Сутність і принципи організації бухгалтерського обліку

У межах переліку питань кожен орган  державного нагляду (контролю) залежно  від цілей заходу має визначити  ті питання, щодо яких буде здійснюватися  державний нагляд (контроль).

Уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно  від ступеня ризику, затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.

Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність  проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.

Щорічно до 1 квітня орган державного нагляду (контролю) готує звіт про  виконання річного плану (квартальних  планів) державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання за попередній рік і оприлюднює його в мережі Інтернет.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніше як за десять днів до дня  здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити:

- дату початку та дату закінчення  здійснення планового заходу;

- найменування юридичної особи  або прізвище, ім'я та по батькові  фізичної особи - підприємця, щодо  діяльності яких здійснюється  захід;

- найменування органу державного  нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок  коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику  чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право  не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання  повідомлення про здійснення планового  заходу.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих  днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження  строку здійснення планового заходу не допускається.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена  в планах роботи контролюючого органу і проводиться: за наявності хоча б однієї з обставин, що передбачені  в ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері  господарської діяльності" від 05.04.2007 р., а саме:

- подання суб'єктом господарювання  письмової заяви до відповідного  органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного  нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження  недостовірності даних, заявлених  у документах обов'язкової звітності,  поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом  господарювання приписів, розпоряджень  або інших розпорядчих документів  щодо усунення порушень вимог  законодавства, виданих за результатами  проведення планових заходів  органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичних та юридичних  осіб про порушення суб'єктом  господарювання вимог законодавства.  Позаплановий захід у цьому  разі здійснюється тільки за  наявності згоди центрального  органу виконавчої влади на  його проведення;

- неподання у встановлений термін  суб'єктом господарювання документів  обов'язкової звітності без поважних  причин, а також письмових пояснень  про причини, які перешкоджали  поданню таких документів.

Під час проведення позапланового  заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою  для здійснення цього заходу, з  обов'язковим зазначенням цих  питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів  з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним  договором України, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою  України.

Суб'єкт господарювання повинен  ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Згідно з ч. 4 ст. 6 ЗУ "4. Строк  здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено  законом.

Продовження строку здійснення позапланового  заходу не допускається.

Вищий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчого  контролюючого органу шляхом перевірки  документів обов'язкової звітності  суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчим контролюючим органом. Вищий  контролюючий орган вправі приймати рішення щодо повторної перевірки  суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових  або службових осіб контролюючого  органу, які проводили планову  або позапланову перевірку зазначеного  суб'єкта, розпочато службове розслідування  або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація  України вправі прийняти рішення  про проведення повторної перевірки  суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

Контролюючими органами, які мають  право проводити планові та позапланові  виїзні перевірки фінансово-господарської  діяльності суб'єктів підприємницької  діяльності, є:

а) органи державної податкової служби - стосовно сплати податків та зборів (обов'язкових  платежів) до бюджетів та державних  цільових фондів, неподаткових платежів;

б) митні органи - стосовно сплати ввізного мита, акцизного збору та податку  на додану вартість, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів  на митну територію України в  момент перетинання митного кордону;

в) органи державного казначейства, державної  контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах  їх компетенції - стосовно бюджетних  позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних  асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання  державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів.

Для здійснення планового або позапланового  заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити  найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке  підписується керівником або заступником  керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується  печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

- найменування органу державного  нагляду (контролю), що здійснює  захід;

- найменування суб'єкта господарювання  та/або його відокремленого підрозділу  або прізвище, ім'я та по батькові  фізичної особи - підприємця, щодо  діяльності яких здійснюється  захід;

- місцезнаходження суб'єкта господарювання  та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється  захід;

- номер і дата наказу, на виконання  якого здійснюється захід;

- перелік посадових осіб, які  беруть участь у здійсненні  заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, імені та по батькові;

- дата початку та дата закінчення  заходу;

- тип заходу (плановий або позаплановий);

- вид заходу (перевірка, ревізія,  обстеження, огляд, інспектування  тощо);

- підстави для здійснення заходу;

- предмет здійснення заходу;

- інформація про здійснення  попереднього заходу (тип заходу  і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому  строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику  суб'єкта господарювання або уповноваженій  ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує  посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права  здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право  не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Ці контролюючі органи мають  право проводити перевірки фінансово-господарської  діяльності суб'єктів підприємницької  діяльності лише в зазначених межах  їх компетенції. Здійснення планових та позапланових виїзних перевірок  із зазначених питань іншими державними органами забороняється.

