Еволюція форм грошей в Україні

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу.

 

 

Рис.2.8. Види кредитних грошей

 

Історично першою формою кредитних грошей став вексель - письмово оформлене боргове  зобов'язання законодавчо встановленого  зразку. Його видача у процесі реалізації кредиту перетворює товар в одну із форм кредитних грошей. Обернена дія врахування векселів у комерційних банках означає перетворення кредитних грошей у інші грошові форми, а саме у банкноти. І лише з настанням терміну погашення векселя боргове зобов'язання потребує наявних грошей. При цьому наявні гроші можуть з'явитися й раніше строку шляхом взаємозаліків зустрічних зобов'язань та покриття сальдо векселетримача до настання терміну платежу згідно з текстом векселя.

У такий  спосіб кредитні гроші підпорядковуються  дії закону грошового обігу та закономірностям руху позичкового капіталу, їх обертання також безпосередньо пов'язане з дією закону вартості, закону додаткової вартості та ін.

В умовах золотого грошового обігу перехід грошової величини з однієї функції до іншої відбувався без зміни форми: із засобу обігу у засіб платежу і навпаки. Але сучасний спосіб виробництва обслуговується знаками вартості, що зумовлене зростанням ролі кредиту і грошей як способу платежу. В свою чергу кредитні гроші активно стимулювали концентрацію і централізацію капіталу.

Поняття „кредитні гроші” під впливом того або іншого фактора класифікують за кількома критеріями: а) залежно від форми існування розрізняють паперові гроші, монети, депозитні гроші, електронні гроші; б) якщо їх розглядати з позиції емітента й характеру емісії, то можна вказати казначейські та банківські гроші.

Депозитні гроші - різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках. Депозитні гроші виникли на стадії високого розвитку банківської системи, коли кожний суб'єкт грошових відносин може вільно вкласти гроші до банку (депозит) і здійснити ними необхідні операції. Це здешевлює вартість розрахунків, надає зручності в їх проведенні і водночас суттєво обмежує готівкові платежі. З метою розширення переваг депозитних грошей використовуються дебетові картки.

Потреба в такій  формі грошей об'єктивно зумовлена  посиленням вимог щодо економічності  та зручності грошового обігу  за умов, коли його обсяги і суми окремих  платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило б керованість грошового обороту тощо. Усіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

Крім указаних переваг, депозитні гроші мають  і певні недоліки. Зокрема, ця форма  грошей містить у собі певні незручності  щодо здійснення платежів. Для виконання  кожного платежу потрібно оформляти  цілий пакет документів і подавати щоразу їх у банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки виявляються у сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей закритий. Тому життя обумовило появу нової форми грошей - електронної.

Електронні  гроші - умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг. Фактично, це абстрактні кредитні гроші, що обертаються не у формі паперових носіїв, а через впровадження до сфери розрахунків комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. Електронні гроші є найбільш економним і зручним носієм грошової функції, значно прискорюють безготівкові розрахунки. Основними компонентами функціонування системи електронних грошей є банківські автомати-касири, кредитові й дебетові картки, електронні системи розрахунків у торгівельній мережі, електронна система обслуговування вдома тощо. При цьому всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, але не замінюють їх. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Дебетові  картки - це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами.

Водночас  в Україні застосування дебетових  карток ускладнене нерозвиненістю мережі касових терміналів, відсутністю розвиненої телекомунікаційної інфраструктури. Недоліком також можна вважати значну вартість виготовлення цих карток.

В місцях розміщення банкоматів депозитні гроші зручно використовуються картками для банкоматів. Зокрема, у фінансово-кредитних установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах і офісах за допомогою цих карток можна отримати готівку, переказати кошти за вказаними рахунками, авансувати готівку, оплачувати рахунки тощо. За допомогою картки можна здійснити оперативний запит про фінансове становище і стан фінансового балансу будь-якого партнера ділових угод. Використання депозитних грошей суттєво полегшується на основі електронної форми грошей.

Кредитна картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування [12, c. 35-45] .

