Організація кредитної роботи в банку

Зміст і структура стандартів кредитування можуть відрізнятись у різних банків, але, як правило, в них містяться такі важливі моменти:

• опис системи кредитних повноважень працівників банку;
• перелік видів кредитів, видача яких відповідає кредитній політиці банку, а також перелік неприйнятих для банку видів кредитів;
• назви сфер господарювання та регіонів, де кредитна активність банку є пріоритетною;
• процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;
• порядок видачі позик працівникам банку тощо.

Другою складовою методичного забезпечення процесу реалізації кредитної політики виступають кредитні інструкції.

Кредитна інструкція – це опис послідовних дій з реалізації конкретної кредитної процедури. Інструкція, що відповідає окремій кредитній процедурі, виглядає як опис послідовності взаємопов’язаних кроків із визначенням відповідальних виконавців та їх повноважень. Наприклад, інструкції можуть визначати, які повинні бути етапи процедури оформлення кредитної документації, які необхідно зробити кроки з відстежування кредитної історії або яких заходів необхідно вжити для мінімізації частки проблемних кредитів у портфелі банку.

  Отже, порядок кредитування, закріплений у банківських кредитних  інструкціях, визначає конкретні  етапи процесу банківського кредитування  і забезпечує його здійснення  відповідно до вимог кредитної  політики банку.

Розробка кредитної політики повинна включати підготовку Меморандуму (керівництва) з кредитної політики, покликаного забезпечити реалізацію стратегічних цілей банківської діяльності у сфері кредитування. Підготовкою цього документа, як і здійсненням контролю за виконанням його вимог, повинен займатись Кредитний комітет банку.

Меморандум є конфіденційним документом, оскільки він містить стратегію та методи банківської кредитної політики, і навіть у межах банку доводиться до відома тільки тих працівників, що безпосередньо беруть участь у процесі банківського кредитування.

У цілому в Меморандумі з кредитної політики повинні бути відображені всі етапи кредитного процесу – від здирання інформації і вивчення кредитної історії позичальника до кредитного моніторингу та механізму формування резервів під можливі втрати за наданими кредитами.

Виступаючи головним інструментом реалізації кредитної політики, Меморандум служить основою для контролю та спостереження за організацією кредитного процесу, є інструктивним матеріалом для працівників підрозділів, що здійснюють кредитування, виступає інструментом контролю за виконанням вимог кредитних інструкцій для керівників кредитних підрозділів. Меморандум з кредитної політики встановлює вимоги, на основі яких здійснюються перевірки позичальників співробітниками відділу кредитного аналізу банку, а також визначає механізм внесення коректив у поточну внутрішню кредитну політику банку.

Отже, в цілому кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності, визначає конкретні прийоми, способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятого рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

Але сама по собі кредитна політика, як би якісно вона не була розроблена, ще не гарантує забезпечення виконання встановлених параметрів діяльності банку та запланованого рівня ефективності кредитних операцій. Суттєве значення має організація роботи з підбору кадрів та управління ними, а також оптимальна функціональна побудова організаційної структури кредитного підрозділу комерційного банку.   [7, c 306-309]  

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ КРЕДИТУВАННЯ В БАНКАХ ТА ПРОЦЕС БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

 

2.1. Основні умови кредитної угоди

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.

Кредитний договір – це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Кредити надаються після укладання кредитного договору. Умови договору визначаються для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за згодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсоток за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив у собі такі юридичні норми, які б дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з клієнтом (позичальником). У банківській практиці використовують типові форми кредитних договорів стосовно різних видів позик, хоча чинне законодавство й не встановлює загальних вимог до форми та умов кредитного договору. Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ „Про кредитування". На основі типової форми кредитного договору банки розробляють власні варіанти цього документа. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

1. Опис суб'єктів угоди – визначається, хто позичальник, хто кредитор, при  цьому визначаються юридичні  права сторін, що підписують договір.

2. Опис умов кредитування –  вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Банк перевіряє обґрунтованість  замовленої суми кредиту і  вносить поправки до неї з  урахуванням залучення власних  коштів позичальника. Конкретний  строк користування кредитом  встановлюється на основі оборотності  цінностей, що кредитуються, та окупності  понесених витрат. Погашення кредиту  передбачається на конкретну  дату або в розстрочку.

3. Зобов'язання позичальника використати  кредит на зазначені у договорі  цілі і повернути суму кредиту  та сплатити проценти за користування  кредитом із свого поточного  рахунка у встановлені строки  відповідно до строкових зобов'язань. Банк визначає відсоткові ставки  залежно від таких чинників: попиту  і пропозиції, що склались на  кредитному ринку, рівня облікової  ставки НБУ, характеру наданого  забезпечення, строків користування  позикою, ризику заходу, що кредитується  тощо. Розмір плати за кредит  встановлюється з таким розрахунком, щоб сума одержаних від позичальника  відсотків покривала витрати  банку по залученню коштів, витрати  на ведення банківської справи  та забезпечувала отримання відповідного  прибутку.

4. Опис забезпечення кредиту  з посиланням на угоди, що є  частинами кредитного договору (договір  застави, гарантії, поручительства, страхова  угода).

