Управління аудиторською діяльністю в Україні

При цьому припинення чинності сертифіката на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення АПУ у випадках:

      виявлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

      систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених національних нормативів аудиту. 

Порядок припинення чинності сертифіката на аудиторську діяльність визначається Аудиторською палатою України. Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифіката може бути оскаржене в суді або арбітражному суді.

Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності набуло чинності з 1 листопада 2000 р. після затвердження Аудиторською палатою України. Термін подання документів до АПУ для внесення до Реєстру згідно з вимогами Положення було встановлено до 25 грудня 2000 р.

2.3 Професійна етика та правовий статус аудиторів та аудиторських фірм

Аудит як вид підприємницької діяльності відносять до інтелектуальної діяльності. У теорії та практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов'язків.

Вказані принципи відповідають вимогам міжнародних нормативів аудиту (МНА 1, § 14-18 "Етика"). Від дотримання цих етичних принципів залежить авторитет фахівця, його професійна придатність виконувати найскладніші завдання.

Незалежність - головна риса професії аудитора. Вона обумовлена тим, що аудитор не є штатним працівником державного органу управління, він не підпорядкований іншим контрольно-ревізійним органам або політичним партіям чи громадським організаціям і не залежить від них. Думка аудитора з фінансових питань не має залежати від гонорару, який виплачується клієнтом [6].

Об'єктивність висновків має ґрунтуватися на вдумливому дослідженні діяльності клієнта, використанні достовірних даних, застосуванні оптимальних методів їх аналізу і складання аудиторського висновку за результатами перевірок. У ставленні до клієнта аудитор повинен бути коректним, чемним і передбачливим, а свої зауваження доводити у формі побажань, порад, рекомендацій.

Надаючи консультаційну допомогу, аудитор зацікавлений максимально захистити інтереси клієнтів, а отже, не зосереджує своєї уваги тільки на негативних фактах. І у клієнта, і в аудитора спільна мета — зробити посильний внесок у ефективне функціонування ринкової економіки.

Аудиторська фірма — юридична особа, яка безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що в ній є хоча б один сертифікований аудитор. При цьому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Основні функції аудиторської фірми:

• експертна оцінка фінансово-господарської діяльності та стану майна суб'єкта підприємницької діяльності, в основному, під час передачі його в оренду, приватизації, у випадках збитковості чи банкрутства;

• перевірка достовірності бухгалтерського, фінансового обліку та фінансової звітності за період дослідження;

• прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінювання перспективи його розвитку, розробка заходів для ліквідації збитковості та підвищення ефективності виробництва;

• інформаційне, наукове і методичне забезпечення діяльності підприємств на договірних засадах із замовниками;

• упорядкування обліку і звітності, коли підприємство-клієнт не в змозі організувати облік і звітність за відсутності кваліфікованих спеціалістів або з інших мотивів, при цьому аудитори складають баланс, фінансову звітність, облікові регістри на підставі первинних документів (відновлюють кількісно-сумовий облік);

• консультації (в усній і письмовій формі) з питань обліку, права, оподаткування, розрахунків, зовнішньоекономічних операцій за відповідну плату тощо.

Права аудиторів:

• перевіряти документи, регістри бухгалтерського фінансового обліку та іншу документацію;

• отримувати від підприємства пояснення і додаткові дані, необхідні для перевірки;

• отримувати від третіх осіб інформацію, необхідну для аудиту;

• проводити інвентаризацію матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів;

• залучати до перевірки на договірних засадах фахівців;

• проводити аналіз, надавати консультації з питань обліку, права, консолідації і трансформації звітності;

• надавати послуги щодо оцінки майна, проведення експертизи комп'ютерних програм бухгалтерського фінансового обліку;

• самостійно визначати форми і способи аудиту;

• займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створювати аудиторські фірми, об'єднуватися з іншими аудиторами в спілку тощо.

