Еволюція форм грошей в Україні

Гроші виконують  ці функції по-різному. Так, у першій функції золото виступає «ідеально», а в другій — може бути заміщене «своїми представниками» — паперовими знаками, паперовими грошима. В інших функціях золото виступає як гроші у власному розумінні. [25, c. 55]

  Особливості розвитку суспільного  виробництва й ринкових відносин  формують певну сукупність функцій  грошей та їх взаємодію, визначають, які функції змінюються і відмирають, а які з'являються. На підставі цього перевагу слід надавати концепції п'яти грошових функцій.

Роль грошей як міри вартості полягає у їх здатності вимірювати вартість товарів та їх цін, що робить усі товари співмірними. Як засіб обміну вони використовуються для купівлі товарів і послуг. У функції нагромадження гроші використовуються як актив, що після продажу товарів зберігає купівельну силу на майбутнє. Як засіб платежу гроші функціонують в системі боргових платежів у формі кредитних грошей - векселів, банкнот; і реальних грошей - золота, монет, паперових грошей. Як світові, гроші використовуються у міжнародних розрахунках.

Гроші виступають мірою вартості – вимірюють вартість усіх товарів. Вартість товару, виражена в грошах, - його ціна. Ціни товарів виражаються у відомій кількості грошового товару, золота. Кількість золота (його маса) вимірюється його вагою. Визначена вагова кількість золота приймається за одиницю виміру його маси. Ця одиниця, що установлюється державою як грошова одиниця, називається масштабом цін. Усі ціни товарів виражаються у визначеній кількості грошових чи одиниць у визначеній кількості вагових одиниць золота. Так, у США масштабом цін до 1971 р. був долар, рівний 0,818513 м чистого золота. У Росії грошовою одиницею став карбованець, для якого еквівалентна кількість золота в 1897 р. було визначено в 0,774254 р.

Гроші виступають як засіб платежу. Ця функція грошей виявляється, насамперед, в обслуговуванні платежів поза сферою товарообігу. Це податки, соціальні виплати, відсотки за кредит. Гроші легко приймаються як засіб платежу. Також цю функцію гроші виконують при наданні і погашенні грошових позичок, при погашенні заборгованості по заробітній платі. Функцію засобу платежу виконує і готівка, однак, переважна частина грошового обігу, у якому гроші виступають як засіб платежу, приходиться на безготівкові грошові розрахунки між юридичними особами.

Гроші виступають як засіб обігу обслуговування товарообігу. Насамперед, гроші є сьогодні засобом обігу, гроші можна використовувати при покупці і продажі товарів і послуг. Це виражається формулою:

 

Т (товар) → Д (гроші) → Т (товар)                 (1.1)

Як засіб  обміну гроші дозволяють суспільству  уникнути незручності бартерного обміну. І, представляючи зручний спосіб обміну товарами, гроші дозволяють суспільству скористатися плодами географічної спеціалізації і поділу праці між людьми.

Гроші служать засобом нагромадження, заощадження, утворення скарбів. Оскільки гроші найбільш ліквідне майно, вони є найбільш зручною формою збереження багатства. Володіння грошима за рідкісним винятком не приносить прибутку, грошового доходу, що витягається при збереженні багатства, наприклад, у формі нерухомого майна (власності) чи цінних паперів (акцій, облігацій). Однак гроші мають корисну перевагу, вони можуть бути невідкладно використані фірмою чи домашнім господарством для будь-якого фінансового зобов'язання.

Функція “ світові гроші “ - це гроші в системі міжнародних економічних відносин. При золотому стандарті вони виступають у ролі загального еквівалента в господарських взаєминах усіх країн. На світовому ринку кошти скидають усі свої «національні мундири» і виступають у натуральній формі, у виді злитків золота. Воно було мірою вартості і використовувалося як загальний засіб платежу. У торгових угодах між країнами товари реалізуються великими оптовими партіями, і розрахунки проводяться переважно шляхом заліку боргових зобов'язань через банки. Наявне золото перевозиться з однієї країни в другу, тільки якщо борг не погашається взаємними розрахунками[25, c. 35-50].

Отже, гроші за своєю сутністю є особливим товаром, що має властивості загального еквівалента — здатність обмінюватися на будь-який інший товар, загальну споживну вартість замість специфічної, властивої звичайним товарам, є безпосереднім носієм абстрактної цінності і суспільного багатства.

Гроші в сучасній ринковій економіці виконують п’ять  функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження вартості, світових грошей. У функції міри вартості гроші забезпечують визначення вартості товарів через форму ціни. У функції засобу обігу гроші обслуговують реалізацію товарів з негайним поверненням власникові еквівалентної вартості. У функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових зобов’язань, що виникають у процесі розподілу та реалізації вартості національного продукту. У функції світових грошей гроші обслуговують рух вартості по каналах світового ринку — її вимірювання, розподіл, реалізацію і нагромадження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Еволюція форм грошей

 

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм. Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей по суті є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах. Загальний процес еволюції форм грошей схематично показано на рис. 2.1

Рис. 2.1 Еволюція форм грошей[25, с.15]

 

Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі  від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші. Повноцінними були гроші, що мали внутрішню реальну вартість, адекватну вартості товару, який виконував функції грошей, чи вартості того матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад золоті чи срібні монети. Неповноцінними є гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу. При цьому вона може істотно відхилятися від вартості того матеріалу, з якого вони виготовлені (банкноти, білонна монета, депозитні та електронні гроші). У сучасний період усі країни світу користуються виключно неповноцінними грошима.

