Звіт з практики ВАТ"ЛуАЗ"

 

    Нарахована  оплата праці в первинних документах в подальшому обліковому процесі повинна бути нагромаджена по двох напрямах:

1. по кожному працівнику – для організації розрахунків по оплаті праці;
2. по об’єктах обліку - для віднесення сум оплати праці у витрати відповідних споживачів.

    До  органів державної статистики ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» подає у кінці року Звіт про використання робочого часу, Звіт з праці та Звіт  про кількість працівників, їх якісний склад і професійне навчання (додатки 20-30).

 

    

    5. Облік витрат на  виробництво і  калькуляція собівартості  продукції 

    Виробничі витрати – це витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі(накладні) витрати.

    Частина витрат операційної діяльності, безпосередньо  пов'язана з виробництвом продукції підприємства, формує їх собівартість. Решта операційних витрат, а також витрати інвестиційної та фінансової діяльності відносять на зменшення фінансового результату того звітного періоду, в якому вони виникли.

    За  способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі  і непрямі.

    Прямі витрати – витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкту витрат економічно доцільним шляхом.

    До  складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та матеріалів, що утворюють основну продукцію, яка виготовляється, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об’єкта витрат.

    До  складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, що зайняті у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

    До  складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема, відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

    Непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Вони не відносяться прямо на собівартість того чи іншого виду продукції, а розподіляються між окремими видами продукції умовно, пропорційно до певної бази.

    Витрати, величина яких знаходиться в прямій (або майже прямій) залежності від, називаються змінними. До них відносяться, передусім, витрати на паливно-мастильні матеріали; технічне обслуговування і ремонт рухомого складу; вартість відновлення і ремонту шин; амортизація рухомого складу, норми нарахувань якої розраховуються в залежності від вартості рухомого складу і величини пробігу.

    Витрати, розмір яких не залежить (або майже  не залежить) від обсягу виробництва, називаються постійними.До них відносять, передусім, загальновиробничі витрати.

    Для узагальнення інформації про витрати  за елементами  на ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» застосовують рахунки класу 8 «Плану рахунків».

    За  дебетом рахунку 80 «Матеріальні витрати» відображається суми визнаних матеріальних витрат, за кредитом – списання на рахунок 23 «Виробництво» матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 – матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат.

    Основним  принципом обліку витрат на виробництво  на ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» є групування витрат за видами виробництва (основного і допоміжного), господарськими підрозділами ( цехами),  а також за продукцією і послугами допоміжного виробництва.

    Витрати, пов’язані з виробництвом продукції(робіт, послуг) на підприємстві групують за такими статтями калькуляції:

• матеріали;
• комплектуючі;
• транспортно-заготівельні витрати;
• заробітна плата основних робітників;
• відрахування на заробітну плату;
• загальновиробничі витрати.

    У цілях визначення виробничої собівартості продукції на ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» встановлений перелік загальновиробничих витрат, а саме:

• матеріали(на складання);
• заробітна плата;
• нарахування на заробітну плату;
• амортизація;
• енергоносії;
• інструмент;
• охорона заводу;
• інші, в тому числі: 
• охорона праці;
• господарчі витрати;
• обслуговування і поточні ремонти обладнання;
• матеріальні витрати;
• послуги сторонніх організацій;
• зв’язок;
• відрядження;
• канцтовари, бланки;
• оргтехніка.

    Важливе значення для зниження собівартості має правильно організований  облік витрат по кожному виду продукції. Для цього відкриваються особові рахунки обліку витрат окремо покожному виду продукції з деталізацією, встановленою плановими нормативами, і проводяться порівняння їх з фактичними даними по основних експлуатаційних показниках.

    Собівартість  продукції, що виробляється підприємством, визначається шляхом калькулювання, тобто  розподілу витрат між об'єктами калькуляції  і визначення розміру цих витрат на одиницю продукції.

    Калькуляція виготовлення комплектуючих допоміжними  виробництвами та калькуляція виконаних  робіт цеху підготовки виробництва  наведені у додатках 31-33.

    Прямі витрати групуються в облікових  регістрах за видами продукції, а потім відображаються в калькуляційних картках.Непрямі витрати (на електроенергію, зв’язок тощо) включаються до собівартості окремих видів продукції шляхом умовного розподілу пропорційно до основної заробітної плати ремонтних робітників.

