Деньги и кредит

Як правило, на фондовій біржі котируються цінні  папери найбільш респектабельних та визнаних компаній, що складають ядро національної економіки. Водночас котирування цінних паперів на фондовій біржі є показником солідності емітента, підтверджує його репутацію і характеризує як надійного партнера. Звідси фондові біржі традиційно встановлюють набагато суворіші і більш досконалі процедури допуску цінних паперів до котирування, що полягають у перевірці господарського та фінансового стану емітентів, а також підвищені вимоги щодо контролю за угодами, які укладаються на біржових торгах.

Значна частина  акціонерних компаній об’єктивно не є досить вагомими ланками економічного механізму, бо їхній господарський  та фінансовий стан, хоча і може бути високим, не задовольняє вимогам  фондових бірж. У цьому випадку  вони котирують свої цінні папери на позабіржовому фондовому ринку. Проте невірно було б вважати, ніби в обігу на позабіржовому  ринку знаходяться цінні папери якихось «ненадійних», «малозначущих» чи «непрестижних» емітентів. Котирування  на позабіржовому ринку може означати, що обсяги статутних фондів та господарських  оборотів компаній-емітентів є дещо меншими, ніж у тих, цінні папери яких допускаються на фондову біржу. В іншому випадку емітенти, можливо, не бажають з якихось причин бути об’єктом постійного контролю з боку інституту-регулятора або не бажають  часто публікувати відомості  про свій господарський та фінансовий стан тощо.

Завдяки правовому  регулюванню асоціацій дилерів  з цінних паперів сучасні позабіржові  ринки розвинених країн є досить розгалуженими, оснащеними та ефективними  системами. У цьому секторі можуть реалізовуватись значні кількості  цінних паперів різноманітних емітентів.

З іншого боку, в умовах розвитку комп’ютерних технологій підвищуються критерії і стандарти  щодо обігу цінних паперів на позабіржових фондових ринках, правила участі в  позабіржовій взаємодії стають більш  чіткими та вимогливими.

Останнім  часом окреслилась тенденція  до наближення окремих вимог щодо участі в біржовому та позабіржовому  ринках. Проте, зазначимо, це вимагає  наявності на позабіржовому ринку  певних інститутів, які в Україні  поки що відсутні. Крім того, емітенти мають бути надійними компаніями з певними перспективами розвитку та посідати міцні господарські і  фінансові позиції. Водночас вони повинні  слідувати принципу «відкритості»  щодо своїх дійсних та потенційних  інвесторів.

Таким чином, інститути-регулятори біржового та позабіржового секторів ринку цінних паперів мають виконувати схожі  завдання по правовому регулюванню, хоча кожний діє у своїй сфері. В той же час регулюючі заходи в кожній з цих сфер ринку цінних паперів повинні доповнювати  одне одного, оскільки загальний стан інституційного правового регулювання  залежить від стану відповідного регулювання в секторах фондового  ринку. Необхідно проте зазначити, що в переважній більшості країн  світу в силу високого рівня організованості  саме фондова біржа виступає стабілізуючим  фактором ринку цінних паперів.

Як правило, інститути-регулятори здійснюють нормативно-правове  регулювання відносин в двох площинах: по-перше, в рамках внутрішнього устрою цих інститутів і, по-друге, в рамках взаємодії між цими інститутами  та іншими учасниками ринку цінних паперів, а також взаємодії поміж  різними учасниками, які діють, скажімо, на фондовій біржі. В останньому випадку  маються на увазі регулятивні  заходи, дія яких спрямовується на упорядкування поведінки інших  учасників ринку. Наприклад, в Україні  при регулюванні відносин між  інститутом-регулятором - УФБ - та іншим  учасником ринку цінних паперів  сторони діють відповідно до «Правил  Української фондової біржі». Цими ж Правилами регулюються відносини  поміж брокерами фондової біржі  з приводу укладання угод. Тобто в зазначених випадках регулювання зі сторони фондової біржі є «зовнішнім».

