачених законодавством  платежів, здійсненню митного контролю  і митного оформлення предметів;

- додатковий факультативний  – встановлений порядок обігу  предметів дозвільної системи  і захисту культурної спадщини, встановлений порядок оподаткування,  громадська безпека, здоров’я  населення.

Предмети даного злочину  поділяються на дві групи:

а) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфікації їх незаконного  переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно від  розміру контрабанди:

- історичні та культурні  цінності;

- отруйні (отрути, токсини,  які потрапляючи всередину організму  людини через органи дихання,  травлення або через шкіру,  здатні викликати смерть людини  або психоневрологічний розлад, порушення дихання чи функції  серцево-судинної системи, ураження  нирок чи печінки), сильнодіючі  (це лікарські, побутові, промислові  та інші хімічні речовини, здатні  своїм впливом на живий організм  заподіяти йому шкоду – аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин,  ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, тетрациклін,  настоянки женьшеню, прополісу, розчин  йоду), радіоактивні (це речовини, які  створюють або в певних умовах  здатні створювати іонізуюче  випромінювання – ядерне паливо, радіоактивні продукти та відходи,  речовини природного або штучного  походження, що містять у своєму  складі радіоактивні ізотопи)  або вибухові речовини;

- зброя та боєприпаси (крім  гладкоствольної мисливської зброї  та бойових припасів до неї);

- стратегічно важливі  сировинні товари, щодо яких законодавством  встановлено відповідні правила  вивезення за межі України.  До таких товарів належать  товари на які поширюється  режим ліцензування і квотування  зовнішньоекономічних операцій;

б) товари, які вільно обертаються  в Україні і незаконне переміщення  яких через митний кордон України  утворює склад злочину, передбаченого  ст. 201, лише вчинення його у великих  розмірах. Під товаром слід розуміти будь-який продукт праці, що має споживчу вартість, призначений для задоволення  потреб людини і при цьому вироблений для відчуження шляхом продажу, обміну, здавання на комісію, а не для власного споживання чи використання. Це можуть бути продовольчі або непродовольчі  товари. Не є предметом даного злочину  речі, які відповідно до законодавства  України не підлягають обов’язковому  декларуванню митним органам та не обкладаються митом:

- речі, що ввозяться при  переїзді на постійне місце  проживання в Україну;

- речі, які ввозяться громадянами  України і входять до складу  спадщини, відкритої за митним  кордоном України на користь  резидента;

- транспортні засоби, що  використовуються виключно для  перевезення пасажирів і товарів  через митний кордон України.

Об’єктивна сторона контрабанди  виражається в діях, які полягають  у незаконному переміщенні відповідних  предметів через митний кордон України.

Переміщення через митний кордон – це ввезення на митну територію  України, вивезення з цієї території  або транзит через територію  України товарів та інших предметів  у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного  транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які  його перетинають, так і окремо від  них.

Обов’язковою ознакою  складу злочину є місце його вчинення – це митий кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж території  спеціальних митних зон.

Що стосується контрабанди  товарів, то для кваліфікації за ст. 201 значення має спосіб її вчинення. Такими способами є:

а) переміщення через митний кордон поза митним контролем. Це означає:

- поза місцем розташування  митного органу;

- в розташуванні митниці,  але поза зоною митного контролю;

- поза часом здійснення  митного оформлення (тобто до  відкриття чи після закриття  митниці, яка є тимчасовою або  працює не цілодобово);

- з використанням незаконного  звільнення від митного контролю  шляхом зловживання службовим  становищем посадовими особами  митного органу

б) переміщення через митний кордон з приховуванням від митного  контролю – це їх переміщення:

- з використанням тайників;

- з використанням інших  засобів або способів, що утруднюють  виявлення предметів (приховування  в організмі людини, тварини, в  одязі, взуття);

- шляхом надання одним  предметам вигляду інших через  істотну зміну зовнішніх характерних  ознак предметів, а також їх  тари, упаковки, що дозволяє віднести  предмети контрабанди до предметів  іншого виду;

- з поданням митному  органу України як підстави  для переміщення предметів через  митний кордон певних документів (підроблених, одержаних незаконним  шляхом, що містять неправдиві  данні).