Між періодами  використання повноцінних і неповноцінних грошей знаходиться епоха використання змішаних форм. У цей період в одних країнах використовували повноцінні гроші, в інших — неповноцінні (паперові). Крім того, в одних і тих самих країнах поряд з повноцінними монетами нерідко використовувалися неповноцінні — білонні — монети, а також паперові знаки грошей (банкноти). Останні не мали внутрішньої вартості і були за формою ідентичні неповноцінним грошам. Проте вони тривалий час вільно обмінювалися на повноцінні монети і їх вартість, що формувалася в обміні, зближалася з вартістю металу, на який вони обмінювалися. Тому такі банкноти були тотожні повноцінним грошам.

Види  грошей класифікують на основі різних підходів та критеріїв.

Повноцінними називають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару. Висхідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба) та предмети розкоші й прикраси (намисто, хутра та ін.). Різновидом грошей менших номіналів в Україні — Русі стали куни й векші-вевериці, що означало хутра в якості грошей. Наступні епохи зростання продуктивності праці й розширення товарного обміну та його територіальних меж породили нові вимоги до знарядь обміну. Потрібні були такі засоби обміну, що володіли б однорідністю матеріалу, подільністю, тривалий час зберігали свою вартість тощо. Ось чому із загального числа обмінюваних вартостей в ролі загального еквівалента закріпилися метали.

Металеві гроші спочатку з'явилися як різної форми та ваги шматки металу. З часом з них стали виготовляти вироби, які однаково могли слугувати для задоволення потреб споживання і виступати засобом обміну. Лише з часом з'явилася кругла монета - найдосконаліша форма повноцінних грошей. У ролі грошей на перших порах використовувалися різні метали й вироби з них: залізо, мідь, бронза та ін. Згодом природні властивості золота і срібла (висока питома вага вартості вагової одиниці, обмежене поширення в природі, здатність тривалий час зберігати фізичні властивості, легко змінювати зовнішній вигляд, портативність тощо) в якості грошей виділили ці метали. В якості грошових металів золото і срібло функціонували в епоху золотого і срібного біметалізму, а наприкінці XIX ст. настала епоха золотого монометалізму.

Еволюція металевих  грошей найбільш відчутно проявилася у двох напрямах: перший – набуття і вдосконалення монетної форми; другий – розвиток представницьких форм металевих грошей в обігу.

З появою металевих  грошей вони використовувалися у  формі простих зливків чи кусків металу. Такі гроші мали величезні  переваги перед товарними грошима. Разом з тим форма зливків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу.

Однак авторитет  купця як приватної особи був  обмежений, і його тавро могло  задовольнити вузьке коло суб’єктів ринку. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети.

Монета виявилася  найдосконалішою формою повноцінних  грошей, тобто тих, що функціонують в обігу з власною субстанціональною  вартістю. Вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже  трьох тисячоліть. За цей час монет теж розвивалася і змінювалася.

На початку  створення монет суб’єкти ринку  не завжди довіряли державному тавру  і нерідко вимагали зважування монети. Особливо часто такі вимоги ставилися  коли монета використовувалася для  розрахунків з іноземними контрагентами або коли існувала загроза фальшування монет. Лише зростання економічної могутності і стабільності держави, посилення довіри до державної влади з боку суб’єктів ринку, удосконалення техніки карбування, що ускладнювала підробку монет, підвищили довіру до монети, яка стала прийматися за рахунком, без зважування. Змінювалася сама форма монети: відомі монети квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі. Щоб запобігти підробленню та обрізанню монет, по краях у їх дизайн було застосовано рельєфний малюнок та «зубіювання» країв [25, с. 19-30].

Новий етап у  розвитку монети як форми грошей пов'язаний з виникненням білонної монети, тобто  розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального  виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною причому такою розмінна монета стала не відразу, а на певному етапі розвитку грошового обігу.

Карбування  поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу – вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу обумовлює необхідність карбування розмінної монети надто малих розмірів. Така монета була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу.

Переваги білонної монети допомогли їй залишатися в обігу і після того, коли повноцінна монета як форма грошей «зійшла зі сцени». І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та електронізації грошового обігу.

При цьому категорія «паперові гроші» має два тлумачення: 1) широке, якщо йдеться про грошові знаки, що виготовлені з паперу, в тому числі розмінні і нерозмінні банкноти, казначейські білети тощо; 2) вузьке, коли паперові гроші ототожнюються зі знаками вартості, що емітуються казначейством для покриття витрат держави. В теорії грошей переважно використовується категорія «паперові гроші» у вузькому розумінні як символи вартості.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов'язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними, або казначейськими грошима.

1. Епоха паперових грошей виникла на основі кредитних грошей.

Поява паперових грошей як замінників золота в обігу зумовила обмінність паперових грошей на золото. Суб'єкти грошових відносин сприймали їх як гроші і погоджувалися одержувати у платежах паперові гроші лише тому, що держава гарантувала їх обмін на реальні цінності. Але зростання дефіциту державного бюджету спричиняло таку велику емісію паперових грошей, що вони втрачали здатність обміну на золото і ставали звичайними паперовими грошима, які випускалися переважно для покриття державного дефіциту. Тобто вони ставали звичайними знаками вартості, які не є витвором держави, а об'єктивним продуктом розвитку економічних відносин суспільства.