5. Обмежувальні умови, до яких  відносяться: захисні та негативні.

Захисні статті – це перелік дій чи умов, яких повинен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).

Негативні статті – це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями); [11, c 210-212]

6. Права суб'єктів угоди. Банк  залишає за собою право вимагати  дострокового погашення кредиту  у випадку порушень умов кредитної  угоди. Позичальник може домагатися  перенесення строків погашення  позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит, повністю повернувши одержаний  кредит, включаючи відсотки за  його користування, попередньо повідомивши  про це банк.

7. Санкції за порушення умов  угоди. Порушення з боку позичальника  умов кредитної угоди карається  шляхом стягнення пені, яка нараховується  на суму боргу або на суму  кредиту, або на суму порушення. Банк може заперечити проти  надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення  кредиту, відмовитись від подальшого  співробітництва з клієнтом, ініціювати  процедуру банкрутства підприємства. Порушення умов кредитної угоди  з боку банку так само тягне  за собою фінансові санкції. В  угоді можна зазначити, хто буде  відшкодовувати витрати на вирішення  спорів.

8. Строк набуття угодою чинності.

9. Можливості зміни умов угоди.

10. Юридичні адреси суб'єктів  угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками. Договір укладається  на один рік і більш тривалий  термін, якщо клієнт користується  кредитами постійно або об'єктом  кредитування є основні засоби, або на більш короткий термін  при тимчасовій потребі в коштах  або наданні окремого кредиту. Кредитний договір вступає в  силу з дати надання кредиту  позичальнику (дата надходження  коштів на рахунок позичальника  або дата сплати платіжних  документів з позичкового рахунку  позичальника) і діє до повного  погашення кредиту та сплати  відсотків за його користування.

Кредитний договір може бути укладений як складанням одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами підписаними стороною, яка їх надсилає. Факт укладання кредитного договору підкреслює добровільність участі сторін у даній кредитній операції.

За невиконання або неналежне виконання договірних кредитних зобов'язань винна сторона несе цивільно-правову відповідальність. Рішення, постанова, ухвала суду підлягають обов'язковому виконанню.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, за цільовим використанням позики, своєчасним і повним її погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставного майна, що повинно бути передбачено кредитним договором.

Чітке визначення умов кредитного договору дозволяє забезпечити ефективну взаємовигідну для банку і позичальника реалізацію кредитної операції на всіх її стадіях. Правильно складений кредитний договір служить для захисту інтересів як банку, так і клієнта-позичальника. Для цього необхідно, щоб кожний пункт кредитного договору був конкретним, чітко сформульованим і не допускав різного його тлумачення.

Як вже зазначалося вище, в банківській практиці можуть використовуватися різні види кредитних договорів залежно від виду банківської позики. В кредитному договорі на видачу довгострокової позики, як правило, передбачається поетапне надання кредиту. При цьому в договорі мають бути визначені конкретні шляхи перерахування коштів.

НБУ вимагає, щоб у кредитних договорах передбачалася конкретна відповідальність сторін за порушення умов їх угоди. Йдеться, насамперед, про відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування у вигляді стягнення кредитором пені за кожний день прострочення; відповідальність банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді сплати позичальникові пені за кожний день прострочення; відповідальність позичальника за використання не за цільовим призначенням кредитів за рахунок отриманих від НБУ кредитних ресурсів або власних ресурсів комерційного банку у вигляді стягнення з позичальника штрафу у відсотках від розміру використаного не за призначенням кредиту. [8, c 407-409]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Процес банківського кредитування

Організація кредитних взаємовідносин банку і клієнтів визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо.

Процес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких окремо забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета позичкових операцій – їх надійність і прибутковість для банку.

У банківській практиці виділяються такі етапи кредитування:

Перший етап. До банку подається заявка (клопотання) на отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи:

1. Анкету позичальника (стислі відомості  про позичальника) за формою, визначеною  банком.

2. Копії установчих документів, а також інші документи, що  підтверджують правоздатність (для  юридичних осіб) і дієздатність (для  фізичних осіб) клієнта.

3. Копію статуту.

4. Копію свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію).

5. Копії ліцензій, передбачених  законодавством.

6.Техніко-економічне обґрунтування  одержання кредиту з розрахунком  строку окупності та рентабельності  об'єкта кредитування із зазначенням  спрямування позичкових коштів  та розрахунку затрат та надходжень  на весь термін користування  позикою.

7. Копії контрактів, угод та інших  документів, що стосуються кредиту: контракти на придбання та  реалізацію товарно-матеріальних  цінностей, послуг та виконання  робіт, накладні, митні декларації  тощо.

8. Завірений податковою адміністрацією  бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових  коштів (форма № 3), звіт про власний  капітал (форма № 4) на останню  звітну дату, а також річні  баланси за весь період діяльності  підприємства, при необхідності - розшифровка  окремих статей балансу.

9. Документи, що стосуються забезпечення  кредиту:

• застава майна – опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених ТМЦ, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони – у разі застави транспортних засобів);

• застава нерухомості - довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;