Класифікація комерційних банків та види операцій, які вони здійснюють. Структура, форми організації та функції комерційних банків

Якщо  платник та одержувач мають поточні  рахунки в різних банках, безготівкові розрахунки здійснюються через розрахункову палату НБУ.

У разі здійснення розрахунків акредитивами, чеками передбачається гарантія платежу з боку банків. Гарантію платежу в цих випадках банк забезпечує через відокремлення частки грошових коштів клієнта з поточного рахунка і депонування їх на особовому рахунку, що входить до складу аналітичних рахунків, які відкриваються, до балансового рахунка четвертого порядку «Кошти в розрахунках». Кошти на цих рахунках мають цільове призначення: для оплати розрахункових документів за гарантованими банком платежами. У бухгалтерському обліку депоновані кошти обліковуються за такими аналітичними рахунками:

«Розрахунки чеками»;

«Розрахунки акредитивами».

Рахунки для обліку коштів у розрахунках  за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки) відкриваються підприємствами в банку, що їх обслуговує, тільки на підставі заяви про відкриття  акредитива, заяви про перерахування  коштів.

Кошти з  рахунків клієнтів банки списують за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

Платник може давати доручення про  списання коштів зі свого рахунка у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.

Доручення платників про списання коштів з їх рахунків банки приймають до виконання лише в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності / недостатності коштів на цих рахунках, тобто дії кредиту «овердрафт».

Платіжне доручення – документ, в якому відображено письмове доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка на рахунок одержувача коштів.

Платник подає доручення  в банк на бланках встановленої форми. Доручення дійсне протягом десяти днів з дати виписки і застосовується в розрахунках за платежами товарного  і нетоварного характеру.

Операцію  з перерахування коштів з відповідного рахунка на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту «Призначення платежу» цього електронного розрахункового документа.

Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування  на рахунок отримувача обліковуються  в банку, що обслуговує отримувача. Банк отримувача, одержавши лист про відкликання коштів, цього самого дня перераховує кошти з відповідного рахунка на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.

Банк  платника приймає платіжне доручення  до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується. Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача.

Стягувачами можуть бути державні податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій.

Списання коштів, що знаходяться  на рахунках суб’єктів підприємницької діяльності без згоди їх власників не допускається, за виключенням рішення судів, арбітражного суду і за виконавчими надписами нотаріусів.

Безспірне списання (стягнення) коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги, яка подається стягувачем у банк, в якому він обслуговується, у трьох примірниках із супровідним реєстром у двох примірниках.

Якщо платник і одержувач  коштів обслуговуються в різних банках, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв’язком надсилаються банком одержувача в банк платника, третій видається на руки одержувачу коштів.

Якщо ж платник та одержувач  коштів обслуговуються однією установою банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий – видається платнику, третій – одержувачу коштів. У цьому разі реєстр подається до банку у двох примірниках, перший залишається в документах дня банку, а другий як розписка видається підприємству – одержувачу коштів.

Суми недоїмки до бюджету  за податками, податковим кредитом, штрафи, нараховані державними податковими  адміністраціями України, стягуються у безспірному порядку інкасовими дорученнями (розпорядженням). Порядок його заповнення та подання в банк передбачає дотримання вимог, описаних щодо оформлення інших розрахункових документів.

У разі недостатності коштів на основному рахунку підприємства для виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка  оформлюється меморіальним ордером  за підписом відповідального виконавця, завіреним відбитком штампа банку. Перший примірник меморіального  ордера поміщається в документи  дня банку, другий – видається  платнику як підтвердження про часткову оплату, а доручення з відміткою  банку про часткову оплату поміщається  в картотеку до позабалансового  рахунка №9803 «Розрахункові документи  клієнтів, що обліковуються банком відповідно до укладених цивільно-правових договорів».

