Шляхи вдосконалення системи управлінського обліку та звітності в Олевському кооперативному ринку

3

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

1.1. Економічна сутність управлінського обліку

1.2. Методи прийняття управлінських рішень

1.3. Огляд літературних джерел в прийнятті управлінських рішень на основі інформації управлінського обліку

РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК В ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В ОЛЕВСЬКОМУ КООПЕРАТИВНОМУ РИНКУ

2.1. Організаційно-економічна характеристика діяльності Олевського кооперативного ринку

2.2. Формування інформації управлінського обліку для прийняття ділових рішень в Олевському кооперативному ринку

2.3. Оцінка активів та зобов’язань Олевського кооперативного ринку

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ НА ОСНОВІ ІНФОРМАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

3.1 Автоматизована обробка інформації в системі  управлінського обліку

3.2. Шляхи вдосконалення системи управлінського обліку та звітності в Олевському кооперативному ринку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Управління з'явилося разом з людьми. Там де хоча б два чоловіки поєднувалися в прагненні досягти якої-небудь загальної мети, виникало завдання координації їхніх спільних дій, рішення якого хтось із них повинен був брати на себе. На всіх етапах становлення суспільства проблема керування стояла досить гостро, і багато з людей намагалися вирішити її, але їхні праці носили розрізнений характер і не становили узагальненої теорії.

І тільки в другій половині минулого століття після перемоги промислової революції на Заході ситуація різко змінилася. З великими темпами росли великі фірми, що вимагали великої кількості керівників вищого й середнього рівнів, здатних приймати грамотні раціональні рішення, що вміли працювати з більшими масами людей, які були б вільні у своїх учинках. Тому від керуючих був потрібний високий професіоналізм, компетентність, уміння порівнювати свою діяльність із існуючими законами. У результаті з'являється група людей, що спеціально займаються управлінською діяльністю. Цим керівникам уже не потрібно тримати своїх підлеглих у покорі владною рукою. Головним завданням стає кропітка організація, і щоденне керування виробництвом з метою забезпечення найбільшого прибутку власникам фірми. Ці люди стали називатися менеджерами.

Управлінський облік виступає складовою частиною інформаційної системи підприємства. Ефективність керування виробничою діяльністю забезпечується інформацією про діяльність структурних підрозділів, служб, відділів підприємства. Управлінський облік формує таку інформацію для керівників різних рівнів керування усередині підприємства з метою прийняття ними правильних управлінських рішень.

Прийняття рішень на підприємстві - це завжди вибір між варіантами дій з різними прогнозами результатів. Поточні управлінські рішення рідко бувають настільки глобальними, щоб коштовну інформацію для них можна було одержати з підсумкових цифр фінансових звітів, що відображають стан компанії в цілому. Важливі, як правило, цифри, що показують окремі аспекти діяльності підприємства.

На підставі даних управлінського обліку повинні прийматися рішення про ціноутворення, графіці роботи співробітників. За допомогою порівняльних дані роботи змін можна оцінювати навіть такі параметри, як сумісність менеджерів.

Однієї з важливих завдань бухгалтерського управлінського обліку є збір і узагальнення інформації, корисної для прийняття менеджерами й вищим керівництвом підприємства правильних управлінських рішень.

Процес ухвалення рішення починається з визначення мети й завдань, що постають перед підприємством. Від цього залежить відбір вихідної управлінської інформації й вибраний алгоритм рішення. Управлінський облік має багатий набір прийомів і методів, що дозволяють обробляти й узагальнювати вихідну інформацію.

На практиці ухвалення рішення припускає порівняльну оцінку ряду альтернативних варіантів і вибір з них оптимального, найбільшою мірою підприємства, що відповідає цілям.

На базі інформації управлінського обліку вирішуються:

- оперативні завдання:

- визначення точки беззбитковості;

Метою курсової роботи є вивчення особливостей управлінського та фінансового обліку в прийнятті рішень на підприємстві.

Об’єктом дослідження виступає діяльність Олевського кооперативного ринку.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ

1.1.           Економічна сутність управлінського обліку

Вивчення наукових праць з теорії виробничого і управлінського обліку Друрі, Хорнгрена, Тостера, Стоуна показують, що деякі з них називають предмет “виробничий облік”, інші застосовують термін “управлінський облік”. Система виробничого обліку займається підготовкою інформації про витрати виробництва, визначення собівартості виготовленої продукції та собівартості незавершеного виробництва для визначення прибутку підприємства. Система управлінського обліку займається підготовкою інформації про витрати, доходи та фінансові результати за центрами відповідальності для прийняття рішень, планування, контролю і регулювання.

Управлінський облік (Managerial Accounting) – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю всередині організації та забезпечення відповідного підзвітного використання ресурсів. Управлінський облік є складником процесу управління та надає інформацію, важливу для:

·визначення стратегії та планування майбутніх операцій підприємства;

·контролювання її поточної діяльності;

оптимізації використання ресурсів;

·оцінки ефективності діяльності;

·зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву в досягненні стратегічної мети підприємства.

Головним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної інформації для оцінки, контролю й прийняття управлінських рішень. Підприємства та організації організовують управлінський облік , виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємств, потребуправління.[8, ст.213]

Головними об’єктами управлінського обліку є витрати і доходи підприємства, фінансові результати. Але в управлінському обліку витрати перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів. В межах управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється облік витрат та калькулювання собівартості продукції. При цьому підприємства самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. Крім обліку і калькулювання за повними витратами для цілей управління підприємства застосовують облік і калькулювання за змінними та за стандартними витратами.

Важливими складниками системи управлінського обліку є:

Класифікація витрат.

Поведінка витрат.

Облік і калькулювання витрат.

Аналіз взаємозв'язку "витрати–обсяг–прибуток".

Аналіз витрат і вигод.

Бюджетування.

Управлінський облік побудований на наступних принципах:

1) безперервність діяльності підприємства;

2) використання єдиних планово-облікових одиниць виміру в плануванні та обліку виробництва;

3) оцінка результатів діяльності структурних підрозділів підприємства;

4) принцип прийнятності та багаторазового використання інформації;

5) принцип повноти і аполітичності інформації;

6) принцип періодичності;

7) принцип бюджетного методу управління.

Система управлінського обліку повинна відповідати функціональному поділу підприємства і забезпечувати ефективність роботи кожної сфери діяльності.

Такий підхід до організації обліку допускає визначення наступних складових частин управлінського обліку:

1. Управлінський облік постачальницько-заготівельної діяльності. Задовольняє інформаційні потреби щодо формування заготівельної вартості ТМЦ, в оптимальних розмірах товарно-виробничих запасах, вибору постачальника,тощо.

2. Управлінський облік виробничої діяльності (центральна ланка). Складаються кошториси витрат виробничої собівартості, в тому числі кошторис загальновиробничих витрат, проводиться класифікація витрат виробництва, обираються методи розподілу загальновиробничих витрат між виробництвами, центрами відповідальності та видами продукції. Кінцевий продукт – планування, облік та калькулювання виробничої собівартості продукції і контроль виробничих витрат.

3. Управлінський облік витрат на робочу силу. Задовольняє інформаційні потреби щодо витрат на робочу силу (професійний і кваліфікаційний склад, форми і системи оплати праці, преміювання).

4. Управлінський облік інвестиційної діяльності і фінансування. Забезпечення підприємства капіталом (планування і аналіз фінансів).

5. Управлінський облік фінансово-збутової діяльності. Задовольняє інформаційні потреби про ринки збуту продукції, ціну на продукцію, складається кошторис витрат на збут, проводиться аналіз виконання кошторису, визначається прибутковість виробництва і реалізації, рентабельність реалізованої продукції...(розрахунок варіантів альтернативних дій).

6. Управлінський облік організаційної діяльності. Необхідний для задоволення інформаційних потреб менеджерів різних рівнів про витрати, пов’язані з управлінням підприємством в цілому та за центрами відповідальності. Складаються кошториси адміністративних витрат (облік, аналіз, контроль) і частково кошторис загально виробничих витрат.

1.2. Методи прийняття управлінських рішень

У загальному випадку процес управління економічними системами складається з таких етапів: збору інформації, вибору рішення та здійснення (прийняття) рішення. Ці етапи циклічно повторюються, при цьому на кожному наступному кроці оцінюється якість управління (рис. 1.1) [16, с. 203].

Рис. 1.1. Загальна схема процесу прийняття рішень

Оцінюючи якість управління, за критерій беруть міру досягнення поставленої цілі. Проте можливі й інші критерії, пов’язані з вибором траєкторії руху до досягнення заданої цілі. Критерієм ефективності в такому разі може бути максимальна швидкодія або мінімальні витрати ресурсів для досягнення цілі. Нарешті, критерієм ефективності системи управління може виступати точність, з якою вона веде об’єкт за вибраною траєкторією. Для цього з’ясовують чи не виходять відхилення (які всеодно неминучі) за припустимі межі.

СУ на основі обробки та аналізу інформації про об’єкт управління приймає відповідні рішення або подає деякі розпорядження щодо бажаних подальших дій (плани, інструкції, накази, комплекс фізичних керуючих впливів тощо). Прийняття рішення завжди полягає у виборі деякої альтернативи з множини припустимих варіантів. Цей процес вибору, що охоплює і розробку альтернатив, називається процесом прийняття рішень.

І хоча в теорії управління не існує універсальних методів для відшукання оптимального (у деякому сенсі) управління, у її рамках здобуто важливі результати для деяких класів детермінованих і стохастичних систем [14, с. 156].

Процеси прийняття рішень на підприємстві базуються передусім на використанні евристичних методів, а останні, у свою чергу, ґрунтуються на застосуванні правил, прийомів, спрощень, що узагальнюють відповідний досвід особи, яка приймає рішення (ОПР). Евристичні міркування — це попередні судження, спрямовані на пошук такого розв’язку задачі, який характеризується більшою або меншою мірою вірогідності.

Окрім цього, здійснювати вибір ефективних рішень допомагає застосування деяких спеціальних методів, таких як системний аналіз, дослідження операцій, мережний аналіз тощо. Ці методи доволі ефективні для розв’язування багатьох управлінських та виробничих проблем.

У процесі прийняття рішення можна виокремити кілька етапів. Основу прийняття рішення становить так званий модельний (уяв­ний) експеримент, що передбачає:

      побудову уявної моделі об’єкта управління;

      формулювання ідеалізованих умов, що впливають на модель;

      довільне комбінування цих умов і їх можливих впливів на модель та оцінювання в думці відповідних ситуацій і можливих наслідків.

Реалізуючи модельний експеримент, перевіряють наявність у робочій пам’яті керуючого органу готового «рецепта» для досягнення поставленої мети (розв’язання відповідної задачі). Якщо такий рецепт існує і ситуація, що склалася, подібна до тієї, в якій цей рецепт вже застосовувався, аналізують можливі наслідки його застосування та виробляють відповідне рішення.

З метою прийняття рішень у детермінованих умовах успішно застосовують математичне моделювання. Адже за допомогою математичних моделей вдається досліджувати реальні системи, відшукуючи їхні характерні особливості й кількісні параметри та формулюючи зрештою задачу прогнозування. Остання полягає у визначенні наслідків, яких можна очікувати в разі реалізації різних варіантів рішень.

У процесі розв’язування задач за допомогою математичного моделювання широко використовують методи прикладної математики, зокрема математичне програмування, методи прогнозування, математичну статистику, теорію ігор тощо, а також ком­п’ютерну техніку й відповідні пакети прикладних програм.