Централізація як засіб макроекономічного регулювання  на світових фінансових ринках - явище  не нове (наприклад, моноцентричні схеми  організації ринків обміну валют). Але  термін «централізація» стосовно ринків фондових цінностей має свою специфіку  і не обов’язково визначає масштабність процесу. В межах своєї країни централізуватися можуть як ринки окремих  видів і типів фінансових інструментів та локальні ринки по регіонах, так  і весь ринок цінних паперів в  загальнонаціональному масштабі.

Впровадження  в торгову практику принципу централізації  ринку (незалежно від масштабів  процесу) є найбільш дієвим антимонопольним  заходом, що забезпечує рівність позицій  для усіх учасників трансакцій - емітентів, інвесторів (приватних, інституційних) та професійних посередників - торговців.

Метою централізованого устрою є, перш за все, попередження можливості монопольного встановлення ціни на цінний папір будь-ким - торговцем чи емітентом. Тобто будь-який цінний папір має  котируватися незалежно від того, чи відбувається первинне розміщення цього паперу, чи він є предметом  обігу на вторинному ринку. Лише ринок  в усій своїй сукупності учасників  визначає, чого вартий той чи інший  папір. Отже, централізація розповсюджує методи організаційно оформленого  ринку не лише на вторинний обіг, а й охоплює первинне розміщення цінних паперів та обіг термінових фінансових інструментів.

Централізований ринок остаточно розмежовує учасників  на некомерційних (інститути) і комерційних (суб’єкти). Інститути (і перш за все  головний з них - фондова біржа) не встановлюють ціну, а об’єктивно визначають її. Інститутам заборонено безпосередньо  втручатися в комерційну діяльність суб’єктів ринку. Завдання інститутів є забезпечення процесів котирування, виконання операцій і відповідно платежів, обліку й зберігання цінних паперів. В останні десятиріччя  однією з найважливіших функцій  інститутів є також виведення  балансу ринку, причому (в разі надання  цим інститутам статусу єдиних національних) можливим і бажанням стає отримання  загального балансу в масштабах  всієї країни. Наявність такого балансу має не абияке значення для оперативного реагування на коливання кон’юнктури як державних інституцій, так і самої громади комерційних учасників ринку.

Щодо суб’єктів  ринку, то досягнута на рівні консенсусу згода про добровільне обмеження  власних ринкових свобод позбавляє  їх (суб’єктів) від незбалансованих, хаотичних дій в умовах нестабільної кон’юнктури, зводить до мінімуму ризик  як для інвесторів й емітентів, так  і для професійних торговців. Централізована модель - надійніший засіб  попередження кризових ситуацій, підтримання  і постійного вирівнювання курсів цінних паперів, усунення проявів монополізму окремих суб’єктів ринку.

На фондовій біржі здійснюються:

а)касові операції, по яких цінні папери оплачуються  в день вчинення операції або на протязі 1-3 днів. Касові операції звичайно укладають інвестори.

б)термінові  угоди - спекулятивні угоди, розрахунки за якими виконуються не в день укладання угоди, а через визначений проміжок часу (звичайно в межах одного місяця) по курсах, зафіксованих в момент укладання угоди.

У свою чергу  термінові угоди діляться на:

а)тверді угоди  - термінові угоди, умови яких не підлягають зміні;

б)умовні угоди  - термінові угоди, за яких один з учасників може відмовитися від виконання зобов'язань, сплатив іншому визначену премію. Вони отримали назву - опціон. Такі угоди складають у випадку, якщо спекулянт не має твердої впевненості в зміні ціни цінного паперу.

 

1.5 Функція фондової біржі

 

В Законі України  «Про цінні папери і фондову біржу», в Статуті Української фондової біржі та в її Правилах визначено, що фондова біржа є акціонерним  товариством, яке зосереджує попит  і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та діє на основі вищезазначених законодавчих і нормативних актів на засадах  цілісності, централізації та прозорості ринку, його відповідності світовим стандартам фондової торгівлі. Такі принципи забезпечують високі гарантії безпеки, надійності, стабільності і ліквідності ринку цінних паперів в Україні.

Звідси випливає головна функція фондової біржі, що закріплена законодавчо: вона має  бути організованим ринком цінних паперів, тобто місцем, де брокери виконують  замовлення клієнтів і укладають  угоди з купівлі-продажу акцій  та облігацій тощо за цінами, що визначаються співставленням попиту і пропозиції.

Відповідно  до цієї тенденції та згідно з «Концепцією  функціонування і розвитку фондового  ринку в Україні», яка схвалена постановою Кабінету Міністрів України, основними елементами та учасниками централізованої системи електронного обігу цінних паперів в Україні  є:

1. Українська фондова біржа як єдине місце котирування (визначення курсів) цінних паперів, прийнятих до обігу і котирування на УФБ.
2. Національний депозитарій, який створюється на базі Центрального Депозитарію цінних паперів при УФБ згідно з Указом Президента України «Про електронний обіг цінних паперів та Національний депозитарій». Національний депозитарій забезпечує єдиний в Україні глобальний обіг цінних паперів у формі комп’ютерних (безготівкових) записів на рахунках і працює у межах єдиного програмного забезпечення системи «Біржа - Депозитарій - Клірингбанк.
3. Єдиний Кліринговий банк, який здійснює розрахунки за укладеними угодами з купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендів, процентів, тощо. Функції клірингового банку виконує Акціонерний банк «Україна».
4. Брокерські контори (брокери), банки-брокери, які зареєстровані на УФБ та є учасниками Національного дипозитарію і Клірингового банку. Брокерські контори ведуть рахунки клієнтів в цінних паперах і грошових коштах, здійснюють біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з цінними паперами.
5. Інші професійні учасники - фінансові посередники, банки, інвестиційні компанії, довірчі товариства, які не є брокерами УФБ, але стають учасниками Національного депозитарію і Клірингового банку в порядку, що встановлюється Біржовою радою. Професійні учасники ведуть рахунки клієнтів в цінних паперах і грошових коштах, а також здійснюють через брокерів біржові угоди з купівлі-продажу та інші біржові операції з цінними паперами.
6. Емітенти, цінні папери яких допущені до обігу й котирування на УФБ, і які є учасниками Національного депозитарію.
7. Інвестори - фізичні та юридичні особи України та інших країн світу, які є клієнтами брокерів, банків, інших фінансових посередників. Тобто особи, які стали чи мають намір стати власниками паперових акцій й облігацій або власниками цінних паперів в записах на рахунках, що котируються на УФБ.
8. Біржова рада, яка здійснює контроль та регулювання діяльності усіх емітентів та учасників централізованої системи електронного обігу цінних паперів, встановлює порядок і правила ринкової взаємодії між учасниками щодо здійснення операцій з цінними паперами, в тому числі виконання укладених угод з купівлі-продажу цінних паперів.

Спрощена  схема фондової взаємодії пройшла  кілька вікове випробування: від етапу зародження акціонерного капіталу та виникнення перших акціонерних компаній до створення акціонерних товариств в сучасних умовах.

Найбільш  проста фондова взаємодія відбувається між головними учасниками ринку  цінних паперів, тобто між інвесторами  та емітентами без участі будь-яких фондових інститутів і посередників.

Вона має  таку формулу:

 

ІНВЕСТОРИ - ЕМІТЕНТИ - ГРОШІ - АКЦІЇ.

 

Спрощена  схема фондової взаємодії - первинного розміщення (передплати) акцій в акціонерному товаристві

ІНВЕСТОРИ

ЕМІТЕНТИ

гроші

акції

 

 

Як видно  зі схеми, має місце прямий обмін  грошових коштів на акції або облігації. В разі, коли засновник (акціонер) вносить  до статутного фонду акціонерного товариства майно, будь-які майнові або інтелектуальні права та іншу власність, їх обмін  на цінні папери (акції) здійснюється в грошовому еквіваленті. При  цьому відбувається зустрічний рух  акцій та грошей: від інвестора  до емітента в одному напрямі йдуть  грошові кошти, в другому напрямі - від емітента до інвестора - надходять  цінні папери.

В Законі України  «Про цінні папери і фондову біржу», в Статуті Української фондової біржі та в її Правилах визначено, що фондова біржа є акціонерним  товариством, яке зосереджує попит  і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та діє на основі вищезазначених законодавчих і нормативних актів на засадах  цілісності, централізації та прозорості ринку, його відповідності світовим стандартам фондової торгівлі. Такі принципи забезпечують високі гарантії безпеки, надійності, стабільності і ліквідності  ринку цінних паперів в Україні.

Звідси випливає головна функція фондової біржі, що закріплена законодавчо: вона має  бути організованим ринком цінних паперів, тобто місцем, де брокери виконують  замовлення клієнтів і укладають  угоди з купівлі-продажу акцій  та облігацій тощо за цінами, що визначаються співставленням попиту і пропозиції.

Цілісність  та централізація ринку цінних паперів  в Україні, які забезпечуються наявністю  єдиної фондової біржі - УФБ, єдиного  Національного Депозитарію та єдиного  Клірингового банку - Акціонерного банку  «Україна», а також наявністю  широкої розгалуженої мережі брокерських  контор і регіональних філій УФБ, в свою чергу створюють можливості для участі і торгах УФБ будь-якого  інвестора по всій території України.

Кожен банк, торговець цінними паперами, інвестиційна компанія відповідно до «Положення про  Центральний депозитарій цінних паперів при УФБ» можуть бути його учасником, а в наступному, коли, як уже зазначалося, буде здійснено  перехід УФБ від діяльності у  формі акціонерного товариства до асоційованого членства, кожен з них може стати членом УФБ. Все це надає широкі можливості зосереджувати на УФБ велику кількість замовлень на купівлю чи продаж цінних паперів у будь-який час, з будь-якого куточка України, а згодом з будь-якої країни світу, що, в свою чергу, забезпечує високу ліквідність ринку цінних паперів.

Котирування - це визначення курсів цінних паперів, яке здійснюється шляхом зосередження попиту та пропозиції, співставлення лімітів цін замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановлення оптимальної ціни (курсу дня), при якій виконується найбільша кількість замовлень, здійснюється найбільший обіг цінних паперів. Котирування - це одна з головних функцій фондової біржі і одна з основних біржових операцій.

За наслідками котирування визначається стан ринку  саме по кожному окремому цінному  паперу.

Після проведення котирування ринок може перебувати в одному із п’яти станів:

• ринок в абсолютній рівновазі;
• ринок у неповній рівновазі;
• ринок, обмежений в не рівновазі;
• ринок, обмежений попитом або пропозиціями;
• ринок без котирування.

Кожен із цих  станів має такі ознаки:

Ринок в абсолютній рівновазі - всі замовлення на купівлю, обмежувальний курс яких вищий або  дорівнює курсу котирування, і всі  замовлення на продаж, обмежувальний  курс яких нижчий або дорівнює курсу  котирування, виконуються повністю.

Ринок у неповній рівновазі - всі замовлення на купівлю, які мають межу вищу, ніж курс котирування, і всі замовлення на продаж, які мають курс нижчий, ніж  курс котирування, виконуються повністю; замовлення на купівлю або продаж, курс яких дорівнює курсу котирування, виконуються частково або не виконуються  зовсім.

Ринок, обмежений  в не рівновазі - усі замовлення на купівлю, які мають межу вищу або тотожну курсу котирування, виконуються в кількості, яка вираховується шляхом застосування процента скорочення. Ринок є відношенням (завжди менше 1) між кількістю заявлених цінних паперів в зворотному напрямі. Цей процент має бути вищим за рівень, встановлений біржею. Межа процента скорочення в цьому випадку складає 20 відсотків.

Ринок, обмежений  попитом або пропозиціями - процент  скорочення менший, ніж рівень, встановлений біржею, жодне замовлення не виконується. Біржа публікує індикативний курс.

Ринок без  котирування - курс визначити неможливо, біржа не публікує ніякої інформації про стан ринку, крім попереднього курсу.

Для повної характеристики стану ринку вживаються також вісім його тенденцій, які  цілком залежать від переваг попиту чи пропозицій. Кожна тенденція має  свій номер, який публікується в біржовому  бюлетені.

В Україні  водночас здійснюється обіг матеріалізованих цінних паперів, тобто паперових  акцій і облігацій, та не матеріалізований, або електронний, обіг цінних паперів у формі комп’ютерних (безготівкових) записів на рахунках.