Теорія бухгалтерського обліку

Автор: Пользователь скрыл имя, 31 Октября 2011 в 01:03, курсовая работа

Краткое описание

Як ми знаємо, основним, первинним ланцюгом в організації народного господарства є підприємство. Саме підприємство забезпечує розвиток народного господарства, його економічне зростання. Звідси слідує, що чим ефективніша діяльність підприємств, тим більш розвинута економіка країни вцілому і тим заможніше населення. Отже, держава повинна всебічно підтримувати підприємницьку діяльність.

Оглавление

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1: Класифікація господарських засобів підприємства, складання
бухгалтерського балансу 4
РОЗДІЛ 2: Основна процедура бухгалтерського обліку 12
РОЗДІЛ 3: Облік основних засобів 24
РОЗДІЛ 4: Облік грошових коштів 32
РОЗДІЛ 5: Облік оплати праці 40
ВИСНОВОК 51
ЛІТЕРАТУРА 52

Скачать в ZIP (151.64 Кб) Сколько стоит заказать работу?
Файлы: 1 файл

КУРСОВАЯ бух учет.doc

— 970.00 Кб (Скачать)

 

 

      5. Складання оборотної сальдової  відомості

Таблиця 2.2.4.

Оборотна  сальдова відомість 

Назва Сальдо  початкове Оборот Сальдо  кінцеве
рахунку Дт Кт Дт Кт Дт Кт
10 192580       192580  
12 1420       1420  
15 1800       1800  
20 10336   3310   13646  
22 1462       1462  
23 4249       4249  
26 6400       6400  
30 712   3080 3758 34  
311 14936   2250 16076 1110  
312 8712       8712  
371 417       417  
372 84   658   742  
377 118       118  
39 82       82  
40   215418       215418
501   1400       1400
601   1900 1210 1600   2290
62   314       314
63   21418 11480 3310   13248
64   314 180     134
65   348 126     222
(661)   2196 3100   904  
662       650   650
Разом: 243308 243308 25394 25394 233676 233676
 
 
 

      6. Складемо кінцевий баланс

Таблиця 2.2.5.

Кінцевий  баланс

 

№ Актив Сума № Пасив Сума
  І. Необоротні активи     І. Власний капітал  
1.1 Основні засоби 192580 1.1 Статутний капітал 215418
1.2 Незавершені капітальні вкладення 1800   Разом по розділу  І 215418
1.3 Нематеріальні активи 1420   ІІ. Довгострокові  зобов'язання  
  Разом по розділу  І 195800 2.1 Довгострокові позики банку 1400
  ІІ. Оборотні активи     Разом по розділу  ІІ 1400
2.1 Каса 34   ІІІ. Поточні  зобов'язання  
2.2 Поточний рахунок 1110 3.1 Короткострокові позики банку 2290
2.3 Валютний рахунок 8712 3.2 Кредиторська  заборгованість по розрахункам з бюджетом 134
2.4 Незавершене виробництво 4249 3.3 Розрахунки  з кредиторами з оплати праці  
2.5 Виробничі запаси 13646 3.4 Розрахунки  з кредиторами зі страхування 222
2.6 Дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом 34 3.5 Розрахунки  з кредиторами за товари, роботи, послуги 13248
2.7 Малоцінні та швидкозношувані предмети 1462 3.6 Розрахунки  за векселями виданими 314
2.8 Готова продукція 6400 3.7 Розрахунки  з депонентами 650
2.9 Розрахунки  з іншими дебіторами 988   Разом по розділу  ІІІ 16858
2.10 Розрахунки  за авансами виданими 417   Баланс 233676
2.11 Заборгованість  підзвітних осіб 742      
  Разом по розділу  ІІ 37794      
  ІІІ. Витрати  майбутніх періодів 82      
  Баланс 233676      
 

 

РОЗДІЛ 3. ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

3.1 Облік переоцінки основних засобів

      Основні засоби – це матеріально – технічна база будь-якого виробництва, будь-якої підприємницької діяльності до них належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік). Свою вартість свої активи переносять поступово на витрати підприємства у вигляді амортизації.

      Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про основні засоби визначені П(С)БО 7 «Основні засоби».

      Для контролю за наявністю та рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

      Група основних засобів – це сукупність за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

      Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за наступними групами:

  • Земельні ділянки;
  • Капітальні витрати на поліпшення земель;
  • Будинки та споруди;
  • Машини та обладнання;
  • Транспортні засоби;
  • Інструменти, прилади та інвентар;
  • Робоча і продуктивна худоба;
  • Багаторічні насадження;
  • Інші основні засоби.

      Первісна  вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів.

      Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з наступних витрат:

  • сума, то сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
  • реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних;
  • суму ввізного мита;
  • суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
  • витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
  • витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
  • інші виграти, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

         Переоцінена вартість — це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

        Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього об'єкту.

  

        Показники ліквідаційної  вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об'єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати.

        Справедлива вартість об'єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентним і, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

        Справедливого вартістю в більшості випадків є ринкова  вартість за умови тривалого збереження способу господарського використані я відповідних об'єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримання Інформації про ринкову вартість будь-яких об'єктів через їх специфічний характер, вони переоцінюються а відновленою вартістю з врахуванням фактичного зносу.

        Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).

      Сума  очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідаційну вартість.

      Згідно  з П(С)БО 7 «Основні засоби» підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

      Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

      Якщо  залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

      Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

      Сума  дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

      Перевищення суми попередніх уцінок над сумою  попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

      Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою  попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниш між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду

      У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об’єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

      У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капітал, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

Информация о работе Теорія бухгалтерського обліку