На  статті «Будівельні матеріали» відображують вартість будматеріалів, використаних на ремонт основних засобів, обслуговуючих  гужовий транспорт. Дебетують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» і кредитують субрахунок 205 «Будівельні матеріали».

     На  статті «Малоцінні і швидкозношувані  предмети» обліковують вартість таких предметів і їх спрацьованість. Дебетують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» і кредитують рахунки 22.

     На  статтю «Роботи і послуги» відносять вартість робіт і послуг, виконуваних для гужового транспорту іншими допоміжними виробництвами і сторонніми організаціями. Дебетують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» і кредитують рахунки 23, 63, 68.

     У статті «Витрати на оплату праці» враховують основну і додаткову оплату праці конюхів та інших працівників, зайнятих на обслуговуванні робочої худоби, а також інші виплати, передбачені діючим положенням про оплату праці. На суму нарахованої оплати праці дебетують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» і кредитують рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці».

     На  статті «Відрахування на соціальні  заходи» обліковують відрахування у встановленому розмірі від сум нарахованої оплати праці працівників, обслуговуючих гужовий транспорт, на передбачені соціальні заходи. Дебетують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» і кредитують рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням».

     На  статті «Амортизація» відображують суму амортизаційних відрахувань на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи гужового транспорту. Дебетують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» і кредитують рахунок 13 «Знос необоротних активів».

     На  статтю «Інші операційні витрати» відносять  платежі по страхуванню майна. Дебетують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт» і кредитують рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням».

     Послуги гужового транспорту розподіляють щомісяця за споживачами, враховуючи планову  собівартість робочого дня. На вартість списаних послуг гужового транспорту дебетують субрахунки споживачів 231, 232, 234, рахунки 91, 92, 93, 99 і кредитують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт».

     На  вартість приплоду від робочих коней  дебетують рахунок 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» і кредитують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт». На вартість гною дебетують субрахунки 209, 231 і кредитують субрахунок 2345 «Гужовий транспорт». У кінці року визначають фактичну собівартість одного робочого дня і однієї голови приплоду.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Таблиця 3.1 Облік витрат на утримання енергетичних виробництв, живої тяглової сили та водопостачання 

 
 
 
 
 
 

     3.3 Порядок розподілу витрат енерго- і водопостачання, утримання живої тяглової сили та інших допоміжних виробництв 

     Рахунок вважається закритим тоді, коли на ньому  немає залишку. На рахунку 23 «Виробництво»  обліковують витрати (за дебетом) і  вихід продукції (за кредитом). Закриття рахунку означає, що обороти по ньому перенесені на інші рахунки, а тому кінцевий залишок відсутній.

     Фактичну  собівартість продукції, робіт та послуг енерго- і водопостачання, а також інших допоміжних виробництв визначають щомісяця і за цією оцінкою відносять на споживачів. За таких умов аналітичні рахунки по обліку роботи цих допоміжних виробництв закриваються щомісяця, а тому наприкінці року їх закриття зводиться лише до розподілу витрат за грудень.

     Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому, оцінюються за плановою собівартістю і не коригуються. Аналітичні рахунки закриваються в такій послідовності: газопостачання, теплопостачання, електропостачання, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт. Гужовий транспорт і транспортні роботи тракторів калькулюються один раз в кінці року.

     Витрати на утримання газового господарства обліковуються на окремому аналітичному рахунку. До їх складу включається також вартість отриманого газу. Калькуляційною одиницею в газопостачанні є 1 куб. метр газу. Для визначення фактичної його собівартості потрібно витрати на газопостачання поділити на кількість кубометрів газу. За цією собівартістю відносять витрати на споживачів відповідно до кількості відпущеного кожному з них газу. Запис роблять за кредитом рахунку 23 «Виробництво», аналітичний рахунок «Газопостачання» в дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та інші, відносячи витрати на аналітичні рахунки конкретних споживачів газу.

     Витрати по теплопостачанню обліковують  і розподіляють аналогічно, як і  по газопостачанню. Калькуляційною одиницею при цьому є 10 Гкал теплової енергії.

     Витрати по електропостачанню обліковують  на окремому аналітичному рахунку. До них відносяться прямі витрати на оплату праці, витрачання матеріальних цінностей, амортизація основних засобів та інші витрати по утриманню електрогосподарства. Тут враховують також вартість електроенергії, одержаної зі сторони. В електрогосподарстві калькулюють собівартість 10 кіловат-годин електроенергії шляхом ділення витрат на її кількість. Собівартість електроенергії щомісяця списується на споживачів, виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них.

     Господарство  власних енергетичних виробництв не має і купує електроенергію у ВАТ ЕК «Одесаобленерго» за тарифом 0,341200. Сума накладних витрат склала 8902,17 грн, а загальна вартість електроенергії, яка в кінці місяця обліковувалася на рахунку 234 «Допоміжні виробництва» субрахунку «Електроенергія» становила 27377,97. Загальна кількість електроенергії, яка обліковувалась на цьому рахунку в кінці місяця, становила 54176 кіловат-годин. Таким чином, собівартість електроенергії склала 0,505352 грн.

     Розподіл  витрат електроенергії по споживачах наведено у Додатку А.

     Суму  затрат на електроенергію (27377,97 грн) списано  з кредиту рахунку 234 в дебет рахунків:

     233 «Затрати по виноробству» - 452,81 грн.

     234 «Допоміжні виробництва» - 11532,21 грн.

     235 «Машинно-тракторний парк» - 1948,57 грн.

     92 «Загальногосподарські витрати» - 1316,20 грн.

     231 «Рослинництво» - 6435,77 грн.

     70 «Реалізація» - 2330,22 грн.

     236 «Об’єкти невиробничого призначення» - 3205,93 грн

     237 «Затрати по цеху розливу вин» - 156,26 грн.

     У водопостачанні визначається фактична собівартість 1 куб. метра води шляхом ділення витрат на кількість кубічних метрів води. Витрати щомісяця відносять на споживачів, виходячи з кількості води, відпущеної кожному з них. Розподіл води по споживачах роблять на підставі звіту, який заповнюють за даними лічильників або розрахунковим шляхом. Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, пасовища, ставки, структурні підрозділи, відносять на витрати рослинництва, тваринництва та інші відповідні підрозділи.

     Воду господарство також купує. Ціна 1 куб. метра води без ПДВ становить 2,43 грн. В кінці місяця на 234 рахунку, субрахунку «Водопостачання» обліковувалось 296 куб. метрів води на суму 717,80 грн, які з кредиту цього рахунку розподілили в дебет рахунків:

     70 «Реалізація» - 72,75 грн.

     231 «Рослинництво» - 242,50 грн.

     236 «Об’єкти невиробничого призначення» - 264,32 грн.

     237 «Затрати по цеху розливу вин» - 12,13 грн.

     233 «Затрати по виноробству» - 126,10 грн.

     Розподіл  витрат по воді наведений у Додатку В.

     Виконані  живою тягловою силою роботи протягом року оцінюють за плановою собівартістю робочого дня, і в цій оцінці списують у дебет рахунків споживачів послуг із кредиту субрахунка 2345 «Гужовий транспорт».

     Жива  тяглова сила не лише виконує роботи, а й дає супутню та побічну  продукцію: приплід, гній, вовну-линьку, кінський волос. Усю побічну продукцію оприбутковують на підприємстві за встановленими цінами. Так, гній оцінюють за фактичними або нормативно-розрахунковими витратами на його видалення, транспортування й зберігання, вовну-линьку і кінський волос – за реалізаційними цінами чи цінами їх використання. Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вартістю 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби.

     У кінці року визначають фактичну собівартість виконаних робіт і одержаної продукції. Спочатку розраховують фактичну собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормо-днів. Фактичну собівартість одного робочого дня визначають діленням загальної уми витрат на утримання робочої худоби без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні). Потім планову собівартість однієї голови приплоду і робочого дня доводять до фактичної до списанням витрат або їх сторнуванням.

     Жива  тяглова сила може утримуватися і  використовуватися безпосередньо у конкретному виробничому підрозділі, тоді всі витрати, пов’язані з нею, відносять на відповідний підрозділ.

     Списання послуг живої тяглової сили за плановою собівартістю протягом звітного року здійснюється з кредиту рахунка 2345 «Гужовий транспорт» в дебет рахунків: 231 «Рослинництво» на суму послуг, наданих живою тягловою силою рослинництву; 232 «Тваринництво» на суму послуг, наданих цьому виробництву; 233 «Промислові виробництва»; 91 «Загальновиробничі витрати»; 92 «Адміністративні витрати»; 93 «Витрати на збут»; 949 «Обслуговуючі виробництва і господарства»; 15 «Капітальні інвестиції» тощо на суму послуг, наданих живою тягловою силою відповідному об’єкту.

     КДАК живої тяглової сили не має. 
 
 
 
 

Висновки  і пропозиції

     Сучасне підприємство можна представити  у вигляді певної системи, що працює на макро- та мікроекономічному рівні. Для організації ефективної та безперебійної роботи основне виробництво має бути своєчасно забезпечене усіма необхідними ресурсами у вигляді робочої сили, сировини і матеріалів, паливних та енергетичних ресурсів. У тому випадку, коли підприємство невелике та має невисокий обсяг виробництва продукції, немає потреби у створенні внутрішньої розширеної інфраструктури. Набагато вигідніше придбавати більшість послуг і теплоенергетичних ресурсів на стороні, у підприємств, що спеціалізуються на їх виробництві. Водночас, якщо підприємство має значні обсяги серійного багато номенклатурного виробництва, то економічно вигідно створювати власні додаткові цехи, які вироблятимуть допоміжну сировину, матеріали та комплектуючі, а також займатимуться обслуговуванням основних виробництв.