Облік та аудит власного капіталу

Власний капітал, зазвичай, вкладають у довготермінові майнові  цінності, а тому його капіталізація  досить висока, іноді наближаючись до 100%. Власний капітал підприємства може формуватися як завдяки зовнішнім, так і внутрішнім джерелам коштів.

 

1.2 Нормативне регулювання  утворення та змін власного  капіталу

 

Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та установчими документами.

Статутний капітал на підприємствах  різних форм власності (крім державної)  – це сумарний внесок вкладів у  майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні [11]. Розмір статутного капіталу визначається установчими документами і фіксується у статуті підприємства.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного  товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи  із  ставки мінімальної  заробітної плати, що діє на момент створення  (реєстрації) акціонерного товариства. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна  товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Власний капітал (вартість чистих активів) товариства  – різниця  між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його  зобов'язань перед  іншими особами.

Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового  року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж  розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення  свого статутного капіталу та зареєструвати  відповідні зміни до статуту в  установленому  законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний  розмір статутного капіталу, встановлений  Законом України «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 №514-VI [22], товариство зобов'язане протягом 10  місяців з дати настання такої  невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового  ринку. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку [9].

Формується статутний  капітал за рахунок внесків засновників  і учасників.

Засновники  акціонерного товариства повинні внести не менше 50% від номінальної вартості акцій  перед державною реєстрацією.  Повну вартість (до 100%) формування статутного капіталу – протягом року з моменту реєстрації.

Майно, внесене в натуральній  формі у власність підприємства в рахунок вкладів до статутного капіталу (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників.

Майно, внесене  в натуральній  формі у користування підприємству  в рахунок вкладів до статутного фонду (в оплату акцій), оприбутковується в оцінці, визначеній виходячи з  орендної плати за користування цим  майном, обчисленої за весь зазначений  в установчих документах строк діяльності підприємства або інший строк, передбачений установчими документами.

Зменшення або збільшення статутного капіталу можливе у таких  випадках [24]:

– при зміні номінальної  вартості акцій;

– при прийнятті нових  членів  до складу учасників (допоміжний випуск акцій) або вибутті учасників (анулювання частини акцій, викуплених у акціонерів);

– при обміні облігацій  на право участі у підприємстві (акції);

– при відрахуванні частини  прибутку до статутного капіталу;

– при спрямуванні коштів резервного (страхового) капіталу до статутного капіталу.

Зміни статутного капіталу здійснюються за рішенням засновників, а бухгалтерські записи виконуються  після перереєстрації статутного капіталу з урахуванням його нового розміру.

Рішення про зменшення  статутного капіталу акціонерного товариства приймається у тому ж порядку, що й при збільшенні статутного капіталу.

Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної  вартості акцій або зменшення  кількості акцій шляхом викупу частини  акцій у їх власників з метою  анулювання цих акцій.

За рішенням акціонерного товариства про зменшення статутного капіталу акції, не представлені до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів.

Зменшення статутного капіталу [24]:

– статутний капітал акціонерного  товариства зменшується в порядку, встановленому  Державною комісією з цінних паперів та фондового  ринку, шляхом зменшення номінальної  вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених  товариством  акцій та зменшення  їх загальної  кількості, якщо це передбачено статутом товариства;

– після прийняття рішення  про  зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган  протягом  30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого  до акціонерного товариства не забезпечені  заставою, гарантією чи порукою, про  таке рішення;

– кредитор, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені договорами застави  чи поруки, протягом 30 днів після надходження  йому зазначеного  повідомлення може звернутися до товариства з письмовою  вимогою про здійснення протягом 45 днів  одного з таких заходів  на вибір товариства: забезпечення  виконання зобов'язань шляхом укладення  договору застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань  перед кредитором,  якщо інше не передбачено  договором між товариством та кредитором.

У разі, якщо кредитор не звернувся  у передбачений строк до товариства з письмовою вимогою, вважається, що він не  вимагає від  товариства вчинення додаткових дій щодо зобов'язань  перед ним.

– зменшення  акціонерним  товариством статутного капіталу нижче  встановленого законом розміру  має наслідком ліквідацію товариства.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства [9]:

– статутний капітал товариства збільшується шляхом  підвищення номінальної  вартості  акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної  вартості у порядку, встановленому  Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку;

– акціонерне товариство має  право збільшувати статутний  капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій;

– збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюється шляхом розміщення додаткових акцій.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково  розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

– збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без  залучення додаткових внесків здійснюється шляхом підвищення  номінальної  вартості акцій.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про  збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій,  якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства у разі наявності  викуплених товариством акцій не допускається.

– збільшення статутного капіталу акціонерного товариства для покриття збитків не допускається.

Обов'язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством  є відповідність розміру статутного капіталу після  його збільшення вимогам, передбаченим Законом України  «Про акціонерні товариства» від 17.09.08 №514-VI, на дату реєстрації змін до статуту  товариства [22].

Таким чином, можна зробити  висновок, що власні фінансові ресурси  для кожного підприємства є тією життєво потрібною частиною, без  якої неможлива ні робота, ні подальше існування підприємства. Не даремно, серед класифікації загального капіталу, саме розподіл на власний і позиковий капітали перебуває на першому місці.

