Склад фінансової звітності на підприємстві

У звіті про фінансові результати зіставляються доходи і витрати  від здійснення різних видів діяльності підприємства, — операційної, фінансової та інвестиційної.

Операційна діяльність — це основна  діяльність підприємства тобто операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. До операційної також належать інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Змістом інвестиційної діяльності є придбання та реалізація необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність приводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства. З погляду передбачуваності виділяють також надзвичайні доходи та витрати, що утворилися внаслідок надзвичайних подій. Надзвичайна подія — будь-яка подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Результатом діяльності підприємства є чистий прибуток або збиток, який відповідно збільшує або зменшує  величину власного капіталу підприємства і відображається у балансі.

 

Звіт про рух грошових коштів

 

- складається відповідно  до вимог Положення (стандарту)  бухгалтерського обліку 4 "Звіт  про рух грошових коштів", затвердженого  наказом Міністерства фінансів  України від 31 квітня 1999 № 87. Метою  складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбули ся у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються в розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що показує рис. 10

Звіт про фінансові  результати показує прибутковість  діяльності підприємства, але не показує  надходження і вибуття грошових коштів у результаті цієї діяльності. Причина тут полягає в тому, що звіт про фінансові результати складається згідно з принципом нарахування: доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Для визначення руху грошових коштів внаслідок поточної діяльності підприємства необхідно трансформувати дані звіту про фінансові результати згідно з касовим методом, за яким доходи і витрати визнаються, якщо мали місце надходження або сплата грошових коштів (рис. 10.4).

Існують два методи трансформації звіту про фінансові результати для отримання інформації про рух грошових коштів:

—прямий метод, що вимагає  коригування кожної статті звіту. Грошові  надходження від реалізації продукції  зменшують на суми, витрачені у  зв'язку з придбанням запасів, поточними витратами тощо;

—непрямий метод, згідно з яким трансформується безпосеред ньо сума чистого прибутку.

Використання зазначених методів приводить до однакових  результатів.

У П(С)БО 4 використовується непрямий метод складання звіту про рух грошових коштів.

 

 Звіт про власний капітал

 

Це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.

У міжнародній практиці поширені дві концепції капіталу:

—фінансова — прийнята більшістю підприємств при складанні фінансових звітів. Згідно з фінансовою концепцією капітал, такий як інвестовані кошти або інвестована купівельна спроможність, є синонімом чистих активів або власного капіталу підприємства;

—фізична, згідно з якою капітал, такий як виробнича потужність, розглядається як продуктивність підприємства.

Наведені концепції  капіталу приводять до таких концепцій  збереження капіталу:

—збереження фінансового  капіталу, згідно з якою прибуток заробляється, якщо тільки фінансова (або грошова) сума чистих активів на кінець періоду перевищує фінансову (або грошову) суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких ви плат власникам або внесків власників протягом даного періоду;

—збереження фізичного  капіталу — прибуток заробляється, якщо тільки фізична виробнича потужність (або продуктивність) підприємства (або ресурси, необхідні для досягнення такої потуж ності) на кінець періоду перевищує фізичну виробничу потужність на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду.

Вибір підприємством  відповідної концепції має базуватися на потребах користувачів фінансових звітів.

 

Виправлення помилок та інші зміни у фінансових звітах.

Необхідною умовою складання фінансової звітності є повне висвітлення інформації про операції та події, що можуть вплинути на прийняття фінансових рішень користувачами інформації, а також достовірна оцінка минулих, поточних й майбутніх подій.

Принцип повного висвітлення  передбачено ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де записано, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Між звітною датою (31.12) та датою затвердження фінансової звітності  є проміжок часу, протягом якого  в діяльності підприємства можуть відбуватися  події, які вплинуть на облікові оцінки і облікову політику, може виникнути  потреба у виправленні помилок, допущених у попередніх звітних періодах.

Внаслідок зазначених причин інформація не повинна втратити якісної  характеристики, а тому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни  у фінансових звітах", затвердженим Нака30м Міністерства фінансів України від 28.05.99р. №137, встановлено порядок коригування фінансової звітності або розкриття інформації в проміжках.

Норми цього стандарту  застосовуються для юридичних осіб усіх форм власності (крім бюджетних  установ).

Дата балансу - дата, на яку складено баланс підприємства. Звичайною датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду (31.03; 30.06; 30.09; 31.12). '

Облікова оцінка - попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами.

Поділ після  дати балансу - подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, що вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Нижче наводиться орієнтовний перелік подій після дати балансу.

