Управління аудиторською діяльністю в Україні

6. перевірки з метою забезпечення якості проводяться принаймні один раз на шість років.

Чи не здається Вам, що саме Аудиторська палата України і може стати органом системи забезпечення якості за принципом суспільного нагляду? Що саме не відповідає в АПУ вимогам Директиви ЄС, як органу системи забезпечення якості?

1. Системою суспільного нагляду керують непрактикуючі особи, які мають знання у сферах, що стосуються обов'язкового аудиту. Тобто, із 20 існуючих членів повинно залишитися лише меншість практикуючих    аудиторів    (зараз    АПУ    має    у    складі    10 практикуючих аудиторів).

2. Комітет з контролю якості повинен мати штатних контролерів -аудиторів, які не будуть практикуючими аудиторами, а виконуватимуть свої обов'язки за гарантовану заробітну плату.

3. Особи, що проводять перевірки з забезпечення якості повинні мати належну професійну освіту та відповідний досвід у царині обов'язкового аудиту та фінансової звітності, поєднаний з тематичним навчанням з питань проведення перевірок для забезпечення якості.

4. Контролю Якості повинні постійно підлягати обов'язкові аудиторські перевірки. Перелік обов'язкового аудиту встановлюється Законом про аудиторську діяльність.

5. Фінансування такого Комітету повинно бути незалежним з боку аудиторів та аудиторських фірм. Тобто, суб'єкти господарювання, фінансова звітність яких підлягає обов'язковому аудиту, повинні ініціювати та фінансувати отримання Свідоцтва про проходження контролю якості у такому Комітеті кожного разу, коли надається Аудиторський висновок про підтвердження фінансової звітності. Як приклад, проходження контролю якості Річної фінансової звітності коштує в Німеччині близько 1 тисячі євро, Консолідованої - близько 2 тисяч Євро.

Професією аудитора в країні та захистом її інтересів повинна займатися громадська організація [5].

Висновки

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. audio - той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні - суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит - це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам.

Суб'єктами регулювання аудиторської діяльності в Україні є держава та професійні організації аудиторів.

Держава здійснює правове регулювання аудиторської діяльності. Основи правового регулювання викладені в Законі України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 року зі змінами і допов­неннями.

Згідно з даним Законом аудиторська діяльність в Україні регулюється цим Законом, іншими законодавчими і нормативними актами України.

Аудиторська Палата України (АПУ) є незалежним самостійним органом, мета якого - сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської діяльності в Україні.

АПУ функціонує на принципах самоуправління, є юридичною осо­бою, має власну печатку, емблему, рахунки в банках, веде бухгалтерський облік і складає звітність у встановленому порядку.

Повноваження АПУ визначаються Законом України "Про аудитор­ську діяльність" та Статутом АПУ

Винятковими функціями АПУ є сертифікація громадян, які бажають пійматися аудиторською діяльністю, та затвердження норм і стандартів аудиту.

Загальні положення щодо сертифікації викладені в Законі України "Про аудиторську діяльність"

Сертифікація - це визначення кваліфікаційної придатності. Сертифікацію проводить АПУ на основі "Положення про порядок сертифікації громадян України, які виявили бажання займатися аудиторською діяльністю", затвердженого АПУ 11 листопада 1993 року. Це Положення розроблене на основі Закону України "Про аудиторську діяльність" і Статуту АПУ.

Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затверджено Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності (далі - Реєстр) - офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм (юридичних осіб) і аудиторів-підприємців (фізичних осіб) - суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність". Причому, визначення аудиту, аудиторської діяльності чи аудиторських послуг та суб'єктів аудиторської діяльності регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність", Національними нормативами аудиту та Кодексом професійної етики аудиторів України.

За Законом України "Про аудиторську діяльність" ведення Реєстру покладене на Аудиторську палату України. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого Аудиторською палатою України зразка.

На жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів.

Розвиток аудиту значною мірою залежатиме від розвитку економіки, від політичної ситуації. Але, якщо не брати до уваги ці аспекти, важливим є, чи будуть внесені зміни до Закону про бухгалтерський облік і фінансову звітність" щодо прямого застосування міжнародних стандартів фінансової звітності. Якщо такі зміни будуть внесені, то це відразу додасть додаткового темпу розвитку аудиту, тому що звітність за міжнародними стандартами мас бути підтверджена відповідно  до   процедур   міжнародних  Стандартів   Це буде вимагати від українських аудиторів досить серйозних підходів до міжнародних стандартів фінансової звітності. Сьогодні є ті, хто цим займається, але це невеличка питома вага, це ті компанії, які добровільно виходять на ринки капіталу і, як правило, аудитом цих компаній займаються представники «великої четвірки». Це по-перше.

По-друге, звичайно дії самої Аудиторської палати. Від неї буде залежати як розвиватиметься аудит. Якщо Аудиторська палата забезпечить моніторінг якості аудиту відповідно до європейських вимог, то це буде дуже суттєво впливати на аудит. На сьогодні у нас не має серйозного контролю якості, є Положення, але механізму, який би відслідковував чи дійсно аудитор проводить аудит, а не лише ставить печатку, я вважаю, поки що немає. На мій погляд, для цього потрібні дуже і дуже серйозні зміни в самому аудиторському середовищі.

Ну й по-третє, це - загальний політичний і соціальною економічний розвиток, дії уряду, так як пожвавлення економічного життя зразу викликає попит на незалежний консалтинг, на незалежний аудит.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                        Закон України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99. - №996-14 зі змінами та доповненнями- www.zakon.gov.ua

2.                        Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 - № 3125-12 зі змінами та доповненнями - www.zakon.gov.ua

3.                        БілухаМ. Т. Фінансовий контроль. Теорія, ревізія, аудит. К: "Наукова книга". - Академія регіональних ідей України. - 2005. - 900 с.

4.                        Бондаренко Н. О., Понікаров В. Д., Попова С. М. Аудит суб'єктів підприємницької діяльності: Навч. посіб. - к.: "Центр навчальної літе­ратури" - 2004. - 300 с.

5.                        Голов С.Ф. Аудит: Історія. Розвиток. Майбутнє // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - №9. С.10

6.                        Завгородній А. Г. та ін. Аудит: теорія і практика: Навч. пос, 2-е вид., перероб. і доп. -Львів: Вид-во Нац. ун-ту "Львівська політехніка". - 2004. - 456 с.

7.                        Кулаковська Л. П., Піча Ю.В., Організація і методика аудиту: Навч. посіб. – 3-є вид. – К.: Каравела, 2006. – 560 с.

8.                        Усач Б. Ф. Аудит: Навч. посіб. - К: Знання, 2004. - 231с.

9.                        Шкіря Н.Л., Нікульникова Т.Г., Залізняк Н.В., Аудит: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 224 с.