Обов'язки аудиторів:

• доброякісно перевіряти стан бухгалтерського фінансового обліку та звітності замовника, їх достовірність;

• належним чином надавати аудиторські послуги;

• повідомляти власникам, уповноваженим ними особам, замовникам про виявлені під час аудиту недоліки в обліку і звітності;

• зберігати в таємниці отриману під час аудиту інформацію;

• не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

• відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства та ін.

Рішенням суду або арбітражу аудитор може бути позбавлений сертифіката у випадках:

• проведення ним робіт, непередбачених сертифікатом;

• використання інформації про замовника для своєї підприємницької діяльності;

• розголошення інформації про фінансовий стан замовника.

Щоб підтримувати на належному рівні свою кваліфікацію, аудитор зобов'язаний проводити не менше двох аудитів протягом року.

Аудитор повинен якісно планувати, виконувати і оцінювати свою роботу. Аудит має проводитися так, щоб забезпечити гарантію розкриття суттєвих неточностей у бухгалтерському фінансовому обліку та фінансовій звітності. Тому слід розумно його планувати.

Розрізняють два основних види неточностей: помилки і відхилення від норм.

На аудиторів покладається повна відповідальність за виявлення істотних зловживань адміністрації. Коли аудитору вдалося виявити зловживання, він повинен з'ясувати, яким чином вони позначся на фінансовій звітності, а отже, йому слід взяти під сумнів правильність цієї інформації. Якщо адміністрація знала про виявлені аудитором факти незаконних дій, але не повідомила йому про них раніше, то виникає серйозний сумнів щодо довіри до такої адміністрації.

Розділ 3. Напрямки вдосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні

Закон України «Про аудиторську діяльність» був прийнятий ще у 2003р., остання редакція Закону набула чинності 14 вересня 2006р. №140-У. Слід сказати, що змін до Закону було не багато, а якщо такі і мали місце, то всі вони суттєво не впливали на професію та на роботу аудиторів України в цілому. Однак, останнім часом з'являється дуже багато законопроектів щодо аудиторської діяльності, вимоги яких іноді навіть абсурдні. Наприклад, вимоги до збільшення Статутного капіталу до 1 млн. євро, встановлення вимог щодо наявності як мінімум 5 сертифікованих аудиторів у штаті Аудиторської компанії, чи розширення переліку обов'язкового аудиту - для підприємств, які мають державну частку, або взагалі заборона займатися аудиторською діяльністю аудиторам - фізичним особам.

В котрий раз законотворці нехтують міжнародним законодавством та досвідом. Сьогодні Україна вже є повноправним членом СОТ, а згодом і мета стати членом Європейського Союзу стане вже не такою далекою.

Відповідно до Генеральної угоди СОТ по торгівлі послугами, кожна країна - член СОТ має негайно забезпечити вільний доступ на ринок послуг постачальників з інших країн - членів та надати не менш сприятливий режим, ніж той, який він надає для аналогічних послуг чи постачальникам послуг будь-якої іншої країни. Передумовою визнання аудиторської компанії в Україні сьогодні є належність 70% Статутного капіталу фізичній особі - аудитору. В свою чергу, аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України. Отже, аудиторські сертифікати аудиторів країн - членів ЕС або СОТ не визнаються. Прикладом трактування такої норми у Законодавстві може бути редакція Закону про аудиторську діяльність Німеччини, а саме:

«Передумовою визнання аудиторської компанії є те, що більшість членів правління, керуючий компанією, компаньйони, які несуть відповідальність всім майном, виконавчі директори є представниками професії або,є аудиторами в іншій країні ЄС, в якій вони мають право здійснювати аудиторську діяльність.»