1. Події, які надають  додаткову інформацію про обставини,  що існували на дату балансу:

 

- оголошення банкрутом  дебітора підприємства, заборгованість  якого раніше була визнана сумнівною;

 

- переоцінка активів  після звітної дати, яка свідчить  про стійке зниження їх вартості, визначеної на дату балансу;

 

- продаж запасів, який  свідчить про необґрунтованість  оцінки чистої вартості їх  реалізації на дату балансу;

 

- отримання від страхової організації матеріалів про уточнення розміру страхового відшкодування, переговори щодо якого велись на звітну дату.

 

2. Події, які вказують  на обставини, що виникли після  дати балансу:

 

- прийняття рішення  щодо реорганізації підприємства;

 

- придбання цілісного майнового комплексу:

 

- рішення про припинення  операцій, які становлять значну  частину основної діяльності  підприємства;

 

- знищення активів  підприємства внаслідок пожежі, аварії, стихійного лиха або іншої  надзвичайної події;

 

- непрогнозовані зміни індексу цін і валютних курсів;

 

- прийняття законодавчих  актів, які впливають на діяльність  підприємства;

 

- дивіденди за звітний  період, які оголошені підприємством  після дати балансу.

Як здійснюється виправлення  помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах?

Виправлення помилок, допущених  при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого  прибутку на початок звітного періоду.

Помилки виникають внаслідок  арифметичних розрахунків, неправильного застосування принципів обліку або навмисно.

При виправленні помилок  важливо простежити вплив допущеної  помилки на фінансові результати і похідні розрахунки, а саме податок  на прибуток, нарахованих дивідендів, формування резервного капіталу, розрахунку показника прибутковості акцій.

 

Для виправлення помилок  необхідно:

 

1. Визначити суму помилки,  допущеної в попередні звітні  періоди, що призводить до коригування  нерозподіленого прибутку на  початок звітного періоду.

 

2. Відобразити суму коригування нерозподіленого прибутку за попередній звітний період у Балансі.

 

3. Відобразити суму  коригування нерозподіленого прибутку  за попередній звітний період  у Звіті про власний капітал.

 

4. Розкрити інформацію  про вплив помилки і коригування  в Примітках до річної фінансової звітності.

 

 

Задача.

У березні 2007р. підприємство виявило суттєву помилку в нарахуванні суми амортизації в попередньому році, в результаті якої була занижена сума прибутку на 15 тис. грн. Нерозподілений прибуток за попередній рік становив – 35 тис. грн.

Виконати:  заповнити  таблицю.

Звіт про власний  капітал (форма 4)

Стаття	Код	Статутний капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток	Разом
Залишок на початок року	010	450	65	35	550
Коригування: Зміна облікової  політики	020
Виправлення помилок	030			15
Інші зміни	040
Скоригований залишок на початок  року	050	450	65	50	565

 

2.2. Економіка підприємства.

 

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)

 

Фінансово-економічний  стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості й динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та джерела їхнього формування у грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року).

Баланс має дві рівновеликі частини: актив, де подається склад засобів підприємства (активів), і пасив, що характеризує джерела їхнього формування. Активи за своєю суттю поділяються на матеріальні, нематеріальні та фінансові, які мають таку характерну ознаку, як ліквідність, тобто більшу чи меншу здатність перетворюватися на платіжні засоби — гроші. За цією ознакою активи групують у три розділи в порядку зростання рівня ліквідності. Найбільшу (абсолютну) ліквідність мають гроші та цінні папери, які можуть бути платіжними засобами або швидко реалізовуватися на ринку (короткострокові фінансові вкладення).

У пасиві балансу кошти  підприємства (організації) складаються  з двох частин — власного й залученого капіталу в різних формах заборгованості. Власний капітал утворюється з двох основних джерел. Перше джерело — внески власника підприємства (організації) або номінальна вартість проданих акцій акціонерного товариства. Цю складову власного капіталу вітчизняних суб’єктів господарювання називають статутним капіталом (фондом). Другим основним джерелом є акумульований (нерозподілений між власниками і найманими працівниками) прибуток від виробничо-господарської діяльності підприємства (організації).

Боргові зобов’язання (пасиви) у балансі поділяються на довго- і короткострокові. Довгострокові — це ті зобов’язання, які погашаються не раніше ніж через рік від дати складання балансу, короткострокові — у межах року. Короткострокові боргові зобов’язання включають не тільки кредити, а й різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари, аванси, видані векселі, за розрахунками щодо оплати праці, виплати податків, обов’язкових відрахувань на соціальні заходи тощо. Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів.