Облік у банках

Зміст 

Теоретична  частина…………………………………………………………..2стор.

1. Загальна характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках…………………………………………………………………….2стор.
2. Облік депозитних операцій………………………………………….15стор.

Практична частина…………………………………………………………24стор.

     Завдання 1 ……………………………………………………………24стор.

     Завдання 2…………………………………………………………….25стор.

     Завдання 3…………………………………………………………….26стор.

Література  ………………………………………………………………….27стор. 

Теоретична  частина

1. Загальна характеристика Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках.

 

   Одним із ключових елементів національної системи бухгалтерського обліку є План рахунків, завдяки якому  досягається систематизація бухгалтерських рахунків відповідно до елементів та в розрізі показників фінансової звітності. План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для реєстрації банківських операцій.

   Новий План рахунків, розроблений Національним банком України, запроваджений у  банках з 1 січня 1998 р. Він узгоджений із загальноприйнятими у міжнародній  практиці бухгалтерськими принципами та міжнародними стандартами бухгалтерського  обліку. Структура Плану рахунків побудована з урахуванням вимог  до типової структури фінансових звітів банку, які викладені в  МСБО № 30. План рахунків є обов’язковим до використання всіма установами банків.

  Національним  банком України розроблено окремо План рахунків бухгалтерського обліку для  установ НБУ та План рахунків для  комерційних банків. Розроблений  окремо для установ НБУ План рахунків за структурою майже не відрізняється  від Плану рахунків для комерційних  банків, але має деякі особливості  за змістом. Це пов’язано з тим, що НБУ виконує операції, властиві тільки центральному банку: емісійні операції, обслуговування уряду та зовнішнього  боргу, регулювання діяльності комерційних банків та ін.

  Застосування  міжнародних принципів та стандартів бухгалтерського обліку дає можливість складати фінансову звітність, яка  достатньою мірою відтворює вірогідну  та зрозумілу картину господарсько-фінансової діяльності банку.

  Принцип бухгалтерського  обліку — це правило, яким слід керуватися під час вимірювання, оцінювання та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у  фінансовій звітності.

  До міжнародних (загальноприйнятих) принципів бухгалтерського обліку належать:

  принцип автономності;

  принцип безперервності діяльності;

  принцип нарахування та відповідності доходів  і витрат;

  принцип обачності;

  принцип єдиного грошового вимірника;

  принцип превалювання змісту над формою;

  принцип історичної (фактичної) собівартості;

  принцип періодичності;

  принцип послідовності.

  У процесі формування Плану рахунків банку ставиться завдання максимально  його спростити для кращого сприйняття і водночас забезпечити його високу інформативність як для менеджерів, так і для зовнішніх користувачів.

  Зазначимо основні вимоги, яким повинен відповідати  план рахунків комерційних банків:

• детальний та повний облік усіх банківських господарських операцій;
• своєчасне оброблення і накопичення детальної інформації;
• відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

  Бухгалтерські рахунки в плані рахунків об’єднані  в дев’ять класів.

  Структуру Плану рахунків можна подати у  вигляді схеми (рис. 1).

У структурі  Плану рахунків можна виділити три  частини, які логічно пов’язані  між собою:

• балансова частина;
• частина доходів і витрат;
• позабалансова частина.

  Балансова частина включає  перші п’ять класів(від  першого до п’ятого) рахунків. Рахунки першого — четвертого класів призначені для обліку активів та зобов’язань, а за рахунками п’ятого класу обліковують джерела власного капіталу. На підставі рахунків перших п’яти класів складається балансовий звіт комерційного банку.

  Друга частина охоплює  класи доходів  та витрат (шостий та сьомий класи). На базі рахунків шостого та сьомого класів складається звіт про фінансові результати.

  У плані рахунків банку  на відміну від  підприємств в  одному класі об’єднані  різні за характером рахунки. Кожний клас включає як активні, так і пасивні  рахунки.

     Третя частина містить  клас позабалансових рахунків (дев’ятий клас), на рахунках якого обліковуються позабалансові операції банку. До особливої риси позабалансових операцій слід віднести те, що в момент їх здійснення не змінюється фінансовий стан банку. Наприклад, відкриття кредитної лінії банком на користь підприємства не супроводжується водночас видачею йому кредиту і тому не впливає на зміну фінансової позиції банку. 

 

Рис. 1 Структура  Плану рахунків

  Особливість побудови Плану рахунків полягає  у чіткій методологічній організації  та ефективності рішень. Фінансовий результат, що відображається на рахунку п’ятого  класу «Результати минулого року, що очікують затвердження», обчислюється за даними рахунків шостого та сьомого  класів. Це свідчить про логічний зв’язок  між першою і другою частинами  Плану рахунків,  
а далі плавно трансформується у зв’язок між балансовим звітом і звітом про фінансові результати.

  Умовні  зобов’язання і вимоги, що обліковуються  на позабалансових рахунках дев’ятого класу, за певних умов, які передбачені угодами, можуть стати реальними вимогами до банку або його зобов’язаннями і суттєво вплинути на зміни його фінансової позиції. Такі можливі наслідки позабалансових операцій свідчать про логічний зв’язок між третьою і першою частинами Плану рахунків.