При надходженні розрахункових  документів на безспірне списання (стягнення) коштів з основного рахунка платника банк у разі недостатності (відсутності) коштів на ньому не пізніше наступного дня надає безпосередньо власнику цього рахунка під розпис повідомлення про надходження зазначених документів або надсилає це повідомлення засобами зв’язку з документальним підтвердженням його відправлення. Після отримання повідомлення платник зобов’язаний протягом трьох робочих днів надати доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення зазначеної заборгованості або погасити її безпосередньо з додаткового рахунка.

У разі накладання арешту на кошти  рахунка суб’єкта підприємницької діяльності (за позовом прокуратури, слідчих органів, служби безпеки, за порушеними кримінальними справами) банк припиняє списання коштів за розпорядженням власника рахунка за будь-якими платежами, за винятком платежів до бюджету та обов’язкових платежів.

Для забезпечення виконання  ухвали суду (постанови прокурора, слідчого), на час накладення арешту, банк відкриває  юридичній або фізичній особі  спеціальний рахунок на балансовому  рахунку №2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами  банку».

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Чеки  виготовляються на замовлення банку  Банкнотно-монетним двором НБУ чи іншим  спеціалізованим підприємством  на спеціальному папері з дотриманням усіх обов’язкових вимог. Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів.

Чеки, що використовуються фізичними особами  для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік  яких банки ведуть окремо від чекових книжок. Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Чеки  застосовуються для здійснення розрахунків  у безготівковій формі між  юридичними особами, а також між  фізичними та юридичними особами  з метою скорочення розрахунків  готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової  книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії  чекової книжки – один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, – три  місяці. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Чекова книжка може видаватися для  розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними  постачальниками. Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової  книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних  днів (день виписування чека не враховується). Строк дії невикористаної чекової  книжки може продовжуватися за погодженням  з банком-емітентом, про що він  робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому  куті), засвідчуючи її підписом головного  бухгалтера і відбитком штампа банку.

Власникові  заборонено передавати чекову книжку будь-якій іншій юридичній або  фізичній особі. Чек приймається  чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім’я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека.

Фізичні особи можуть обмінювати чек  на готівку або отримувати здачу

із суми чека готівкою (але не більше 20% від суми цього чека).

Власник чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або для обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками», на свій поточний рахунок. Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).

Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок  ліміту.

Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:

відповідність його встановленому зразку;

правильність  заповнення;

відсутність виправлень;

відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

строк дії;

достатність залишку ліміту за чековою книжкою  для оплати чека;

наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних  чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові – фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).

Після цього  чекодержатель установлює особу  пред’явника чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) чек від корінця, ставить  на його зворотному боці та корінці  календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках – на кожну установу банку окремо – якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків.

Реєстр вміщує таку інформацію про чек:

номер рахунка чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ідентифікаційний номер, якщо він зазначений в чеку);

назву банку-емітента та його номер МФО;

назву чекодержателя, номер  його рахунка та ідентифікаційний код  за Єдиним державним реєстром підприємств  та організацій України;

назву банку чекодержателя  та його номер МФО;

суму чека;

номер чека;

загальну суму реєстру.

Перший примірник реєстру  чеків має завірятися підписами  та відбитком печатки чекодержателя  згідно з карткою зразків підписів.

Банк чекодержателя зобов’язаний перевірити правильність складання реєстру і реквізитів чеків та своєчасність пред’явлення його до оплати.

 Якщо  чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунка чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.

При здійсненні розрахунків чеками клієнтами різних банків банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента. Прийняті на інкасо чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи 983 «Документи та цінності, прийняті та відправлені на інкасо».

Інкасо – це доручення клієнта до свого банку одержати від платника коштів (боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Умови інкасування  чеків мають зазначатися в  договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Останній  примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про  оплату, якщо клієнти обслуговуються в одному банку, або з відміткою  про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках. За інкасового варіанта розрахунків  чеками банк чекодержателя для контролю за оплатою чеків оприбутковує їх на позабалансовому рахунку 9831 «Документи і цінності, відправлені на інкасо», що чекають акцепту до сплати.