Законом України про аудиторську діяльність не визначено професійне завдання професії, наведено лише тлумачення окремих термінів. Саме відсутність визначення професійного завдання аудиторів у Законі дає підстави розширювати обов'язки аудиторів та надає право займатися іншими видами діяльності, які не входять до компетенції аудиторів. Законодавством Німеччини чітко визначено,.що є професійним завданням аудиторів, а саме:

Професійне завдання аудиторів - здійснювати виробничо-економічний аудит, зокрема, аудит річних звітів економічних підприємств, та видавати звіти про проведення та результат такого аудиту. Аудитори мають право консультувати своїх замовників з податкових питань згідно з діючими приписами та представляти їх. Крім того, аудитори також мають право:

- виступати експертами в сфері економічного керівництва підприємством, посилаючись на присягу аудитора;

- консультувати з економічних питань і зберігати інтереси сторонніх осіб;

- здійснювати довірче управління.

З метою підвищення ефективності у користуванні даними Реєстру, необхідно розширити перелік даних аудиторів та аудиторських компаній відповідно до статей 16 та 17 Директиви 2006/43/ЕС.

Відповідно до діючого законодавства України:

«За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини....

Недійсними є будь-які положення договору, спрямовані на повне звільнення аудитора (аудиторської фірми) від встановленої законом майнової відповідальності за недостовірність аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки».

Страхування відповідальності аудитора в Україні не є обов'язковим. На мою думку, компетентною інстанцією у світі страхування повинна стати Аудиторська палата України. Як компетентний орган, Аудиторська палата повинна регулювати зміст страхування, положення стосовно допустимих виключень, приміром, претензії на відшкодування в разі свідомого порушення обов'язку, документів, що підтверджують страхування, розгляд заяви і контроль за дотриманням обов'язку мати страхування відповідальності.

Система забезпечення якості у світі Директиви 2006/43/ЄС. Моя особиста позиція стосовно незалежної системи нагляду за професією аудитора достатньо чітка. Україна прагне стати членом Європейського Союзу та розуміє, що дотримання вимог законодавства ЕС є обов'язковим.

Що необхідно створити? Систему забезпечення якості за принципом суспільного нагляду

Що таке суспільний нагляд в контексті Директив? Усі аудитори та аудиторські фірми підлягають суспільному нагляду. Системою суспільного нагляду керують непрактикуючі особи, які мають знання у сферах, що стосуються обов'язкового аудиту. Водночас держави-члени можуть дозволити меншості фахівців-практиків брати участь у керуванні системою суспільного нагляд Особи, залучені до керування системою суспільного нагляду, добираються згідно з незалежною та прозорою процедурою висування.

Система суспільного нагляду несе основну відповідальність за нагляд над:

1.      допуском та реєстрацією аудиторів та аудиторських фірм;

2.      впровадженням стандартів професійної етики, внутрішнього контролю якості аудиторських фірм та аудиту, а також системами безперервного навчання, забезпечення якості, розслідувань і санкцій.

Система суспільного нагляду повинна мати право проводити, за потреби, розслідування діяльності аудиторів та аудиторських фірм, а також право вживати відповідних заходів.

Система суспільного нагляду має бути прозорою. Ця вимога передбачає оприлюднення річних програм робіт та звітів про проведену діяльність.

Система суспільного нагляду має адекватно фінансуватися. Фінансування системи суспільного нагляду має бути гарантованим і вільним від будь-якого неналежного впливу з боку аудиторів чи аудиторських фірм.

А що є системою забезпечення якості? Кожна держава - член ЄС стежить за тим, щоб до всіх аудиторів та аудиторських фірм застосовувалась система забезпечення якості. Така система повинна відповідати наступним критеріям:

1. забезпечення незалежності від аудиторів та аудиторських фірм, що
контролюються;

2. вільне з боку аудиторів та аудиторських фірм та гарантоване
фінансування системи забезпечення якості;

3. система забезпечення якості повинна мати достатні ресурси;

4. особи, що проводять перевірки з забезпечення якості повинні мати належну професійну освіту та відповідний досвід у царині обов'язкового аудиту та фінансової звітності, поєднаний з тематичним навчанням з питань проведення перевірок для забезпечення якості;

5. підбір контролерів для виконання перевірок з метою забезпечення якості має проводитися за об'єктивною процедурою, спрямованою на забезпечення відсутності конфлікту інтересів між контролерами й аудитором чи аудиторською фірмою;