Органи управління центрального банку України, їх склад, повноваження та вплив на його діяльність

   Важливими є повноваження регіональних управлінь  у сфері правової діяльності. Зокрема, вони повинні вивчати й узагальнювати  практику застосування чинного законодавства, давати банкам кореспондентам роз'яснення  щодо нормативних актів НБУ, давати юридичному департаменту НБУ пропозиції стосовно внесення необхідних змін та доповнень у чинні нормативні акти.

   За  дорученням Національного банку  України регіональні управління можуть брати участь у розробленні  проектів правових актів, перевірці  відповідності вимогам чинного  законодавства проектів, угод та інших  документів правового характеру. Діяльність регіональних управлінь може бути припинена  за рішенням НБУ, яким одночасно визначається порядок використання їхнього майна.

   Розглянуті  питання дають змогу зробити  певні висновки. Ефективна, злагоджена й чітка діяльність банківського апарату значною мірою залежить від точного визначення завдань, функцій і компетенції як усієї  системи, так і кожного структурного підрозділу.

   Кожний  структурний підрозділ чи ланка  управлінської системи НБУ повинні  так організовувати свою діяльність, щоб максимально ефективно виконувати завдання, покладені на них чинними  правовими актами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   2.1. Центральний аппарат Національного банку України 

   Центральний апарат Національного банку. Основними функціональними підрозділами центрального апарату Національного банку є департаменти, які відповідають за основні напрямки діяльності НБУ. У межах департаментів можуть створюватися додаткові структурні одиниці (управління, відділи). Основні департаменти, відокремлені управління та структурні підрозділи центрального апарату Національного банку України, перераховані нижче:

• Керівництво;
• Управління розвитку банківського сектору - група економічних радників Голови;
• Секретаріат Глави;
• Апарат Ради Національного банку України;
• Управління зв'язку з громадськістю та засобами масової інформації;
• Управління контролю ризиків;
• Департамент монетарної політики;
• Департамент бухгалтерського обліку;
• Департамент готівково-грошового обігу;
• Департамент перевезення цінностей та організації інкасації;
• Департамент валютного регулювання;
• Генеральний департамент банківського нагляду;
• Департамент інформатизації;
• Фінансовий департамент;
• Юридичний департамент;
• Департамент персоналу;
• Департамент платіжних систем;
• Департамент аудиту;
• Департамент зовнішньоекономічних відносин;
• Управління діловодства;
• Департамент банківської безпеки;
• Департамент організації виробництва і господарської діяльності;
• Управління методологічного та нормативно-організаційного забезпечення фінансового моніторингу;
• Управління аналізу банківських операцій;
• Управління контролю за виконанням кошторису;
• Генеральний економічний департамент;
• Редакція періодичних видань;
• Музей грошей.

   Правління Національного банку постійно вносить зміни в організаційну структуру банку, враховуючи зміни в умови та напрямки його діяльності, зміни в реальному секторі економіки, а також орієнтуючись на світовий досвід. Протягом останніх років спостерігається посилення контрольних та аналітичних служб в системі Національного банку України.

   Так, в 1999 р. на базі Департаменту валютного регулювання було створено ще один Департамент - Департамент валютного контролю та ліцензування. В умовах високого рівня відкритості вітчизняної економіки зусилля органів валютного регулювання, в тому числі і Національного банку України, повинні бути спрямовані на:

• збільшення валютних ресурсів держави з метою забезпечення погашення зовнішнього боргу і збільшення офіційних золотовалютних резервів;
• забезпечення стабільності обмінного курсу гривні;
• вирівнювання платіжного балансу країни;
• створення ефективної системи регулювання руху капіталу, і перш за все системи, спрямованого на запобігання втечі капіталу з країни.

   Всі ці чинники зумовили збільшення обсягу та ускладнення завдань, які стоять перед НБУ як органом валютного  регулювання та контролю, і відповідно до цього необхідність розподілу повноважень між Департаментом валютного регулювання та Департаментом валютного контролю та ліцензування. У 2003 р. з метою забезпечення цілісної системи банківського нагляду, оперативного та адекватного вживання заходів щодо усунення порушень, виявлених у діяльності банків та інших фінансових установ з валютними цінностями, Правління НБУ прийняло рішення функції Департаменту валютного контролю та ліцензування передати Генеральному департаменту банківського нагляду.

   У 1999 р. були прийняті рішення про створення на базі одного з управлінь Економічного департаменту ще одного департаменту, а саме Департаменту економічного аналізу, досліджень і прогнозування. Основні завдання створеного Департаменту: проведення концептуальних і прикладних досліджень у галузі формування та реалізації грошово-кредитної політики, аналіз і прогнозування макроекономічних тенденцій і ситуацій на грошових ринках.

   У 2003 р. в структурі Національний банк створений Центр наукових досліджень. Основні завдання центру:

• підвищення ефективності інформаційно-аналітичного та наукового забезпечення діяльності Національного банку;
• сприяння поліпшенню нормативної та методологічної бази, яка розробляється Національним банком;
• координація наукових досліджень у системі Національного банку;
• дослідження та узагальнення досвіду діяльності центральних банків провідних країн світу;
• використання результатів наукових досліджень у практичній роботі Національного банку.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Органи управління та структура Національного банку України 

   Конституція України та Закон «Про Національний банк України» передбачають дворівневу систему органів управління центральним  банком — Рада Національного банку  і Правління Національного банку. Розділ ІІ названого Закону визначає склад, порядок формування, повноваження та організацію роботи цих керівних органів НБУ.

   Рада  Національного банку України  складається з Голови Національного  банку та чотирнадцяти членів. Голова Національного банку входить  до складу Ради за посадою. Члени Ради здійснюють свою діяльність на громадських  засадах. Сім членів Ради призначає  Президент України, а ще сім членів — Верховна Рада України. Закон установлює певні вимоги до осіб, що призначаються  членами Ради Національного банку, а саме:

• громадянство України;
• наявність вищої економічної чи фінансової освіти або на-
• укового ступеня в галузі економіки та фінансів;
• досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади чи банківської установи, або наукової роботи за фінансовою чи економічною тематикою.

   Члени Ради Національного банку призначаються на посаду на сім років.

   Повноваження  призначеного складу Ради достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри Президентом України або  Верховною Радою України. У тому випадку, коли виконання Основних засад  грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільності грошової одиниці України, вони зобов’язані  кожен звільнити своїх представників  і призначити новий склад Ради Національного банку.

   Рада  Національного банку засідає  не рідше одного разу на квартал. Веде засідання Голова Ради, а в разі його відсутності — його заступник. Голова Ради та його заступник обираються Радою Національного банку строком на три роки.

   Засідання Ради Національного банку призначаються  Головою Ради або на вимогу Голови Національного банку чи за наполяганням не менше однієї третини членів Ради. У роботі Ради Національного банку  можуть брати участь члени Правління  Національного банку з правом дорадчого голосу. Крім того, на засідання  Ради можуть також бути запрошені  керівники центральних органів  влади, підприємці, науковці та інші фахівці.

   Основні повноваження Ради Національного банку (ст. 9 Закону «Про Національний банк України»):

• розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, інформує про них Верховну Раду України і здійснює контроль за їх виконанням. Ураховуючи той факт, що Верховна Рада не затверджує Основних засад, термін «розробляє» доцільніше замінити на термін «визначає», який точніше розкриватиме зміст повноважень Ради Національного банку;
• аналізує вплив грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо зміни політики;
• затверджує кошторис доходів та видатків НБУ, бухгалтерський баланс банку, звіт про виконання кошторису та розподіл прибутку за звітний рік;
• визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку та розглядає аудиторський висновок;
• вносить рекомендації Правлінню Національного банку стосовно окремих заходів грошово-кредитного регулювання, валютної політики, розвитку банківської системи, вдосконалення платіжної системи тощо. Правління зобов’язане протягом п’яти днів розглянути рекомендації і надіслати Раді вмотивовану відповідь;
• має право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління Національного банку, наприклад, стосовно формування резервів на покриття фінансових ризиків, мінімального розміру золотовалютних резервів. Вето не набирає чинності, якщо Правління підтвердить своє рішення протягом п’яти днів двома третинами від загальної кількості членів Правління.

   Ідея  створення такого органу, як Рада Національного  банку, взагалі відповідає світовій банківській практиці. Так, у Європейському  Союзі існує орган, досить подібний до Ради Національного банку за повноваженнями — Рада керуючих Європейським центральним  банком, у Росії згідно з Федеральним  законом «Про центральний банк Російської федерації (Банк Росії)» функціонує Національна банківська Рада. Є подібні  органи і в центральних банках деяких інших країн. Вони відрізняються  між собою складом, порядком формування, повноваженнями, проте характерним  для всіх є те, що саме ці органи так  чи інакше формують грошово-кредитну політику.

   Так, Рада керуючих Європейським центральним  банком (яка складається з Правління  Європейського центрального банку  та президентів центральних банків країн єврозони) визначає основні засади грошово-кредитної політики в єврозоні. Інший підхід у Росії. Національна банківська Рада, члени якої, крім голови Банку Росії, не працюють у центральному банку на постійнй основі, тільки розглядає проект Основних засад єдиної державної грошово-кредитної політики, а розробляє цей документ Рада директорів Банку Росії, члени якої працюють у Банку на постійній основі. В Україні ж повноваження щодо розроблення Основних засад грошово-кредитної політики, тобто програмного документа, що визначає основні глобальні питання діяльності Національного банку, покладаються на Раду Національного банку — орган, члени якого здійснюють свою діяльність на громадських засадах. Таке рішення не можна вважати достатньо обґрунтованим.

   Другий  керівний орган Національного банку  — Правління. Правління НБУ забезпечує реалізацію Основних засад грошово-кредитної  політики через відповідні монетарні  інструменти. Зокрема, Правління приймає  рішення стосовно зміни процентних ставок Національного банку, розміру  і порядку формування обов’язкових резервів для банків, установлення для них економічних нормативів, емісії грошових знаків, визначення мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку, установлення лімітів на проведення операцій на відкритому ринку. Крім того, Правління визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці, видає нормативно-правові акти Національного банку. Раді Національного банку Правління подає на затвердження річний звіт НБУ, проект кошторису доходів і видатків на наступний рік, бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи.

   Слід  підкреслити, що Рада Національного  банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.

   Склад Правління — кількісний та персональний — формується Головою Національного  банку і затверджується Радою  Національного банку. Очолює Правління  Голова Національного банку. До складу Правління входять заступники Голови Національного банку, директори  найбільш важливих департаментів Банку  та начальники головних територіальних управлінь Банку.

   Персональний  склад Правління Національного  банку за станом на 1 вересня 2004 р. такий:

• Голова Національного банку;
• перший заступник Голови Національного банку;
• три заступники Голови Національного банку;
• директор Департаменту монетарної політики;
• директор Департаменту аудиту;
• директор Департаменту бухгалтерського обліку;
• директор Генерального департаменту банківського нагляду;
• директор Юридичного департаменту;
• директор Фінансового департаменту;
• директор Департаменту інформатизації;
• директор Департаменту персоналу;
• директор Генерального економічного департаменту;
• начальник Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області.