Отчет по практике в Билокоровицке сельском потребительском обществе

Документи з моменту їх складання або одержання від  інших підприємств до передачі в архів на зберігання проходять певний шлях.   Відомо, що первинні документи містять інформацію про факти господарського життя, і ця інформація належним чином опрацьовується, узагальнюється й накопичується з метою одержання підсумкових даних у балансі та звітності. Своєчасний і якісний облік забезпечується певним порядком організації складання й опрацювання документів, або документооборотом.

Документооборотом називаються  порядок і шляхи руху документів з моменту їх складання або  надходження до моменту здачі в архів.

Головне завдання документообороту — прискорення руху документів, і чим коротше і швидше буде організовано цей процес, тим він буде ефекивнішим, і користувачі зможуть вчасно отримати інформацію для прийняття рішень.

Кожне підприємство, враховуючи специфіку своєї господарської діяльності та структури управління, визначає напрями й обсяги документів.

Організовує документооборот на Білокоровицькому ССТ головний бухгалтер. Ця технологія визначає основні етапи проходження документів: складання первинних документів або реєстрація тих, що надійшли зі сторони, облікова обробка та реєстрація документів; передача документів на зберігання до архіву.

Організаційно перелічені етапи  документопотоку відображаються у спеціальному документі, який називається план (графік) документообороту.

План (графік) документообороту розробляється головним бухгалтером  і затверджується керівником. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку  складання і подання до бухгалтерії  та опрацювання документів є обов'язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

Витяг із графіка документообороту підприємства наведено в табл.1. 
 

Перевірені бухгалтерією документи проходять облікову реєстрацію. Процес обробки в бухгалтерії прийнятих від виконавців бухгалтерських документів включає три етапи: розцінка (таксування), групування і бухгалтерське проведення (проводка).

Розцінка (таксування) документів полягає у проставлені у відповідних  графах документа ціни і суми, тобто  переведення натуральних і трудових вимірників у грошовий здійснюється в самому документі шляхом множення показника на ціну. Ця операція характерна для документів, якими оформлюють рух матеріальних цінностей (вимоги-накладні, лімітно-забірні карти тощо), оскільки в момент їх складання записують тільки кількісні показники. Документи, в яких проставлено ціну та суму, не підлягають розцінці. У результаті розцінки здійснюється оцінка господарської операції у грошовому вимірнику.

Групування документів полягає  в об'єднанні однорідних за змістом  первинних документів у групи  з метою підготовки зведених даних (за складами, цехами, замовленнями, касами тощо) і спрощення ведення первинного обліку. Документи, згруповані за певними ознаками однорідності в накопичувальні та групувальні відомості, істотно скорочують подальші реєстраційні операції.

Бухгалтерське проведення (проводка) передбачає вказування у первинних  або згрупованих документах (відомостях) бухгалтерської проводки (кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку), яку в майбутньому буде відображено  в регістрах бухгалтерського  обліку, а потім у звітності. Здебільшого первинні документи, накопичувальні та групувальні відомості, меморіальні ордери містять для зазначення кореспондуючих рахунків спеціальні графи.

Оформлені бухгалтерськими  кореспонденціями документи обліку використовують для подальшого відображення господарських операцій, що в них містяться, у регістрах синтетичного й аналітичного обліку. На цьому практично завершується облікова робота з первинними бухгалтерськими документами. Первинні документи, виконавши свою обліково-аналітичну функцію, підлягають передачі в архів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Організація обліку запасів та грошових коштів

Методологічні засади формування у  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлено в П(С)БО 9 "Запаси".

Визначення запасів охоплює перелік всіх активів, які обліковуються на рахунках класу 2 відповідно до класифікації, наведеної в п.6 Положення48.

Класифікація запасів по рахунках для кожного підприємства залежить від місця запасів у процесі виробництва або надання послуг. Для Білокоровицького ССТ характерною класифікацією запасів з відображенням в робочому плані рахунків є наступна:

• 201 «Сировина і матеріали»;
• 203 «Паливо»
• 205 «Будівельні матеріали»
• 207 «Запасні частини»
• 209 «Інші матеріали»
• 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";
• 23 "Основне виробництво";
• 24 «Брак у виробництві»;
• 26 «Готова продукція»;
• 282 «Товари в торгівлі»
• 284 «Тара під товарами»
• 285 «Торгова націнка»
• 289 «Товарно-заготівельні витрати»

Одиницею аналітичного обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид)4, тип, сорт, розмір тощо. У місцях зберігання (на складах, в коморах) запаси обліковуються в натуральних одиницях.

Для своєчасного і достовірного надання інформації про наявність  і рух товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) бухгалтерська служба споживчого товариства п забезпечила правильне документальне оформлення та систематичний облік надходження, видачі і переміщення запасів.

Первісна вартість запасів, їх оцінка при вибутті та відображення в  обліку 
Відповідно до п.8 П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка залежить від способу їх надходження на підприємство: придбання за плату чи в обмін на інші активи, внески до статутного капіталу, безоплатне отримання, виготовлення на підприємстві.

Оцінка запасів на Білокоровицькому ССТ при їх відпуску у виробництво здійснюється за методом середньозваженої собівартості; у оптовій торгівлі – за ідентифікованою собівартістю відповідно одиниці запасів.

Для всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

Доцільність використання різних методів  оцінки собівартості запасів визначається підприємством. Враховуючи принцип відповідності доходів та витрат, використані або реалізовані запаси відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому визнається дохід від реалізації.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в виробництво (експлуатацію) виключається зі складу запасів і списується з балансу  в момент такої передачі.