    Загальновиробничі витрати розподіляються на кожне  замовлення, виготовлення продукції по підрозділах. За основу розподілу беруться нормативи або планові калькуляції, затвердженні фінансово-економічною службоюДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ».

    Оцінка  залишків незавершеного виробництва  проводиться по прямих витратах по кожному виду готової продукції, підрозділу і замовлення. На кінець 2009 року підприємство залишків незавершеного виробництва не мало.

    Розрахунок  фактичної собівартості продукції  на підприємстві проводять:

• нормативним методом обліку прямих витрат на виробництво серійної продукції при наявності затверджених нормативів;
• позамовний метод обліку при відсутності нормативів на дослідні зразки та продукцію разового виробництва у відповідності з Положенням «Про виконання робіт, замовлення послуг»ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ».

    На  рахунок 23 витрати переносяться з рахунків 201 «Сировина й матеріали», 207 «Запасні частини», 66 «Розрахунки з оплати праці» тощо. В кінці місяця витрати на закінчену продукцію списуються. Витрати на незакінчену продукцію залишаються в незавершеному виробництві як сальдо на наступний місяць. Вони повинні щомісяця інвентаризуватись і оформлюватись спеціальним актом з зазначенням стадії завершеності.

 

    

6. Облік готової  продукції та її  реалізація 

    Готовою вважається продукція повністю закінчена  обробкою, укомплектована, яка пройшла необхідні випробування (перевірки), відповідає діючим стандартам або затвердженим технічним умовам (має сертифікат чи інший документ, що засвідчує її якість), прийнята відділом технічного контролю підприємства та здана на склад або ж прийнята замовником (якщо готова продукція здається на місці) відповідно до затвердженого порядку її приймання (оформлена встановленими здавальними документами).

    При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

    За  технологічною складністю продукцію  на ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» поділяють на просту та складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За технічними та іншими характеристиками побічна і супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні – параметри визначають аналогічно основній продукції.

    У поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів;комплектуючі, виконані роботи та надані послуги.

    В бухгалтерському обліку ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» готова продукція оцінюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» за первісною вартістю. Але оскільки вартість продукції може бути визначена лише після збирання усіх витрат і калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та руху готової продукції для визначення її вартісних характеристик. При визначенні первісної вартості продукції (робіт, послуг) керуються також П(С)БО 16 «Витрати».

    Порядок формування первісної вартості готової  продукції наведено на рис. 6.1.

    

    Рис. 6.1 Порядок формування первісної вартості готової продукції 

    При відображенні в бухгалтерському  обліку реалізації готової продукції  зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з  Наказом про облікову політику, – первісна вартість (за дебетом рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»).

    Оприбуткування  готової продукції з виробництва  на склад відображається в різних документах – накладних, актах, відомостях випуску продукції. Працівник складу відображає дані про готову продукцію у картках складського обліку або Книзі в тому ж порядку, що й про виробничі запаси, після чого первинні документи передаються до бухгалтерії.

    Первинні  документи  з оприбуткування готової продукції з виробництва на складДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» наведені у додатках 34-35.

    Для звірки даних складського обліку готової продукції з даними бухгалтерського обліку складається Книга залишків готової продукції, до якої переносяться залишки з карток чи Книг складського обліку. Працівник бухгалтерії проставляє облікові ціни (планові, договірні) та визначає залишки за кожним видом, сортом готової продукції у грошовому вимірнику.

    Побудова  обліку готової продукції можлива  за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, звідки відбувається її відвантаження та реалізація. 

    

    Рис. 6.2 Облік випуску готової продукції, що здається на склад і має

    кількісні та якісні характеристики 

    Відпуск (відвантаження) продукції покупцю  оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням  номера накладної і дати оформлення, номера та дати договору, назви і  реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни та вартості.

    Додаток 36 відображає видаткову накладну з  реалізації зі складу готової продукції  ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ».

    Оскільки  підприємство є платником ПДВ, то при реалізаціїготової продукції виписують Податкову накладну (додаток 37).

    Для управління готовою продукцією інформація повинна формуватися щодо стану  запасів готової продукції на складі, своєчасності та правильності її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасності відвантаження, а також  щодо виконання обов'язків за поставками продукції споживачам, тобто керівництво підприємства повинно бути забезпечене інформацією про наявність і рух готової продукції за місцями зберігання та матеріально відповідальними особами. З цією метою важливого значення набуває організація аналітичного обліку готової продукції.