Сутність і принципи організації бухгалтерського обліку

2. Визначення мети контролю (рішення  про доцільність, правильність, регулярність, ефективність процесу управління).

3. Планування перевірки.

4. Об'єкти контролю (потенціали, методи, результати, показники і т. д.); норми, що перевіряються (етичні, правові, виробничі); суб'єкти контролю (внутрішні або зовнішні органи  контролю); методи контролю; обсяг  і засоби контролю (повний, суцільний,  вибірковий, ручні, автоматичні,  комп'ютеризовані); терміни і тривалість  перевірок; послідовність, методики  і допуски перевірок.

5. Визначення значень дійсних  і наказаних.

6. Встановлення ідентичності розбіжностей (виявлення, кількісна оцінка).

7. Вироблення рішення, визначення  його ваги.

8. Документування рішення.

9. Мета перевірки.

10. Повідомлення рішення (усне, письмовий  звіт).

11. Оцінка рішення (аналіз відхилень,  локалізація причин, встановлення  відповідальності, дослідження можливостей  виправлення, заходи з усунення  недоліків).

Для ухвалення рішення про контроль і організацію процесів контролю можуть мати значення ряд критеріїв: його ефективність, ефект впливу на людей, завдання контролю і його межі.

Заходами адміністративного контролю за підприємницькою діяльністю є  проведення перевірок суб'єктів  підприємницької діяльності контролюючими  органами.

Контрольно-ревізійна робота відіграє важливу роль в господарському механізмі  управління народним господарством, оскільки координує і погоджує ряд однорідних процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників.

Під контрольно-ревізійною роботою  розуміють сукупність трудових процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення. До контрольно-ревізійних процедур відносять  організацію перевірки наявності  та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розрахункових операцій і  т. д. Контрольно-ревізійна робота проводиться  у формі ревізій і перевірок.

Ревізія - це метод документального  контролю за фінансово-господарською  діяльністю підприємства, дотриманням  законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття  недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Фактично ревізія - це комплекс взаємопов'язаних перевірок питань фінансово-господарської  діяльності підприємств, що здійснюється з допомогою прийомів документального  та фактичного контролю, спрямований  на виявлення обґрунтованості, доцільності  і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану збереження майна.

Перевірка - це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської  діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки  оформляються довідкою або доповідною запискою.

Форми контрольно-ревізійної роботи можуть бути централізовані (зосереджені  у вищих ланках управління) і децентралізовані (характеризується наявністю контрольно-ревізійного  апарату на підвідомчих підприємствах). За характером виконання контрольно-ревізійних процедур виділяють бригадну, індивідуальну  та змішану форми організації  контрольно-ревізійної роботи.

Ревізія або перевірка здійснюється на підставі розпорядчого документа, підписаного  начальником контрольно-ревізійної служби, начальником управління, їх заступниками.

За відношенням до плану роботи ревізії поділяють на:

- планові - здійснюються за раніше  розробленим і затвердженим планом;

- непланові - які проводяться  в терміни, не передбачені затвердженим  планом (при незадовільній роботі  установи, у випадках крадіжок  цінностей і т. д.); на вимогу  слідчих органів - при порушенні  кримінальних справ; за дорученням  Президента України або Кабінету  Міністрів.

За повнотою перевірки господарських  операцій ревізії поділяють на суцільні-документальні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані. Залежно від широти охоплення  питань ревізії можна поділяти па тематичні, фінансові (некомплексні) і  комплексні. Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють  первинні, повторні і додаткові. Практичне  значення класифікації ревізій полягає  в тому, що вона дозволяє розрахувати  необхідний робочий час для перевірок  і складати конкретні і реальні  плани ревізій. Планові ревізії  проводять за раніше накресленими планами, які узгоджуються з вищими органами. Позапланові ревізії проводять  позачергово, якщо одержано сигнали  про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при  погіршенні результатів роботи за основними  фінансовими показниками. На вимогу слідчих органів проводяться  при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв'язку зі зловживанням відповідних  посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України  проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному  законодавстві.

Під час проведення суцільних документальних ревізій дослідженню піддаються всі господарські операції об'єкта ревізії і за весь ревізійний період. Вказані ревізії проводяться, як правило, на вимогу правоохоронних органів. При суцільній перевірці перевіряються  всі документи і регістри бухгалтерського  обліку, в яких відображена фінансово-господарська діяльність. Суцільна перевірка може використовуватись не тільки за всіма  операціями фінансово-господарської  діяльності установи, але і за окремими однорідними операціями. При ревізіях фінансово-господарської діяльності суцільній перевірці підлягають касові і банківські операції, інші питання ревізії можуть перевірятись вибірково. У випадку встановлення недостач, крадіжок, зловживань суцільній  перевірці також підлягають операції, за якими виявлені зазначені порушення. Згідно із завданням, які ставляться перед ревізією, можуть перевірятися всі документи і матеріальні  цінності або лише частина їх вибірково  за певний період.

Суцільні перевірки фінансово-господарської  діяльності через затрати на них  великої кількості робочого часу проводяться порівняно рідко. На практиці більш поширені вибіркові  перевірки, в ході яких дослідженню  підлягає частина господарських  операцій, документів та регістрів  бухгалтерського обліку за попередньо затвердженим планом, (наприклад, перевірка  оприбуткування та правильності списання продуктів харчування в школі-інтернаті). При цьому деякі господарські операції перевіряються не за весь ревізійний період, а лише за окремі відрізки часу (наприклад, продуктів  харчування - за лютий, травень, вересень, листопад). При підготовці та здійсненні таких ревізій дуже важливо правильно  обрати відрізок часу, за який потрібно проводити перевірки відповідних  первинних документів і операцій, а також визначити їх кількість. Це повністю залежить від кваліфікації і досвіду ревізорів.

Вибіркові ревізії - один з основних способів перевірки фінансово-господарської  діяльності установ, коли досліджуються  документи, які стосуються окремих  операцій. Але методика їх проведення розроблена ще не повністю. У багатьох випадках навіть досвідченим ревізорам  не завжди вдається виділити із загальної  маси дослідження потрібну частину  документів або господарських операцій. Якщо у процесі вибіркової ревізії  виявлені серйозні порушення і зловживання, то ревізор повинен провести суцільну перевірку видатків. І слід мати на увазі, що лише суцільна перевірка  повністю гарантує виявлення наявних  в установах і організаціях недоліків  і порушень.

Під час ревізій може перевірятися вся фінансово-господарська діяльність установи. Така ревізія називається  повною. Частковими ревізіями називаються  такі, при яких перевірці підлягає будь-який вид операцій, наприклад, касові операції, витрата певних матеріалів. У практиці ревізійної роботи застосовуються також комбіновані ревізії, які  являють собою поєднання різних видів ревізій. Тематичні ревізії  передбачають перевірку однотипних установ і організацій або  окремих ділянок їх роботи за спеціальною  тематикою. Ціль тематичних ревізій  полягає в одержанні загальної  характеристики стану справ з  окремих питань. Під час цих  ревізій перевіряється, наприклад, раціональне використання нафтопродуктів, правильність використання і повнота  повернення бюджетної позички, правильність нарахування і виплати премій, нормування і використання оборотних  активів. Це дає можливість за наслідками тематичних ревізій, проведених на значній  кількості однотипних об'єктів, глибше визначити фактичний стан справ  з метою його поліпшення не лише на об'єктах, що перевіряються, але й  в інших установах і організаціях.

Фінансові (некомплексні) ревізії  проводяться одним ревізором (спеціалістом з бухгалтерського обліку та звітності) шляхом перевірки фінансово-господарської  діяльності установи за даними бухгалтерської документації, облікових регістрів  і звітності. Ця форма ревізії  найбільш поширена і часто застосовується контрольно-ревізійною службою, при  цьому прикметник "фінансова" здебільшого опускається.

Комплексні документальні ревізії  здійснюються бригадою ревізорів (4-5 працівників) і спеціалістів з метою перевірки  цілеспрямованості і законності господарських операцій, дотримання фінансової дисципліни, забезпечення збереження державної власності, раціонального  використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проведення комплексної ревізії сьогодні є  найбільш ефективним, бо вона полягає  насамперед в системному вивченні економіки  підприємства (установи, організації): взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками, технікою, технологією  і організацією виробництва; збереження і раціонального використання ресурсів; дотримання планової, звітної і фінансової дисципліни. Основною ознакою комплексної  ревізії є участь в її проведенні спеціалістів різних галузей (економістів, бухгалтерів, технологів, інженерів  тощо), які разом із фінансовою стороною перевіряють на підприємстві якісний, технологічний рівень виробництва.

У комплексній ревізії органічно  поєднані документальна ревізія, при  якій послідовно перевіряється доцільність  і законність господарських операцій, дотримання фінансової і кошторисної  дисципліни, забезпечення збереження державної власності, і перевірка  загального стану господарства на всіх його ділянках. Нерідко при комплексних  ревізіях установ, що входять в одну систему, ревізуються і їх вищі організації. Це дає можливість глибше перевірити рівень господарського керівництва  і внести за результатами ревізій  більш обґрунтовані і кваліфіковані  пропозиції. Зрозуміло, докомплексна ревізія  є одночасно і повною ревізією.

Первинна ревізія проводиться  ревізором відповідно до його робочого плану. Необхідність повторних ревізій  виникає у випадку поверхневого проведення первинної ревізії, необ'єктивного  висвітлення фактів порушення чинних інструкцій і положень щодо проведення ревізій, порушення дисципліни ревізійним апаратом у період ревізії і внаслідок  деяких інших причин. Для проведення повторних ревізій, як правило, призначаються  інші ревізори. Додаткові ревізії  проводяться у разі виявлення  нових обставин, не викритих первинними або повторними ревізіями після  закінчення первинної або повторної  ревізії з ініціативи контролюючого  органу або за вимогою установ, які  контролюються.

Органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати  перевірку фінансово-господарської  діяльності суб'єктів підприємницької  діяльності (контролюючі органи), проводять  планові та позапланові виїзні перевірки.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської  діяльності суб'єкта підприємницької  діяльності, яка передбачена у  плані роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням  такого суб'єкта або за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться  така перевірка. Планова виїзна перевірка  проводиться за сукупними показниками  фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності за письмовим рішенням керівника  відповідного контролюючого органу не частіше одного разу на календарний  рік у межах компетенції відповідного контролюючого органу. Забороняється  проведення планових виїзних перевірок  за окремими видами зобов'язань перед  бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані  бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної  перевірки суб'єкта підприємницької  діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано  письмове повідомлення із зазначенням  дати її проведення.

Згідно зі ст. 5 ЗУ "Про основні  засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних  планів, які затверджуються органом  державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного  ризику для життєдіяльності всі  суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом  державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь  ризику від здійснення господарської  діяльності і періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом  Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику органом  державного нагляду (контролю) визначаються переліки питань для здійснення планових заходів, які затверджуються його наказом.