Системна обробка інформації по обліку і контролю грошових коштів і фінансово розрахункових операцій, зведеного аналітичного і синтетичного обліку передбачає облік в п’яти  основних самостійних, але взаємозв’язаних  групах. 
        До першої групи відноситься облік готівки і руху коштів, які відображаються на синтетичних рахунках №30 “Каса”, №31 “Розрахунковий рахунок” та інші. На цю групу покладається забезпечення повного, достовірного і своєчасного обліку готівки і коштів та дієвого контролю за дотриманням касової і розрахункової дисципліни, а також за наявністю грошей, їх збереженням і правильним використанням.

Таким чином, системна обробка  інформації по обліку грошових коштів, розрахункових, кредитних та інших  операцій забезпечує:

аналітичний і синтетичний  облік касових і банківських  операцій за готівкою і рухом коштів, цінних паперів тощо;

аналітичний і синтетичний  облік кредитів і позик банків;  
аналітичний і синтетичний облік (разом з другими ділянками) розрахунків з постачальниками матеріальних цінностей, покупцями готової продукції, дебіторами і кредиторами, бюджетом та іншими організаціями;

аналітичний і синтетичний  облік підзвітних, депонентських  та інших сум;

аналітичний і синтетичний  облік (разом з другими ділянками) відвантажених і реалізованих товарів, виконаних робіт і послуг тощо.

Первинні дані, на основі яких формуються фактичні показники  по обліку грошових коштів і фінансово-розрахункових операцій, відображаються у типових формах первинних документів. Організація системної обробки інформації по обліку грошових коштів і фінансово-розрахункових операцій дозволяє одержувати всі необхідні показники, які використовуються як в управлінні виробництвом і проведенні економічного аналізу господарської діяльності, так і для обліку, контролю і складання установленої зведеної бухгалтерської звітності.

Облік грошових коштів на Білокоровицькому ССТ здійснюється на таких рахунках:

• 301 «Каса в національній валюті»
• 311 «Розрахунковий рахунок»
• 312 «Кредити банку»
• 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
• 372 «Розрахунки з підзвітними особами»
• 375 «Розрахунки за відшкодованими збитками»
• 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»
• 39 «Витрати майбутніх періодів».

Для зберігання готівки в  Білокоровицькому ССТ є каса, яка  здійснює готівкові розрахунки. Оформляється рух коштів такими документами: ВКО, ПКО і реєструється в касовій книзі підприємства.

Для зберігання вільних грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків кожному підприємству під час його організації відкривається в банку рахунок. Для його відкриття банку надаються такі документи: заява банківської форми, посвідчення про реєстрацію підприємства, статут, затверджений нотаріально і з відмітками податкової адміністрації і соціальних фондів (пенсійного, страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещасних випадків), посвідчення про реєстрацію в статистичному органі; картка зі зразками підписів керівника і головного бухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У разі відсутності призначеного головного бухгалтера підпис залишає лише керівник і ставиться на картці кругла печатка підприємства.

Поточному рахунку  кожного підприємства банком присвоюється номер (код), який потім проставляється на всіх документах, якими оформлюються господарські операції за цим рахунком. Може бути відкрито два і більше поточних рахунків, кожному з них присвоюється окремий номер, а один з них є основним. У разі наявності двох і більше поточних рахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів повинен визначити один основний.

Безготівкові розрахунки оформляються такими бухгалтерськими  документами банківської форми: платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими чеками, векселями. Для  одержання готівки з поточного рахунка оформлюється грошовий чек, а для внеску готівки — об’ява на внесок готівки.

Після відкриття поточного рахунка банк видає (продає) підприємству чекову книжку, яка являє собою бланки суворої звітності і зберігається в сейфі як і готівкові гроші. Чек являє собою розпорядчий документ банку на виплату готівки. Виплата здійснюється суворо за цільовим призначенням коштів: на виплату заробітної плати, витрати з відрядження, на господарські потреби. До чека виписується корінець, який лишається при чековій книжці. Кожний бланк чека контролюється банком. Виправлення в ньому не допускаються, в разі допущення помилки зіпсований чек залишається при чековій книжці.

Об’ява на внесок готівки  виписується в банку касиром  чи іншою особою, що вносить готівку. Цей документ являє собою три частини однакової форми: одна повертається представнику підприємства як квитанція, що підтверджує одержання суми банком, друга частина залишається банку, а третя — повертається підприємству разом із випискою.

Виписка банку  з поточного рахунка — це зведений документ грошових операцій. У ній зареєстровані всі операції, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається підприємству щоденно або в інші терміни залежно від кількості операцій. В ній зазначаються дати на початок виписки і кінець, сальдо — також на початок і кінець виписки та всі операції за дебетом і кредитом.

Кожна одержана виписка повинна  бути оброблена: перевірено сальдо початкове даної виписки з кінцевим попередньої, з’ясовано зміст кожної операції і проставлено кореспондуючі рахунки, проведено арифметичну перевірку правильності оборотів і визначення кінцевого сальдо. При визначенні кореспондуючих рахунків слід мати на увазі, що суми проставлені у виписці за дебетом, означають кредит і навпаки. Це пояснюється тим, що банк дає виписку з свого рахунка, який для банку є пасивним.

Виписка банку служить основою для бухгалтерського обліку грошових коштів на поточному рахунку.