Податковий облік ПДВ при загальній системі оподаткування

     Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити:

     а) порядковий номер податкової накладної;

     б) дату виписування податкової накладної;

     в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

     г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

     д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

     е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

     є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

     ж) ціну поставки без врахування податку;

     з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

     и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

     Відсутність хоча б одного з цих реквізитів є підставою для признання податкової накладної недійсною.

     Податкова накладна (Додаток А) складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів на його вимогу, який і свою чергу реєструє її в книзі обліку придбання товарів. Податкова накладна зберігається у порядку і протягом строку зазначених для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань зі сплати податків, а також дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту.

     Друга копія податкової накладної залишається  у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний поточний податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченому законодавством для зобов'язань зі сплати податку. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову оплату товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару не містить відокремленої вартості, перелік частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначені загальних податкових зобов'язань.

     Податкові накладні можна виписувати вручну, користуючись бланками, виготовленими  типографським способом, або ж використовувати для цього комп'ютер, друкуючи їх за допомогою принтера. Останній спосіб значно полегшує складання податкових накладних, особливо, якщо врахувати, що кожний з двох примірників має бути позначений поміткою “х”, що визначає, який це екземпляр: оригінал чи копія. Це є дуже важливим, оскільки покупець може відображати податковий кредит за придбаними товарно-матеріальними цінностями, роботами і послугами лише на основі оригіналів податкових накладних.

     Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована платником податків та має індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкові накладні повинні виписуватися продавцем (постачальником) у двох примірниках за датою надходження коштів на його поточний рахунок чи готівки в касу від покупця, або відвантаження товарів чи виконання робіт і послуг. Оригінал податкової накладної при попередній оплаті вартості товарів (робіт, послуг) видається покупцеві після перевірки надходження грошей на рахунок продавця за випискою банку, на основі якої на податковій накладній вказують дату її виписування. Якщо покупець пред'явив платіжне доручення про оплату, а виписки банку на підприємстві ще немає, то цю дату можна поставити за відміткою банку про списання коштів з поточного рахунка покупця.

     Податкова накладна не виписується якщо обсяг  разового продажу товарів (робіт, послуг) не більше двадцяти гривень у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є чек (інші розрахункові або платіжні документи).

     ПДВ сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, кредитуються (тобто відносяться до податкового кредиту).

     Податкова накладна виписується на кожну повну  або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні  зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

     Особа, яка здійснює продаж товарів (робіт, послуг) за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), не зобов'язана заповнювати податкову  накладну.

     Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, що ввозять (пересилають) товари (предмети) на митну територію України в обсягах більше 300 000 грн., оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

     При одночасному продажу одному покупцю  як оподатковуваних товарів (робіт, послуг), так і звільнених від оподаткування, продавець складає окремі податкові накладні.

     У випадку продажу товарів (робіт, послуг), звільнених від оподаткування  в податковій накладній робиться відмітка “Без ПДВ” з обов’язковим посиланням на відповідний пункт статті Закону України “Про податок на додану вартість”.

     У випадку продажу товарів (робіт, послуг), оподаткування яких здійснюється за нульовою ставкою в податковій накладній робиться відмітка “0”.

     Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

     У разі відмови з боку постачальника  товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

     Отримання такої скарги є підставою для  проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

     Якщо  продавець порядку виписування (оформлення) податкової накладної не порушував, а просто не міг її оформити внаслідок об’єктивних причин (наприклад, на момент виникнення першої події продавець ще не був платником податку), то заява права на податковий кредит не дає.

     Податкова накладна має бути завірена печаткою продавця згідно вимог, які записані в порядку заповнення податкової накладної . Але цей порядок вступає у суперечність з Законом України [4] та практично зобов’язує підприємця-фізичну особу платника ПДВ, який бажає видавати покупцям податкові накладні, виготовити собі печатку, незважаючи на те, що підприємці-фізичні особи мають право здійснювати діяльність і без печатки.

     Підставою для нарахування податкового  кредиту без отримання податкової накладної є:

     транспортний  квиток, готельний рахунок або  рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця;

     касові  чеки, які містять суму поставлених  товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку. Загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без ПДВ).

     У разі імпорту товарів на митну  територію України документом, що посвідчує право на отримання  податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату ПДВ, або погашений податковий вексель.

     До  податкових накладних передбачені  додатки № 1 і № 2.

     Додаток № 1 використовується у випадках, коли підприємство проводить відвантаження  частини товарів, робіт або послуг, які входять в загальний комплекс, але окремо вартість кожної з них не визначається (агрегати і вузли, комплектуючі деталі при поставці обладнання, окремі вироби чи конструкції, що входять в комплект тощо). Перелік частково відвантажених окремими партіями виробів вказується в цьому додатку, а після відвантаження останньої партії виписується податкова накладна на всю вартість цілісних об'єктів.

     Додаток № 2 складається у випадках, коли після виписування податкової накладної  проводились зміни відпускних цін, повернення товару, або заборгованість покупця визнана безнадійною в судовому порядку. Згідно цього проводиться коригування суми податку на додану вартість, яка початкове була визначена у податковій накладній. При цьому таке коригування відображається у продавця і покупця, але з тією відмінністю, що при зменшенні у першого податкового зобов'язання, різниця у другого відноситься на збільшення податкового зобов'язання.

     Зобразимо порядок документування операцій з  податку на додану вартість при використанні податкової накладної схематично (рисунок 3.1.). 

1. Продавець виписує податкову накладну
2. Реєстрація ПН у Єдиному реєстрі податкових накладних
3. Продавець реєструє податкову накладну у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних  (збільшує своє податкове зобов’язання)
4. Продавець передає оригінал податкової накладної покупцеві, копія залишається у продавця
5. Покупець реєструє податкову накладну у Реєстрі виданих  та отриманих податкових накладних (збільшує свій податковий кредит)

 

     Рис. 3.1. Порядок документування операцій з ПДВ 

     Отже, основним документом, у якому ведеться первинний облік ПДВ є податкова  накладна. Вона служить підставою для збільшення податкового зобов’язання продавця та податкового кредиту покупця. Іншими документами для збільшення податкового кредиту є вантажна митна декларація, транспортні квитки, готельні рахунки, товарні, касові та банківські чеки. 
 
 

4. Організація податкового обліку ПДВ 

     Для відображення операцій щодо податку на додану вартість ведуть облік податкового зобов’язання і податкового кредиту.

     Податковим зобов'язанням є загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Платник податку одержує суми податку в ціні товарів (робіт, послуг), що ним реалізуються, згодом перераховуючи його до бюджету за вирахуванням суми податкового кредиту відповідного звітного періоду. Податкове зобов'язання є важливим елементом механізму справляння ПДВ, що дозволяє юридичному платнику цього непрямого податку зібрати ПДС із фактичних платників - споживачів товарів для подальшого перерахування його державі.

     Відповідно  до п. 187.1. Податкового кодексу, датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

     а) дата зарахування коштів від покупця/замовника  на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

     б) дата відвантаження товарів, а в  разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

     Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду [8].

     Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених), протягом такого звітного періоду у зв'язку з: