Звіт з практики ВАТ"ЛуАЗ"

    Згідно  з П(С)БО 9 «Запаси» до складу запасів віднесено малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

    Докладно  склад МШП визначено в Інструкції щодо застосування Плану рахунків. До малоцінних та швидкозношуваних предметів  належать предмети, які використовуються не більше одного року або нормального  операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський  інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.

    Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві і збереження натуральної (речової) форми. Крім того, будь-які предмети, що придбаються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.

    В цілому, малоцінні засоби праці поділяють  на дві групи: одна їх частина належить до запасів (які відповідно відображаються в складі запасів у другому  розділі активу балансу «Оборотні активи»), а друга частина входить до складу «малоцінних необоротних матеріальних активів» (які відображаються в першому розділі активу балансу «Необоротні активи» в складі основних засобів).

    На  МШП, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу у витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом терміну фактичного використання цих предметів.

    З метою посилення контролю за збереженням  МШП проводиться маркування спеціального одягу, взуття, інвентарю, білизни тощо.Маркування проводять фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів.Обов'язковим при маркуванні є зазначення назви  ідприємства (цеху, відділу).

    Всі МШП згідно з вимогами П(С)БО 9 «Запаси» класифікують, виходячи з однієї з наступних ситуацій:

• якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;
• якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 «Запаси», вони визнаються активами та обліковуються в складі запасів;
• якщо МШП вже використовуються і строк їх експлуатації не перевищує одного року, їх кінцева вартість визначається затратами того періоду, в якому вони були передані в експлуатацію (списують на зменшення нерозподіленого прибутку). Якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

    Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться в складі запасів. Це активний рахунок, призначений для обліку господарських засобів.

    По  дебету рахунку 22 відображаються придбані (отримані) або виготовлені малоцінні  та швидкозношувані предмети за первісною  вартістю, по кредиту - відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в  експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

    На  ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ» при обліку МШП використовується метод обмінного фонду інструментів. Метод обмінного фонду передбачає обмін непридатних зношених предметів на придатні поштучно. Таким недокументальним способом підтримується запас МШП у виробничих коморах. Застосування цього методу вимагає добре організованого складського та інструментного господарства, а також належної постановки обліку і контролю зберігання інструментів.

    Форми первинних документів з обліку МШП встановлені Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів».

    В додатках 12-14 подано документи, за якими відбувається введення в експлуатацію та списання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), визнаних малоцінними та швидкозношуваними предметами в бухгалтерському обліку ДП «Автоскладальний завод № 1» ВАТ «ЛуАЗ».

4. Облік праці і заробітної плати на підприємстві

    Згідно  із Законом України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

    Згідно  інструкції зі статистики заробітної плати витрати на оплату складаються з: фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат.

    На ДП «Автоскладальний завод № 1» застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну і погодинну. Кожна з них відповідає у певній мірі кількості праці: перша – кількості виробленої продукції, друга – кількості відпрацьованого часу.

    Відомості про кожного працівника фіксуються в особовій картці (додаток 15). Кожному  працівнику надається табельний  номер, який вказується у всіх документах з розрахунків по оплаті праці.

    Для контролю за трудовою дисципліною та аналізу використання робочого часу ведуть табель обліку використання робочого часу(додаток 16).В табелі наводиться список працівників, посад, розряд(оклад), відпрацьований час, неявки на роботу. Табелі ведуть за місцем роботи табельники чи керівники виробничих підрозділів.В кінці місяця табелі підсумовують, підписують і здають в бухгалтерію, де їх після перевірки використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (додаток 17).

    Виплату із каси сум по оплаті праці проводять по платіжних відомостях. Для цього із розрахунково-платіжних відомостей записують у платіжні відомості прізвище, ім’я та по батькові працівника, його табельний номер і суму одержання(додаток 18).

    З оплати праці членів трудового колективу  і осіб, що працюють на ВАТ «ЛуАЗ» за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові і випадкові роботи, відбуваються різного роду утримання. За своїм характером вони поділяються на 2 групи: обов'язкові та утримання за ініціативою підприємства.

    Обов'язкові утримання включають прибутковий  податок, утримання до Пенсійного фонду, утримання збору на соціальне  страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, утримання збору на соціальне страхування на випадок безробіття, утримання за виконавчими листами і приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб тощо.

    До  утримань за ініціативою підприємства відносять: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, за допущений брак, своєчасно не повернуті суми, одержані у підзвіт, своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг. Прибутковий податок – це обов'язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Суми прибуткового податку надходять до державного бюджету.

    Із  заробітної плати утримуються:

• внески у Пенсійний фонд України;
• внески на страхування в зв’язку з тимчасовою втратою  працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням;
• внески на страхування на випадок безробіття;
• податок з доходів фізичних осіб.

    На  заробітну плату за рахунок роботодавця  нараховуються:

• внески у Пенсійний фонд України;
• внески на страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням;
• внески на страхування на випадок безробіття;
• внески у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та у зв’язку з професійним захворюванням.

    Розрахунок  нарахувань на фонд заробітної плати  ДП «Автоскладальний завод № 1 ВАТ  «ЛуАЗ» наведено у додатку 19.

    Загальна  методика обліку видатків та розрахунків  по заробітній платі включає такі етапи :

1. нарахування заробітної плати працівникам;
2. нарахування обов’язкових зборів до Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування ;
3. утримання із  заробітної плати працівників зборів і платежів відповідно до чинного законодавства;
4. отримання із рахунків установи коштів в касу для виплати заробітної плати;
5. перерахування зборів до Пенсійного фонду, Фондів соціального страхування ;
6. перерахування прибуткового податку, утриманого із заробітної плати;
7. перерахування відповідним установам і організаціям утримань, здійснених із заробітної плати;
8. виплата заробітної плати працівникам;
9. задепонування невиплаченої заробітної плати;
10. внесення невиплаченої заробітної плати  на рахунки установи.

    Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом підприємства за оплатою праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також про розрахунки за неотриманою працівниками в установлений строк сумою оплати праці, про інші поточні виплати ведеться на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».Зазначений рахунок має такі субрахунки:

• 661 «Розрахунки за заробітною платою» – за кредитом відображається нарахування заробітної плати працівникам, а за дебетом – виплата заробітної плати, а також утримання податку з доходу, внесків до фондів соціального страхування та інших утримань із виплат працівникам;
• 662 « Розрахунки з депонентами»– за кредитом відображається заборгованість підприємства за виплатами працівникам у разі отримання підприємством готівки для виплати через касу підприємства і неотримання її працівниками в установлений строк, за дебетом – виплата такої заборгованості;
• 663 « Розрахунки за іншими виплатами»– за кредитом відображається нарахування виплат, які не відносяться до фонду оплати праці, наприклад, виплат по тимчасовій непрацездатності, вихідної допомоги тощо, за дебетом – їх виплата.

    Нараховані, але неодержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці депонуються і відображаються по дебету субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

    Після закінчення терміну виплати заробітної плати касир зобов’язаний наприкінці дня зробити запис у платіжний відомості про фактично виплачену суму. Неотриману особами суму касир депонує, тобто на місці підпису ставить запис (штамп) «депоновано». Сума задепонованої заробітної плати по платіжній відомості записується в Книгу (реєстр) депонованої заробітної плати.

Таблиця 4.2

Кореспонденція  бухгалтерських рахунків по обліку оплати праці