Для поглиблення знань про роль грошей в економіці доцільно ознайомитись з практикою використання грошей в адміністративно-командній системі та тими радикальними змінами в грошовій системі в умовах переходу до ринкової економіки. Зокрема, потребує аналізу роль грошей як засобу обміну продуктами праці, у функціонуванні ринку, стимулюванні та регулюванні процесу суспільного виробництва, нагромадженні і переливі капіталу.

Є різні види банківських пластикових карток (рис.2.9)

 

 

 

Рис.2.9. – Види пластикових карток

 

Квазігроші, або майже гроші — це специфічні грошові форми, в яких грошова суть істотно послаблена. Таке відхилення можливе з кількох причин:

- коли в стандартних  формах значно послаблюється  грошова суть. Так, при розміщенні  грошей у довгострокові вклади  вони зберігають звичайну форму  депозитних грошей, проте при цьому знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними засобами;

- коли грошові  функції виконують нестандартні  форми, які не можна віднести  до жодної з зазначених вище. Наприклад, вексель у певних  межах може використовуватися  як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загальноприйнятому розумінні.

Отже, гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від звичайних товарів широкого вжитку до сучасних електронних грошей. Кожна зміна форми грошей зумовлювалася більш високим рівнем розвитку суспільних відносин та істотним ускладненням вимог ринку до грошового еквівалента. Переломним моментом у розвитку форм грошей стала демонетизація золота, внаслідок якої закінчилася епоха повноцінних грошей і розпочалася епоха неповноцінних грошей. На сьогодні неповноцінні гроші повністю взяли на себе й успішно виконують більшість грошових функцій, насамперед засобу обігу, засобу платежу і міри вартості. Водночас є підстави стверджувати, що цього не сталося з функцією засобу нагромадження вартості і її частково продовжує виконувати золото, про що свідчить накопичення великих запасів золота у державній та приватній власності.

 

 

 

 

 

 

3. Особливості еволюції форм грошей в Україні

 

Як стверджують  літописці, людство винайшло гроші  ще за кілька тисячоліть до нашої ери. Процес створення національної грошової одиниці України теж має давні традиції. Як свідчить історія нашої країни, в часи Київської Русі, Козацької Республіки, Української Народної Республіки діяли свої фінансові системи, карбувалися гроші, що було ознаками суверенності держави.Так відбулося і з сучасною гривнею, яка в черговий раз відродилася після здобуття нашою державою незалежності. Тож коли вперше виникла гривня? Яке походження її назви? Як вона пов’язана з українськими традиціями?

Ще за прадавніх  часів гривнею називали прикрасу з золота або срібла у вигляді  обруча, який носили на шиї, тобто на “загривку”. Загалом це були м'яко  закруглені обручі, з кінцями у  вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. З часом слово  “гривня” означало мідяну монету в дві з половиною копійки, згодом - у три, і, нарешті, назву “гривеник” дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок.

Київська Русь – перша українська держава. Про  це свідчить величезна кількість  історичних, археологічних, лінгвістичних,  етнографічних, антропологічних даних. Розвиток і функціонування держави великою мірою визначалися товарно-грошовими відносинами, станом внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Це, у свою чергу, значно залежало від ефективності та якості грошово-кредитної системи, яка була необхідним елементом товарної економіки і економічно-торговельних стосунків з іншими державами.

Усе це в сукупності стимулювало появу і розвиток національної валюти у вигляді гривні, виникнення якої було об’єктивною необхідністю. Цей факт фіксують дослідники давньоукраїнської господарської історії. Незважаючи на це, грошова система, кредитні відносини, зародження банківництва в Київській  Русі досі належно не вивчені, що створювало певні труднощі при розкритті окресленої проблеми.

Згідно з  твердженням окремих дослідників, обмін на українських землях тривалий час здійснювався  за допомогою  іноземних грошей, які, до речі, нерідко  переробляли на прикраси. Крім того, можна було скористатися натурообміном, тобто своєрідним бартером, якщо казати сучас- ною мовою. В Київській Русі природа була дуже щедрою і люди завжди знаходили еквівалент для обміну, якщо хотіли придбати якесь благо на внутрішньому ринку чи в іноземців-купців.

Одначе шкури, зерно, хутро, віск та інші продукти не могли довго бути засобом обігу, бо їм властиві всі вади й незручності, які виникають в обмінних відносинах на натурально-речовій основі. Натуральні розрахунки поступово заміінювалися грошовими одиницями. Так, учені вважають, що арабські дирхеми майже два століття користувалися довірою у слов'ян-українців. [16, с. 44-45].

Як грошово-лічильна одиниця гривня виникла ще за часів  Київської Русі в ХІ столітті. Слово  “гривна” у значенні певної кількості  монет вперше зустрічається в  “Повісті минулих літ”. Літопис  оповідає: князь Олег, прийшовши з Півночі, став владарювати у Києві й “встановив варягам давати від Новгорода гривен триста на рік, заради миру”. Тобто вже у VIII-ІХ ст. при здійсненні торгових операцій, сплаті данини гривна використовувалась як міра ваги і лічби. В XI сторіччі слово “гривна” набуло іншого значення - вагового. Вага срібла могла складатися з певного числа однакових монет, тому поступово виник рахунок їх на штуки. З часом на Русі з'являються гривна срібна (вагова — між 160 та 205 грамами залежно від типу) та гривна кун (лічильна). Цікаво, що спочатку їхня собівартість була однакова, але далі, внаслідок нестабільної ваги монет, одна гривна стала дорівнювати кільком кунам. В XIIсторіччі гривна срібна (близько 204г) за цінністю вже дорівнювала 4 гривням кун (1 гривня кун - близько 51г).

У ті часи були наявні кілька видів гривен, зокрема, “львівська”, “харківська”, “луцька”. ЗXI ст. у Київській Русі в обігу були так звані “київські” гривни, які мали шестикутну форму і важили 150г срібла - ці гроші існували до татаро-монгольського нашестя. Також існували й “новгородські гривни”, спочатку відомі лише у північно-західних землях, а від середини XIIIст. - уже на всій території Давньоруської держави. Вони мали вигляд довгих срібних паличок і важили 240г. Перехідною від “київської” до “новгородської” була “чернігівська” гривна, за формою дуже близька до “київської”, а за вагою — до “новгородської”. Але найцікавіша форма була у “волзької” гривни: майстри створювали її у вигляді маленького човна. Серед звичайних монет XIVст. археологи часто знаходять також і “татарські гривни”, що ними Південна Русь сплачувала данину Орді.

Певні зміни  у житті гривни виникли у XIIIст., коли для новгородських злитків срібла, поруч із назвою “гривна” почала вживатися назва “рубль”. Вже у XVст. злитки взагалі виходять з обігу, а рубль залишається як грошово-лічильна одиниця. Саме рубль - українська назва - “карбованець” стає символом російської, а згодом і радянської монетної системи. Гривна ж продовжувала існувати до XVIII ст. лише як вагова монета - “гривенка”. Вона, до речі, ділилася на 48 “злотників”, а ті, в свою чергу, - на 25 “почок”. Усі монетні гривни, окрім новгородських, проіснували до середини другої половини ХІІІ ст. Новгородські, найбільш життєздатні, - до кінця XV ст., і поступово були витіснені монетами чужоземних княжих дворів.

Наприкінці XIVст. велика частина сучасної Західної України перейшла у володіння польського короля, інші землі – разом із Києвом стали власністю великого князя Литовського. Карбування монет-гривен було припинено, але поодинокі винятки все ж траплялися. Наприклад, карбувалися монети за Володимира Ольгердовича, аж до 1394 року, коли його було скинуто з київського престолу, а також львівські монети, що випускалися від імені польського короля.

Цікавою сторінкою нашої історії є розвиток товарно-грошових відносин у добу Козацької Республіки. Військові досягнення козацтва, розвиток ремісництва, торгівлі, митниці активно сприяли зростанню авторитета Війська Запорізького і створення незалежної української держави. Цьому найбільше сприяла фінансова політика Богдана Хмельницького. Так, за часів його гетьманування було, по-перше, організовано “Скарб” (державну скарбницю) з відповідною структурою його поповнення та використання. По-друге, розроблено і запроваджено необтяжливу для народу податкову систему, яка надавала можливість нагромаджувати ресурси у населення.