 

 

 

 

 

 

 

2.3  Правові форми парламентського  контролю

Відповідно до ст.3 Конституції  України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і  спрямованість діяльності держави.Держава  відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Оскільки, відповідно до ст. 42 Конституції  України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, то, відповідно, обов'язок держави із забезпечення прав і свобод людини поширюється, безумовно, і на вказане  право. Таким чином, створення державою умов для здійснення людиною і  громадянином конституційного права  на підприємницьку діяльність є одним  з найголовніших обов'язків держави  в особі її органів та посадових  осіб.

Перелік конкретно визначених в  Конституції повноважень Верховної  Ради України, що стосуються забезпечення конституційного права на підприємницьку діяльність, достатньо об'ємний. Передусім  це комплекс повноважень, які спрямовані на реалізацію законодавчої функції. Проте  значення цього органу для забезпечення права на підприємництво визначається не тільки номенклатурним переліком  спеціальних повноважень, а, в першу  чергу, високим статусом єдиного  законодавчого органу влади, що визначає та спрямовує загальну політику України. Крім того, набуття Україною, у зв'язку з конституційною реформою, нового статусу держави з парламентсько-президентською формою правління, тільки підвищило  авторитет і значення українського парламенту.

Про наявність у Верховної Ради України безпосередніх функцій  у сфері підприємництва свідчать такі повноваження, як: затвердження загальнодержавних  програм економічного розвитку; затвердження переліку об'єктів права державної  власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення  об'єктів права приватної власності; прийняття законів, зокрема, про  правовий режим власності, про правові  засади і гарантії підприємництва, правила антимонопольного регулювання  тощо.

Ефективним інструментом забезпечення реалізації законодавства про підприємництво є парламентський контроль, який здійснюється Верховною Радою України в  межах, визначених п. 33 ст. 85 Конституції  України. Основним інструментом парламентського  контролю є депутатський запит. Згідно зі ст. 86 Конституції України, народний депутат України має право  на сесії Верховної Ради звернутися із запитом до органів Верховної  Ради, керівників інших органів державної  влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, розташованих на території України, незалежно від підпорядкованості  та форми власності.

Уповноважений Верховної Ради України  з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційного  права людини і громадянина на підприємницьку діяльність. Ст. 55 Конституції  України проголошує право кожного  звертатися до Уповноваженого Верховної  Ради України з прав людини за захистом своїх прав. Отже, Верховна Рада України  є основною організаційно-правовою гарантією конституційного права  людини і громадянина на підприємницьку діяльність в нашій державі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Правові форми судового контролю

Сутність судового контролю проявляється в тому, що суд використовує свої повноваження кожний раз, коли державний  орган здійснює незаконну, недоцільну або несправедливу дію чи приймає  таке саме рішення (акт). Ці ознаки не мають  чіткого визначення, і їх розширене  тлумачення у справах, щодо яких уже  винесено рішення, неабиякою мірою  сприяє підвищенню ролі судового контролю в правовому захисті громадян. Важливо підкреслити, що мета судового контролю полягає не в тому, щоб  оскаржити законність того чи іншого рішення. Тут закладено глибший  принцип. Судовий контроль, як випливає із самої назви, - це не апеляція на винесене рішення, а перегляд способу, згідно з яким воно прийняте. Суд розглядає  не тільки питання про законність процесу прийняття рішень, а й  питання про законність самого рішення, акта, дії, про відповідність їх Конституції  та законам України.

Судовий контроль і верховенство закону. Аналіз показує, що спостережна функція, яку виконує судовий контроль, відображає принцип верховенства права. Звичайно, державний орган наділяється  повноваженнями спеціально прийнятим  законодавчим актом. Судді контролюють  законність здійснення органом повноважень, передбачених законом. Проте цей  закон не наділяє самих суддів жодними іншими повноваженнями, завдяки  чому вони, керуючись Конституцією, не можуть здійснювати конкретні  повноваження цього державного органу, надані їм законом. Саме з цієї основної причини судді розглядають лише спосіб здійснення повноважень відповідно до закону.