Наявні власні засоби дають  змогу підприємству використовувати  їх як на свій розсуд, так і в окремих  випадках за законодавчо встановленими  напрямками. Усе залежить від джерела  такого фінансування за рахунок елементів  власного капіталу.

 

1.3 Методологічні аспекти  аудиту власного капіталу

 

Для здійснення успішної виробничої фінансово-господарської діяльності кожне підприємство чи організація  має в своєму розпорядженні необхідні  власні господарські засоби.

За вартісними показниками  це власний капітал. Його мають підприємства як державної так і недержавної  форми власності.

Основним завданням аудиту формування та змін власного капіталу є перевірка достовірності відображення власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності та правильності його формування, правильності та цілеспрямованість  його використання.

Основні напрямки аудиту:

1. Перевірка обґрунтованості  збільшення власного капіталу  в частині основних і оборотних  фондів в результаті їх переоцінки, введення в експлуатацію нових  видів основних фондів;

2. Перевірка обґрунтованості  зменшення власного капіталу  в частині основних і  оборотних  фондів при списанні недоамортизованих  об`єктів основних засобів, їх  ліквідації. При цьому детально  аналізується первинна документація, щодо стану, оцінки об`єктів,  розрахунків з покупцями.

3. Перевірка правильності  відображення в обліку операцій  щодо власного капіталу здійснюється  методом аналізу кореспонденції  рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських  записів. Крім цього, перевіряється  дотримання методики аналітичного  обліку власного капіталу і  відповідність звітності про  величину власного капіталу в  балансі [2].

Незважаючи на те, що власний  капітал як економічна категорія  використовується досить часто, питання  методики його обліку і аудиту залишаються  дискусійними, що й обумовило дослідження  даного питання. У розробку  теоретичних  і методичних проблем відносин власності  значний внесок зробили українські вчені- економісти В.Я.Амбросов, М.Я.Дем’яненко, С.І.Дем’яненко, М.Й.Малік, О.М.Онищенко, В.В.Юрчишин.

Отже, проблему розробки методології, конкретних алгоритмів обліку та аудиту вважати завершеною не можна, тим більше, що умови господарювання динамічно змінюються і висувають нові вимоги щодо вдосконалення системи інформації.

Відсутність єдиних організаційних і методичних підходів до зовнішнього  та внутрішнього аудиту  власного капіталу, недостатній обсяг досліджень з  даної теми, а також наявність  потенційних  помилок щодо облікових  оцінок власного капіталу при аудиті обумовили актуальність теми [8].

Однією з основних ділянок аудиторської перевірки  є аудит власного капіталу, оскільки від правильності ведення обліку власного капіталу залежить достовірність  і правильність формування і використання власності підприємства.

При проведенні аудиту власного капіталу перевірці підлягають процеси  та господарські операції, пов’язані  зі створенням статутного, пайового, додаткового  і резервного капіталу, обліком нерозподілених прибутків (непокритих збитків), формуванням вилученого та неоплаченого капіталу, а також відносини, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками, щодо прав власності на майно, нарахування і виплати дивідендів [3].

При проведенні аудиту власного капіталу засновників (учасників) він  поділяється на дві частини:

1. Реєстрований;

2. Нереєстрований.

Перший  –  це статутний, або пайовий, капітал. Другий  – додатковий,  резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) [1].

Методика аудиту додаткового  капіталу повинна враховувати організаційно-правову  форму підприємства, види додаткового  капіталу та період створення  господарюючого суб’єкта (до і після впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського  обліку).

Аудит нерозподілених прибутків включає в себе перевірку  шляхів формування нерозподіленого  прибутку та каналів його використання, тому аудитор повинен вивчити  конкретні причини зміни показників за кожним з факторів, які мали вплив  на формування прибутку підприємства, застосовуючи при цьому методичні  прийоми економічного аналізу і  статистичних розрахунків.

Аудит власного капіталу є  одним з найважливіших розділів проведення аудиту, оскільки власний  капітал є гарантією стабільної діяльності підприємства і від правильності ведення його обліку значним чином  відображаються майнові відносини  власників.

Складовими проведення аудиту власного капіталу є:

1. Аудит статутного капіталу.

2. Аудит пайового капіталу.

3. Аудит формування додаткового  капіталу.

4. Аудит нерозподілених  прибутків та їх використання.

Таким чином, проведення цього  комплексу аудиторських перевірок  надасть повну інформацію про  формування, рух та використання власного капіталу підприємства. Оцінювання власного капіталу підприємства є однією з  найголовніших і найвідповідальніших  процедур аудиту. При проведені аудиту власного капіталу аудитор керується  Законом України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» від 16.07.1999р. №996-ІV та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87.

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І АУДИТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства

 

Об’єктом дослідження  курсової роботи виступає суб’єкт підприємницької діяльності – ВАТ «Київбуд» (далі – Товариство), засноване відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 11 лютого 1994 року №62.

Засновниками товариства є акціонери, які належним чином  придбали акції та відповідно їх оформили.

Мета діяльності товариства: об῾єднання майна та участі у підприємницькій діяльності товариства для одержання прибутку в інтересах  акціонерів Товариства.