  Рахунки усіх трьох частин призначені для  ведення фінансового обліку.

Восьмий клас призначений для рахунків для ведення управлінського обліку і для рахунків, через які передбачено забезпечити зв’язок між рахунками фінансового обліку та рахунками управлінського обліку.

     Рахунки управлінської бухгалтерії використовуються для визначення собівартості банківських  продуктів, а також ефективності праці окремих підрозділів або  центрів відповідальності тощо. Вони дають змогу накопичити інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку. На сьогодні не існує централізовано розробленої методології і методики ведення управлінського обліку в банках. Кожний банк вирішує цю проблему самостійно.

     Уміння  користування і тлумачення форм фінансової звітності значно полегшує розуміння  принципів розміщення рахунків та їх об’єднання за структурними одиницями  в Плані рахунків. 

Рис.2 Технологічна структура Плану рахунків

     Передусім потрібно розглянути структурні одиниці  Плану рахунків, які використовуються для передання інформації (рис. 2). План рахунків складається із класів, розділів, груп та власне рахунків. Ці структурні одиниці різняться ступенем деталізації інформації, за елементами звітності. На рівні класів не надається змістовна інформація. Структурна одиниця «клас» має інше навантаження. Виокремлення класів дає змогу об’єднати в одному класі однорідні за видами активи і зобов’язання відповідно до економічного змісту операцій, які виконує банк.

     Уся мінімально необхідна інформація надається  на рівні таких одиниць, як розділи. Їх ще називають рахунками другого  порядку. Більш детальна інформація надається за групами — рахунки  третього порядку. Поглиблення деталізації  інформації досягається на рахунках четвертого порядку.

     Кожний  клас включає рахунки II, III і IV порядку. Усі вони належать до синтетичних рахунків і різняться ступенем деталізації інформації про об’єкт обліку.

     У Плані рахунків бухгалтерські  рахунки розміщені  у порядку зростання  їх номерів. Зверніть увагу на те, у який спосіб побудована нумерація рахунків. Розуміючи підхід, використаний до нумерації рахунків, ви зможете легко і швидко знаходити потрібну вам інформацію про певні види активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат у фінансових звітах.

     Класи мають номери від 1 до 9 і складаються  з одного знака. Нумерація рахунків II, III і IV порядку здійснюється додаванням одного знака (від 0 до 9) з правого  боку відповідно до номера класу, рахунків II і III порядку:

     класи — однозначні (класи) номери;

     рахунки II порядку (розділи) — двозначні номери;

     рахунки III порядку (групи) — тризначні номери;

     рахунки IV порядку — чотиризначні номери.

     Отже, у Плані рахунків застосовується десятинна система кодування рахунків; при цьому перша цифра означає клас Плану рахунків, друга — розділ у класі, третя — групу у розділі, четверта — номер рахунка в групі.

 

Рис.3 Класифікація бухгалтерських рахунків

     Зрозуміти зміст бухгалтерських рахунків і  полегшити користування ними дає  змогу класифікація рахунків за економічним  змістом (рис.3). Така класифікація показує, що обліковується на певному рахунку, тобто які саме об’єкти обліку відображаються на ньому, і тому надає необхідну інформацію про стан і зміни в складі об’єкта, що обліковується.

  За  своїм економічним змістом бухгалтерські  рахунки поділяються на балансові  та позабалансові. Балансові рахунки призначені для обліку за елементами фінансової звітності. Відповідно до елементів фінансової звітності вони поділяються на постійні та тимчасові. Постійні балансові рахунки включають:

• рахунки для обліку ресурсів (активів);
• рахунки для обліку зовнішніх джерел утворення ресурсів (зобов’язань);
• рахунки для обліку власних джерел утворення ресурсів (власного капіталу).

  Отже, до складу постійних балансових рахунків входять рахунки, на яких обліковуються елементи балансу. До складу рахунків, на яких обліковуються активи банку, належать готівкові кошти, кошти в інших банках, кредити, надані суб’єктам господарської діяльності, цінні папери в портфелі банку на продаж тощо. Рахунки для обліку зобов’язань включають кошти інших банків, кошти клієнтів, субординований борг. Прикладом рахунків власного капіталу можна назвати статутний капітал банку, резервний капітал, прибутки та збитки минулого року.

  Рахунки активів — це активні  рахунки, які відображають наявність та зміни  різних активів банку. За характером рахунки  для обліку активів  є активними і  завжди мають дебетове сальдо. Збільшення активів відображається за дебетом, а зменшення — за кредитом. Залишок на кінець облікового періоду обчислюється за формулою:

      Залишок на початок облікового періоду (дебет) +  
Дебетовий оборот – Кредитовий оборот.

     Рахунки зобов’язань —  це пасивні рахунки, які відображають наявність та зміни  заборгованості банку. Рахунки для обліку зобов’язань пасивні  і можуть мати тільки кредитове сальдо. Збільшення зобов’язань відображається за кредитом, а погашення — за дебетом. Залишок на кінець облікового періоду обчислюється за формулою: